Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №759/25965/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/25965/25

пр. № 1-кп/759/701/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025102080000045 від 11.09.2025, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; такого, що має судимість за вироками:

-Святошинського районного суду міста Києва від 10.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України, яким призначене покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

-Святошинського районного суду міста Києва від 06.10.2025 за ч. 2 ст. 309 КК України, яким на підставі ст. 71 КК України призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

представник потерпілої ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2025 приблизно о 05 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3, незаконно заволодів транспортним засобом - мопедом марки «Suzuki» моделі «Lets», чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2012 р.в., який належить ОСОБА_5 , чим завдав їй матеріальної шкоди в розмірі 25408 гривень 56 копійок, за наступних обставин.

05.08.2025 ОСОБА_8 , проходячи повз будинок АДРЕСА_3, помітив припаркований поруч з будинком мопед марки «Suzuki» моделі «Lets», чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2012 р.в., після чого у нього виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою особистого незаконного збагачення.

Реалізовуючи свій умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, 07.08.2025 приблизно о 05 год. 30 хв. ОСОБА_8 підійшов до мопеду та перевіривши, що колеса останнього не заблоковані, шляхом буксирування почав пересувати мопед марки «Suzuki» моделі «Lets», чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , в напрямку виїзду з дворової території.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкотив мопед марки «Suzuki» моделі «Lets», чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2012 р.в., за адресою проживання свого знайомого ОСОБА_9 , а саме: АДРЕСА_2 , де ввівши останнього в оману, повідомив, що вказаний транспортний засіб належить йому та продав мопед ОСОБА_9 , таким чином, незаконно заволодів мопедом марки «Suzuki» моделі «Lets», чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , чим завдав останній майнової шкоди у розмірі 25408 гривень 56 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_8 під час судового розгляду не визнав вини у вчиненні кримінального правопорушення та дав показання про те, що під час відбування покарання в колонії він познайомився з чоловіком, якого звали ОСОБА_10 . Після звільнення з місця відбуття покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_10 зустрілися та провели деякий час разом. Одного разу ОСОБА_10 повідомив, що у нього є мопед у робочому стані, від якого відсутній ключ запалення, попросив обвинуваченого допомоги у продажі мопеда. ОСОБА_3 за допомогою менеджера «Telegram» написав своєму знайомому ОСОБА_9 , який виявив інтерес до купівлі мопеда. Одного дня ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що везе мопед. Обвинувачений назвав адресу ОСОБА_9 та сам пішов до будинку, де він живе. Коли обвинувачений дістався до будинку, де живе ОСОБА_9 , там уже був ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_9 передав ОСОБА_10 кошти за мопед. За твердженням ОСОБА_3 , він не допомагав ОСОБА_10 викрадати мопед, а під час досудового слідства обмовив себе на прохання слідчого, який запропонував обвинуваченому взяти на себе вину за ч. 1 ст. 289 КК України у зв`язку з тим, що працівники поліції не могли знайти ОСОБА_10 . За словами ОСОБА_3 , коли його привезли за адресою: АДРЕСА_3, працівники поліції показали де стояв мопед, сказали що говорити, після чого запросили 2 понятих. Перед цим до слідчого ізолятора, де утримувався ОСОБА_3 , приїжджав оперативний працівник, який запропонував обвинуваченому взяти на себе вину за ч. 1 ст. 289 КК України та обіцяв, що йому за вчинення протиправних дій нічого не буде. Разом з тим, ОСОБА_3 пояснив самообмову тим, що намагався уникнути кримінальної відповідальності за викрадення мопеда у співучасті з ОСОБА_10 та розраховував на те, що для нього не буде негативних наслідків у разі, якщо він самостійно визнає вину у вчиненні злочину. За словами обвинуваченого, він обмовив себе внаслідок тиску працівників поліції, які погрожували притягнути його до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 289 КК України.

Допитана під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_5 дала суду показання, що 27.07.2025 вона залишила свій мопед у технічно справному стані та шолом за адресою: АДРЕСА_3, і поїхала у відпустку. На той час на мопеді була лише одна подряпина. Після приїзду з відпустки ОСОБА_5 повідомили, що в один з днів мопед пропав. Повідомити ОСОБА_5 раніше не змогли, тому 13.08.2025 вона поїхала до управління поліції, але там їй не вдалося подати заяву про викрадення транспортного засобу. 22.08.2025 потерпіла, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3, викликала працівників поліції та повідомила про викрадення звідти її транспортного засобу. Через 30 хвилин ОСОБА_5 зателефонували та повідомили, що мопед знайдено за адресою: АДРЕСА_2. Потерпіла поїхала туди, щоб пересвідчитися, що то її мопед. Прибувши за адресою: АДРЕСА_2, потерпіла виявила, що належний їй мопед розбитий - був пошкоджений замок запалювання, розбиті передня та задня фари, розірване сидіння, розбитий бампер, багато болтів були відсутні. На пропозицію працівників поліції забрати мопед вона повідомила, що в такому стані забрати транспортний засіб не може, оскільки він не заводився. Після цього ОСОБА_5 залишила мопед працівникам поліції та поїхала на роботу. На початку вересня 2025 вона разом з адвокатом прибули до відділу поліції щоб дізнатися, чи внесені до ЄРДР відомості про викрадення належного їй транспортного засобу. При зустрічі зі слідчим стало відомо, що на той час не були внесені відомості до реєстру. Після того, як відомості до ЄРДР були внесені, 11.09.2025 потерпіла приїхала на допит до слідчого. Згодом потерпіла звернулася до організацій, які займаються ремонтом транспортних засобів, лише в одному місці висловили готовністю відремонтувати наявні пошкодження та підрахували їх вартість, що відображено у документів «Замовлення», доданому нею до цивільного позову.

Під час допиту свідок ОСОБА_12 дала суду показання, що 26.09.2025 до неї підійшли працівники поліції і за її згодою залучили в якості понятого до проведення слідчих дій, під час яких ОСОБА_3 показував на місці як та що він зробив. При цьому на місці події, окрім ОСОБА_12 , був присутній інший понятий, ОСОБА_3 , оперуповноважений, слідчий та ще один працівник поліції. Свідок зазначила, що перед проведенням слідчої дії ОСОБА_3 були роз`яснені його права, під час слідчої дії працівники поліції тиск на ОСОБА_3 не здійснювали, ніхто не вказував ОСОБА_3 про що саме слід говорити. ОСОБА_3 добровільно відтворював події, які відбувалися на тому місці, вів себе спокійно, заперечень на дії працівників поліції не висловлював. ОСОБА_3 розповідав, що мопед стояв біля будинку, він підійшов до нього та почав котити. Свідок ОСОБА_12 підтвердила, що протокол проведення слідчого експерименту від 26.09.2025 (а.с. 119-123) нею підписувався на кожній сторінці цього документа.

Свідок ОСОБА_13 під час допиту в судовому засіданні дав показання, що на прохання працівника поліції він погодився бути присутнім в якості понятого під час здійснення слідчих дій, проведення яких фіксувалося на відеокамеру. Коли розпочалися слідчі дії, поняті представилися, потім ОСОБА_3 розповідав працівникам поліції обставини викрадення мопеда, зазначав про те, де він взяв мопед і куди його котив. Будь-який тиск до ОСОБА_3 ніким не застосовувався, ніхто з присутніх осіб не давав йому вказівок на те, про що слід розповідати. Разом з тим, ОСОБА_3 будь-яких скарг чи зауважень не висловлював. Під час допиту в суді свідок підтвердив, що він ставив підписи на кожній сторінці протоколу проведення слідчого експерименту від 26.09.2025 (а.с. 119-123).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дав показання, що ОСОБА_3 в переписці з ОСОБА_9 пропонував придбати мопед. Одного дня ОСОБА_3 та інша особа на ім`я ОСОБА_10 привезли йому мопед з шоломом, які свідок придбав за 5000 гривень. Кошти ОСОБА_9 віддавав ОСОБА_10 . Після цього свідок користувався транспортним засобом протягом 2-3 тижнів, після чого працівники поліції вилучила мопед. Разом з тим, під час допиту свідок неодноразово наголошував, що у зв`язку з плинністю часу на час допиту в суді він не пам`ятає всіх обставин події, може їх плутати. Свідок зазначив, що працівники поліції досліджували його телефон, у якому зберігався зміст переписки з ОСОБА_3 та вказав про те, що за його участю проводилися впізнання за фотознімками, за результатами чого були складені протоколи. Під час допиту в суді свідок підтвердив автентичність своїх підписів, які містяться у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2025 (а.с. 96-98, 100-102).

Окрім показань потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю інших досліджених судом належних та допустимих доказів, а саме:

-рапортами (а.с. 55, 56) та протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 57), які містять дані про те, що 22.08.2025 о 14 год. 45 хв. на номер служби 102 від ОСОБА_5 надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_3, було викрадено транспортний засіб «Suzuki», номерний знак НОМЕР_1 , який вона залишила у кінці минулого місяця;

-протоколом огляду місця події від 22.08.2025 (а.с. 58-66), згідно з яким під час огляду земельної ділянки поблизу будинку АДРЕСА_3 на пакувальному майданчику, де за твердженням ОСОБА_5 вона залишила належний їй транспортний засіб, не виявлено мопеда «Suzuki Lets», номерний знак НОМЕР_1 ;

-свідоцтвом про реєстрацію права власності (а.с. 65-66), відповідно до якого власником транспортного засобу «Suzuki Lets», номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , є ОСОБА_5 ;

-протоколом огляду місця події від 22.08.2025 (а.с. 69-79), який містить фактичні дані, що при огляді земельної ділянки біля 2 під`їзду багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, біля входу до комори було виявлено мопед «Suzuki Lets» без номерних знаків, на рамі якого містився ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , у якого були наявні пошкодження: розбитий пластик передньої та задньої фари, відсутній замок запалення на кермі. В кермі знайденого транспортного засобу виявлено викрутку сірого кольору;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.09.2025 (а.с. 119-123), який містить фактичні дані про те, що під час здійснення слідчої дії - слідчого експерименту, проведеного за адресою: АДРЕСА_3, за участі понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що 6 чи 7 серпня 2025 року він незаконно заволодів мопедом «Suzuki Lets» з метою отримання коштів від його подальшого продажу. Близько 5 год. 30 хв. він підійшов до мопеда, за яким спостерігав протягом декількох днів, та скористався тим, що кермо було не замкнене, покотив його до місця свого проживання, де зламав замок та в подальшому продав його своєму знайомому за 4000 гривень, але отримав 2000 гривень, які витратив на продукти харчування для своєї спімешканки, яка на той час була вагітною і перебувала в слідчому ізоляторі. Також частину коштів ОСОБА_3 віддав своєму знайомому, який допомогав завести двигун мопеда. При цьому суд зауважує, що при допиті в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили, що вони в якості понятих знайомилися з цим протоколом, підписували його, зміст протоколу відповідає обставинам проведення слідчої дії;

- відеозаписом (а.с. 124), який є додатком до протоколу проведення слідчого експерименту від 26.09.2025, та містить фактичні дані, що перед проведення слідчого експерименту на запитання слідчого ОСОБА_3 , повідомив, що пам`ятку про процесуальні права та обов`язки він отримав, процесуальні права йому зрозумілі, мати захисника під час проведення слідчої дії він не бажає. Потім ОСОБА_3 повідомив, що згоден розповісти та показати, що відбулося 07.08.2025, після чого повідомив, що на тому місці він вчинив злочин за наступних обставин. Він часто гуляв біля місця проведення слідчого експерименту та бачив, що тривалий час там стояв мопед. ОСОБА_3 подумав, що транспортний засіб викрадений або його викинув власник. ОСОБА_3 підійшов до мопеда і з`ясував, що кермо транспортного засобу було незаблоковане. Після цього ОСОБА_3 покотив той мопед далі. На уточнююче питання слідчого ОСОБА_3 повідомив, що викрадений мопед був чорного кольору, номерний знак на ньому був відсутній та показав на місце, де стояв мопед до моменту викрадення. На додаткове питання слідчого ОСОБА_3 повідомив, що вказані події відбувалися 6 чи 7 серпня 2025 року близько 5 год. 30 хв. Потім ОСОБА_3 повідомив, що викрадений мопед він спочатку відкотив до себе додому. Там він вставив замок запалення, завів двигун та поїхав на мопеді до свого знайомого. В подальшому ОСОБА_3 продав мопед своєму знайомому, який в месенджері «Telegram» погодився на пропозицію обвинуваченого придбати у нього мопед;

-дорученням оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 11.09.2025 (а.с. 125) та рапортом старшого оперуповноваженого ВКР Святошинського УП ГУНП в м. Києві (а.с. 126), які містять дані про отримання з комплексної системи відеомоніторингу «Безпечне місто» відеозаписів з камер відеоспостереження;

-відеозаписом з камери відеоспостереження (а.с. 126, файл під назвою «10_9_27_81_Кільцева_Верховинна_20250807185700_to_20250807190001»), та протоколом огляду від 17.10.2025 (а.с. 127-128), які містять фактичні дані про те, що відеокамерою, встановленою за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (зупинка Верховинна), зафіксовано, як особа чоловічої статі худорлявої статури з темного кольору волоссям, зовні схожа за ОСОБА_3 , 07.08.2025 о 18 год. 58 хв. керувала мопедом чорного кольору, а за нею біг інший чоловік, який мав світліший колір волосся;

-відеозаписом з камери відеоспостереження (а.с. 126, файл під назвою «10_9_27_81_Кільцева_Верховинна_20250807204700_to_20250807205001»), та протоколом огляду від 17.10.2025 (а.с. 129-131), зі змісту яких вбачається, що відеокамерою, встановленою за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (зупинка Верховинна), зафіксовано, як 07.08.2025 о 20 год. 49 хв. особа чоловічої статі, зовні схожа на того чоловіка, який о 18 год. 58 хв. біг за мопедом чорного кольору, керував мопедом чорного кольору, а за ним сидів чоловік худорлявої статури, схожою на статуру ОСОБА_3 , на голові якого був одягнутий шолом чорного кольору, а за спиною висів рюкзак вишневого кольору;

-відеозаписами з камер відеоспостереження (а.с. 126, файли під назвою «10_10_117_17_пер_52_Паладіна_Ірпінська_О_20250807205041_to_20250807205200» та «10_10_117_20_пер_51_Паладіна_Ірпінська_О_20250807204955_to_20250807205201»), а також протоколами огляду від 17.10.2025 (а.с. 132-134), які містять відомості про те, що відеокамерами, встановленими за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 5; м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 18/30, зафіксовано, як 07.08.2025 о 20 год. 51 хв. одна особа чоловічої статі керувала мопедом чорного кольору, рухаючись по пішохідному переходу, а за ним сидів чоловік худорлявої статури, схожою на статуру ОСОБА_3 , на голові якого був одягнутий шолом чорного кольору, а за спиною висів рюкзак вишневого кольору. Разом з цим суд констатує, що при огляді цих відеозаписів під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_5 стверджувала, що відеозаписами зафіксовано рух належного їй мопеда, а чоловік, який сидів за водієм транспортного засобу, одягнув належний їй шолом;

-відеозаписом з камери відеоспостереження (а.с. 126, файл під назвою «video5303041419391301065»), та протоколом огляду від 17.10.2025 (а.с. 135-136), зі змісту яких вбачається, що відеокамерою, встановленою за адресою: АДРЕСА_2, зафіксовано, як 07.08.2025 о 20 год. 57 хв. на скутері чорного кольору під`їхав чоловік худорлявої статури, схожої на статуру ОСОБА_3 , на голові якого був одягнутий шолом чорного кольору, після чого він зліз з мопеду, взяв рюкзак вишневого кольору та пішов в сторону будинку, а інший чоловік, який до цього сидів позаду, сів за кермо транспортного засобу і почав керувати ним;

-дорученням оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 12.09.2025 (а.с. 88), заявою ОСОБА_9 від 12.09.2025 (а.с. 89) та протоколом огляду предмету від 12.09.2025 ( а.с. 90-92), які містять фактичні дані про те, що за згодою власника майна було оглянуто телефон ОСОБА_9 , який користувався номером НОМЕР_3 та виявлено його переписку в месенджері «Telegram» з особою, яка відображалася під іменем « ОСОБА_14 » та користувалася номером НОМЕР_4 . Вказана особа пропонувала ОСОБА_9 придбати мопед за 4000 гривень;

-дорученням оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 16.09.2025 (а.с. 95), протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2025, проведеного за участю свідка ОСОБА_9 , та довідкою до нього, які містять фактичні дані, що цей свідок серед чотирьох фотознімків осіб на фотознімку № 4 впізнав особу ОСОБА_3 , в якого ОСОБА_9 придбав мопед за 4000 гривень (а.с. 96-98);

-дорученням оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 16.09.2025 (а.с. 99), протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2025, проведеного за участю свідка ОСОБА_9 , та довідкою до нього, які містять фактичні дані, що цей свідок серед чотирьох фотознімків осіб на фотознімку № 3 впізнав особу ОСОБА_15 , який разом з ОСОБА_3 приїжджав до свідка на викраденому мопеді, який в подальшому ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_3 (а.с. 100-102);

-висновком експерта від 26.09.2025 № СЕ-19/111-25/57456-АВ (а.с. 110-117), згідно з яким ринкова вартість мопеда «Suzuki Lets», номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_2 , 2012 року виготовлення, за умови, що він перебував у технічно справному комплектному стані, станом на 13.08.2025 становила 25408 гривень 56 копійок.

Оцінюючи показання обвинуваченого про те, що він не вчиняв інкримінованих йому протиправних дій, суд визнає їх недостовірними, оскільки такі показання зумовлені бажанням обвинуваченого уникнути відповідальності та спростовуються сукупністю інших належних та допустимих доказів - відеозаписом проведення слідчого експерименту від 26.09.2025, який містить фактичні дані, що 6 чи 7 серпня 2025 року приблизно о 05 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3, звернув увагу на мопед чорного кольору, підійшов до нього і з`ясував, що кермо транспортного засобу було незаблоковане. Після цього ОСОБА_3 покотив той мопед спочатку до себе додому, а в подальшому ОСОБА_3 продав мопед своєму знайомому, який в месенджері «Telegram» погодився на пропозицію обвинуваченого придбати у нього мопед. Вказані дані логічно узгоджуються з фактичними даними, задокументованими у протоколі огляду предмету від 12.09.2025 та протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2025, які містять фактичні дані про те, що саме ОСОБА_3 в процесі переписки у месенджері «Telegram» з ОСОБА_9 запропонував останньому придбати мопед, а в подальшому саме ОСОБА_3 продав ОСОБА_9 викрадений транспортний засіб.

Даючи оцінку розбіжностям, які містять протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2025 (а.с. 96-98, 100-102), проведеного за участі свідка ОСОБА_9 , з показаннями цього свідка, даними в судовому засіданні, суд враховує пояснення ОСОБА_9 про те, що на час допиту в суді 15.01.2026 внаслідок плину часу він не пам`ятає всіх обставин подій, які мали місце у серпні-вересні 2025 року, може їх плутати. Відтак суд надає перевагу даним, що зафіксовані 16.09.2025 у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с. 116-118, 120-122), достовірність яких підтверджується підписом ОСОБА_9 .

З огляду на зазначене, суд констатує логічну узгодженість та переконливість фактичних даних, що містяться у відеозаписі проведення слідчого експерименту від 26.09.2025 (а.с. 119-124), протоколі огляду предмету від 12.09.2025 (а.с. 90-92), протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2025 (а.с. 96-98, 100-102) та відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що він обмовив себе під час проведення досудового розслідування. При цьому, аналізуючи твердження обвинуваченого про те, що він самообмовив себе у незаконному заволодінні транспортним засобом, оскільки вважав, що для нього не буде негативних наслідків у разі, якщо він одноосібно визнає вину у вчиненні злочину та тим самим уникне відповідальності за ч. 2 ст. 289 КК України, яка передбачає відповідальність за незаконне заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, суд дійшов висновку, що такі доводи обвинуваченого є свідченням того, що на момент повідомлення ОСОБА_3 обставин вчинення злочину він усвідомлював незаконний характер своїх дій та погоджувався з їх правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 289 КК України, при цьому намагався уникнути відповідальності за ч. 2 ст. 289 КК України. А вже після того, як стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 було перекваліфіковані з ч. 1 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України, він почав стверджувати про тиск працівників правоохоронного органу. Разом з тим, суд відхиляє доводи ОСОБА_3 про наявність тиску працівників поліції на нього, що полягав у висловлюванні погроз притягнути до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки наголошення на реалізації принципу невідворотності покарання не може бути обставиною, яка може подавити волю дорослого чоловіка, який переконаний у тому, що не вчиняв протиправних дій.

Відповідно до положень п. 1 примітки до ст. 289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Таким чином, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, правильно кваліфіковані за ст. 289 КК України.

Разом з тим, даючи оцінку даним обвинувального акту про те, що ОСОБА_3 має судимість за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2022 за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, яким на підставі ст. 71 КК України йому призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці 6 днів (а.с. 143-147), судом береться до уваги, що вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 186 КК України у відкритому викраденні чужого майна та вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за 2 епізодами: епізодом від 06.11.2021 у повторному таємному викраденні чужого майна на суму 750 гривень 12 копійок та епізодом від 31.01.2022 у повторному таємному викраденні чужого майна на суму 386 гривень 40 копійок. Також вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України в тому, що 04.12.2021 він вчинив закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна на суму 537 гривень 33 копійок.

Ч. 3 ст. 88 КК України визначено, що особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

При визначенні питання наявності у ОСОБА_3 судимості за попередніми вироками суд також враховує висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) про те, що Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Оскільки вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2022 ОСОБА_3 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна та закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вартість якого на час вчинення правопорушень не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установлених з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2022 та відбув покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута Законом № 3886?IX, у зв`язку з чим в силу положень ч. 3 ст. 88 КК України, він вважається таким, що не має судимості за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2022.

Разом з тим, вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та призначено за ч. 1 ст. 186 КК України покарання у виді арешту на строку 6 місяців.

За даними довідки № 25293604130410369827 (а.с. 139-140), 14.04.2023 ОСОБА_3 відбув покарання, призначене йому вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КК України строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

Відповідно до положень п. 5 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, пробаційного нагляду або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Оскільки 14.04.2023 ОСОБА_3 відбув покарання, призначене йому вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2022, то в силу положень п. 5 ст. 89 КК України у зв`язку з тим, що протягом року з дня відбуття покарання він не вчинив нового кримінального правопорушення, з 15.04.2024 судимість ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 186 КК України за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2022 вважається погашеною.

Даючи оцінку даним обвинувального акту про те, що ОСОБА_3 має судимість за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 10.06.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, яким з застосуванням ст. 69 КК України призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки (а.с. 148-152), судом береться до уваги, що ухвалою Київського апеляційного суду від 26.11.2024 у справі № 759/2455/24, провадження № 11-кп/824/4822/2024, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 10.06.2024 щодо ОСОБА_3 скасований, а кримінальне провадження закрите на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що на час незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_3 не мав судимості за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.09.2022 та вироком Святошинського районного суду міста Києва від 10.06.2024.

Ч. 2 ст. 88 КК України встановлено, що судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі № 739/1140/18 (провадження № 51-1858 км 20), припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 206/1127/21 (провадження № 51-2218км22) та постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 127/16102/23 (провадження № 51-1225 км 24).

За приписами п. 2 примітки до ст. 289 КК України, відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Оскільки досліджені під час судового розгляду докази не містять даних про те, що станом на 07.08.2025 ОСОБА_3 мав судимість за статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 КК України, вчинення ним кримінального правопорушення повторно суд визнає недоведеним, оскільки ця кваліфікуюча ознака, яка інкримінована ОСОБА_3 , не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи досліджені докази в сукупності, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, керуючись положеннями ч. 3 ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_3 кваліфікуючу ознаку - вчинення кримінального правопорушення повторно, та змінює правову кваліфікацію його діянь з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України, що передбачає більш м`яке покарання та покращує становище обвинуваченого ОСОБА_3 .

Отже, допитавши обвинуваченого, потерпілу та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши надані докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд визнає, що сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів підтверджується вчинення ОСОБА_3 умисних дій, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 289 КК України відноситься до нетяжких злочинів, бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 , який має судимість, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом також не встановлені.

Беручи до уваги наведене та враховуючи ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, який не усвідомив суспільно-небезпечного характеру своїх дій, не проявив жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України, яке він повинен відбувати, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, ОСОБА_3 вчинив до ухвалення вироку Святошинського районного суду міста Києва від 06.10.2025, суд вважає за необхідне остаточне покарання обвинуваченому призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та повністю зараховувати відбуту частину покарання, призначеного йому за попереднім вироком.

У зв`язку з тим, що у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався запобіжний захід, на час ухвалення цього вироку ОСОБА_3 утримується під вартою в рамках виконання вироку Святошинського районного суду міста Києва від 06.10.2025, покарання за яким враховується судом при призначенні остаточного покарання за цим вироком, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України.

До початку судового розгляду потерпіла ОСОБА_5 подала цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 та просила суд стягнути з нього:

-матеріальну шкоду, яка полягає у вартості ремонту мопеду, у розмірі 12 885 гривень 00 копійок;

-моральну шкоду, яка полягає у душевних та інших стражданнях, у розмірі 50 000 гривень 00 копійок;

-матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на транспорт, зумовлених викраденням мопеду, в сумі 3 083 гривень 00 копійок;

-матеріальну шкоду, яка є втраченою вигодою, у розмірі 12 523 гривень 56 копійок.

Під час судового розгляду потерпіла підтримала цивільний позов та просила його задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_16 цивільний позов не визнав повністю.

За приписами положень ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої матеріальної шкоди у розмірі 12 885 гривень 00 копійок, яка полягає у вартості ремонту мопеду, суд враховує дані протоколу огляду місця події від 22.08.2025 (а.с. 69-79), згідно з яким при огляді земельної ділянки біля 2 під`їзду багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, біля входу до комори було виявлено мопед «Suzuki Lets» без номерних знаків, на рамі якого містився ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , у якого були наявні пошкодження: розбитий пластик передньої та задньої фари, відсутній замок запалення на кермі. В кермі знайденого транспортного засобу виявлено викрутку сірого кольору.

Під час допиту потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що на час викрадення мопеда на ньому була одна подряпина, всі інші пошкодження транспортний засіб отримав після викрадення, але до моменту повернення його законному власнику.

Зі змісту замовлення ОСОБА_5 від 12.12.2025 (а.с. 33) вбачається, що вартість ремонтних робіт мопеда з урахуванням вартості необхідних запчастин становить 12 885 гривень 00 копійок.

За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, серед іншого, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

З огляду на зазначене, у зв`язку з тим, що після викрадення мопеда «Suzuki Lets» він зазнав механічних пошкоджень, особа, яка викрала транспортний засіб, зобов`язана відшкодувати власнику майна вартість відновлювальних ремонтних робіт. Таким чином, підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 12 885 гривень 00 копійок, яка полягає у вартості ремонту транспортного засобу.

Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 гривень 00 копійок, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25.05.2001 та 27.02.2009), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , порушивши право власності, викрав належний потерпілій ОСОБА_5 мопед «Suzuki Lets» вартістю 25 408 гривень 56 копійок, після повернення транспортного засобу було встановлено, що майно в результаті викрадення зазнало механічних пошкоджень. Ці обставини вплинули на звичайний перебіг життя потерпілої та завдали їй душевних страждань, що зумовило спричинення моральної шкоди. Разом з тим, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до безпідставного збагачення особи.

На думку суду, заявлена ОСОБА_5 сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень, яка перевищує вартість викраденого та пошкодженого майна, є надмірною. Суд вважає, що внаслідок викладення та механічного пошкодження транспортного засобу ОСОБА_5 завдано моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, що буде відповідати принципам законності та справедливості.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення 3 083 гривень 00 копійок матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на транспорт, зумовлених викраденням мопеда, задоволенню не підлягають у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 не надано будь-яких документів, які підтверджують фактично сплату цих коштів. Суд констатує, що на підтвердження зазначених позовних вимог потерпіла надала лише інформацію про користування послугами таксі різних водіїв (а.с. 34). Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що такі послуги отримувалися та оплачувалися саме ОСОБА_5 .

Так само не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 12 523 гривень 56 копійок в рахунок матеріальної шкоди, яка є втраченою вигодою, оскільки цивільний позивач не надала будь-яких документів на підтвердження наявності такої шкоди. Відтак, у зв`язку з необґрунтованістю позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 337, 369-371, 373, 374, 394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року, більш суворим, призначеним даним вироком, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 12 серпня 2025 року, повністю зараховувавши відбуту ним частину покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року.

До набрання вироком суду законної сили застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на залучення експерта (висновок експерта від 26.09.2025 № СЕ-19/111-25/57456-АВ).

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 12 885 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у вартості ремонту транспортного засобута 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 22 885 (дванадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині відмовити ОСОБА_5 в задоволенні цивільного позову.

Речовий доказ: мопед марки «Suzuki» моделі «Lets», чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , - залишити у володінні власника майна ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1