Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №753/26952/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26952/25

провадження № 1-кп/753/1247/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100120000178 від 30.09.2025 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно працевлаштованого в АТ «Українська залізниця» на посаді заступника начальника автомотриса дефектоскопа, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

30.09.2025, приблизно о 18 год. 02 хв., ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у вестибюлі станції метро «Позняки» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, побачив поліцейського взводу №3 роти патрульної поліції УП в метрополітені ГУНП у м. Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на підставі п. 10 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» з метою вжиття заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на території станції метро «Позняки» КП Київський метрополітен», та у відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» проводив перевірку документів відвідувачів метрополітену. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння працівникові правоохоронного тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 підійшов до поліцейського ОСОБА_6 , штовхнувши останнього лівим плечем в корпус, після чого наніс удар лівою рукою в область обличчя ОСОБА_6 , нанісши забійну рану верхньої губи. Далі ОСОБА_4 продовжуючи свої злочині дії направлені на завдання тілесних ушкоджень поліцейському, дістав предмет схожий на ніж та тримаючи його в правій руці наніс удар в бік ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник.

Під час виконання поліцейським ОСОБА_6 своїх службових обов`язків, з метою припинення незаконних дій ОСОБА_4 , поліцейський ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани верхньої губи справа з переходом на слизову оболонку до межі перехідної складки, різаної рани тильної поверхні правої кисті в проекції 2-го п`ясно-фалангового суглобу з переходом на зовнішню поверхню проксимальної фаланги 3-го пальця та подряпин на тильній поверхні 4 і 5 пальців правої кисті в проекції проксимальних фалангю.

ІІ. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України, а саме: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи допитаний у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та надав суду покази, в яких підтвердив обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті. Зокрема зазначив, що 30 вересня 2025 року перебував на території станції метро «Позняки», де побачив працівника поліції, який зупинив перехожого. Йому здалось, що поліцейський діє неправомірно щодо перехожого та він вирішив втрутитись у ситуацію. Він підійшов до поліцейського та штовхнув його у плече. У подальшому поліцейський його теж штовхнув, далі в ході сутички з поліцейським, він вдарив його рукою в область обличчя, а потім маленьким ножем, який був у нього при собі, хотів налякати поліцейського, але поранив руку поліцейського. За вчинене йому дуже соромно, він вибачився перед потерпілим, дуже жалкує про свій вчинок.

Потерпілий ОСОБА_6 після участі у підготовчому судовому засіданні надав суду письмову заяву, відповідно до якої, приймати участь у судовому розгляді не бажає, будь-яких претензій до обвинуваченого не має, міру покарання обвинуваченому просить вирішити на розсуд суду

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо добровільності та щирості його позиції, правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, та їх наслідків.

За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 правопорушення, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують його покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні доведена повністю.

ІV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.

V. Позиції сторін

Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та звільнити ОСОБА_4 на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання з іспитовим строком.

Обвинувачений просив суд не позбавляти його волі, зазначив, що зробив для себе належні висновки.

VІ. Мотиви призначення покарання

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, офіційно працевлаштований, має постійне місце реєстрації та місце проживання, вину визнав, розкаявся, потерпілий ОСОБА_6 надав заяву, відповідно до якої будь-яких претензій до нього не має.

Суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує наявність, обставини, що пом`якшує покарання у вигляді щирого каяття, а також відсутність обставин, які, відповідно до ст.67 КК України, його обтяжують.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати кримінально-правові відносно-визначені санкції, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи, що за приписами ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, з урахуванням особи обвинуваченого та обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі у межах верхньої межі санкції ч.2 ст. 345 КК України, що буде відповідати принципам та меті його призначення, із застосуванням положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання, що буде справедливим та відповідатиме цілям призначення покарання.

VІІ. Вирішення цивільного позову

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.

VІІІ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Питання про речові докази вирішити судом в порядку ст. 100 КПК України.

Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню була проведена судова експертиза, то процесуальні витрати в силу ст. 124 КПК України на залучення експертів, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №758/15475/25 підлягає скасуванню..

Запобіжних захід у кримінальному провадженні у вигляді застави підлягає скасуванню.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 345 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02.10.2025 (справа № 758/15415/25) запобіжний захід у вигляді застави - скасувати. Заставу повернути заставодавцю.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у сумі 5824 гривні 63 копійки.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №758/15475/25 на мобільний телефон марки «Motorola» помаранчевого кольору, сумку поясну чорного кольору без маркування, штани зеленого кольору з маркуванням у вигляді букви «М», штани джинсові синього кольору з маркуванням «Colin's Jeans» з ременем чорного кольору, рюкзак чорного кольору з маркуванням «OUTVENTURE», кросівки сірого кольору з маркуванням англійської букви «S» з плямою бурого кольору на підошві, штани чорного кольору без маркування, куртка сірого кольору з маркуванням «Four-d» на лівій кишені якої знаходиться пляма бурого кольору, предмет схожий на ніж в пластмасовому чохлі сірого кольору та рукояткою зеленого кольору з маркуванням «TOTAL» та туалетний папір з плямами речовини бурого кольору, який перебував в кишені куртки сірого кольору разом з предметом ззовні схожий на ніж - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме:

1)Диск з відеозаписом з камер «Безпечне місто» - залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.

2)Диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського - залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.

3)Ніж, який знаходиться у спец пакеті №3601538, переданий до камери зберігання речових доказів УП в метрополітені ГУНП м. Києві - знищити.

4)мобільний телефон марки «Motorola» помаранчевого кольору, сумку поясну чорного кольору без маркування, штани зеленого кольору з маркуванням у вигляді букви «М», штани джинсові синього кольору з маркуванням «Colin's Jeans» з ременем чорного кольору, рюкзак чорного кольору з маркуванням «OUTVENTURE», кросівки сірого кольору з маркуванням англійської букви «S» з плямою бурого кольору на підошві, штани чорного кольору без маркування, куртка сірого кольору з маркуванням «Four-d» на лівій кишені якої знаходиться пляма бурого кольору, передані до камери зберігання речових доказів УП в метрополітені ГУНП м. Києві - повернути ОСОБА_4 за належністю.

5)туалетний папір з плямами речовини бурого кольору, переданий до камери зберігання речових доказів УП в метрополітені ГУНП м. Києві - знищити.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Учасники судового провадження мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень. Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1