Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №755/1041/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1041/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд)

у складі головуючого судді ОСОБА_1 одноособово,

за участю

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 серпня 2025 року за № 12025100040002788, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Нова Гребля, Київської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу (далі КК) України,

у с т а н о в и в :

І. Суть питань, що вирішуються судом

З обвинувального акта від 21 січня 2026 року, який складено старшим слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_6 та затверджено прокурором у кримінальному провадженні - керівником Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Центрального регіону ОСОБА_7 , слідує, що ОСОБА_5 обвинувачується в умисному протиправному заподіянні смерті особі.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .

Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання:(1) чи вчиняв обвинувачений діяння, яке охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого КК ?; (2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ?;(3) як слід кваліфікувати дії обвинуваченого, у випадку доведення винуватості ?

Суд надає ствердні відповіді на 1 та 2 питання, у зв`язку з чим кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК, з огляду на наступне.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

25.08.2025 року приблизно о 09 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , проходив повз зелену зону поблизу АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 20-З. В той же час на вказаній зеленій зоні перебував потерпілий ОСОБА_8 , який лежав поблизу одного з дерев оголивши свій статевий орган.

В подальшому, знаходячись у вищезазначеній зеленій зоні ОСОБА_5 підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_8 та зробив йому зауваження з приводу його зовнішнього вигляду та вказав про недопустимість публічної демонстрації своїх статевих органів. У зв`язку із цим, між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 почався словесний конфлікт. Під час словесного конфлікту у ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин спрямованих відносно ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті останньому.

ОСОБА_5 реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи настання тяжких наслідків у вигляді смерті іншої людини, 25.08.2025 приблизно о 09 годині 00 хвилин, перебуваючи у зеленій зоні поблизу АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 20-З, використовуючи ніж, який мав при собі, наніс потерпілому ОСОБА_8 десять колото-різаних поранень в область спини з ушкодженням внутрішніх органів, а саме: тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення спини з розташуванням рани на шкірі поперекової ділянки зліва з відходженням від неї ранового каналу у напрямку ззаду наперед, знизу догори та зліва направо, що проникає у черевну порожнину де сліпо закінчується, ушкодженням по його ходу: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м`язів даної анатомічної ділянки, пристінкової очеревини, довжина ранового каналу близько 6,5см та непроникаючого колото-різаного поранення спини з розташуванням рани на шкірі поперекової ділянки справа з відходженням від неї ранового каналу у напрямку ззаду наперед, знизу догори та зліва направо, що не проникає у черевну порожнину, сліпо закінчується біля воріт нирки, ушкодженням по його ходу: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м`язів даної анатомічної ділянки, заочеревнної клітковини, ниркових артерії та вени, сечівника (повний перетин) біля воріт нирки, довжиною ранового каналу близько 7 см, від яких останній загинув на місті через короткий проміжок часу.

ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальним правопорушенням (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України), у т.ч. до них відноситься, у руслі обставин справи, згідно ч. 1 ст. 115 КК України, вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

ІV. Мотиви суду

Суд провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного у своїх висновках.

IV.I. Докази на підтвердження встановлених обставин та процедура розгляду

Згідно положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ВС від 28 березня 2019 року в справі № 154/3213/16).

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).

В цьому випадку, будучи допитаним, у порядку ст. 351 КПК, за участі захисника, обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні зазначеного кримінальногох правопорушення визнав повністю, надав покази, зокрема, зазначив, що 25 серпня 2025 року прямуючи додому помітив чоловіка, який лежав під деревом та здійснював якісь рухи рукою в паховій області. Будучи уже в підземному переході вирішив повернутися та з`ясувати, що там відбувається, адже там ходять люди, зокрема жінки та діти. Підійшовши до потерпілого, запитав що він робить, на що той почав агресивно висловлюватися та кидатися на нього. Щоб заспокоїти того чоловіка, він дістав перцовий балончик та розпилив його у бік потерпілого, однак той не реаагував, а продовжував свої дії. Потім потерпілий накинув йому на голову якусь із своїх речей та почав наносити хаотичні удари по голові. Щоб припинити такі дії потерпілого, в процесі боротьби, він дістав з кишені ножа та почав наносити хаотичні удари у відповідь, куди саме не бачив та саму кількість ударів не пам`ятає, бо на голові була якась річ, яку накинув на нього потерпілий. Через короткий проміжок часу потерпілий припинив наносити удари, він почав від нього пішов додому. Коли він відходив, потрепілий стояв та намагася вдягнути свої штани. Додав, що намагався уникнути сутички, але не знав яким чином. Коли потерпілий накинув на нього якусь річ та схопив, він не мав змоги втекти. Весь цей час потерпілий був без штанів та поводив себе доволі неадекватно та агресивно.

Щиро розкаявся у вчиненому, висловив жаль щодо наслідків, зазначив, що розуміє цінність життя.

Останній також виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини, бажання та готовність продовжити службу у лавах ЗСУ з метою відсічі збройної агресії проти України.

З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які суд дослідив у порядку § 3 Глави 28 Розділу IV КПК України, та показаннями свідків, які суд сприймав безпосередньо, в їх системному зв`язку, судовим слідством встановлено наступне.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 25 серпня 2025 року, об`єктом огляду є зелена зона вздовж проспекту Броварського в місті Києві, а саме на відстані близько 500 метрів від АЗС, за адресою: м. Київ, проспект Броварський 203, ближче до колій метрополітену (на відстані близько 5 метрів), в ході проведення огляду було виявлено труп чоловіка віком 20-30 років. На момент здійснення огляду знаходився в положенні на спині спершись передпліччям до землі.

Згідно протоколу огляду місця події від 25 серпня 2025 року, огляд проводився поруч із трупом на зеленій частині грунту, де виявлений рюкзак чорного кольору в середині якого знаходилася світла спортивна кофта, чорні штани з підтяжками, атлас «Україна в світі», карта України, розфарбовка «Тачки», зошити, підручник «Геометрія», підручник «Математика для вступаючих у ВУЗи», комплект наклейок, записник, кольорові аркуші, манікюрні ножиці, банка з пральним порошком, колода гральних карт, вафлі «Артек» в кількості 8 пачок, ручка, маркер, коробка з-під сірників, цигарки, візитниця. На відстані близько 2,5 метрів від трупа в сторону АЗС виявлено балон з написом «PEPER» KO FOG, на дні балону присутній напис PF2508202 GARANTIE 08.2026. Поруч з рюкзаком знаходилися чоловічі резинові капці з речовиною бурого кольору розмір 43-44. Далі лежали 2 запальнички помаранчевого кольору з РБК та чорна з РБК.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26 серпня 2025 року, об`єктом огляду є приміщення Лівобережного відділення СМЕ ДСУ КМБ СМЕ, що за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців 26, приміщення розташоване на території КНП «КМКЛ №3», де поруч з трупом ОСОБА_8 було виявлено кофту блакитного кольору з плямами речовини бурого кольору та отворами від порізів; кофту чорного кольору на застібці із слідами речовини бурого кольору; светр та футболку чорного кольору із слідами речовини бурого кольору; штани спортивні чорного кольору з білими смужками та речовиною бурого кольору у формі нашарування.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 серпня 2025 року, свідок ОСОБА_9 впізнав особу на фото під номером № 1 за зовнішнім виглядом, зростом, одягом в якому перебувала особа, з чорною поясною сумкою та кепкою. Відповідно до додатку до протоколу чоловік на фото під номером №1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 серпня 2025 року, свідок ОСОБА_9 впізнав особу на фото під номером № 4 за зовнішніми ознаками обличчя, формою носа, кольором очей. Відповідно до додатку до протоколу чоловік на фото під номером №4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до протоколу перегляду цифрового відеозапису від 27 серпня 2025 року, а саме відеозапису з камер відеоспостереження «Безпечне місто», зафіксовано маршрут руху обвинуваченого до та після скоєння злочину по вулицях Краківська, Гната Хоткевича, по зеленій зоні вздовж проспекту Броварського, що у м. Києві.

Згідно з протоколом перегляду цифрового відеозапису від 27 серпня 2025 року, а саме відеозапису з камери відеоспостереження, яка розташована на АЗС «ОККО», що за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 20з, зафіксовано особу, яка вдягнена в чорний одяг виходить з підземного пішохідного переходу та направляться в глиб паркової зони в бік вулиці А. Малишка, встановлено що особа в чорному одязі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З протоколу обшуку від 30 серпня 2025 року, вбачається, що обшук проведений за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті якого було виявлено та вилучено куртку чорного кольору «Columbia», штани джинсові темного кольору, кросівки чорного кольору, кепку зеленого кольору та кепку зеленого кольору з принтом.

Відповідно до протоколу особистого обшуку затриманої особи від 30 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 , у відділенні поліції, під час обшуку затриманого ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено наручний годинник без пошкоджень, з барсетки вилучено витяг з технічного висновку щодо ножа, паспорт громадянина України, посвідчення Міністерства оборони, дозвіл на зброю, військовий квиток, УБД на ім`я ОСОБА_5 . Також ніж, який зі слів обвинуваченого є знаряддям злочину, особистий мобільний телефон марки «Redmi Note 10 Pro», банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» та наплічну сумку, яка була на ньому в день вчинення злочину з особистими речами.

З протоколу слідчого експерименту від 31 серпня 2025 року, вбачається, що учасники слідчого експерименту зібралися на відкритій ділянці місцевості, яка розташовується між станцією метро Чернігівська та АЗС «ОККО» по Броварському проспекті 20-з, в місті Києві де ОСОБА_5 розповів та відтворив механізм обставин подій 25.08.2025 року що мали місце відносно ОСОБА_8 ..

Відповідно до протоколу огляду від 25 листопада 2025 року, було оглянуто мобільний телефон марки «Redmi Note 10 Pro» з № ІМЕІ № НОМЕР_2 , № ІМЕІ2 № НОМЕР_3 , який вилучено до спеціального пакету з №7210728, в папці «фото» за 25.08.2025 виявлено два відеозаписи з назвами: VID_20250825_085438, VID_20250825_085405. При відкритті відеозапису VID_20250825_085405 тривалістю 00 хвилин 14 секунд зображується особа чоловічої статі, яка лежить під деревом на траві, має довге русяве волосся, одягнута в кофту, штани відсутні, оголений статевий член, присутні звуки залізничного транспорту. При відкритті відеозапису VID_20250825_085438 тривалістю 00 хвилин 13 секунд зображується вищевказана особа чоловічої статі так само без штанів з оголеним статевим членом, яка здійснює замахи удару ногою у бік особи яка знімає відео, нецензурно виражається та у подальшому плює у ОСОБА_5 .

Згідно висновку експерта №КСЕ-19/111-25/53768-БД від 18 вересня 2025 року, встановлено що на запальничці помаранчевого кольору (об`єкт №1) та запальничці чорного кольору (об`єкт №3) виявлено кров людини та клітини з ядрами; на запальничці помаранчевого кольору (об`єкт №2) виявлено кров людини та поодинокі клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки крові та клітин на поверхні запальнички чорного кольору (об`єкт №3) (таблиця 1.1 додаток 1). Встановлено генетичні ознаки крові та клітин на поверхні запальнички помаранчевого кольору (об`єкт №1), які є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж двох осіб та не придатні до ідентифікації. Генетичні ознаки крові та клітин на поверхні запальнички помаранчевого кольору (об`єкт №2) не встановлено у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК у даному об`єкті. Генетичні ознаки крові та клітин на поверхні запальнички чорного кольору (об`єкт №3) збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність походження генетичних ознак крові та клітин на поверхні запальнички чорного кольору (об`єкт №3) від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , становить не менше ніж 99,99999999%.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-25/53518-ФХД від 28 листопада 2025 року, встановлено що на наданій на дослідження серветці з волокнистого матеріалу та ватному тупфері на дерев`яній основі, якими були зроблені змиви з обличчя ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , речовин, що входять до складу отруйних речовин подразнюючої дії не виявлено.

Відповідно до судово-психіатричної експертизи № 1625 від 25 листопада 2025 року, на даний час, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , страждає на психічний розлад - «Посттравматичний стресовий розлад» (F43.1 за МКХ-10). За своїм психічним станом на даний час здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого підекспертний на даний час підозрюється, страждав на психічний розлад - «Посттравматичний стресовий розлад» (F43.1 за МКХ перегляду), та за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психологічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виявляє достатній рівень функціонування. В характерологічній сфері йому притаманні: вибіркова комунікація, емоційна чутливість, вразливість, зовнішня стриманість, достатній самоконтроль, розвинені вольові якості, самостійність, цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність, організаторські здібності; патріотичні установки, активна громадянська позиція, професійна та сімейна спрямованість мотивації. Будь-які індивідуально-психологічні особливості, які мають у нього яскраво виражений характер та такі, які могли б здійснити суттєвий вплив на його поведінку в досліджуваній ситуації, підекспертному не притаманні.

Згідно висновку експерта №081-595-2025 від 03 листопада 2025 року, встановлено що на наданих на дослідження штанах (об.№№1-3), вилучених під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , кров методом висхідної тонкошарової хроматографії не виявлена.

Згідно висновку експерта №081-578-2025 від 21 жовтня 2025 року, встановлено що кров трупа ОСОБА_8 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, тобто його організму властивий антиген Н. В бурих плямах на штанах (об.№№1-6), наданих на дослідження, знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої виявлений антиген Н. Ця кров могла походити від потерпілого ОСОБА_8 .

Згідно висновку експерта №081-579-2025 від 30 жовтня 2025 року, встановлено що кров трупа гр. ОСОБА_8 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, тобто його організму властивий антиген Н. На наданих на дослідження пари шльопанців (об.№№1-6), вилучених при огляді зеленої зони вздовж проспекту Броварського, у м. Києві, виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові по системі АВО в об.№№1-6 виявлений тільки Н, що не виключає можливості походження даної крові від ОСОБА_8 .

Згідно висновку експерта №101-122-2025 від 15 вересня 2025 року, встановлено що генетичні ознаки біологічного матеріалу, виявленого на ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_8 (об.1,2), по всіх досліджуваних локусах ДНК ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_8 . Біологічних матеріал в даних об`єктах, ймовірно, походить від ОСОБА_8 . Величина вірогідності випадкового збігу складає величину 5,01/10-18, тобто в середньому 5 осіб з 10 000 000 000 000 000 000 мають встановлені генетичні ознаки. Даних про наявність біологічного матеріалу іншої особи на ватних тампонах зі змивами рук ОСОБА_8 (об.1,2) не отримано.

Згідно висновку експерта №081-594-2025 від 03 листопада 2025 року, встановлено що на наданій на дослідження куртці (об.№1), вилученій за адресою: АДРЕСА_2 , виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові по системі АВО в об.№1 виявлений тільки Н, що не виключає можливості походження даної крові від ОСОБА_8 .

Згідно висновку експерта №101-160-2025 від 02 грудня 2025 року, встановлено що генетичні ознаки крові, виявленої на куртці (об.№1), по всіх досліджуваних локусах ДНК ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_8 . Кров в даному об`єкті, ймовірно, походить від ОСОБА_8 . Величина вірогідності випадкового збігу складає величину 5,01/10-18, тобто в середньому 5 осіб з 10 000 000 000 000 000 000 мають встановлені генетичні ознаки.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №020-2061 від 26 серпня 2025 року причиною смерті є множинні проникаючі колото-різані поранення нижньої частини спини з ушкодженням внутрішніх органів.

Згідно висновку експертного дослідження №021-2061-2025 від 26 серпня 2025 року, встановлено що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 , 1993 р.н., були виявлені наступні ушкодження: а) 10 (дес`ять) колото-різаних поранень на спині та лівій руці:

а.1) проникаюче колото-різане поранення спини з розташуванням рани на шкірі поперекової ділянки зліва (рана №9) з відходженням від неї ранового каналу у напрямку ззаду наперед, знизу догори та зліва направо, що проникає у черевну порожнину де сліпо закінчується, ушкодження по його ходу: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м`язів даної анатомічної ділянки, пристінкової очеревини. Довжиною ранового каналу близько 6,5см;

а.2) проникаюче колото-різане поранення спини з розташуванням рани на шкірі поперекової ділянки справа (рана №11) з відходженням від неї ранового каналу у напрямку ззаду наперед, знизу догори та зліва направо, що проникає у черевну порожнину де сліпо закінчується, ушкодженням по його ходу: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м`язів даної анатомічної ділянки, пристінкової очеревини, печінки, печінкової вени. Довжина ранового каналу близько 11,5 см;

а.3) непроникаюче колото-різане поранення спини з розташуванням рани на шкірі поперекової ділянки справа (рана №12) з відходженням від неї ранового каналу у напрямку ззаду наперед, знизу догори та зліва направо, що не проникає у черевну порожнину, сліпо закінчується біля воріт нирки, ушкодженням по його ходу: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м`язів даної анатомічної ділянки, заочеревнної клітковини, ниркових артерії та вени, сечівника (повний перетин) біля воріт нирки, довжиною ранового каналу близько 7 см;

а.4) непроникаюче колото-різане поранення спини з розташуванням рани на шкірі поперекової ділянки зліва (рана №10), два непроникаючих колото-різаних поранення спини з розташуванням ран на лівій задньо-бічній поверхні грудної клітки (рана №7 та №8), 4 (чотири) колото-різаних поранення лівої руки (плече та передпліччя) два з яких наскрізні (рана №№2,3 та рани №№5,6) та два сліпі (рани №1,4);

б) три садна на обличчі.

Виявлені колото-різані поранення лівого плеча (рана №1) та поперекової ділянки справа (рана №11) з урахуванням судово-медичного криміналістичного дослідження, утворені від колюче-ріжучої дії плаского односторонньо-гострого предмета типу клинка ножа, що має обушок П-подібного перетину та лезо. Всі інші виявлені на трупі колото-різані рани схожі за характером та особливостями могли бути спричинені цим же предметом. Виявлені садна на обличчі виникли від дії тупого (тупих) предмету (предметів).

Характер та особливості виявлених ушкоджень, їх зовнішній вигляд, данні гістологічного дослідження травмованих тканин (відсутність клітинних реакцій в травмованих тканинах) вказують на те, що вони прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті (від моменту їх спричинення до настання смерті пройшов короткий проміжок часу, який вимірюється хвилинами - десятками хвилин ( до 20-30 хвилин).

Ушкодження відмічені в п.1а (а.1-а.3) мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Усі інші ушкодження виявлені на трупі мають ознаки легкого тілесного ушкодження.

Смерть ОСОБА_8 , 1993 р.н., настала від колото-різаних поранень спини з ушкодженням внутрішніх органів, з внутрішньою, зовнішньою та тканинною кровотечею з розвитком крововтрати, на що вказує: наявність ушкоджень відмічених в п.1а (а.1-а.3) підсумків, їх зажиттєве спричинення, блідість шкіри і слизових оболонок, трупних плям, близько 1700 мл рідкої крові в порожнині очеревини, масивна за очеревинна гематома справа, нерівномірне, переважно знижене кровонаповнення внутрішніх органів, смугасті та плямисті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця (плями Мінакова при крововтраті), порожня селезінка, дані гістологічного дослідження (деякі морфологічні ознаки порушення гемореології та мікроциркуляції в судинах внутрішніх органах, переважно артеріальне недокрів`я). Між виявленими колото-різаними пораненнями відмічених в п.1а (а.1-а.3) підсумків та смертю, що настала вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_8 знайдено етиловий спирт в концентрації - 0.80г/л (проміле), що вказує на знаходження його на момент смерті в стані алкогольного сп`яніння. Виявлена концентрація етилового спирту в крові за життя зазвичай відповідає легкому алкогольному сп`янінню.

Згідно висновку експертного дослідження №051-2445-2025 від 15 вересня 2025 року, встановлено що в результаті судово-медичного (токсикологічного) дослідження крові та сечі від трупа ОСОБА_8 знайдено в крові: етиловий спирт в концентрації 0.80г/л (проміле); в сечі: етиловий спирт в концентрації 1,17 г/л (проміле), кофеїн, метаболіти нікотину (котинін та гідроксикотинін).

Згідно висновку експерта №022-177-2025 від 27 серпня 2025 року, встановлено що смерть ОСОБА_8 можливо настала в проміжок часу 09.00 год - 10.00 год.

Відповідно Суд констатує в ключі проаналізованих доказів, що цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК, в їх сукупності, підтверджуються обставини регламентовані ст. 91 того ж Кодексу.

Підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, так як не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих ст. 87 КПК.

При формуванні таких висновків за наслідками розгляду провадження Суд виходив з такого щодо цього питання.

Частина 1 статті 87 КПК передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тоді як частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

В постанові ВС від 01 грудня 2020 року у справі №318/292/18 вказано, що «вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».

У постановах від 28 січня 2020 року у справі №359/7742/17 та від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85238666) ВС зауважив, що «вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті».

В постанові від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к ВС указав, що «…суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим».

В постанові від 06 липня 2021 року у справі №720/49/19 ВС зауважив, що «Оцінюючи надані сторонами докази на предмет їх допустимості згідно з частиною 1 статті 87 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що зазначені положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані у відповідній нормі. Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими.

У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду».

Повертаючись до обставин цієї справи Суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі Суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних справ і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

В постанові від 15 лютого 2018 року в справі №357/14462/14-к Верховний указав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.

Як наслідок слід констатувати, що вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд констатує, що в цій справі ці положення не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими, адже вони мають місце не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Так, порушень вимог КПК під час проведення слідчих дій, які б, як указав ВС, були фундаментальними, не установлено. Саму слідчу дію впізнання відсутні підстави сприймати через призму позасудових показань свідків, адже, на переконання суду, показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколами слідчих дій, бо легітимна мета слідчої дії досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Також слід указати, що Верховний Суд в постанова від 24 жовтня 2018 року в справі №733/249/16-к указав, що після огляду предмет визнається речовим доказом і долучається до кримінальної справи мотивованою постановою (ухвалою), яким завершується формування даного виду доказу. Цією постановою створюється особливий правовий режим поводження з предметом в кримінальній справі.

Джерелом фактичних даних (відомостей) стосовно речових доказів виступає протокол огляду предмета.

У цій ситуації, джерело фактичних даних, прямо доводить собою, обставини, які у розумінні ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в цій справі, щодо дати, часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення.

Щодо обшуку затриманої особи слід відмітити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2018 у справі № 754/5978/16-к указав, що оцінювати цю слідчу дію суд має через призму законності проведення обшуку затриманого, відповідно до вимог частини 3 вищевказаної норми закону (ст. 208), яка указує, що уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу, а у цій ситуації, такі передумови були дійсними, сам протокол наявний.

Щодо медичної документації, то слід указати, що відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Верховного Суду (постанова від 27 січня 2020 року №754/14281/17) відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не відкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом.

У цій же постанові Об`єднана палата зазначила про те, що якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України.

Зважаючи на статті 22, 290, 412 КПК України у їх взаємозв`язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону може бути не відкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта, що потягне за собою визнання його недопустимим доказом на підставі ст. 87 цього Кодексу.

Висновки експертів відкриті захисту.

При цьому, слід зауважити, що Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі №753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Також, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких даних.

У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі №671/463/15-к).

У цій справі, порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), тобто певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій дотриманий.

Як наслідок Суд сприймає указані письмові докази (протоколи ОМП, висновки експертиз та інші), як належні та допустимими, які у своїй сукупності доводять обставини визначені ст. 91 КПК України, та через їх призму останні сприймаються судом, як дійсні.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК за обставин, встановлених судом.

У т.ч. про наявність умислу на заподіяння смерті потерпілому свідчить, зокрема знаряддя локалізація нанесених ушкоджень та знаряддя, а також характер та послідовність дій, у тому числі поведінка ОСОБА_5 після, який не намагався надати потерпілому допомогу, викликати швидку медичну допомогу, а навпаки залишив місце злочину.

IV.ІI. Кваліфікація дій

Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він вчинив умисне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

IV.ІІI. Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням того, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022)

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставинами, що пом`якшують покарання є

? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушеня у т.ч. час, місце, спосіб учинення.

Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року в справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки;

? активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст.91 КПК.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; спосіб життя, наявність на утриманні членів сім`ї (дружина та син), раніше не судимий, проходить службу у лавах Збройних Сил України, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв`язки; характеристику особи потерпілого; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; її поведінку під час та після вчинення злочинних дій те, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід`ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений та вважає за необхідне призначити покарання, у межах санкції ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі, але із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 69 КК.

Зокрема, Суд вбачає підстави для застосування норм ст. 69 КК, яка регламентує, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Так, є

(1) дійсними кілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;

(2) ОСОБА_5 є проходить службу у лавах Збройних Сил України;

(3) діяння за ст. 115 КК не пов`язане з корупцією;

(4) відсутність обставин, котрі обтяжували б покарання в силу ст. 67 КК, що в своїй сукупності вказує на те, що, в цій ситуації, у відношенні обвинуваченого є можливим застосування ст. 69 КК при визначенні покарання нижче від найнижчої межі, адже наявні кілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення з урахуванням особи винного.

Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, тобто визначав його у обсязі необхідному і достатньому для виправлення терміном на 5 років.

Приймаючи рішення про застосування ст. 69 КК, Суд також виходив щ того, що Конституційний Суд України вказує, що

- справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (підпункт 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішеннявід 2 листопада 2004 року у справі №15-рп/2004);

- справедливе призначення покарання у кримінальному провадженні, зважаючи на інтенсивність та небезпеку його негативного впливу на фундаментальні права і свободи особи, є обов`язковою умовою захисту особи від свавілля в державі, у якій діє принцип верховенства права; задля забезпечення справедливості призначення покарання в кримінальному провадженні, його домірності тяжкості злочину суд відповідно до Кримінального кодексу України наділений дискрецією щодо форм реалізації кримінальної відповідальності (підпункт 2.7 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 5 липня 2023 року у справі №5-р(II)/2023).

Тому, на переконання суду в цьому провадженні, таке покарання, враховуючи фактичні обставини справи та фактичні обставини в житті обвинуваченого, є справедливим, оскільки співвідноситься між поставленою метою та засобами її досягнення відповідаючи вимогам принципу домірності.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

IV.ІV. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, враховуючи визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та призначення покарання у виді позбавлення волі в поєднані з даними про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Позаяк, ст. 374 КПК передбачає, що суд у резолютивній частині вироку має зазначити, крім іншого, «рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили».

Суд враховує, що різниця між пунктами а) та с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що ці пункти визначають різний правовий характер, різні підстави, різні вимоги до рішення про тримання під вартою.

Пункт а) вимагає лише законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання. Пункт с) вимагає розумної підозри, наявності ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи. Крім того, для затримання за пунктом с) передбачаються спеціальні гарантії частини 3 статті 5 Конвенції. Також гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту а).

За правом багатьох країн затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою, і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 §1 а), в якій не зазначається про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні (правова позиція, викладена у рішенні «Monnel and Morris v. the United Kingdom», заяви № 9562/81 та 9818/82, від 02 березня 1987 року, https://hudoc.echr.coe.int/ app/conversion/pdf/?library=ECHR&id=0013649& filename=MONNELL% 20and%20MORRIS%20v.% 20THE% 20UNITED% 20KINGDOM.pdf).

Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Ruslan Yakovenko v. Ukraine», заява № 5425/11, від 04 червня 2015 року, https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-154978).

Термін «після засудження» не можна тлумачити так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Wemhoff v. Germany», заява 2122/64, від 27 червня 1968 року, https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57595).

Отже, незважаючи на те, що за законодавством України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законної сили, з погляду статті 5 Конвенції воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт а) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Відповідно (1) немає необхідності у будь-якому клопотанні при вирішення питання запобіжного заходу на цій стадії, оскільки Суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами; (2) немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку: розумна підозра стає неактуальною, оскільки є вже висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де-факто відбування покарання, обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду; (3) обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку, у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, тому тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання, в той час, як ст. 197 КПК передбачає не строк тримання під вартою, а строк дії відповідної ухвали, після якого вона втрачає силу, а тому вирок діє протягом строку покарання, якщо не скасований. Обґрунтованість вироку не стосується законності тримання під вартою, навіть у разі його скасування, тримання під вартою на його підставі буде законною (у тому числі з погляду статті 5 Конвенції).

Строк відбування покарання ОСОБА_5 слід обчислювати з 30 серпня 2025 року.

Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373-374, 376, 534 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волк на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 30 серпня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 101466 грвень 36 копійок (4 457 грн. 00 коп. за проведення судово трасологічної експертизи № КСЕ-19/111-25/53768-Д від 03.09.2025; 20 452 грн. 76 коп. за проведення судово молекулярно-генетичної експертизи № КСЕ-19/111-25/53768-БД від 18.09.2025; 2 674 грн. 20 коп. за проведення судово трасологічної експертизи № КСЕ-19/111-25/53769-Д від 04.09.2025; 27 897 грн. 34 коп. за проведення судово молекулярно-генетичної експертизи № КСЕ-19/111-25/53769-БД від 18.09.2025; 11 423 грн. 67 коп. за проведення судово молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/111-25/53523-БД від 18.09.2025; 3 565 грн. 60 коп. за проведення судово трасологічної експертизи № КСЕ-19/111-25/52452-Д від 27.08.2025; 16 827 грн. 22 коп. за проведення судово молекулярно-генетичної експертизи № КСЕ-19/111-25/52452-БД від 29.08.2025; 3 565 грн. 60 коп. за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/111-25/53518-ФХД від 28.11.2025; 10 602 грн. 97 коп. за проведення судово молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/111-25/54501-БД від 23.10.2025).

Речові докази:

- рюкзак чорного кольору, всередині якого знаходиться світла спортивна кофта, чорні штани з підтяжками, атлас «Україна в світі», карта України, розфарбовка «Тачки», зошити, підручник «Геометрія», підручник «Математика для вступаючих у ВУЗи», комплект наклейок, записник, кольорові аркуші, манікюрні ножиці, банка з пральним порошком, колода гральних карт, вафлі «Артек» в кількості 8 пачок, ручка, маркер, коробка з-під сірників, цигарки, візитниця - упаковані до спецпакету QHY016436 - знищити;

- балон з написом «PEPER» KO FOG, на дні балону присутній напис PF2508202 GARANTIE 08.2026 - знищити;

- чоловічі резонові капці з речовиною бурого кольору, запальничку помаранчевого кольору з речовиною бурого кольору, запальничку помаранчевого кольору з речовиною бурого кольору - знищити;

- DVD-R диски з відеозаписами з камер спостереження «Безпечне місто», з відеозаписами з камер спостереження, які розташовані на АЗС «КЛО», що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Броварський,20з - залишити в матеріалах справи;

- куртку чорного кольору «Columbia», штани джинсові темного кольору, кросівки чорного кольору, кепку зеленого кольору, кепку зеленого кольору, кепку зеленого кольору з принтом, ніж, мобільний телефон марки «Redmi Note 10 Pro» з № ІМЕІ № НОМЕР_2 , № ІМЕІ2 № НОМЕР_3 , штани джинсові чорного кольору, кросівки чорного кольору «Пума», куртка чорного кольору - повернути ОСОБА_5 ;

- CD-R диск з відеозаписами VID_20250825_085438, VID_20250825_085405, які скопійовані під час огляду мобільного телефону марки «Redmi Note 10 Pro» з № ІМЕІ № НОМЕР_2 , № ІМЕІ2 № НОМЕР_3 - залишити в матеріалах справи;

- зрізи нігтьових пластин з правої руки потерпілого ОСОБА_8 , зрізи нігтьових пластин з лівої руки потерпілого ОСОБА_8 , змив з лівої руки потерпілого ОСОБА_8 на стерильний зонд та дистильовану воду, змив з правої руки потерпілого ОСОБА_8 на стерильний зонд та дистильовану воду, дерев`яну паличку з слідами речовини бурого кольору, резинові шльопанці чорного кольору з слідами речовини бурого кольору, змив з обличчя ОСОБА_8 на спиртову серветку та змив з обличчя ОСОБА_8 на стерильний аплікатор дистильованою водою - знищити.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я ОСОБА_10