Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №376/2191/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2191/25

Провадження № 1-кп/376/136/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Сквира

Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Сквири Київської області матеріали кримінального провадження № 12025111260000110 від 26.03.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарасівка Сквирського району Київської області, громадянина України, із базовою середньою освітою; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , інваліда з дитинства «1 група»; непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,

встановив:

11 січня 2025 року о 15 годині 34 хвилини ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , використовуючи власний мобільний телефон марки «Тесnо» моделі Spark 7 «KF6n> з ІМЕІІ : НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з доступом до мережі Інтернет, маючи на меті отримати несанкціонований доступ до банківського рахунку

НОМЕР_3 , що належить потерпілій ОСОБА_6 , здійснив несанкціонований вхід до мобільного додатку «Приват24», що є частиною автоматизованої інформаційної системи AT КБ «ПриватБанк» та згідно ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є таким, що становить банківську таємницю.

В подальшому, отримавши доступ до облікового запису потерпілої ОСОБА_6 , 04 лютого 2025 року ОСОБА_4 переприв`язав банківський рахунок потерпілої НОМЕР_3 , до свого мобільного номеру телефону НОМЕР_4 , в результаті чого отримав повний контроль над операціями, що здійснювались через банківський додаток «Приват-24».

Надалі, в період з 13 лютого по 23 березня 2025 року, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою збагачення, без дозволу власника, контролюючи банківський рахунок потерпілої НОМЕР_3 , що відкритий у AT КБ «ПриватБанк», шляхом заповнення необхідної інформації, десятьма транзакціями перерахував на власний банківський рахунок НОМЕР_5 , відкритий в AT «A-Банк» грошові кошти в загальній сумі 6 406 (шість тисяч чотириста шість) гривень, що свідчить про несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої інформаційної системи банку з метою отримання доступу до інформації та здійснення незаконних фінансових операцій.

Своїми умисними протиправними діями, які виразились у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) мереж, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 361 КК України.

Крім цього, в період 13 лютого 2025 року по 23 березня 2025, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , будучи ознайомлений з тим, що здійснення безготівкових розрахунків між фізичними та юридичними особами банківськими установами можуть здійснюватися на підставі платіжного доручення - тобто розрахункового документу, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача (п. 1.31. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»), а також будучи обізнаним про те, що електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»), здійснивши несанкціоноване втручання в роботу облікового запису автоматизованої інформаційної системи «Приват-24», усвідомлюючи, що заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_6 , що зберігаються та обліковуються у безготівковій формі на банківському рахунку НОМЕР_3 , відкритому в AT «ПриватБанк», можливо лише шляхом складання та використання платіжного доручення в електронному вигляді, використовуючи мобільний телефон марки «Тесnо» моделі Spark 7 «KF6n» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з доступом до мережі Інтернет, умисно підробив електронний платіжний документ - платіжне доручення.

Надалі, ОСОБА_4 , умисно зазначив завідомо недостовірні відомості у платіжному дорученні щодо наміру платника ОСОБА_6 здійснити у встановленому порядку перерахунок коштів десятьма транзакціями, на загальну суму 6 406 (шість тисяч чотириста шість) гривень, з банківського рахунку потерпілої НОМЕР_3 - на банківський рахунок НОМЕР_5 , відкритий на його ім`я, тобто ОСОБА_4 , яке направив до автоматизованої системи обробки інформації, чим здійснив використання підробленого документа на переказ.

На підставі вищезазначеного завідомо підробленого документа на переказ - платіжного доручення, з карткового рахунку ОСОБА_6 не санкціоновано списано кошти у загальній сумі 6406 (шість тисяч чотириста шість) гривень на банківський рахунок НОМЕР_5 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 .

Своїми умисними протиправними діями, які виразились у підробці документів на переказ та їх використанні, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 200 КК України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. ЗО хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Крім того, судом встановлено, що в період часу з 13 лютого 2025 року по 23 березня 2025 року, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , де користуючись мобільним телефоном марки «Тесnо» моделі Spark 7 «KF6n» з ІМЕІІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , що належить йому, діючи в умовах воєнного стану, умисно, з корисливого мотиву, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись відсутністю власника та сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, використовуючи кінцеве обладнання - мобільний телефон марки «Тесnо» моделі Spark 7 «КF6n» з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , що має доступ до мережі Інтернет, здійснив вхід до додатку «Приват-24» пароль та логін до якого зберігалися в системі входу, таким чином отримавши доступ до банківського рахунку потерпілої НОМЕР_3 здійснив переказ грошових коштів десятьма транзакціями на загальну суму 6 406 (шість тисяч чотириста шість) гривень на власний банківський рахунок

НОМЕР_5 , відкритий в AT «A-Банк», тобто таємно їх викрав.

В подальшому ОСОБА_4 викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на вищевказану суму.

Своїми умисними протиправними діями, які виразились в таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому діяннях визнав повністю при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує, щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, він зрозумів всю протиправність своєї поведінки, а також добровільно відшкодував завдані збитки потерпілій.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засіданні не з`явилася, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями. Крім того, потерпіла звернулася до суду із заявою, у якій просила справу розглянути без її участі, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з урахуванням обставин справи, характеру та ступеня суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч.4ст.185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 200 КК України у виді штрафу у розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 гривень;

- за ч.1 ст. 361 КК України у виді - 2 роки пробаційного нагляду;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Просила вирішити долю речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що його підзахисний визнав вину у вчиненні всіх кримінальних правопорушеннях в повному обсязі, щиро кається, раніше не судимий, шкоду потерпілій відшкодував та остання не має будь- яких претензій, по місцю проживання характеризується позитивно, є інвалідом І групи, а тому погодився з думкою прокурора щодо призначення покарання за ч.1 ст. 200 КК України у виді штрафу у розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 гривень; за ч.1 ст. 361 КК України у виді - 2 роки пробаційного нагляду. За ч. 4 ст. 185 КК України просив призначити покарання з урахуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки та на підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та покласти обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.200; ч.1 ст.361, 4 ст. 185 КК України, визнаних судом доведеним, крім визнання своєї вини, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.

Суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене обвинуваченому знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ч.1 ст. 361 КК України, а саме - несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) мереж, за ч.1 ст. 200 КК України, а саме - підробка документів на переказ та їх використання, за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфіковане правильно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставини, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставини, що обтяжують покарання, згідно 67 КК України, відсутні.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом з дитинства І групи, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не судимий.

Згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, а саме ч.4 ст.185 КК України є тяжким злочином, а кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.361 та ч.1 ст.200 КК України є нетяжкими злочинами.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого : його вік, соціальне становище, відсутність даних перебування на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра, характеристику.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, наслідки суспільно-небезпечних діянь, відсутність судимостей за корисливі злочини, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції: ч.1 ст.200; ч.1 ст.361, 4 ст. 185 КК України, без обрання запобіжного заходу.

Підстав застосування відносно ОСОБА_4 ст. 69 КК України суд не вбачає.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.200; ч.1 ст.361, 4 ст. 185 КК України, і призначити покарання:

- за ч.1 ст. 200 КК України у виді штрафу у розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 гривень;

- за ч.1 ст. 361 КК України у виді - 2 роки пробаційного нагляду;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1(один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Nokia» вважати повернутим потерпілій ОСОБА_6 ;

-мобільний телефон марки «Тесnо» моделі Spark 7 «KF6n» вважати повернутим обвинуваченому ОСОБА_4 .

На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1