Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №564/5277/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/5277/25

16 лютого 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Зберун К.Ф.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 13.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1394-8343.

Зміст та умови договору складають Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором).

За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримв кредит у сумі 10000 грн. строком на 365 днів, базовий період 21 день, зі сплатою комісії за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, процентів – знижена та стандартна ставка – 1,45 % в день та зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним.

Вказує, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНАС» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок, вказаний позичальником в його особистому кабінеті.

Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

Станом на 10.11.2025 заборгованість за кредитом становить 64425 грн. 00 коп., з яких: 10000 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 52925 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 1500 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією.

При цьому кредитодавцем прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності, частквого списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 14425 грн. 00 коп., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 50000 грн.

Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 631, 1046-1049 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 50000 грн. 00 коп., з яких: 10000 грн. – заборгованість за кредитом, 40000 грн. – заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що не суперечить вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21) будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що 13.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № № 1394-8343, який підписано електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 10000 грн. строком на 365 днів, базовий період 21 день, зі сплатою комісії за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, процентів за зниженою та стандартною ставкою – 1,45 % в день та зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним.

Наведене підтверджується договором про відкриття кредитної лінії № 1394-8343 від 13.05.2024, який підписаний позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, та в якому він зазначив номер особистого електронного платіжного засобу для перерахування кредитних коштів, Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту (Графік платежів за договором).

Вказане свідчить про ознайомлення відповідача з умовами договору та належне укладення зазначеного кредитного договору, шляхом проставляння сторонами електронного цифрового підпису.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, перерахувавши на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 10000 грн., що підтверджується довідкою від 13.05.2024 про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на картковий рахунок позичальника.

У встановлений договором строк відповідач не виконав свої боргові зобов`язання за вказаним кредитним договором. Станом на 10.11.2025 заборгованість за кредитом становить 64425 грн. 00 коп., з яких: 10000 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 52925 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 1500 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією.

При цьому кредитодавцем прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності, часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 14425 грн. 00 коп., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 50000 грн.

Разом із тим у пункті 4.8. договору вказувалося про те, що базовий період складає 21 календарний день. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду.

Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

У таблицях обчислення вартості кредиту, які містяться на першій та п`ятій сторінці договору, зазначено про те, що датою видачі кредиту є 13.05.2024, останній календарний день першого базового періоду – 02.06.2024, сума кредиту складає 10000 грн., нараховані проценти 3045 грн. 00 коп. та комісії за користування кредитом - 1500 грн. 00 коп., разом до сплати 14545 грн.

Тобто вартість обчислено за 21 днів користування кредитними коштами.

Між тим, відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача та до спірних правовідносин належить застосувати положення contra proferentem.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц вказується, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20, стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, за якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З огляду на зміст та тлумачення укладених правочинів нарахування заборгованості за процентами поза 21-денним строком кредитування здійснювалося як міра відповідальності за порушення певних умов кредитного договору.

Крім того, пунктом 4.10 договору кредитної лінії № 1394-8343від 13.05.2024передбачено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,45 % в день від суми залишку кредиту.

Проте, умови Договорів в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані оскільки є нікчемними.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зміни до цієї статті набрали чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Натомість відповідачу, всупереч вище наведених норм права нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1 % в день, а саме 1,45 %.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладений 13.05.2024 договір кредитної лінії № 1394-8334 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому позивач не мали права визначати проценту ставку у розмірі 1,45 % в день та розраховувати за нею заборгованість, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Договір з відповідачем укладено 13 травня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договорів щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,45 % є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за процентами необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10000 грн. 00 коп., то 1 % в день становить 100 грн. 00 коп.

Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 12100 грн., яка складається із тіла кредиту 10000 грн, процентів за користування кредитом у межах строку кредитування 21 днів, із розрахунку 1 % від суми залишку заборгованості за кредитом за кожен день кредитування, що визначено п. 4.10 кредитного договору, в сумі 2100 грн. (10000 х 1 % = 100 грн. х 21 днів = 2100 грн.). При цьому суд не враховує включену у вартість кредиту нараховану банком комісію.

Із п. 4.11 кредитного договору вбачається, що позичальник ОСОБА_1 зобов`язався сплатити комісію за видачу кредиту в сумі 15 % від суми наданого кредиту.

Однак, надання кредиту є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою зі сторони позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інстрменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостйною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, наведене повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Крім того, доказів надання кредитодавцем позичальнику додаткових послуг, їх переліку матеріали справи не містять, як і детального розрахунку комісій, нарахованих позивачем.

Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача комісії за вказаним кредитним договором, оскільки такі умови договору суперечать ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними в силу закону.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частина 2 ст. 615 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитним договором № 1394-8343 від 13.05.2024 належним чином не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 12100 грн.

Доказів пртилежного суду не надано. Відповідачем не спростовано факт укладення зазначеного кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за кредитом.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені ст. 1048 – 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору та процентів за користування кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 12100 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд наводить наступний розрахунок (12100 х 100) : 50000 = 24,20%, тобто позов задоволено на 24,20 %.

Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, складає: 2422 грн. 40 коп. х 24,20 % = 586 грн. 22 коп., тобто з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 586 грн. 22 коп. судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1394-8343 від 13.05.2024 станом на 10.11.2025 в сумі 12100 (дванадцять тисяч сто) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 586 (п`ятсот вісімдесят шість) грн. 22 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», м. Київ, бульвар Лесі Українки,26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.

СуддяР. М. Снітчук