Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №148/2840/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2840/25

Провадження №2/148/252/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У листопаді 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 01.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4613255 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 15000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,50% на день. В окремих випадках, встановлених Договором (що в свою чергу не передбачають неналежне виконання позичальником зобов`язань) може застосовуватися знижена (акційна) процентна ставка, яка становить 0,01% на день.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг

Відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання, що спричинило до виникнення у неї заборгованості.

24.12.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-36/24, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-36/24 від 24.12.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2171499 складає 22940,00 грн. Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надаємо копію власне Договору факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до договору факторингу і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №4613255.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №4613255 від 01.05.2024 становить 15019,50 грн., а саме: заборгованість за сумою кредиту - 15000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 19,50 грн.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, у якому він просить стягнути з відповідачки на користь позивача вказану вище суму заборгованості та понесені у справі судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. В позовній заяві просить розгляд справи провести без її участі, в разі неявки в судове засідання відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. В своєму відзиві на позов (а.с. 71) вона просить розглянути дану справу без її участі, в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що вона не укладала жодного кредитного договору з позивачем, не проходила ідентифікацію, не підписувала електронних документів та грошових коштів не отримувала. Кредит було оформлено шахрайським шляхом третіми особами без її відома та згоди, у зв`язку з чим нею подано заяву до поліції. За фактом шахрайства відкрито кримінальне провадження, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024020180000158 від 04.05.2024. Вважає, що позивач не надав належних доказів того, що ідентифікація була проведена належним чином, кошти були зараховані на банківський рахунок, що належить саме їй та що договір було укладено з її волі.

У відповідності до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 15252 підписано 01.05.2024 о 17:05 год. заяву про прийняття пропозиції на укладення Договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Дана заява є повною та безумовною згодою ОСОБА_1 на укладення Договору відповідно до умов Публічної пропозиції ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на укладення Договору, що розміщені на офіційному вебсайті ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за адресою: https://credit7.ua/pro-nas (а.с. 20).

Відповідно до копії паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 17 зв. бік - 19), відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, загальна вартість кредиту, про що свідчить її розпис на зазначеному вище паспорті споживчого кредиту шляхом накладення електронного підпису 94790 01.05.2024.

Також судом встановлено, що 23.07.2021 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №4613255 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, про що свідчить його копія (а.с. 7-16).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом 22137 та він містить персональні дані відповідачки, зокрема, адресу проживання, номер картки платника податків, паспортні дані, номери мобільного телефону, адреси електронної пошти, реквізити поточного рахунку для перерахування коштів.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

Згідно з п.1.2 кредитного договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 15000,00 грн. Строк кредиту становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору (а.с. 17). Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Згідно п.1.4. тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт до 30.05.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п.1.6 кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 96000 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 89295 грн.

Згідно з п.2.1 кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

Пунктом 3.1 кредитного договору встановлено, що проценти, які нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Відповідно до п.5.1 кредитного договору товариство має право, зокрема: вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших встановлених договором зобов`язань; укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

Підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.9.9 кредитного договору).

З копії листа ТОВ «Пейтек Україна» Вих. №20241226-549 від 26.12.2024 слідує, що відповідно до укладеного договору з ТОВ "ЛУНЕУРА УКРАЇНА" про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024, ТОВ «Пейтек Україна» успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "Лінеура Україна" 01.05.2024 17:07 на суму 15000 грн., сайт торгівця - https://credit7.ua, банк-ексвайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки № НОМЕР_1 (а.с. 29 - зворотний бік).

Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідачки, які вказані у Договорі №4613255 від 01.05.2024 в пункті 2.1.

Отже, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 15000 грн.

Натомість, доказів того, що відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів у визначений строк виконала в повному обсязі, матеріали справи не містять.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №4613255 від 01.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24.12.2024, сформованим ТОВ "Лінеура Україна", судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_1 не було здійснено жодної оплати на виконання умов договору. Загальна заборгованість становить 15019,5 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 19,5 грн. - сума заборгованості за процентами (а.с. 28 зв.бік - 29).

24.12.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-36/24, про що свідчить його копія (а.с. 30-36).

Відповідно до п. 2.1, 3.1 Договору факторингу клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування в розмірі 1247267,25 грн. Право вимоги переходить до фактора з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до копії платіжної інструкцій №9881 від 27.12.2024 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» зобов`язання за Договором факторингу № 01.02-36/24 від 24.12.2024 виконало у повному обсязі та відповідно перерахувало на рахунок ТОВ "Лінеура Україна" оплату фінансування в розмірі 1247267,25 грн. (а.с. 39).

Реєстр Боржників №1, який є додатком №1 до договору факторингу № 01.02-36/24 від 24.12.2024, підписані представниками ТОВ "Лінеура Україна" і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 24.12.2024, про що свідчать перша та остання сторінка вказаного реєстру (а.с. 39 зв.бік-40).

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу

№ 01.02-36/24 від 24.12.2024 позивач набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №4613255 від 01.05.2024 в розмірі 15019,50 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 15000 грн.; заборгованість за відсотками - 19,50 грн. (а.с. 41).

Правовідносини, що виникли між сторонами, підлягають врегулюванню наступними законодавчими нормами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до норм ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, договір №4613255 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.05.2024 укладено ОСОБА_1 за допомогою ІКС ТОВ «Лінеура Україна», доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

Договір укладено шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в Договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом Одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Отже, договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом та він містить персональні дані відповідачки, зокрема, адресу проживання, номер картки платника податків, паспортні дані, номери мобільного телефону, адреси електронної пошти, реквізити поточного рахунку для перерахування коштів, надані ОСОБА_1 . Також в даному кредитному договорі визначено предмет, порядок та умови надання кредитного договору.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 Верховний Суд погодився з тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідачки, наведені нею у відзиві на позов, щодо заперечення факту укладання нею 01.05.2024 кредитного договору №4613255 з ТОВ «Лінеура Україна» з підстав того, що даний договір нібито укладено третіми особами без її відома та згоди.

Так, з копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.05.2024, наданої відповідачкою, судом встановлено, що 04.05.2024 Тульчинським РВП ГУНП у Вінницькій області до ЄРДР внесено відомості за №12024020180000158 про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України за наступних обставин: 01.05.2024 близько 17:00 год. ОСОБА_1 , номер мобільного телефону « НОМЕР_4 » зателефонувала невідома особа з номеру мобільного телефону « НОМЕР_5 » та представилася працівником «Приватбанку» і повідомила, що з її банківською карткою № НОМЕР_6 вчиняються шахрайські дії. Згодом шахрайським шляхом невідома особа взяла кредити та заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 у сумі близько 32800 грн. (а.с. 73). З даного документу не вбачається, що заява відповідачки про вчинення кримінального правопорушення стосується саме укладення кредитного договору № 4613255 від 01.05.2024.

Також суду не надано доказів того, що досудовим розслідуванням було оголошено підозру третім особам, які, як стверджує відповідачка, уклали договір від її імені.

Сама по собі наявність кримінального провадження в 2024 році, порушеного за заявою ОСОБА_1 не може свідчити, про вчинення кримінального правопорушення щодо відповідачки, оскільки такі обставини можуть бути встановлені лише обвинувальним вироком суду, а також не може бути підставою для звільнення позичальника від обов`язку належного виконання кредитного зобов`язання і виконання умов договору, в разі настання певних обставин, передбачених ними.

Крім того, для отримання грошових коштів через систему онлайн-кредитування, недостатньо зазначити лише номер мобільного телефону та дані позичальника, а потрібно вчинити певну сукупність дій із зазначенням персональних даних позичальника, які були відомі лише їй.

Відповідачкою не спростовано того, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить.

Також не надано належних доказів того, що зазначені в договорі адреси електронної пошти належать не їй, доказів, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на сайті ТОВ «Лінеура Україна» доказів того, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка ОСОБА_1 не належить.

Представником позивача до позовної заяви додано копію листа ТОВ «Пейтек Україна» Вих. №20241226-549 від 26.12.2024, з якої вбачається, що ТОВ «Пейтек Україна» успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "Лінеура Україна" 01.05.2024 17:07 на суму 15000 грн., сайт торгівця - https://credit7.ua, банк-ексвайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки № НОМЕР_1 (а.с. 29 - зворотний бік).

Відповідачкою не надано суду доказів, які б спростовували неналежність їй банківської картки № НОМЕР_1 , номер якої зазначено у кредитному договорі №4613255 від 01.05.2024, відсутність надходжень коштів на неї від первісного кредитора на підставі вказаного кредитного договору.

Крім того, як вбачається з копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.05.2024, ОСОБА_1 повідомила, що шахрайські дії вчиняються з її банківською карткою № НОМЕР_6 , а не банківською карткою № НОМЕР_1 , на яку перераховано кошти згідно кредитного договору №4613255 від 01.05.2024.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про факт укладення кредитного договору №4613255 від 01.05.2024, погодження всіх істотних умов договору. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких суду не надано.

Також встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 4613255 від 01.05.2024, оскільки не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору.

Крім того, наявні у справі докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором №4613255 від 01.05.2024.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися а припущеннях.

Виходячи зі змісту вказаних вище законодавчих норм, обов`язок доведення своїх вимог лежить не лише на позивачеві, такий обов`язок лежить і на відповідачеві щодо доведеності заперечень проти позову.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з викладеного вище, суд доходить висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "СВЕА ФІНАНС "заборованості за договором про надання фінансового кредиту №4613255 від 01.05.2024 в розмірі 15019,50 грн., з яких: 150000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19,50 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронну комерцію», Законом України "Про електронні довірчі послуги", ст.ст. 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", місцезнаходження якого: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість в розмірі 15019,50 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятнадцять гривень п`ятдесят копійок

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС "судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 16.02.2026.

Суддя Л.А. Штифурко