Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №456/5151/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 456/5151/25

№ провадження 2/453/130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

без учасників справи,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

22.09.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» в особі представника – Савченко Тетяни Олексіївни звернулося до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за Кредитним договором № 29.12.2020-100003379 від 29.12.2020 в розмірі 19 040,00 грн., 2 422,40 грн. судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бораковського В.М. від 23.09.2025 року справу було передано за підсудністю на розгляд Сколівського районного суду Львівської області.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 20.10.2025 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Розгляд справи відбувся 17.02.2026 року без учасників справи.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним.

Між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (далі за текстом -«Фактор», «Позивач») укладено Договір факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024 (далі за текстом – «Договір факторингу»).

Відповідно до п.п.2.3,2.4,2.5. Договору факторингу, за цим договором Клiєнт вiдступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторовi, внаслiдок чого Клiєнт передає, а Фактор одержує право вимагати вiд Боржника належного виконання вcix зобов`язань за Кредитним договором. Клiєнт вiдповiдає перед Фактором за дiйснiсть грошових вимог, право яких вiдступається Факторовi за цим Договором, але не вiдповiдає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником. Сторони домовились, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клiєнтом Факторовi з моменту пiдписання Сторонами вiдповiдного Актy приймання-передачi Перелiку (Додаток 1).

Пiсля пiдписання Актy приймання-передачi Перелiку до Фактора переходять вci права та обов`язки Клiєнта, як сторони, якi виникли на пiдставi Кредитного договору в обсязi i на умовах, що iснують на момент укладення цього Договору.

На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №29.12.2020- 100003379 від 29.12.2020, на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (далі за текстом - «Відповідач», «Боржник», «Позичальник»). В свою чергу Позивачем на адресу Відповідача направлено Повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № СЦ-091024-14 від «09» жовтня 2024 року, а також вимога про сплату заборгованості від 09.10.2024. Отже, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 29.12.2020-100003379 від 29.12.2020 року, укладеним між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 .

Що стосується суті позовних вимог, то позивачем зазначено наступне.

Між ТОВ "Споживчий Центр", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 29.12.2020 року було укладено Кредитний договір № 29.12.2020-100003379 (далі за текстом – «Договір»).

Відповідно до умов Договору Позичальнику було надано кредит у розмірі 7 000 грн., що підтверджується довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати надання.

Сума Кредиту становила 7 000 грн. 00 коп., а проценти у розмірі 1 960 грн. 00 коп. сплачуються до 11.01.2021 року.

Пролонгація строку користування Кредитом здійснюється Позичальником шляхом сплати ним Процентів за весь попередній строк користування Кредитом, що надає право Позичальнику повернути Кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою Процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати Процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума Процентів за договором досягне максимального розміру.

Максимальний розмір Процентів за договором (сумарно Процентів "Економ" та Процентів "Стандарт") становить 14 000 грн. 00 коп. Після досягнення максимального розміру Проценти не нараховуються.

Фіксована процентна ставка "Економ" (далі – ставка"Економ") – 2 % за 1 (один) день/ днів користування Кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. Проценти "Економ" розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку "Економ" та на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту протягом первинного та пролонгованого строків.

Фіксована процентна ставка "Стандарт" (далі – ставка"Стандарт") – 2,5 % за 1 (один) день/днів користування Кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Проценти "Стандарт" розраховуються шляхом шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку "Стандарт" та на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту після/в період закінчення первинного та/або пролонгованого строків.

Графік платежів при пролонгації: Сума Кредиту у розмірі 7 000 грн.: 00 коп. та Проценти, розраховані відповідно до вищезазначених умов сплачуються в останній день пролонгованого строку.

Згідно п.1.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.1.3. Договору протягом трьох робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів міститься в окремому документі та є невід`ємною частиною кредитного договору.

Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).

Згідно п.2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу – день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день періоду внесення відповідного платежу. (п.2.4 Договору).

Відповідно до п.п. «а», «б» п.4.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту- до дати, вказаній у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом – в дати, вказані у Графіку платежів.

Відповідно до Заявки від 29.12.2020 року Кредитодавцем було надано Позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. з первинним строком на 14 днів, а Відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 7000 грн., що підтверджується копією чеку про електронний перерахунок коштів на рахунок Позичальника від 29.12.2020.

Таким чином Кредитором було виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

В свою чергу Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 20.08.2025 у нього утворилась заборгованість у розмірі 19040 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000 грн., а заборгованість за відсотками становить 12 040,00 грн, внаслідок чого порушуються права та інтереси Позивача.

01.11.2025 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , в якому зазначає, що ознайомившись зі змістом позовної заяви та додатками до неї, вважає викладенні у ній вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У поданій 'Пропозиції про укладення кредитного договору' та у самому кредитному договорі відсутні персональні реквізити позичальника (телефон, e-mail, номер банківської карти). Позивач не довів факт ідентифікації відповідача відповідно до вимог ст.ст. 11, 12 Закону України 'Про електронну комерцію'. Не надано доказів підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором (ЕПОІ). Таким чином не можна вважати, що Відповідач підписав Електронний договір за допомогою Електронного підпису (ЕПОІ).

Наданий позивачем чек №337683836 від 29.12.2020 року не містить жодних персональних даних отримувача, відсутні ПІБ, РНОКПП або повний номер картки, який дозволяє ідентифікувати відповідача. Тобто не являється належним та допустим доказом і не відповідає ознакам первинного бухгалтерського документу, перелік яких міститься у ч.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Таким чином факт видачі кредиту конкретній особі, на переконання представника відповідача, не підтверджено, що суперечить ст. ст. 1046, 1054 ЦК України.

Надана позивачем карта субконто теж не містить відомостей про виконавця та його підпису, не є випискою за картковим рахунком, не підтверджує виконання банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення позивача.

Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц встановив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, на переконання представника відповідача, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів (меморіального ордеру, виписки по рахунку, заяви на видачу готівки, платіжного доручення) на підставі яких суд може з`ясувати обставини, які мають значення для справи, а саме щодо видачі (перерахунку) первісним кредитором ТОВ «Споживнчий центр» споживачу ОСОБА_1 коштів у сумі 7 000 грн.

Крім цього, представник відповідача зазначає, що існує правова позиція, згідно якої проценти можуть нараховуватись виключно в межах визначеного договором строку кредитування, що у конкретному випадку складає 14 днів. Так як згідно умов кредитного договору позика надавалася Відповідачу не більше ніж на 14 днів, а саме з 29.12.2020 до 11.01.2021, то після цього позивач мав право застосувати відповідальність щодо боржника за ч.2 ст. 625 ЦК України, тобто додатково нарахувати 3 % річних та індекс інфляції. Позивач нарахував проценти поза межами строку кредитного договору, що протирічить принципам засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності, та розумності.

Також представник відповідача зазначив, що позивач заявив до стягнення 19 040 грн., з яких 12 040 грн. — проценти, однак не надано жодного обґрунтованого розрахунку періодів, ставок чи днів прострочення.

Графік платежів: Сума Кредиту у розмірі: 7 000 грн. 00 коп. та Проценти у розмірі: 1 960 грн. 00 коп. сплачуються до 11.01.2021. Тобто якщо кредитний договір дійсно укладався, то сторони узгодили, що Відповідач повинен сплатити саме 1 960 грн. 00 коп. нарахованих процентів. Таким чином, позивач мав право нарахувати проценти лише в межах строку кредитного договору. Все що виходить за межі, нараховується у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання за певною формулою: враховується індекс інфляції, та 3 % річних. Позивач не скористався своїм правом нарахувати у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України. Окрім цього, починаючи з 24.02.2022, ч.2 ст. 625 ЦК України не застосовується у зв`язку з дією правового режиму воєнного стану.

Представник відповідача наголошує, що позивач до позову додає договір оферту, однак на сайті https://sgroshi.com.ua не зазначено «оферту» як підставу укладення договору, проте на зазначеному сайті станом на дату укладення спірного кредитного договору відсутній публічний текст оферти; матеріали справи не містять доказів, що позичальник ознайомився саме з цією редакцією умов; відсутній підпис чи електронний ідентифікатор відповідача; позивач не довів, що на момент укладення договору діяли саме ці умови.

Окрім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, представник відповідача просив суд зменшити витрати на правничу допомогу, заявлені позивачем у розмірі 6 000 грн., до 1000 грн., оскільки позов є типовим, підготовлений за шаблоном та не потребував значного обсягу роботи. Справа є малозначною та не складною по своїй суті. Також представник відповідача просив врахувати те, що сума тіла кредиту лише на 1000 грн. перевищує витрати на правничу допомогу, з огляду на що такі витрати є явно завищеними відносно середнього рівня по Україні для малозначних справ.

07.11.2025 року на адресу суду надійшла відповідь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» Савченко Т.О. на відзив сторони відповідача, в якому зазначає наступне.

Щодо форми договору представник позивача зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 29.12.2020-100003379 від 29.12.2020 року в електронному вигляді шляхом його підписання відповідачем акцепту електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «Z417».

Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Отже, позивач подав копію кредитного договору до суду разом з позовною заявою.

Щодо видачі кредитних коштів, зазначає наступне.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд вказав, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

У зв`язку з наведеним, квитанція ТОВ “ФК “ЕЛАЄНС” Fondy про перерахування суми кредиту № 337683836 від 29.12.2020 року, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в інформаційній системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема за рішенням суду.

Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

У відповідності до ч.1 ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою.

Відтак, перерахування коштів відповідачу за кредитним договором не безпосередньо з банківського рахунку кредитора на банківських рахунок позичальника, а з використанням стороннього платіжного сервісу (еквайрингу "Fondy") не свідчить про те, що зобов`язання за кредитним договором не було виконано кредитором.

Щодо розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, зазначає наступне.

Сторона відповідача зазначає, що строк кредитування складає 14 днів.

Відповідно до Заявки кредитного договору № 29.12.2020-100003379 від 29.12.2020. Сума Кредиту: 7 000 грн. 00 коп.( "первинний строк"). Графік платежів: Сума Кредиту у розмірі: 7 000 грн. 00 коп. та Проценти у розмірі: 1 960 грн. 00 коп. сплачуються до 11.01.2021. Пролонгація строку користування Кредитом здійснюється Позичальником шляхом сплати ним Процентів за весь попередній строк користування Кредитом, що надає право Позичальнику повернути Кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою Процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати Процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума Процентів за договором досягне максимального розміру.

Відповідачем не заперечується сплата процентів за користування кредитом у розмірі 1 960 грн., яка відбулась 11.01.2021. Відтак, без сплати тіла кредиту та одночасно при сплаті відповідачем процентів за користування кредитом, відбулась пролонгація кредитного договору на новий строк.

Щодо договору факторингу та переходу права вимоги зазначає наступне.

У своїй постанові від у справі №916/2286/16 Верховний Суд виснував, що договір факторингу, укладений з порушенням умов (щодо суб`єкта, форми) є оспорюваним, тобто його недійсність встановлюється судом.

За відсутності доказів оскарження відповідачем чи сторонами договору його умов, відсутні підстави для висновку про його недійсність.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правового висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у його постанові від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17: "З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності".

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Слід закцентувати увагу, що відсутність повної оплати за Договором факторингу не свідчить про його недійсність.

Відсутність оплати (або часткова оплата) за Договором не свідчить те, що він є безоплатним всупереч положенням ч.1 ст. 1077 ЦК України, однак це свідчить про встановлення сторонами порядку його виконання частинами, що не суперечить вимогам цивільного законодавства.

Також, ненадання платіжного чи розрахункового документу на підтвердження факту сплати позивачем визначеної Договором факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024, плати за перехід права вимоги за спірним кредитним договором не свідчить про невиконання позивачем своїх обов`язків за договором. Крім того, дане питання не є предметом доказування у даній справі.

Щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

До позовної заяви було додано список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, а також копію Повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу, що підтверджують письмове повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги факторові.

У відповідності до правого висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у його постанові від 06.02.2018 року у справі №278/1679/13-ц (провадження №61-2269св18): "Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань".Правовий висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі №361/2105/16-ц.

Отже невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором ані первинному кредитору, ані фактору, не звільняє його від виконання грошового зобов`язання.

Щодо процентів за кредитним договором представник позивача зазначає наступне.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові ВП Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 «Отже, «користування кредитом» – це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Припис абзацу другого ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків ВП ВС також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). ВП ВС вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає. ВП ВС підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування.

Щодо застосування законодавства про захист прав споживачів до даних правовідносин, зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів» особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У спірному кредитному договорі зазначено всю інформацію, визначено ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», відтак, він не є нікчемним в силу закону.

Також сторона відповідача не зазначила, яке саме її право, як споживача фінансової послуги, було обмежено кредитним договором.

Щодо третейського застереження та заперечення відповідача проти розгляду справи в суді зазначає наступне.

Дана справа не підлягає розгляду у третейському суді з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 14 частин 1 статті 6 Закону "Про третейські суди", третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

У своїй постанові від 02.09.2015 року у справі № 6-856цс15 Верховний Суд виснував, що: «Суди, розглядаючи заяву ОСОБА_8 на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів. Оскільки ОСОБА_8 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча». Аналогічна позиція викладена у постанові КЦС ВС від 05.05.2020 по справі №755/10380/17.

Щодо доказів та доказування представник позивача зазначає наступне.

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності. Відтак, відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору та договору факторингу.

12.11.2025 на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на відповідь позивача на відзив відповідача, в якому зазначає, що позиція сторони відповідача єнезмінна та викладена у відзиві. Ні в кредитному договорі, ні в паспорті кредиту не зазначено відомості, які дозволяють ідентифікувати дані споживача кредитних послуг, а саме телефонний номер, за допомогою якого підписано кредитний договір за технологією ЕПОІ (електронного підпису одноразовим ідентифікатором). Відсутня інформація про електронну пошту, на яку повинен був надійти кредитний договір, відсутній номер банківської карти. Тому, на переконання представника відповідача, позивачем не доведено, що саме відповідач уклав даний кредитний договір та отримав кошти. Чек ТОВ “ФК “ЕЛАЄНС” Fondy про перерахування суми кредиту № 337683836 від 29.12.2020 року не є належним доказом перерахування позивачем кредитних коштів, та отримання їх відповідачем. Цей чек не ідентифікує клієнта, в ньому не зазначено що саме ОСОБА_3 отримав кредитні кошти, та що карта НОМЕР_2 належить саме ОСОБА_3 . На стор. 3 відповіді на відзив сторона позивача зазначає: “Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв”. Відповідач дійсно не заявляв ніяких претензій, тому що не знав про наявність зазначеного договору.

Щодо розрахунку суми заборгованості за кредитним договором та нарахованих процентів, представник відповідача зазначає наступне.

Так, існує правова позиція, відповідно якої проценти, можуть нараховуватись виключно в межах визначеного договором строку кредитування, що у конкретному випадку складає 14 днів. Так як згідно умов кредитного договору, позика надавалася відповідачу не більше ніж на 14 днів – з 29.12.2020 до 11.01.2021. Після цього позивач мав право застосувати відповідальність щодо боржника за ч.2 ст. 625 ЦК України, тобто додатково нарахувати 3% річних та індекс Позивач нарахував проценти поза межами строку кредитного договору, що протирічить принципам засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності, та розумності.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Щодо доказів та доказування, зазначає наступне.

Позивач у відповіді на відзив зазначає наступне: Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції.

Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими.

В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 6, 8, 19 Конституції України, 12, 81, 178, 180 ЦПК України, просить суд: 1. відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю 'Новий колектор' в повному обсязі; 2. визнати відсутність належних та допустимих доказів отримання кредитних коштів відповідачем; 3. у разі надання Позивачем належних і допустимих доказів отримання кредитних коштів Відповідачем, врахувати поданий контррозрахунок заборгованості зазначений на стор. 4 відзиву, тобто суму, яка не перевищує суму основного боргу — 7 000 грн, проценти за 14 днів користування— 1 960 грн., Разом 8 960 грн.; 4. задовільнити клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 1 000 грн.

На підставі ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 29.12.2020 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 29.12.2020-100003379 (далі за текстом – «Договір»).

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн., що підтверджується довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати надання.

Графік платежів: Сума Кредиту у розмірі: 7 000 грн. 00 коп. та Проценти у розмірі: 1 960 грн. 00 коп. сплачуються до 11.01.2021.

Пролонгація строку користування Кредитом здійснюється Позичальником шляхом сплати ним Процентів за весь попередній строк користування Кредитом, що надає право Позичальнику повернути Кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою Процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати Процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума Процентів за договором досягне максимального розміру.

Максимальний розмір Процентів за договором (сумарно Процентів "Економ" та Процентів "Стандарт") становить 14 000 грн. 00 коп. Після досягнення максимального розміру Проценти не нараховуються.

Фіксована процентна ставка "Економ" (далі – ставка"Економ") – 2 % за 1 (один) день/ днів користування Кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. Проценти "Економ" розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку "Економ" та на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту протягом первинного та пролонгованого строків.

Фіксована процентна ставка "Стандарт" (далі – ставка"Стандарт") – 2,5 % за 1 (один) день/днів користування Кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Проценти "Стандарт" розраховуються шляхом шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку "Стандарт" та на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту після/в період закінчення первинного та/або пролонгованого строків.

Графік платежів при пролонгації: Сума Кредиту у розмірі 7 000 грн.: 00 коп. та Проценти, розраховані відповідно до вищезазначених умов сплачуються в останній день пролонгованого строку.

Згідно п.1.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.1.3. Договору протягом трьох робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів міститься в окремому документі та є невід`ємною частиною кредитного договору.

Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).

Згідно п.2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу – день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день періоду внесення відповідного платежу (п.2.4 Договору).

Відповідно до п.п. «а», «б» п.4.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту- до дати, вказаній у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом – в дати, вказані у Графіку платежів.

Відповідно до Заявки від 29.12.2020, Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. з первинним строком на 14 днів.

09.10.2024 між первісним кредитором – Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» укладено Договір факторингу №СЦ-091024-14, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права грошової вимоги до боржників за договором позики, у т.ч. і за Кредитним договором № 29.12.2020-100003379 до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором №29.12.2020-100003379 від 29.12.2020, заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 серпня 2025 року складає 19 040,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. – тіло кредиту; 12 040,00 грн. – відсотки.

Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Таким чином зобов`язання з повернення коштів виникає у позичальника виключно у разі їх отримання.

В даному випадку, зобов`язання кредитодавця перерахувати позичальнику грошові кошти в сумі 7 000 грн. встановлені у Кредитному договорі №29.12.2020-100003379 від 29.12.2020.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 25.11.2025 року клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» Савченко Т.О. про витребування доказів було задоволено та витребувано у АБ «УКРГАЗБАНК» наступну інформацію, яка становить банківську таємницю:

1) чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 за 29.12.2020.

На виконання вимог вказаної вище ухвали суду від 25.11.2025, директором Львівської обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» надано інформацію, згідно якої банківська карта № НОМЕР_2 емітована МБ Sportbank. Враховуючи вказане, АБ «УКРГАЗБАНК» не має можливості надати зазначені в ухвалі суду відомості. Водночас повідомляють, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутній як зареєстрований клієнт в АБ «УКРГАЗБАНК».

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 23.12.2025 року було витребувано у МБ Sportbank наступну інформацію, яка становить банківську таємницю, а саме чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 за 29.12.2020.

Згідно наявної в матеріалах довідки Укрпошти, ухвала суду від 23.12.2025 не вручена, оскільки адресат - МБ Sportbank за вказаною адресою відсутній.

Відповідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Так, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Крім цього, Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи відсутність доведення позивачем факту перерахування кредитних коштів на картку позичальника, яким згідно умов договору являється ОСОБА_1 , має місце невиконання умов кредитного договору первинним кредитором.

Посилання позивача у позовній заяві на доведеність факту проведення транзакції щодо надання коштів, згідно наявної у справі довідки на висновки суду не впливають, оскільки сам по собі факт надсилання коштів на банківську карту не доводить належність даної картки відповідачу.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.ст. 77, 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, посилання позивача на розрахунок заборгованості за кредитним договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Так, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі № 910/3105/21, також зазначено: «Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

У зв`язку із недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищезазначеного кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №29.12.2020-100003379 від 29.12.2020 - відсутні.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 274 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 610-611, 612, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генарала, буд. 13, офіс 601, код за ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя