Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №538/2299/25 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/2299/25

Провадження №2/538/236/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кунець М.Г.,

секретаря судового засідання – Петрової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" (місцезнаходження: вул. Аеродромна, 1/1, м.Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), Фермерського господарства «Пугач» (місцезнаходження: с.Пісочки, Миргородський район, Полтавська область) про визнання додаткової угоди укладеною, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Суд

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" (далі - позивач) звернулося до Лохвицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) Фермерського господарства «Пугач» (далі -відповідач) про визнання додаткової угоди укладеною, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313, площею 1,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

05 березня 2018 року між ОСОБА_2 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз-Схід» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 червня 2015 року.

25 липня 2022 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, перейшло до ОСОБА_1 .

21 лютого 2022 року між ТОВ «Райз_Схід» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 червня 2015 року, відповідно до умов якої сторони домовилися, що договір укладено строком до 01 липня 2025 року, а договір оренди від 12 червня 2015 року викладено у новій редакції.

У зв`язку із закінченням 01 липня 2025 року строку дії договору та маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, позивачем 26 березня 2025 року надіслано ОСОБА_1 лист-повідомлення вих. № 146 про намір продовжити дію договору.

Таким чином, до закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, яке йому гарантоване умовами договору та положеннями вказаної норми права та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується квитанцією установи поштового зв`язку про прийняття поштового відправлення та повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_1 зобов`язана була протягом місяця розглянути на предмет відповідності вимогам закону, узгодити, за необхідності, істотні умови договору, а за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідачка не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечила проти продовження договору на новий строк.

При цьому, позивач (орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проєкт додаткової угоди. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача і не вибувала з його користування протягом строку дії договору оренди землі. Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, а відповідачка у відповідь на отриманий проект додаткової угоди, не надіслала повідомлення про заперечення на пропоновані умови або зустрічну пропозицію, що вказує на існування правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною.

Отже, позивач вважає поновленим договір на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку його дії в судовому порядку.

Разом з тим, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по земельній ділянці з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313 встановлено, що 18 вересня 2025 року проведена державна реєстрація договору оренди землі від 01.09.2025, укладеного між ФГ «Пугач» та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право: 61585765.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно із частинами другою - п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Належним способом захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

Посилаючись на відповідні норми законодавства, позивач просить визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 26 березня 2025 року до договору оренди землі № б/н від 12.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» та ОСОБА_1 ; визнати відсутнім у ФГ «Пугач» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313 площею 1,83 га, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.09.2025; скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313, зареєстрованого на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.09.2025, номер запису про інше речове право 61585765.

1.2. У відзиві представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Панченко О.В. просить відмовити ТОВ «Райз-Схід» у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідне обгрунтовує тим, що направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Вказала, що проєкт додаткової угоди до договору оренди землі містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме орендарем запропоновано змінити строк дії цього договору та розмір орендної плати. На зміну вказаних істотних умов необхідна згода сторін.

Одначе, суд зауважує, що до вказаного відзиву представником відповідачки не додано документів, що підтверджують її повноваження.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Лохвицького районного суду від 10 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання сторони в справі не викликалися, однак повідомлялися про розгляд вказаної судової справи судом.

09 січня 2026 року представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Панченко О.В. подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки просила у задоволенні позову відмовити та стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

05 лютого 2026 року представником позивача ТОВ «Райз-Схід» подано клопотання про поновлення строку для подачі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року в задоволенні клопотання ТОВ «Райз-Схід» про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.

Від відповідача ФГ «Пугач» відзиву та клопотань до суду не надходило.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення на адресу його місцезнаходження кореспонденції, а саме: копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів, вручення яких 30.12.2025 підтверджується рекомендованим повідомленням, яке 02.01.2026 повернулося на адресу суду.

Крім того, відповідачі про розгляд судової справи повідомлялися шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно вимог ст. 128 ЦПК України відповідач ФГ «Пугач» є таким, що належним чином повідомлений про розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася за його місцезнаходженням. Заяв та клопотань до суду не направлялося, відзиву не подавалося, підстав для відкладення розгляду справи немає.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд прийшов до наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 12 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313, площею 1,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (а.с. 22).

05 березня 2018 року між ОСОБА_2 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз-Схід» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 червня 2015 року (а.с. 33).

25 липня 2022 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0313, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, перейшло до ОСОБА_1 (а.с. 31).

21 лютого 2022 року між ТОВ «Райз_Схід» та ОСОБА_1 (попередній орендодавець ОСОБА_2 ) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 червня 2015 року, відповідно до умов якої сторони домовилися, що договір укладено строком до 01 липня 2025 року, а договір оренди від 12 червня 2015 року викладено у новій редакції (а.с. 23-25).

У зв`язку із закінченням 01 липня 2025 року строку дії договору та маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, позивачем 26 березня 2025 року надіслано ОСОБА_1 лист-повідомлення вих. № 146 про намір продовжити дію договору (а.с. 26-27).

Згідно платіжної інструкцій та довідки про доходи ОСОБА_1 , остання отримувала орендну плату за укладеним з ТОВ «Райз Схід» договором оренди земельної ділянки, та за період з 2018 по 2025 рік йому було виплачено орендну плату в розмірі 38 593,47 грн. (а.с. 36-39).

Стороною позивача долучено до позову копію листа-повідомлення від 26.03.2025 за вих. № 146 про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 12.06.2015, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача, а також копію примірника додаткової угоди № б/н від 26.03.2025 до договору оренди землі № б/н від 12.06.2015 (а.с.34-35).

На підтвердження направлення указаних документів орендодавцю, до матеріалів справи долучено список згрупованих відправлень, який містить прізвище відповідача, адресу та номер відправлення відповідачу 1, та копію поштового рекомендованого повідомлення про отримання листа відповідачкою ОСОБА_1 28.03.2025 (а.с. 28).

Представником відповідачки зазначено, що направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Вказала, що проєкт додаткової угоди до договору оренди землі містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме орендарем запропоновано змінити строк дії цього договору та розмір орендної плати. На зміну вказаних істотних умов необхідна згода сторін.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 15 Цивільного Кодесу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, також Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 ЦК України, визначаються також статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частина 1-5 статті 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції на дату укладання договору, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У цій справі позивач ТОВ «Райз-Схід», посилаючись на відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та продовження користування земельною ділянкою, звернулось до суду з позовом, в якому просив визнати укладеною додаткову угоду від 26.03.2025 до договору оренди землі від 12.06.2015, укладеною на новий строк – до 01.07.2032, а договір оренди землі від 12.06.2015 викласти у новій редакції.

Як зазначає позивач, відповіді від відповідачки на зазначений лист-повідомлення та додаткової угоди до договору оренди землі, вони не отримали.

ТОВ «Райз-Схід» звернулось до суду за захистом свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк.

Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у постановах, зокрема від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №530/212/17, від 22 вересня 2020 року у справах №313/350/16-ці №159/5756/18, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендодавця та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»)».

У своїй постанові від 28.09.2020 року (справа № 272/440/18) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Долучена представником відповідачки довідка про доходи ОСОБА_1 (а.с. 60) містить інформацію про виплату орендної плати за 2025 рік у розмірі 14931,95 грн., що менше ніж виплачено за 2024 рік. Тобто, орендна плата виплачена саме за час користування земельною ділянкою у вересні 2025 року.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, а саме він висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткову угоду до нього, земельною ділянкою наразі користується інший орендар, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону № 161-XIV переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.

Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами (постанова Верховного Суду 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17).

Проте, оскільки орендодавець відмовився поновлювати договір оренди землі, тому припинилося переважне право орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.

Поняття поновлення договору оренди за статтею 764 ЦК України та переважного права на укладення нового договору оренди відповідно до статті 777 ЦК України не є тотожними. Переважне право орендаря на поновлення договору покликане забезпечити пріоритет його інтересів, воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди на укладення додаткової угоди на поновлення договору оренди.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою (частини 2-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") процедури та наявності волевиявлення сторін.

Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі 902/619/17, від 27.06.2019 року у справі № 923/925/18, від 29.04.2020 року у справі 912/1138/19, від 17.05.2022 у справі № 384/30/21, від 24.04.2023 у справі № 608/2591/21.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

До того ж, представник відповідачки у поданому відзиві від 09.01.2026 просить стягнути з ТОВ «Райз-Схід» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки представником відповідачки не надано доказів, зокрема: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правничої допомоги, документу про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт, суд важає за необхідне відмовити у стягненні з ТОВ «Райз-Схід» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 81, 133, 141, 258, 259, 268, 354 ЦПК України, Закону України «Про оренду землі», суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пугач» про визнання додаткової угоди укладеною, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки- відмовити.

Відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" (ЄДРПОУ 41104731, місцезнаходження: вул. Аеродромна, 1/1, м. Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .)

Відповідач: Фермерське господарство «Пугач» (ЄДРПОУ 43227553, місцезнаходження: с.Пісочки, Миргородський район, Полтавська область).

Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ