Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №712/15564/24 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/15564/24

Провадження № 2/712/174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

представника позивача Петруніної В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та відповідача

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (відповідач - 1) та ОСОБА_2 (відповідач – 2) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позову зазначає, що 07.07.2024 на вул. Дашкевича, 20 у м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля NISSAN ROGUE, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, та автомобіля ВАЗ 21214, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 . Унаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.09.2024 у справі № 712/8470/24 винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 .

У подальшому позивачка подала заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, посилаючись на те, що під час підготовки первісного експертного висновку № 119 від 22.10.2024 була допущена помилка в даті ДТП (вказано 07.07.2023 замість 07.07.2024), що вплинуло на розрахунки. Після цього експертом видано уточнений висновок № 119/1, за яким: вартість ремонту без урахування зносу становить 207 220,91 грн, із урахуванням зносу – 102 322,68 грн.

Також позивач зазначає, що після звернення до суду відповідач - 1 (страховик) сплатив на її користь страхове відшкодування у розмірі 36 259,39 грн, у зв`язку з чим вимогу до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про стягнення несплаченого страхового відшкодування просила вважати добровільно виконаною.

Відповідно до уточненого розрахунку позивач просить стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 104 898,23 грн (207 220,91 грн – 102 322,68 грн).

Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, а також стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати у вигляді витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 6 000,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Павленко М.В. подала відзив на позовну заяву, у якому визнано, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.09.2024 у справі № 712/8470/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, а цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21214 була застрахована у ПАТ «СК «ПЗУ Україна» за полісом № 221456607. Водночас відповідач посилається на неналежність та недопустимість поданого позивачкою експертного висновку № 119 від 22.10.2024, виконаного СПД ОСОБА_3 , оскільки на думку відповідача, питання та відповіді експерта стосуються подій 07.07.2023, тоді як ДТП сталася 07.07.2024. Також указано, що в описовій частині висновку зазначено VIN-код іншого транспортного засобу, ніж автомобіль позивачки, що, за твердженням відповідача, підтверджується копією техпаспорта, доданою до позову.

Відповідач наводить посилання на судову практику Верховного Суду та вимоги ЦПК України щодо оформлення висновку експерта, зазначаючи, що у висновку має бути відображено необхідні відомості про експерта та проведення дослідження, а також обов`язково має бути вказано, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність і що висновок підготовлено для подання до суду. На цій підставі стверджує, що поданий висновок не може бути належним і допустимим доказом, а тому він не може обґрунтовувати заявлені вимоги.

У підсумку відповідач зазначає, що позивач не надав достатніх і переконливих доказів на підтвердження заявлених вимог, а також висловлює позицію, що через наведені недоліки експертного висновку вимоги фактично пред`явлено не до належного відповідача. У прохальній частині відзиву просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «СК "ПЗУ Україна» Гончаренко К.М. подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що в позові заявлено вимогу про стягнення зі страховика 36 259,39 грн. Водночас ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 30.01.2025 прийнято рішення про доплату потерпілій ОСОБА_1 страхового відшкодування у вказаному розмірі. У зв`язку з наведеним страховик просить суд відмовити у задоволенні позову в частині вимог до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

Рух справи в суді першої інстанції, процесуальні рішення, позиції сторін в судовому засіданні

Позовна заява ОСОБА_1 про відшкодування шкоди надійшла 30.12.2024 до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинською А.В. від 02.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою суду від 03.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 02.02.2025 подано відзив на позовну заяву.

Представником відповідача ПрАТ «СК "ПЗУ Україна» Гончаренко К.М. 12.02.2025 подано відзив на позовну заяву.

Представником позивача Петруніною В.В. 05.03.2025 подано заяву про зміну розміру позовних вимог, яка 04.02.2026 ухвалою суду задоволена.

Також 05.03.2025 представником позивача подано клопотання про долучення доказів, а саме висновку експерта від 06.02.2025 № 119/1, яким виправлено помилки, допущені під час складання, долученого до позовної заяви висновку експерта від 22.10.2024 № 119.

У свою чергу 18.03.2025 представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 подала додаткові пояснення, у яких постановила під сумнів обґрунтованість уточненого висновку експерта № 119/1, вказуючи на істотні розбіжності між ним і попереднім висновком №119, складеним тим самим експертом, а також на те, що транспортний засіб на момент проведення повторного дослідження був відчужений та фактично не оглядався експертом. На думку відповідача, це впливає на достовірність і допустимість такого доказу.

Відповідач ОСОБА_2 , діючи через свого представника ОСОБА_4 , 18.03.2025 подав клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 в складі Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 20.03.2025, внесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого судового засідання.

Представником позивача ОСОБА_5 19.03.2025 подано додаткові пояснення про те, що розбіжності між висновками експерта №119 від 22.10.2024 та №119/1 від 06.02.2025 пояснюються тим, що підставою для повторного звернення до експерта стала помилка в даті ДТП у первинному висновку (зазначено 07.07.2023 замість 07.07.2024). Зміна дати зумовила іншу дату розрахунку, а з огляду на це - зміну курсу валют та вартості робіт і запчастин. Стосовно доводів відповідача про недопустимість експертизи без особистого огляду транспортного засобу представник позивача вказує, що проведення експертизи без огляду є допустимим відповідно до п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи, якщо експерт залучений особою, яка ініціювала дослідження, а неможливість огляду обумовлена відчуженням автомобіля.

Представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 25.03.2025 подано додаткові пояснення з приводу раніше заявленого клопотання про зупинення провадження у справі.

ОСОБА_5 , діючи в інтересах позивача, 17.04.2025 подала заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, а ОСОБА_6 , діючи в інтересах відповідача – 2, подала додаткові пояснення щодо клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.04.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Павленко М.В. про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу на указану ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.04.2025 повернуто ОСОБА_4 .

Представником відповідача ОСОБА_4 18.06.2025 подано клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, а представником позивача ОСОБА_5 19.06.2025 направлено заперечення на вказане клопотання.

У зв`язку із відрахуванням зі штату Соснівського районного суду м. Черкаси судді Ватажок-Сташинської А.В. через закінчення строку відрядження 11.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 712/15564/24.

Згідно повторного автоматизованого розподілу дана цивільна справа передана судді ОСОБА_7 .

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пономаря В.О. від 14.07.2025 прийнято до провадження цивільну справу, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 02.12.2025, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання представника відповідача Павленко М.В. про призначення автотоварознавчої експертизи відмовлено. Підставою для відмови стало те, що представник відповідача наполягала на проведенні експертизи з обов`язковим наданням експерту транспортного засобу для особистого огляду, однак на момент розгляду клопотання автомобіль NISSAN ROGUE уже був відчужений. Крім того, поставлені у клопотанні питання фактично дублювали питання, на які вже надано відповіді у висновку експерта, що міститься в матеріалах справи, а тому підстав для призначення повторної експертизи суд не вбачав.

Ухвалою суду від 02.12.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 04.02.2026 представник позивача Петруніна В.В. підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 , а також представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд 04.02.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, оцінка суду

Судом установлено, що 07.07.2024 у місті Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BAЗ 21214, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_4 , належного на праві власності ОСОБА_1 .

У зв`язку з порушенням ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, його постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.09.2024 у справі № 712/8470/24 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність водія BAЗ 21214, д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно з полісом ОСЦПВ ЕР. 221456607 від 12.06.2024, чинним на момент події.

Згідно зі страховим актом № 44788/1 вартість транспортного засобу становить 490 000,00 грн, вартість відновлювального ремонту – 116 254,68 грн, вартість ремонту з урахуванням зносу – 57 945,55 грн.

На підставі вказаного страхового акта страховиком ухвалено рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 57 945,55 грн. Після подання позовної заяви у цій справі страховиком додаткового сплачено 36 259,39 грн, а всього виплачено позивачці грошові кошти в сумі 94 204,94 грн. Згідно із заявою про зміну розміру позовних вимог позивачка не має претензій до страховика щодо розміру сплачених страхових виплат.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Окрім цього, відповідач й під час розгляду цієї цивільної справи не заперечував факт вчинення ним порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, а отже ці обставини не підлягають доказуванню.

У зв`язку із цим, суд вважає доведеним факт вчинення відповідачем ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль позивачки ОСОБА_1 .

На доведення розміру позовних вимог позивачка подала висновок експерта від 06.02.2025 № 119/1, згідно із яким вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу становить 207 220,91 грн, а з урахуванням зносу – 102 322,68 грн.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставленні експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Положеннями ч. 1, 5 ст. 106 ЦПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Відповідно до п. 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 підставою для проведення експертизи у цивільному, господарському та адміністративному судочинствах є ухвала суду про призначення експертизи або договір з експертом чи експертною установою, укладений на замовлення учасника справи.

У вказаному вище висновку експерта зазначено, що він підготовлений для подання до суду, а також міститься підпис експерта щодо попередження про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок експерта.

З огляду на вказане, суд вважає, що висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Разом із тим, відповідно до положень ст. 22, 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за винятком випадків, передбачених законом. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставами для задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: факт наявності майнової шкоди; вина особи; неправомірність дій особи; безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між майновою шкодою та протиправними діями особи.

Так, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, який на підставі п. 6 розділу VI Закону № 3994-IX від 08.10.2024 підлягає застосуванню до цих правовідносин, передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі ст. 22 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТ СБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З долучених до матеріалів справи доказів судом установлено, що належний на праві власності позивачці ОСОБА_1 транспортний засіб - Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_4 був пошкоджений під час ДТП, що мала місце 07.07.2024 з вини відповідача ОСОБА_2 . Факт вини відповідача встановлено судом та не заперечується відповідачем.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент настання ДТП була застрахована у ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна», в порядку ст. 29 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV позивачу ОСОБА_1 виплачено 94 204,94 грн в рахунок відшкодування витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу з урахуванням зносу.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

З огляду на те, що майнова шкода, завдана ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та отриманим страховим відшкодуванням (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Водночас відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (п.п. «а» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України).

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Суду у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19, від 21.12.2020 у справі № 911/286/20, від 12.07.2023 року у справі № 591/1861/22.

У матеріалах справи відсутні докази документального підтвердження факту здійснення та оплати позивачем ремонту пошкодженого транспортного засобу Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_4 .

З огляду на це, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи належних доказів фактичного здійснення та оплати ремонту, підстав для стягнення шкоди з урахуванням суми ПДВ у цій справі не вбачається.

Згідно з висновком експерта від 06.02.2025 № 119/1 вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу становить 207 220,91 грн, яка розрахована таким чином: 19 060,00 (вартість ремонтно-відновлювальних робіт без ПДВ) + 25 528,00 грн (вартість матеріалів) + 162 632,91 грн (вартість нових деталей, які підлягають заміні).

Суд враховує, що податок на додану вартість є непрямим податком, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) шляхом додавання до вартості без ПДВ.

З огляду на це, якщо См (вартість матеріалів) з ПДВ становить 25 528,00 грн., то См (вартість матеріалів) без ПДВ складає 25 528,00/ 1,2 = 21 273,33 грн.

Відповідно, якщо Сс (вартість складових) з ПДВ становить 162 632,91 грн, то Сс (вартість складових) без ПДВ становить 162 632,91 грн/1,2 = 135 527,43 грн.

Отже, розмір матеріального збитку (відновлювального ремонту), завданого позивачу, без урахування ПДВ становить 175 860,76 грн = 19 060,00 грн + 21 273,33 грн + 135 527,43 грн.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення із ОСОБА_2 як винної в ДТП особи на користь грошових коштів у розмірі 73 538,08 грн, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування ПДВ (175 860,76 грн) та вартістю відновлювальних робіт з коефіцієнтом фізичного зносу в межах ліміту страхового відшкодування (102 322,68 грн).

Одночасно суд відхиляє доводи відповідача щодо недопустимості висновку експерта № 119/1 від 06.02.2025 з підстав його складення без особистого огляду транспортного засобу, а також щодо начебто сумнівності результатів розрахунку у зв`язку з відчуженням автомобіля.

Суд виходить із того, що висновок експерта, складений на замовлення учасника справи, є передбаченим законом засобом доказування (ст. 76, 102, 106 ЦПК України). При цьому матеріали, необхідні для проведення експертизи, надає експерту саме учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням (ч. 1 ст. 107 ЦПК України). Отже, сам по собі факт того, що дослідження виконано не за ухвалою суду, а на замовлення позивача, не нівелює доказове значення такого висновку. Він підлягає оцінці судом за правилами ст. 89 ЦПК України у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), за рішенням особи, яка залучила експерта, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом можливе у разі надання нею даних, необхідних для проведення дослідження. Таким чином, Методика прямо допускає проведення автотоварознавчого дослідження за відсутності можливості огляду транспортного засобу, якщо експерт має достатній масив вихідних даних, що забезпечує можливість виконати розрахунок.

Згідно з висновком експерта для проведення експертизи було надано: копію свідоцтва про реєстрацію КТЗ; копію протоколу огляду КТЗ від 19.07.2024 виконаного оцінювачем ОСОБА_8 із описом пошкоджень складових деталей КТЗ, отриманих внаслідок ДТП 07.07.2024; фотокопії фіксації пошкоджень автомобіля як в печатному так і електронному вигляді, виконані оцінювачем ОСОБА_8 .

Оцінюючи доводи відповідача, суд зазначає наступне:

-позивач подала висновок експерта № 119/1 від 06.02.2025, який містить визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля;

-у висновку зазначено, що він підготовлений для подання до суду, а експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України;

-обставина неможливості огляду транспортного засобу зумовлена його відчуженням, що само по собі не виключає проведення розрахунку за наявними матеріалами, з огляду на п. 5.1 Методики;

-відповідач, заперечуючи проти висновку, не подав належних доказів, які б спростовували визначені експертом показники, та не довів, що вихідні дані, використані експертом, є недостовірними або недостатніми для проведення розрахунку.

Крім того, суд оцінює доводи відповідача про «розбіжності» між висновками № 119 та № 119/1. Як убачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, підставою для складання уточненого висновку стало виправлення помилково зазначеної дати ДТП у первісному документі, що зумовило іншу дату розрахунку і, відповідно, інші розрахункові показники вартості робіт, матеріалів та запчастин. Сам факт уточнення розрахунку після виправлення вихідних даних не свідчить про недопустимість висновку № 119/1, а є наслідком приведення дослідження у відповідність до фактичних обставин події.

Отже, керуючись наведеними нормами процесуального права, положеннями Методики та правовими висновками Верховного Суду у справі № 349/487/21, суд доходить висновку, що висновок експерта № 119/1 від 06.02.2025 є належним і допустимим доказом, підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами та може бути покладений в основу визначення розміру шкоди, тоді як доводи відповідача про його неприйнятність зводяться переважно до припущень і не підтверджені належними контрдоказами.

У зв`язку з цим суд відхиляє заперечення відповідача щодо недопустимості висновку експерта через відсутність огляду транспортного засобу та не вбачає підстав не враховувати визначений експертом розмір вартості відновлювального ремонту при вирішенні спору по суті.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 спричиненої їй моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн, суд приходить до такого.

Моральна шкода у справах про пошкодження майна внаслідок ДТП полягає, зокрема, у душевних стражданнях, пов`язаних із самою участю в ДТП та пошкодженням речі й необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя (ч. 2 ст. 23 ЦК України). Зобов`язання щодо її відшкодування виникає за наявності сукупності умов: протиправної поведінки (встановлена постановою суду про притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП), шкоди немайнового характеру, причинного зв`язку та вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України). Розмір грошового відшкодування визначається судом із дотриманням вимог розумності та справедливості з урахуванням характеру правопорушення, глибини і тривалості страждань та інших істотних обставин (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Згідно з підходом, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 752/20375/15, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності, інших цивільних прав при настанні негативних наслідків.

У постанові від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц Верховний Суд зазначив, що участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.

З огляду на викладене та враховуючи, що автомобіль належний позивачці було пошкоджено в результаті дій відповідача, а сама участь у ДТП та пошкодження майна особи у будь-якому разі призводить до душевних страждань, у тому числі пов`язаних з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення майна або інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, то суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди.

Водночас суд бере до уваги, що: шкоди здоров`ю позивачу не завдано; обставини ДТП не пов`язані з небезпекою для життя чи необхідністю тривалого лікування; значна частина майнових наслідків ДТП відшкодована страховою виплатою; позивач не подав медичних довідок чи інших документів про істотне або тривале погіршення психоемоційного стану, не доведено також порушень соціальних зв`язків.

З огляду на наведене, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди протиправними діями відповідача. Водночас розмір 10 000,00 грн не підтверджений доказами, що свідчили б про значну інтенсивність або тривалі негативні наслідки для психоемоційного стану позивача. За сукупністю встановлених обставин, беручи до уваги компенсаторний (а не каральний) характер відшкодування моральної шкоди та керуючись критеріями розумності і справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення цієї вимоги та визначає справедливий розмір грошової компенсації у сумі 7 000,00 грн.

Такий розмір, на переконання суду, є співмірним характеру порушення, обсягу спричинених немайнових втрат і доведеним у межах наданих доказів, відповідає завданню цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушеного права.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, серед інших, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та ІІ груп.

Оскільки позивач на вказаній підставі звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача, яким не надано доказів про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 695,68 грн (2 422,40 грн (судовий збір який підлягав сплаті за подання позовної заяви)* 70 % (частка від задоволених позовних вимог).

Крім того, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат пов`язаних із залученням експерта, позивачем надано висновок експерта за результатами експертного автотоварознавчого дослідження від 06.02.2025 № 119/1, платіжну інструкцію від 07.10.2024, відповідно до якої позивачем за проведення експертизи сплачено 6 000,00 грн та акт наданих послуг.

Суд, враховує, що вказана експертиза проведена до відкриття провадження у цій цивільній справі, проте вважає, що сплачені позивачем кошти за її проведення підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_2 пропорційно до задоволеної частини вимог (6 000,00х70 % = 4 200,00 грн), враховуючи те, що при вирішенні спору судом взято до уваги висновок експерта. Це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені збитки, завдані пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 73 538 (сімдесят три тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн 08 (вісім) коп., моральну шкоду в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн, витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) грн 68 (шістдесят вісім) коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.02.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя В.О. Пономар