Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №536/1770/25 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 536/1770/25

провадження 2/527/66/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Павлійчук А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Козинко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу № 536/1770/25 за позовом представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Глобинського районного суду Полтавської області з вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач указує, що вона з 2005 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постійному проживанні, стала там проживати, доглядати за домоволодінням, підтримувати його в належному стані та проводити ремонти як текучі, так і капітальні. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний нею за власні кошти у ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час документів на будинок їй ніхто не передавав, пройшов час і у неї виникли проблеми з оформленням будинку. Зазначений будинок рахується за померлим ОСОБА_3 . Інформації про спадкоємців власника будинку вона не має, а тому і звертається з даним позовом до суду.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати за нею право власності на нерухоме майно за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. В заяві, адресованій суду, прохали розглянути справу у їх відсутності, при ухвалені рішення покладаються на розсуд суду.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Із змісту ст. 344 ЦК України та роз`яснень зазначеної вище Постанови Пленуму ВССУ випливає, що право власності на чуже майно набувається за набувальною давністю лише за сукупності всіх цих обставин.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. За набувальною давністю може бути набуте право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику відмовлено.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 з 2005 року стала постійно проживати в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з по господарської книги від 30.06.2025 № 241/11-17106, Актом від 07.07.2025 та письмовими поясненнями свідків від 15.12.2025 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28 травня 2005 року виданого Пронозівською сільською радою встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом, спадщину у встановлений законом строк прийняла донька ОСОБА_7 (спадкова справа № 345 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Ст. 1220 ЦК України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За таких обставин, ОСОБА_1 могла і повинна була знати, що володіє чужою річчю та про відсутність у неї законних підстав для набуття права власності на житловий будинок, який належав ОСОБА_3 .

Таким чином, зазначені обставини свідчать, що спірний будинок не є чужим позивачу, а вказаний позов спрямований на узаконення права власності.

Крім того, факт тривалого і безперервного володіння чужим майном не є підставою для визнання права власності на нерухому річ, яка завідомо для позивача належить певній особі.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

З огляду на зазначене, суд не може визнати володіння ОСОБА_1 спірним житловим будинком добросовісним.

Сам по собі факт вселення та проживання позивача в цьому будинку не свідчить про добросовісність заволодіння ним.

Обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Спірний будинок з господарськими будівлями будучи спадковою масою після померлого ОСОБА_3 був прийнятий ОСОБА_7 , прийнявши спадщину остання від неї не відмовлялася.

Спірне майно з часу заселення позивача мало конкретних власників, сам факт користування позивачами майном зі згоди власника не дає підстав для визнання за користувачем права власності за набувальною давністю.

Крім проживання позивача ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрації її в цьому будинку, інших відомостей, які б свідчили про відкритість та безперервність користування позивачем будинком матеріли справи не містять.

В суді позивачем ОСОБА_1 не доведено переконливими доказами те, що вона добросовісно заволоділа чужим майном – спірним будинком, тобто не знала і не могла знати про те, що вона володіє чужою річчю та не мала найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна, і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України висловленою в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 911/130/14 / 3-87гс15 за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, де зазначено, що відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з погосподарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

У задоволені позову представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за набувальною давністю – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 13.02.2026.

Суддя А. В. Павлійчук