Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №375/113/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/113/26

Провадження № 3/375/163/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року селище Рокитне

Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Смик М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 122-2 КУпАП,

за участі ОСОБА_1 , захисника – адвоката Турченко В.В.,

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2025 року о 01 год 44 хв на вул. Червона Січ, 16 в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме автомобілем «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не виконав законну вимогу працівників патрульної поліції про зупинку транспортного засобу подану завчасно проблисковими маячками синього та червоного кольору.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.4Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 , доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 550040 від 25 грудня 2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за порушення частини 1 статті 122-2 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395 (надалі по тексту - Інструкція №1395) та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 6 листопада 2015 року №1376;

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕПР1 № 550040 від 25 грудня 2025 року, складена відносно ОСОБА_1 за порушення частини 1 статті 122-2 КУпАП;

- копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 550032 від 25 грудня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП;

- копія протоколу про адміністративне затримання серії АЗ № 119023 від 25 грудня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було затримано працівника патрульної поліції;

- копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 330697 від 25 грудня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за статтею 185 КУпАП

- копія рапорта поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Тимченка Єгора від 25 грудня 2025 року;

- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських (вміщені на лазерні компакт-диски), де зафіксовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122-2 КУпАП, що були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп`ютері.

Наявними матеріалами також підтверджується, що при складанні протоколу особу ОСОБА_1 встановлено на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 , йому роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Рокитнянському районного суді Київської області за викликом.

Зазначений протокол водій ОСОБА_1 підписав без будь-яких зауважень, заперечень щодо його змісту, тощо.

Під час розгляду справи у суді, ОСОБА_1 надав усні пояснення, за змістом яких, 25 грудня 2025 року він транспортним засобом, а саме автомобілем «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не керував; вказаним транспортним засобом керував його син. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає себе невинуватим у порушенні Правил дорожнього руху. Посилаючись на зазначене ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У письмових поясненнях, які подані до суду, ОСОБА_1 зазначив, що вину у вчиненні адміністративного правопорушень він не визнає.

Адвокат Турченко В.В. під час розгляду справи клопотала перед судом про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Додатково зазначила, що з переглянутих відеозаписів з нагрудних камер поліцейських не вбачається, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Також вказувала, що відеозапис є неповним, а, відтак, є недопустимим доказом у справі. Крім того, зазначала, що працівники патрульної поліції перевищили свої повноваження та без будь-якого законного дозволу проникли на територію приватного будинку у зв`язку з цим вони збирають відповідні документи та мають намір звернутися до Державного бюро розслідувань.

Проаналізувавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника та заявлене ними клопотання про закриття провадження у справі, а також дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд (суддя) не вбачає підстав для закриття провадження у справі, адже наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться сукупністю доказів, обґрунтованих сумнівів у наявності події і складу адміністративного правопорушення не виникло, підстав стверджувати про істотне порушення прав та інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не віднайдено.

По суті справи суд (суддя) зазначає наступне.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу.

Більше того, в умовах дії воєнного стану на працівників правоохоронних органів покладаються завищені вимоги щодо виявлення правопорушень та попередження вчинення нових, а тому будь-яку вимогу про зупинку транспортного засобу та перевірку документів водія, зокрема, у нічний час доби, а також під час комендантської години, установлення його особи не слід розцінювати незаконною.

Так, відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі, провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Згідно частини 1 статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Судом (суддею) було відтворено відеозаписи, які містяться на компакт-дисках з нагрудних камер працівників патрульної поліції.

З переглянутих відеозаписів, які містяться на компакт-дисках з нагрудних камер працівників патрульної поліції, вбачається, що 25 грудня 2025 року працівники патрульної поліції здійснювали вільне патрулювання в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області. Автомобіль «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 рухався по дорозі під час комендантської години та був зупинений працівника патрульної поліції. У подальшому водій здійснив втечу з місця події, працівники патрульної поліції здійснили рух за вказаним автомобілем. Після увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору автомобіль «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , продовжував рух та тривалий час не зупинявся. У подальшому автомобіль «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку на подвір`ї приватного житлового будинку.

Отже, водій ОСОБА_1 , за яким прослідував патрульний автомобіль з увімкненими проблисковими маячками, міг та повинен був усвідомлювати, що поліцейськими вживаються заходи для зупинки автомобіля, яким він керує, а тому він був зобов`язаний зупинитися та виконати законні вимоги працівників Національної поліції.

Ретельно дослідивши відеозаписи з нагрудних камер патрульних поліцейських, суд (суддя) зазначає, що досліджений відеозапис не викликає жодних обґрунтованих сумнів у тому, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не виконав вимоги працівників патрульної поліції про зупинку транспортного засобу. Крім того, досліджений відеозапис підтверджує зухвалу поведінку водія на дорозі у комендантську годину.

Щодо усних пояснень ОСОБА_1 , то суд (суддя) ставиться до них критично, адже вони не видаються достовірним, оскільки як зазначав водій ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції – його напарник захворів, а тому він був змушений їхати на об`єкт (clip-0 01:55 год).

Отже, заперечення водія ОСОБА_1 в частині того, що він не керував транспортним засобом судом (суддею) відхиляються, враховуючи здійснення відеозапису та долучення записів з нагрудних камер працівників патрульної поліції до матеріалів справи, що відповідає приписам частини 2 статті 266 КУпАП.

Заперечення ОСОБА_1 , зокрема, стосовно того, що він не керував транспортним засобом є усвідомленим приховуванням дійсності, становить собою стратегію захисту, яка не забезпечує дотримання засад законності і справедливості, верховенства права, а спрямована виключно на свідоме ухилення від адміністративної відповідальності.

Будь-яких документальних підтверджень своїх пояснень ОСОБА_1 не надав.

Суд (суддя) наголошує на тому, що ОСОБА_1 у жоден спосіб не довів того, що він не керував транспортним засобом.

Досліджені відеозаписи достеменно підтверджують визнання ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом.

Крім того, суд (суддя) вважає також за необхідне зазначити те, що у протоколі серії ЕПР1 № 550040 від 25 грудня 2025 року у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушень» ОСОБА_1 власноручно зазначив, що у зв`язку з вимкненням сигналізації був вимушений їхати на виклик.

Водій ОСОБА_1 підписав протокол серії ЕПР1 № 550040 від 25 грудня 2025 року без будь-яких зауважень, заперечень щодо його змісту, тощо.

Відхиляються судом (суддею) і твердження захисника щодо того, що відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції є недопустимим доказом.

З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів вбачається, що відеозапис щодо події є повний та безперервний.

Отже, на переконання суду (судді) вказівки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, спрямовані виключно для уникнення адміністративної відповідальності.

У додатку до зазначеного, суд (суддя) також враховує, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, тобто проходив підготовку в автошколі за для його отримання, де одним з основних напрямків підготовки, як і під час здачі іспитів на водія, є знання Правил дорожнього руху, де у пункті 2.4 установлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил дорожнього руху.

Крім того, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд (суддя), дослідивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП доведена повністю та підтверджується зібраними у справі доказами.

При цьому, суд (суддя) керується сукупністю наявних доказів, а не самим лише протоколом про адміністративне правопорушення та зазначає, що таких невідповідностей процедури, застосованої до ОСОБА_1 , які б свідчили про порушення основоположних прав та свобод особи та були б достатніми для закриття провадження у справі за пунктом 1 статті 247 КУпАП не встановлено, доказів зворотного представлено не було.

Оскільки ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП, до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної частини статті 122- 2 КУпАП та з урахуванням загальних правил накладення стягнення.

Враховуючи загальні правила накладення стягнення суд (суддя) вважає за належне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 9 (дев`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) грн.

Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.

Пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що особи з інвалідністю I та II груп, звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 має II групу інвалідності безстроково.

Керуючись статтями 23, 33-35, 40-1, 122-2, 245, 251, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 9 (дев`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) грн у дохід держави.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до частин 1-3 статті 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя Марина СМИК