Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №201/440/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/440/26

Провадження № 3/201/77/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра – Наумова О.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дніпровського РУП №1 ВП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , працює комірником у ТОВ «Константа», щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра з ДПП УПП в Дніпропетровській області 15.01.2026р. надійшла справа про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою по справі визначена суддя Наумова О.С.

З протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 861895 від 13.01.2026 року, з 01.09.2025р. по теперішній час, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по догляду за своїм малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в зазначений період часу не ходить до 7-Г класу Дніпровського ліцею № 130 ДМР, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 у судові засідання 29.01.2026р. та 12.02.2026р. не з`явилася, про дати, місце та час розгляду справи була повідомлена належними чином.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.

Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику особи в судове засідання та враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколом серії ВАД №861895 від 13 січня 2026 року про адміністративне правопорушення; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , копією паспорта ОСОБА_1 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; зверненням начальника управління-служби у справах дітей Адміністрації Соборного району ДМР; копією листа директора Дніпровського ліцею № 130 ДМР; копією акту обстеження умов проживання; копією табелю успішності, поведінки та відвідування школи ОСОБА_2 ; копією характеристики ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Отже, аналіз досліджених доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Враховуючи особу винної особи, яка до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення притягується вперше, її майновий стан, ступінь вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, відсутність відомостей, що негативно характеризують її особу, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП) необхідним та достатнім для її виправлення буде застосування до неї міри адміністративного стягнення у вигляді попередження.

Крім того статтею 40-1 КУпАП України передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 184, ст.ст. 251, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постанову може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набрала чинності:

Суддя О.С. Наумова