Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №332/5979/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/5979/25

Провадження №: 2-о/332/33/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Марченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання – Петракей Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою, подану в порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальний підрозділ Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя по Заводському району про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2025 заявник, ОСОБА_1 , звернулася в порядку окремого провадження до Заводського районного суду м. Запоріжжя із заявою, в якій просить суд встановити факт належності їй свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , 1/3 частки спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 від 17.11.2006, виданого Заводською районною адміністрацією на ім`я ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги, заявник зазначає, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого на підставі Розпорядження Заводської районної адміністрації №1479р. від 17.11.2006, на праві часткової власності належить 1/3 частка кв. АДРЕСА_1 . При видачі вказаного свідоцтва в ньому була допущена помилка, яка перешкоджає їй володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд. Так, в свідоцтві її прізвище записано як « ОСОБА_2 », що не збігається із записом її прізвища в паспорті громадянина України від 13.05.2008, де воно зазначено як « ОСОБА_2 ». З приводу виправлення зазначеної помилки, остання не може звернутися до Заводської районної адміністрації, оскільки з 01.01.2013 реєстрацію прав здійснюють інші органи, а отже існує необхідність встановити належність заявнику правовстановлюючого документа.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2015 у справі відкрито окреме провадження, справу призначено до слухання у відкритому судовому засіданні за участю заявника та заінтересованої особи.

У судове засідання заявник не з`явилася, від її представника – адвоката Сугири В.С. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності заявника, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Заінтересована особа: Центр надання адміністративних послуг м. Запоріжжя по Заводському району, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин не прибуття в судове засідання суду не повідомив, заперечення та (або) відзив, та (або) пояснення щодо заяви до суду не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали заяви, дослідивши надані письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина 3 статті 294 ЦПК України).

Так, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що у паспорті громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданого 13.05.2008 Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області прізвище заявниці зазначене, як « ОСОБА_2 ік».

У свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.11.2006, яке видане на підставі розпорядженням Заводської районної адміністрації від 17.11.2006, №1749р прізвище заявника, якій на праві спільної часткової власності належить 1/3 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зазначене, як « ОСОБА_3 ».

У Витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.04.2007 №14289682 прізвище заявника, якій на праві спільної часткової власності належить 1/3 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зазначені, як « ОСОБА_3 ».

Заявник звернулася до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради із заявою про виправлення помилки в прізвищі у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.11.2006, яке видане на підставі розпорядженням Заводської районної адміністрації від 17.11.2006, №1749р, однак у виправленні вказаної помилки останній було відмовлено з підстав того, що Департамент реалізує повноваження виконавчих органів міської ради у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, державної реєстрації фізичних осіб та забезпечує надання адміністративних послуг, враховуючи вказане, виправлення технічних помилок у правовстановлюючих документах не належить до повноважень Департаменту, що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 30.12.2025 №01-26/01/3525 .

Надаючи оцінку дослідженим у судовому засідання письмовим доказам, суд зазначає про таке.

Пунктом 6 частини 1статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Правовстановлюючий документ - документ, який підтверджує права особи, зокрема, права власності на майно (державний акт на право власності на земельну ділянку, договір дарування, договір купівлі-продажу, свідоцтво на право власності тощо). Суд може встановлювати також факти належності особі інших правовстановлюючих документів, наприклад: архівної довідки про трудову діяльність на підприємстві та розмір оплати праці, довідки про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, трудової книжки, заповіту, страхового свідоцтва, ощадної книжки тощо.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Окрім того, Пленум Верхового Суду України в п. 12 вищевказаної постанови роз`яснив, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по - батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по - батькові або замість імені чи по - батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Як встановлено судом, у даному випадку не збігається прізвище заявниці, що міститься у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.11.2006, як у правовстановлюючому документі на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 «Солодовник» із прізвищем заявниці, що зазначене в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 13.05.2008 Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області «Солодовнік», яким вона документована. Водночас рішення суду не змінює собою документа, який виданий Заводською районною адміністрацією, а лише підтверджує належність такого документа заявнику, що у подальшому надасть їй можливість на виникнення, зміну та припинення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів, а також здійснення особистих майнових прав, які належать їй відповідно до положень ст.41 Конституції України.

Метою встановлення даного факту, як встановлено судом, є реалізація заявником свого права на розпорядження частиною нерухомого майна, а саме 1/3 часткою квартири АДРЕСА_1 , а відповідно і можливістю у повній мірі реалізувати правомочності власника щодо означеного нерухомого майна. Крім того, встановлення даного факту не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що невідповідність написання прізвища заявника у свідоцтві про право власності на житло№ НОМЕР_1 , що видане 17.11.2006 Заводською районною адміністрацією на підставі розпорядження від 17.11.2006 №1749р, виникла через допущену помилку, пов`язану із неправильним написанням прізвища заявника, водночас усі інші дані, крім наведених розбіжностей, співпадають та встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Водночас, суд звертає увагу учасників справи, що у конкретному випадку суд не втручається в дискреційні повноваження органу, який видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а вирішує питання щодо належності заявниці правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право власності на житло№ НОМЕР_1 , що видане 17.11.2006 Заводською районною адміністрацією на підставі розпорядження від 17.11.2006 №1749р, оскільки немає іншого способу встановити означений юридичний факт.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наданих заявником письмових доказів достатньо для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючисьст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 258, 259, 264, 265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальний підрозділ Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя по Заводському району про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , 1/3 частки спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , виданого 17.11.2006 Заводською районною адміністрацією на ім`я ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 17.02.2026.

Суддя Н.В. Марченко