Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №161/19313/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19313/25

Провадження № 2/161/2164/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Дручок О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.11.2008 року між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 010/82/1101/44116, відповідно до якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти, відповідно до умов передбачених договором, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк до 17.11.2010 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26,90%.

20.09.2019 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 114/2-19-F, відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/82/1101/44116.

19.10.2022 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір № 19-10/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/82/1101/44116.

Таким чином, TOB «KOJIJIEKT ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника на день формування позовної заяви становить 64630,04 грн.

Тому, позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача вказану суму заборгованості за договором № 010/82/1101/44116, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві міститься клопотання, в якому представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги просить задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити без її участі, у задоволенні позову просить відмовити.

04 вересня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

24 жовтня 2025 на адресу суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_1 , в якому вона просить застосувати строки позовної давності у справі №161/19313/25, а також відмовити ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/82/1101/44116 від 18.11.2008 в сумі 64630,04 грн., у випадку якщо суд дійде висновку, що строки позовної давності не пропущені, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, оскільки борг сплачено в повному обсязі.

10 листопада 2025 на адресу суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вказує, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування визначеного та погодженого сторонами Договорів, щодо доводів про сплив позовної давності вказує, що вони є безпідставними, та підстав для застосування наслідків спливу строку давності відсутні.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.11.2008 року між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 010/82/1101/44116, відповідно до якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти, відповідно до умов передбачених договором, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк до 17.11.2010 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26,90 %.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач користувалася кредитними коштами за вказаним кредитним договором, що підтверджується відомостями, які містяться у виписці по рахунку.

03.09.2012 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та відповідачем укладено додаткову угоду до кредитного договору №010/82/1101/44116 від 18.11.2008.

Відповідно додаткової угоди 1, сторони вирішили змінити умови банківського

обслуговування клієнта, зазначивши у ньому наступні пункти: згідно пункту 1.1. розмір поточного ліміту кредиту на дату початку кредитування складає 22080,00

грн., в подальшому встановлюється та визначається відповідно до ст. 10 договору. Відповідно до пункту 1.2. строк, протягом якого Клієнт користується та здійснює погашення кредиту: 48 місяців, що починається з 03.09.2012 та закінчується 03.09.2016. Згідно до пункту 1.3. процентна ставка за користування кредитом: фіксована, річних 30% - діє з дати початку кредитування до повного погашення кредиту.

23.10.2012 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та відповідачем укладено другу додаткову угоду до кредитного договору №010/82/1101/44116 від 18.11.2008.

27.02.2018 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та відповідачем укладено додаткову угоду № 010/82/1101/44116/81-1/28855 до кредитного договору № 010/82/1101/44116 від 18.11.2008 (далі - додаткова угода 3).

Згідно додаткової угоди від 27 лютого 2018 сторони досягли згоди про зміну умов погашення заборгованості за кредитним договором 10/82/1101/44116 від 18 листопада 2008 року.

Зокрема згідно з п. 1.1. додаткової угоди 3, тимчасово з дати застосування змін по 26 лютого 2019 позичальник зобов?язується сплачувати банку щомісячний платіж в розмірі 2.5% відсотка від заборгованості перед Банком, розмір якої обчислюється відповідно до п. 115 банком.

Уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач вподальшому порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

20.09.2019 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 114/2-19-F, відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/82/0018/26666.

19.10.2022 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір № 19-10/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/82/1101/44116.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 64630,04.,з яких: заборгованість за тілом кредиту – 43421,60 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги – 12631,76 грн.; інфляційні збитки 6831,49 грн.; нараховані 3% річних 1745,19 грн.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з випискою по рахунку та розрахунку заборгованості від первісного кредитодавця, відповідач не виконала свого обов`язку та не повернула наданий їй кредит у повному обсязі в строки передбачені договором.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Оскільки, жодних письмових повідомлень про припинення договору від сторін не надходило, відповідач продовжувала користуватись кредитними коштами, це вбачається згідно розрахунку заборгованості, аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд доходить до висновку, що отримані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав останнього, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованість на загальну суму 64630,04 грн. з відповідача за договором № 010/82/1101/44116 від 18.11.2008 року підлягають задоволенню.

Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України).

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 впроваджено дію карантину на території України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень).

01 липня 2023 завершено дію карантину відповідно до Постанови КМ України № 651 від 27 червня 2023 року.

Тобто у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з тим, в подальшому, Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом19 такого змісту:

«19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Так, 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12 березня 2020 року, а також введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжено по даний час, трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення заяви відповідача про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки такий строк позивачем не пропущений.

Що стосується витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

В силу вимог ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.

Враховуючи особливості предмета спору, а також характер виконаної адвокатом роботи з урахуванням складності справи, а також заяву відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та надані нею заперечення, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12,81,128,141,259,263-265,280,288,352 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором № 010/82/1101/44116 від 18.11.2008 в розмірі 64630 (шістдесят чотири тисячі шістсот тридцять) гривень 04 копійок з яких: 43421 (сорок три тисячі чотириста двідцять одна) гривня 60 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 12631 (дванадцять тисяч шістсот тридцять одна) гривня 76 копійок - заборгованість за відсотками, 6831 (шість тисяч вісімсот тридцять одна) гривня 49 копійок - інфляційні збитки, 1745 (одна тисяча сімсот сорок п`ять) гривень 19 копійок - нараховані 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; код в ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур