Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №443/160/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/160/26

Провадження №3/443/146/26

ПОСТАНОВА

іменем України

17 лютого 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , пенсіонера,

за частиною 3 статті 173-8 КУпАП, –

встановив:

ОСОБА_1 стосовно якого 19.01.2026 винесено терміновий заборонний припис серії АА №448569 про заборону перебування в місці проживання постраждалої особи в АДРЕСА_1 не виконав його, перебуваючи 19.01.2026 о 17 год 00 хв у АДРЕСА_1 , вчинивши правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-8 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 20.01.2026 о 13.00 год, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , будучи особою стосовно якої 19.01.2026 винесено терміновий заборонний припис серії АА №448569 про заборону перебування в місці проживання постраждалої особи в АДРЕСА_1 не виконав його, вчинивши правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-8 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду у судове засідання не з`явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справ, призначеного на 17.02.2026 та не повідомляв суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавав інших клопотань щодо вжиття судом певних процесуальних дій, зокрема: про витребування доказів, виклик свідків тощо. Крім цього, матеріали справи не містять фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 висловлював усно або у письмовій формі аргументи щодо незаконності дій працівників поліції та складених на нього протоколів.

З урахуванням належного та своєчасного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи, а також беручи до уваги приписи статті 268 КУпАП, згідно з якими присутність такої особи при розгляді справи, передбаченої частиною 3 статті 173-8 КУпАП, не є обов`язковою, суд доходить висновку про наявність підстав для розгляду справи за його відсутності.

Суд, дослідивши протокол, дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 173-8 КУпАП, виходячи з такого.

Згідно з приписами частини 2 статті 173-8 КУпАП адміністративним правопорушенням є невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Приписами частини 3 статті 173-8 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням є діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 173-8 КУпАП, доведена:

протоколами серії ВБА №211169 від 20.01.2026 та серії ВБА №211120 від 20.01.2026, відповідно до яких ОСОБА_1 стосовно якого 19.01.2026 винесено терміновий заборонний припис серії АА №448569 про заборону перебування в місці проживання постраждалої особи в АДРЕСА_1 не виконав його 19.01.2026 та 20.01.2026;

терміновим заборонним приписом від 19.01.2026 АА 448569, яким до ОСОБА_1 застосовано такі заходи: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Строк дії термінового заборонного припису 10 діб – з 13.00 год 19.01.2026 до 13.00 год 29.01.2026;

письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які узгоджуються з матеріалами справи, і підтверджують достовірність викладених у протоколах про адміністративне правопорушення обставин;

рапортом від 20.01.2026, яким повідомлено начальника правоохоронного органу про встановлення обставин невиконання ОСОБА_1 вимог термінового заборонного припису;

постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.12.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 173-2, частиною 2 статті 173-2, частиною 2 статті 173-8 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 173-8 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним: факт вчинене ОСОБА_1 діяння, передбачене частиною 2 статті 173-8 КУпАП (невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений), повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративні правопорушення, передбачені частиною 3 статті 173-8 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (частина 2 статті 36 КУпАП).

Суд враховує характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень; особу правопорушника, яки є пенсіонером; ступінь його вини у вчинених правопорушеннях, передбачених частиною 3 статті 173-8 КУпАП, яка доведена повністю; відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив кілька тотожних адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же суддею, тому суд вважає, що відповідно до вимог статті 36 КУпАП на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу. Накладення на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.

Також, зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 173-8 КУпАП, і накласти стягнення, з урахуванням стаття 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.І. Павлів