Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №463/1128/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/1128/26

Провадження №3/463/475/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова – Жовнір Г.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП у Львівській обл. ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 31 січня 2026 року близько 02:40 год. за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії фізичного та психологічного характеру, а саме застосував фізичне насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , що не спричинило тілесних ушкоджень та виразилось у погрозах, образах, штовханнях, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Потерпіла зазначила, що претензій до ОСОБА_1 немає, пояснила, що конфлікт вичерпано, вказані в протоколі дії не повторювались.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Пунктом 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 такої психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Так факт вчинення ОСОБА_1 психологічного домашнього насильства відносно співмешканки, а відтак вина у вчиненні правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №134614 від 31 січня 2026 року, відеозаписами, заявою та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 31 січня 2026 року та поясненнями наданими в судовому засіданні.

Вважаю, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, особу правопорушника, обставини правопорушення, тяжкість скоєного, те, що до адміністративної відповідальності притягуєтеся вперше, вину визнає та розкаюється у вчиненому, вважаю, що для забезпечення виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень, достатнім буде застосувати до нього адміністративного стягнення у виді штрафу та не застосовувати стягнення у виді громадських робіт чи адміністративного арешту, визначити такий у мінімальному розмірі, визначеному санкцією статті.

Разом із тим, суд не вбачає необхідності у направленні ОСОБА_1 на проходження Типової програми для кривдників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2018 № 1434, оскільки в судовому засіданні останній визнав факт неправомірної поведінки, щиро розкаявся у вчиненому, а потерпіла пояснила, що конфлікт між сторонами вичерпано, претензій не має.

З огляду на відсутність даних про систематичність насильницької поведінки, наявність примирення сторін та відсутність ризиків повторного вчинення правопорушення, суд приходить до висновку, що застосування до особи додаткового заходу у вигляді направлення на проходження програми для кривдників у даному випадку є недоцільним та таким, що не відповідає принципу індивідуалізації заходів впливу.

Окрім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 173-2, 283, 284, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому даної постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі, тобто становитиме 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.

Суддя: Г.Б. Жовнір