Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №175/11407/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/11407/25

Провадження № 2/175/2292/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" лютого 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Зубченка Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, ЄДРПОУ: 40340222) через свого представника звернулося до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 22.01.2022 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали угоду №002/13907947-SP відповідно до якої позичальнику встановлено кредитний ліміт на суму 40000 грн строком користування кредитними коштами на 12 місяців. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконує, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 79352 грн. 83 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 39985 грн 21 коп., заборгованості по відсоткам у розмірі 39367 грн 62 коп. 02.12.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 року, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

24.10.2025 року представником відповідача - адвокатом Константиновим О.Г. подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов визнав частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу. У відзиві зазначено, що обґрунтовуючи право вимоги, зокрема її розмір та порядок нарахування, позивач посилається на підписання відповідачем заяви №11449468 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк», якою відповідач підтвердив прийняття всіх умов оферти банку. Разом з тим, представник відповідача вказує, що зазначена заява не містить погоджених сторонами умов щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, порядку їх нарахування, а також будь-яких інших істотних умов кредитного договору. На думку відповідача, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що саме такі умови та правила надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проєкту «Sportbank» були запропоновані відповідачу та погоджені ним, тому вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом є необґрунтованими. З огляду на викладене представник відповідача просив суд позов задовольнити частково та судові витрати розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Через систему “Електронний суд” від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник наголосив на тому, що відповідачем було погоджено всі істотні умови договору, що підтверджується заявою-анкетою (акцептом) підписаною відповідачем, в свою чергу банк вчинив конклюдентні дії, а саме надав кредит відповідачу на погоджених між сторонами умовах. На підставі викладеного, представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та покласти на відповідача судові витрати.

Представником відповідача були подані заперечення щодо прийняття до розгляду відповіді на відзив, оскільки стороною був пропущений процесуальний строк для подачі даної відповіді до суду.

В судове засідання сторони не з`явилися, просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22.01.2022 року між АТ «Таскомбанк» і ОСОБА_1 підписано заяву №1149468 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових і інших послуг у межах проекту «Sportbank».

Згідно вказаної анкети-заяви, відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема, відкрити поточний рахунок, надати послуги кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку.

Відповідно до п. 5 вказаної заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 підтвердив, що перед підписанням цієї заяви він ознайомився з Публічною пропозицією разом з додатками, у тому числі з частиною 1 Публічної пропозиції, яка розміщена на сайті банку https:/tascombank.com.ua, та лендинговій сторінці https:/sportbank.com.ua посилання на примірник якої разом з додатками отримав у мобільному додатку «Sportbank» і з якими ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов`язався неухильно дотримуватися.

Відповідачу було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в сумі 40 000 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за період з 24.01.2022 року до 02.12.2024 року. Крім того, з наданої виписки вбачається, що відповідачем здійснювалися платіжні операції, що свідчить про користування останнім встановленим кредитним лімітом.

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № 002/13907947-SP від 24.01.2022 року станом на 02.12.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 79352 грн. 83 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 39 985 грн. 21 коп. та заборгованості за відсотками – 39 367 грн. 62 коп.

02.12.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №НІ/11/25-Ф, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Згідно виписки з додатку до договору факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 року, право вимоги за кредитним договором № 002/13907947-SP від 24.01.2022 року, боржником за яким є ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України Договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано анкету-заяву на отримання кредиту, яка підписана безпосередньо ОСОБА_1 , та виписку по особовому рахунку відповідача, якою встановлено, що відповідач користувався встановленим кредитним лімітом.

Крім того, суд доходить висновку, що позивач набув права вимоги за вказаним договором, що підтверджується договором факторингу №НІ/11/25-Ф та витягом з реєстру договорів, право вимоги за якими відступається.

При цьому, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитним лімітом, в тому числі розмір і порядок їх нарахування, позивач посилався на те, що, підписуючи заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк», ОСОБА_1 підтвердив, що приймає всі умови Публічної пропозиції (оферти) АТ «Таскомбанк».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші».

На підставі вищенаведеного, суд звертає увагу, що підписана сторонами заява №1149468 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових і інших послуг у межах проекту «Sportbank» не містить всіх істотних умов договору, а саме сплати відсотків за користування наданими кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, надавши оцінку кожному доказу, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1525 грн 78 коп.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано до суду копії договору про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03.07.2024 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 року.

При цьому суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг, відсутність судових засідань за участю сторін, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у сумі 9200 грн є завищеними, у зв`язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 5000 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 27, 81, 89, 141, 265, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, ЄДРПОУ: 40340222) заборгованість за кредитним договором у розмірі 39985 грн. (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень) 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, ЄДРПОУ: 40340222) суму сплаченого судового збору у розмірі 1525 грн 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, ЄДРПОУ: 40340222) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель