Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №754/19270/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5560/26

Справа №754/19270/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2026 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Буша Н.Д., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 14.09.2018 року між сторонами зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01.09.2024 року з відповідачем разом не проживають, шлюбні відносини фактично припинені, тому 13.11.2025 року позивачем до Деснянського районного суду міста Києва подано заяву про розірвання шлюбу. Як вказує позивач, дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному забезпеченні. Позивач орендує квартиру у місті Києві для їх спільного з дитиною проживання, донька відвідує дошкільний навчальний заклад. З 01.07.2025 року відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини. Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

У визначений судом строк відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину не вчинення ним своєчасно такої процесуальної дії.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши докази по справі, судом встановлено таке.

Сторони у справі перебувають у шлюбі, зареєстрованому 14.09.2018 року Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2161.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено позивачем, з 01.09.2024 року з відповідачем вони разом не проживають, шлюбні відносини фактично припинені, через що 13.11.2025 року нею до Деснянського районного суду міста Києва подано позов про розірвання шлюбу. На даний час спільна дитина сторін перебуває на утриманні позивача, в свою чергу відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, тому позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів , інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Визначаючи розмір аліментів, в межах позовних вимог, суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів.

Обставин, які б звільняли відповідача від обов`язку по утриманню своєї дитини, або ж свідчили про неможливість стягнення з нього аліментів у зазначеному розмірі, судом не встановлено.

Так, відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, відзиву на позов, своїх заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог, не подав. Будь-яких доказів на спростування заявленого позивачем розміру аліментів, також не подав і судом таких не здобуто.

За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти у розмірі, заявленому позивачем, а саме - частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.

Приписом ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Днем пред`явлення позову вважається день прийняття судом позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про стягнення аліментів від сплати судового збору звільняються.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а її позовні вимоги задоволені, то судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 180, 181, 182, 183, 185, 191, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81,141, 247,259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,- задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дитини, доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.02.2026 року.

Суддя Н.Д. Буша