Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №453/2214/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/2214/25

№ провадження 1-кп/453/114/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ;

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

з участю прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, працюючого ЛКП «Південне» - працівник, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, -

встановив:

17 вересня 2018 року постановою Сколівського районного суду Львівської області (у справі №453/1040/18 № провадження 3/453/413/18) ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років.

04 листопада 2025 року постановою Сколівського районного суду Львівської області (у справі №453/1563/25 № провадження 3/453/669/25) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Незважаючи на рішення Сколівського районного суду Львівської області (справа №453/1040/18 № провадження 3/453/413/18), яке набрало законної сили 28 вересня 2018 року, та рішення Сколівського районного суду Львівської області (справа №453/1563/25 № провадження 3/453/669/25), які набрали законної сили ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомленим зі змістом судових рішень, згідно яких його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 68 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушеннь, передбачених ч.1 та ч.3 ст. 130 КУпАП, продовжував керувати транспортним засобом, чим ухилився від виконання постанов Сколівського районного суду Львівської області у справі №453/1040/18 провадження № 3/453/413/18, та у справі №453/1563/25 провадження № 3/453/669/25.

Так, 20 листопада 2025 року, близько 16 години, ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, рухаючись по вул. Шевченка 9, в с. Корчин, Стрийського району Львівської області, умисно, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ 2103» реєстраційний номер НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками СРПП ВнП №З Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, тим самим не виконавши постанови Сколівського районного суду Львівської області у справі №453/1040/18, № провадження 3/453/413/18, та у справі №453/1563/25 № провадження 3/453/669/25.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому змісту ч.3 ст. 349 КПК України та переконання суду у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції обвинуваченого, вину визнав повністю та пояснив, що дійсно, знаючи про те, що позбавлений права керування транспортним засобом, керував таким. Обіцяє, що більше такого не повториться. Щиро кається у вчиненому, просить суворо не карати.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 382 КК України, визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши йому положення ч.3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі вище наведеного, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині характеризуючих матеріалів, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.

Суд вважає, що дії ОСОБА_4 у умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили - вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 382 КК України, оскільки він умисно не виконував постанов суду, які набрали законної сили.

Обтяжуючих вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Пом`якшуючими вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обставинами, передбачених ст. 66 КК України, суд вбачає його щире каяття у скоєному, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.

При визначенні міри покарання ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, а також той факт, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушенні. Суд враховує і те, що обвинувачений має можливість працювати.

З урахуванням наведених обставин, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ч.1 ст. 382 КК України у вигляді штрафу.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в сумі 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 не обирався.

Речові докази: - DVD-R диск із відеозаписами, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сколівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Суддя ОСОБА_1