Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №556/118/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/118/26

Номер провадження 3/556/447/2026

П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2026 року сел.Володимирець

Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Іванків О.В. , розглянувши матеріали, що надійшли від Вараського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , -

за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561560 від 08 січня 2026 року складеним відносно ОСОБА_1 , встановлено, що останній 08.01.2026 року близько 00:10 годині в с.Журавлине по вул.Озерна Вараського району Рівненської області керував транспортним засобом марки «LIFAN», без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив Правила дорожнього руху, п.2.5.

Зазначеними діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Для розгляду справи про вчинення адміністративного проступку правопорушник до суду не з`явився, однак попередньо надав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У відповідності до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.

Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок).

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України Про національну поліцію, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Судом встановлено, та підтверджується доданим до матеріалів справи відеофайлами, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції виключно з підстав порушення комендантської години. Надалі в проце спілкування працівники поліції запропонували ОСОБА_1 , пройти тест для визначення перебування в стані алкогольного сп`яніння, як водію транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора. Разом з тим, порушення комендантської години саме по собі не є ознакою перебування водія у стані алкогольного сп`яніння та не може автоматично слугувати підставою для проведення огляду на стан сп`яніння.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що до моменту висунення вимоги пройти огляд у водія були виявлені та належним чином зафіксовані об`єктивні ознаки алкогольного сп`яніння. Зовнішній вигляд та поведінка ОСОБА_1 , не вказували на наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння. Протягом всього часу координація рухів та мови в нього не порушені, пальці рук не тремтять, жодних фактів порушень мови не спостерігається, поведінка адекватна (мова зрозуміла, чітка, нормальне формулювання своїх думок, рухи тіла теж адекватні, зовсім не схоже, як у людей, які вживають алкогольні напої), почервоніння шкірного покриву обличчя також відсутнє.

Відповідно до частини першої статті 266 КУпАП та пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння може бути пред`явлена водієві лише за наявності обґрунтованих ознак такого сп`яніння, які мають бути чітко зафіксовані та відображені у відповідних процесуальних документах.

Матеріали справи не містять відомостей про виявлення у водія конкретних ознак алкогольного сп`яніння (таких як запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова тощо), а також не підтверджують, що такі ознаки були зафіксовані до моменту висунення вимоги пройти огляд. Натомість, із протоколу та пояснень вбачається, що пропозиція пройти огляд була висунута формально, після зупинки за порушення комендантської години, без належного обґрунтування та фіксації ознак сп`яніння.

За таких обставин вимога поліцейських щодо проходження огляду не відповідала вимогам закону, оскільки не ґрунтувалася на наявності встановлених законом підстав. Проведення огляду за відсутності правових підстав є порушенням порядку, визначеного ст. 266 КУпАП та Інструкцією МВС та МОЗ № 1452/735, а отримані внаслідок цього результати не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.11.2018 у справі № 522/19144/16-а, в якій зазначено, що відсутність зафіксованих ознак сп`яніння до моменту огляду свідчить про відсутність правових підстав для його проведення, а отримані за таких умов результати не можуть вважатися належними доказами.

В той же час, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно відеоматеріалів працівник поліції після пропонування ОСОБА_1 , пройти тест на визначення перебування у стані алкогольного сп`яніння пішов до службового автомобіля та дістав із багажника прилад газоаналізатора в якому вже перебував вставлений мундштук. А це означає, що мундштук газоаналізатора був розпакований заздалегідь, тобто не у присутності особи, яка притягувалася до відповідальності. Крім того, контрольний забір повітря перед проведенням тестування поліцейськими не здійснювався, що є обов`язковим елементом процедури та гарантією достовірності результатів вимірювання, що прямо суперечить вимогам Інструкції № 1452/735.

Такі порушення процедури проведення огляду унеможливлюють перевірку справності приладу та виключають гарантії відсутності сторонніх домішок або залишкового алкоголю, що ставить під сумнів достовірність отриманого результату.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі № 727/10487/19 наголосив, що недотримання обов`язкових елементів процедури огляду, визначених Інструкцією, унеможливлює перевірку справності приладу та достовірності результатів, у зв`язку з чим такі результати не можуть бути покладені в основу притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, будь-які істотні порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння тягнуть за собою визнання результатів такого огляду недопустимим доказом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також на відеоматеріалах не зафіксовано, що ОСОБА_1 , чітко та однозначно висловлює не бажання пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Окремо суд оцінює питання відеофіксації. Наданий суду відеозапис не підтверджує дотримання поліцейськими встановленого порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, з відеофіксації не вбачається факту розпакування одноразового мундштука у присутності особи, а також відсутні відомості про проведення контрольного забору повітря перед тестуванням, що є обов`язковими вимогами Інструкції МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015. Таким чином, навіть за наявності відеофіксації, вона не підтверджує дотримання процедури огляду, а отже не може усунути сумніви щодо достовірності результатів вимірювання.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі № 686/18462/19 дійшов висновку, що відсутність або фрагментарність відеофіксації процедури огляду, яка не дає можливості перевірити дотримання вимог Інструкції, позбавляє суд можливості визнати такі докази належними та допустимими.

Також у постанові від 09.02.2021 у справі № 552/6847/19 Верховний Суд зазначив, що формальне проведення огляду без належної процесуальної фіксації ключових дій поліцейських є істотним порушенням порядку притягнення особи до відповідальності та тягне за собою закриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що у даній справі:

-огляд ініційовано без законних підстав;

-порядок його проведення істотно порушено;

-результати огляду не підтверджені належною відеофіксацією;

-надані докази не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності.

Тобто відеозаписи які додані до матеріалів справи на яких зафіксовано певні події не може бути належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 , у вчинені інкримінованого адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що для того, щоб суддя міг взяти до уваги протокол про адміністративне правопорушення, він повинен бути складений у суворій відповідності із законом та відповідати вимогам законодавства, що ставляться до його змісту.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

З огляду на викладене, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вважаю, що вказане є підставою для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, доведення факту керування т/з ОСОБА_1 , навіть при доведеності відмови від проходження огляду на визначення стану такого, свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 1, 9, 130, 247, 251, 266, 287 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: О.В. Іванків