Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №714/1637/25 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2-а/714/2/26

ЄУН: 714/1637/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Єфтемій С.М.

за участі: секретаря судових засіданьПостевка Г.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат Лисеєнко О.О. звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на те, що 14 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 була винесена постанова № 4851 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.

За змістом постанови, ОСОБА_1 на порушення абз. 4 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», під час особливого періоду не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 року.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що відповідно до повістки від 01 червня 2025 року ОСОБА_1 зобов`язувався з`явитися 14 червня 2025 року о 14:00 год. та особисто прибув до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , та цього ж дня пройшов військово-лікарську комісію. Тоді же, 14 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про існування якої позивач дізнався лише у жовтні 2025 року після відкриття виконавчого провадження. З огляду на зазначене, представник позивача просив суд скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку із відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2025 року було відкрито провадження по справі яку призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали та позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, втім від останнього до суду надійшов відзив в якому зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, позов не визнає та заперечує проти його задоволення. Також зазначив, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в ТЦК та СП, будучі військовозобов`язаним, «непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час мав встановлений законом обов`язок пройти ВЛК до 05.06.2025 року. Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, позивач не пройшов медичний огляд ВЛК до 05.06.2025 року. Через вказані порушення допущенні позивачем щодо нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 була винесена оскаржувана постанова.

За ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 01 грудня 2025 року було здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

На призначене судове засідання позивач ОСОБА_1 та відповідач не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Від представника позивача адвоката Лисеєнко О.О. через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, поданий позов підтримує у повному обсязі який просить задовольнити.

За наведених обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, в порядку передбаченому ч.4 ст. 229 КАС України, без проведення технічної фіксації.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Судом встановлено, що відповідно до військово-облікового документу виданого на ім`я позивача ОСОБА_1 , останній є військовозобов`язаним та має військове звання солдат, та з 15.12.2008 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, дані про нього містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «Оберіг» за номером 191120209334679600018.

14 червня 2025 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 було складено протокол №1925 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку з тим, що останній, будучи визнаним обмежено придатним до військової служби, не звернувся до ТЦК для проходження медичного огляду який мав пройти до 05.06.2025 року, як повторний медичний огляд відповідно до вимог п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». ОСОБА_1 від отримання протоколу відмовився, про що міститься відповідна позначка у вказаному протоколі.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за результатами розгляду вказаного протоколу 14.06.2025 року виніс постанову № 4851, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 КУпАП (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною п`ятою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена з дотриманням вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Згідно із Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 р. оголошено про проведення загальної мобілізації.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (в подальшому - Закон № 2232-XII) .

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закон № 2232-XII, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

15.02.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 р. (в подальшому - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані були до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 р. № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Суд зазначає, що вказана норма зобов`язує осіб віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (до 15.02.2025 р.) до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 210 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На обґрунтування позовних вимог позивач прослався на те, що на нього не розповсюджується вищевказана вимога Закону, оскільки він не мав діючу відстрочку за п. 3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не був направлений на проходження ВЛК. Також послався на те, що оскаржувану постанову відповідач виніс 14 червня 2025 року на основі протоколу ЧРТЦК №1925 від 14 червня 2025 року, тобто в один і той же день, без його повідомлення про час і місце їх розгляду, а про існування яких він дізнався під час примусового виконання постанову в органу виконавчої служби.

Як вже було зазначено, за оскаржуваною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не звернувся до ТЦК для проходження медичного огляду та не пройшов до 05.06.2025 повторний медичний огляд відповідно до вимог п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Правопорушення вчинене в особливий період.

Зі змісту оскаржуваної постанови та копії військово-облікового документу вбачається, що позивач має чинну відстрочку від призову на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення складений щодо позивача відсутні будь-які відомості про те, що він раніше був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Обов`язок пройти повторний медичний огляд (ВЛК) до 05.06.2025 року, як зазначено в протоколі, стосується виключно осіб, які мали статус «обмежено придатний». Оскільки матеріали справи, зокрема й оскаржувана постанова, не містять даних про наявність у позивача такого статусу, зазначена вимога на нього не поширюється. Однак наявність в останнього відстрочки як батька трьох і більше дітей не звільняє його від обов`язку оновити дані, але пройти ВЛК позивач може за власним бажанням або за направленням ТЦК.

За ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2026 року було витребувано у відповідача інформацію про те, чи мав ОСОБА_1 статусу «обмежено придатний до військової служби у воєнний час», на що отримано довідку військово-лікарської комісії від 17. 06. 2025 року, тобто після проходження повторної комісії.

Оскільки всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано до суду доказів того, що позивач був обмежено придатним до військової служби до дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ, а матеріали справи таких не містять, то суд доходить висновку що ОСОБА_1 , не мав статусу «обмежено придатний», через який у нього виник би обов`язок повторно пройти ВЛК до 05.06.2025 року.

Відтак, із урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з огляду на відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За наведених вище обставин, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не доведена, то наявні підстави для закриття провадження про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП – у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5-9, 20, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 210-1, 280, 283-284, 287-293 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 4851 від 14 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-и днів з дня його проголошення.

Суддя: