Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №541/4690/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4690/25

Номер провадження 2-а/541/5/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 лютого 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Школяр Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області, якого було замінено на Головне управління Національної поліції в Полтавській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги наступним. 27 листопада 2025 року відносно неї винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1926468, згідно якої позивач допустила правопорушення, та прийнято рішення про накладення штрафу за ст. 183 КУпАП в сумі 850 грн. За змістом оскаржуваної постанови 27 листопада 2025 року о 10 год 52 хв. в м. Миргороді по вул. Сорочинській, 213 ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції - зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про те, що автомобіль стоїть біля паркану та перешкоджає руху, однак такого факту не було, чим вчинила адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП. Позивач вважає, що постанова не відповідає дійсним обставинам справи і підлягає скасуванню, оскільки вона не порушувала положення ст. 183 КУПАП. Так, 27 листопада 2025 року о 10 год 00 хв. у телефонному режимі вона здійснила виклик поліції, зателефонувавши на спецлінію «102» і повідомивши про те, що майже біля воріт паркану її будинковолодіння по вул. Сорочинській, 213 в м. Миргороді на проїзді загального користування в черговий раз громадянином, який займається ремонтом автотранспорту по вул. Сорочинській, 217 в м. Миргороді, було незаконно припарковано легковий автомобіль, що перешкоджає користуванню проїздом. Своїми діями водій порушив п. 15.10.д ПДР України, за яким стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Після цього о 17 год 20 хв. вона йшла в напрямку свого будинку по вул. Сорочинській, до неї під`їхав поліцейський автомобіль, працівники поліції запропонували сісти до їх автомобіля і під`їхати до її будинку. Коли вона сіла до них в автомобіль, працівники поліції забрали її телефон, за допомогою якого через застосунок «Дія» мали доступ до її закордонного паспарту та склали відносно неї протокол за ст. 183 КУпАП. Фактично самого розгляду справи не було, поліцейські не брали до уваги її доводи, жодних пояснень від неї поліцейськими не відбиралося, а відбулось механічне винесення постанови без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Просила оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати.

16 грудня 2025 року представник відповідача надала відзив, в якому заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. На її думку факт вчинення правопорушення є доведеним, немає жодних підстав для скасування постанови. Відеозаписи, на яких зафіксоване дане правопорушення, відсутні, оскільки вони не зберіглися з технічних причин (а.с. 19-22).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснила, що викликала працівників поліції для допомоги. Даремного виклику поліції у неї на меті не було. Вона телефонувала на 102 три рази, а саме - о 10 год, 10 год 45 хв., 15 год 30 хв. Перший раз повідомила, що біля її воріт стоїть чужий автомобіль, який перешкоджає виїзду. Приїхали поліцейські, з кимось поспілкувалися і поїхали. Транспортний засіб не прибрали, він так і залишився стояти до 11 год. Пізніше цей автомобіль знову стояв на тому ж місці. На другий, третій її виклик працівники поліції не приїжджали.

Представник ГУНП у Полтавській області в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що на перший виклик позивача працівники поліції приїхали, поспілкувалися з власником транспортного засобу, провели роз`яснювальну роботу, після чого останній пообіцяв прибрати транспортний засіб. Після другого виклику працівники поліції зателефонували власнику транспортного засобу і він прибрав його. На третій виклик позивача працівники поліції приїхали, але транспортного засобу не було. Вони дочекалися позивача та склали протокол відносно неї за ст. 183 КУпАП. В примусовому порядку працівники поліції не мають права самостійно прибирати транспортні засоби, це не входить в їх посадові обов`язки.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1926468 від 27 листопада 2025 року, складеної поліцейським Миргородського РВП ГУНП в Полтавській областіГошовським В.С., 27 листопада 2025 року о 10 год 52 хв. в м. Миргороді по вул. Сорочинській, 213 ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про те, що автомобіль стоїть біля паркану та перешкоджає руху, однак такого факту не було, чим вчинила адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП (а.с. 5).

У відповідності з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до с. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В даному випадку оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн за ст. 183 КУпАП.

Згідно зі ст. 183 КУпАП відповідальність настає за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, тобто правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

При цьому, для висновку, що виклик поліції є завідомо неправдивим, таку обставину необхідно достеменно встановити. Суб`єктивна думка поліцейського, що його викликали безпідставно, не є доказом неправдивого виклику.

Суд звертає увагу на те, що в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Слід зазначити, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У даному випадку, відповідачем в постанові лише описано адміністративне правопорушення, проте жодних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують вчинення позивачем порушення, та свідчать про наявність в її діях складу правопорушення, правомірність прийняття оскаржуваної постанови, суду не надано.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, зокрема, які б підтверджували наявність у діях позивача прямого умислу, а саме - що вона, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлювала, що іеформація є неправдивою, та бажала даремного виїзду на місце виклику працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

У відповідності з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

З урахуванням зазначеного, дослідивши матеріали справи, суд вважає недоведеним факт вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було надано суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а провадження по справі необхідно закрити.

По даній справі позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи норми діючого законодавства та матеріали справи, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 160-163 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2025 року серії ЕГА № 1926468 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Полтавській області (ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.

Суддя: О. М. Вірченко