Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №212/3643/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3643/25

2/214/5386/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 лютого 2026 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 212/3643/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) до досягнення їх спільною дитиною трирічного віку, посилаючись на перебування у відпустці по догляду за дитиною. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що вони з відповідачем є батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина перебуває на вихованні та утриманні матері, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, відповідач в добровільному порядку не виділяє належних коштів на її утримання, тому позивачка просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач в судове засідання не з`явилась, представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його та позивачки відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач та його представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

В обґрунтування відзиву на позов представником відповідача зазначено про незгоду із заявленими вимогами, оскільки відповідач не проживав з позивачкою однією сім`єю, спільного господарства не мав, а тому не можна прирівнювати їх стосунки до шлюбних, оскільки доказів проживання не надано. Законом не встановлений навіть приблизний розмір аліментів, який може бути призначений судом, тому враховуючи, що відповідач вже має на утриманні спільну житину,а середній розмір його заробітку становить 11 000,00 грн., вимога позивача на 1/3 частину є занадто великою, тому просить відмовити у задоволенні вимог (а.с. 22).

У відповіді на відзив представником позивача зазначено про можливість надання відповідачем матеріальної допомоги в заявленому розмірі, виходячи з наданих до суду стороною відповідача письмових доказів, де сума доходу відповідача до виплати складає 18 000,00 грн., а тому відповідач буде спроможний сплачувати аліменти в сумі 6 000,00 грн. (1/3 частка доходу) на її утримання. Відповідач стверджує про наявність у нього на утриманні спільної дитини, однак не долучає доказів витрат на дитину, що не дозволяє йому сплачувати аліменти в заявленому розмірі. Тому наполягає на задоволенні вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5 - копія свідоцтва), яка проживає разом з матір`ю, що не заперечується відповідачем.

Позивач не працює у зв`язку із доглядом за дитиною до досягнення донькою трьох років, відповідач матеріальну допомогу на утримання дружини не надає.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Крім того, відповідно до вимог статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Згідно статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному із подружжя, як правило у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно (ст. 77 СК України).

Згідно статті 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Право на аліменти у дружини (чоловіка) виникає як у період шлюбу, так і після його розірвання, а також якщо шлюб не був офіційно зареєстрований.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 201/2097/17 (провадження № 61-26230 ск 18) вказав, що у частинах другій та четвертій статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19, право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу. Можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Також Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 487/5798/20 (провадження № 61-13023св21) зазначив, що тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, про що також викладено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20.

Так, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадження Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа № 212/3642/25 (провадження № 2/214/5511/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, що враховується судом при ухваленні рішення у цій справі.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач є особою працездатного віку, офіційно працевлаштований та має дохід, матеріалами справи не спростовано факт спроможності останнім надання утримання дружині, яка проживає зі спільною дитиною якій не виповнилось три роки, тому чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині, а відтак суд дійшов висновку наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, як на дружину, яка доглядає малолітню дитину до трьохрічного віку.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з принципу справедливості та розумності, ураховуючи наявність у відповідача дитини, на утримання якої подано до суду позовну заяву, а також потреби дружини та можливості відповідача і присуджує аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача, що буде відповідати інтересам обох сторін.

Стосовно наданої до суду довідки про доходи відповідача, то з огляду на відсутність чіткого розміру нарахованого доходу (різниця у нарахуванні лютий-березень 2025 року та квітень 2025 року), та наданні відомостей про дохід лише за 3 місяці минулого року, суд не приймає вказаний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача як достатній на обґрунтування заперечень.

Інших доказів суду не надано.

Відповідно до положень статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Датою подачі позову є 04 квітня 2025 року.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1 211, 20 грн.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - частково.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь та на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи стягнення з 04 квітня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.В. Чернова .