Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №464/8511/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8511/25

пр.№ 1-кп/464/285/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 29 листопада 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025141410000958 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, с. Славянка, Приморского Краю Російської Федерації, громадянин України, з середньою освітою, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не одноразово судимий, востаннє вироком Львівського апеляційного суду від 20 січня 2026 року за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, покарання не відбув,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання без мети збуту психотропних речовин у великих розмірах, 28 листопада 2025 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 22:25 год), перебуваючи поблизу лавки на вул. Зеленій, 251 у м. Львові, реалізуючи умисел на незаконне придбання психотропних речовин для власного споживання без мети збуту, шляхом знахідки незаконно придбав прозорий безбарвний полімерний пакет із пазовим замком та смугою фіолетового кольору із вмістом дрібно подрібненої кристалоподібною речовиною білого кольору яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP. Вказану речовину ОСОБА_4 помістив до правої кишені своєї куртки, чим розпочав її незаконне зберігання без мети збуту для власного вживання.

У подальшому 28 листопада 2025 року близько 22:25 год за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 77, ОСОБА_4 був зупинений працівниками Національної гвардії України, де в ході спілкування з останніми повідомив, що зберігає при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP та в подальшому при огляді місця події в період часу з 23:29 год по 23:36 год, видав з правої зовнішньої кишені куртки прозорий безбарвний полімерний пакет із пазовим замком та смугою фіолетового кольору із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP, вагою 2,2408 грама.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за викладених обставин визнав повністю та надав показання, які повністю підтверджують фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, просив суд суворо не карати.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу. При цьому судом обвинуваченому було роз`яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно за ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України. Правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння учасниками судового провадження не оспорюється.

Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, частинами 1 та 2 ст.65 КК України визначено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу вин-ного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

За приписами ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У ст.17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий над-мірний тягар для особи».

Тому, при призначенні покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, який згідно зі ст.12 КК України, є нетяжким злочином; відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який; неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема за кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, за що відбував покарання в місцях позбавлення волі та належних висновків не зробив, його молодий вік, є неодруженим, відсутність міцних соціальних зв`язків, захворювань не має, на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався.

Суд з урахуванням вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.02 № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», відповідно до яких поширення наркоманії та зростання злочинності, пов`язаної з наркотичним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров`я та благополуччя людей, важливе значення має правильне застосування кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вчинення таких злочинів, обставин вчинення злочинів, які свідчать про їх підвищену суспільну небезпечність, оскільки вони перш за все порушують встановлений законодавством порядок обігу наркотичних засобів, внаслідок якого задовольняється незаконний попит на наркотики, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у межах санкції статті, що буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню з усвідомленням суспільної небезпечності діянь у виді позбавлення волі строком на два роки.

Таке покарання на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, які притягаються до кримінальної відповідальності.

Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, на підставі ст.69 КК України, суд не знаходить.

Разом з тим, відповідно до вироку Львівського апеляційного суду від 20 січня 2026 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, та призначено йому покарання: за ч.2 ст.307 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.2 ст.309 КК України – 2 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.71 КК України визначено ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року у виді штрафу в розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн, який відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

Як регламентовано ч.1 ч.4 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Із застосуванням ч.4 ст.70 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Львівського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, остаточно призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року у виді штрафу в розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн, який відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

Цивільний позов не заявлено.

У порядку ст.124 КПК України документально підтверджені витрати на проведення експертизи по кримінальному провадженню, у розмірі 2 674,20 грн, слід стягнути з обвинуваченого.

Накладений слідчим суддею арешт на 1 прозорий зіп-пакет, в якому знаходиться кристалічна речовина білого кольору; мобільний телефон марки «Motorola» моделі «g32» IMEI: НОМЕР_2 , суд скасовує згідно з правилами ч.4 ст.174 КПК України.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відтак, мобільний телефон марки «Motorola» моделі «g32» IMEI: НОМЕР_2 слід конфіскувати в дохід держави.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 532 ч.15 ст.615 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч.1, ч.4 ст.70 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Львівського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна, остаточно призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року у виді штрафу в розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн, який відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи у сумі 2 674,20 гривень.

Речові докази, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області:

- 1 прозорий зіп-пакет, в якому знаходиться кристалічна речовина білого кольору – знищити;

- мобільний телефон марки «Motorola» моделі «g32» IMEI: НОМЕР_2 – конфіскувати в дохід держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 04 грудня 2025 року.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський район-ний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення. Згідно з ч.2 ст.394 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_6