Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №626/332/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/332/26

Провадження № 1-кп/626/179/2026

БЕРЕСТИНський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

16 лютого 2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222100000063 від 05.11.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Піщанка Красноградського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимий, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень ст.51Конституції, ст.180 СК України батьки зобов*язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст.ст. 141, 180-182 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов*язків щодо дитини. Батьки зобов*язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Способи виконання обов*язку утримувати дитину визначені ст.181 СК України, за змістом якої, поміж іншого, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

15.11.2016 року рішенням Красноградського районного суду Харківської області стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання спільного сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 31.10.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання зазначеного судового рішення Красноградським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 2/626/801/2016 від 15.11.2016 року, який був пред*явлений ОСОБА_4 до примусового виконання до Красноградського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області, після чого державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 53019654.

ОСОБА_3 , будучи належним чином обізнаним із вищевказаним судовим рішенням та виконавчим документом, усвідомлюючи покладений на нього законом та рішенням суду обов*язок щодо утримання неповнолітнього сина, діючи умисно з мотивів небажання виконувати аліментні зобов*язання, протягом тривалого часу злісно ухилявся від сплати аліментів.

Так, у період часу з січня 2023 року по грудень 2025 року ОСОБА_3 аліменти не сплачував, матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, будь-яких реальних заходів, спрямованих на виконання рішення суду не вживав, внаслідок чого допустив утворення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 18788 гривень 74 копійки, що перевищує суму відповідних платежів більш ніж за три місяці.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.164 КК України як злісне ухилення від сплати коштів на утримання дітей (аліментів), що призвело до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини скоєння ним кримінального проступку, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, яке передбачене ч. 1 ст. 394 КПК України, та у присутності захисника ОСОБА_6 надав письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року за клопотанням прокурора відповідно до вимог ст.ст. 381, 382 КПК України обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України призначено до судового розгляду без проведення судового засідання за відсутності учасників кримінального провадження.

Обвинуваченим ОСОБА_3 надано письмову заяву, в якій останній зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України він беззаперечно визнає, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини та згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також у заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин; він обізнаний у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтверджено підписом в заяві обвинуваченого захисником ОСОБА_6 .

Також до обвинувального акту долучено заяву законного представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_7 від 29.01.2026 року про роз`яснення їй змісту встановлених у результаті досудового розслідування обставин та положень ч.2 ст.302 КПК України, а саме про те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, на що вона погодилась та надала згоду на розгляд обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю, дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

При дослідженні даних, що характеризують особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 не одружений, офіційно не працевлаштований, інвалідом не являється, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває; знаходиться на обліку у лікаря нарколога, в силу ст.89 КК України не судимий.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382, 394, 395 КПК України суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Відповідності до частини 1статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя