Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №645/6479/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6479/25

Провадження № 2/645/387/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Карпунець Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором №2941649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.02.2022 року в загальному розмірі 15131,58 грн., у тому числі 3200,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 11931,58 грн. заборгованості за процентами, а також просить покласти на відповідачку судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 15.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №2941649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 3200,00 грн.

10.08.2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, укладено Договір факторингу №ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором №2941649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.02.2022 року.

Враховуючи, що відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку із чим у неї наявна заборгованість в розмірі 15131,58 грн., у тому числі 3200,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 11931,58 грн. заборгованості за процентами, яку сторона позивача просить суд стягнути на свою користь.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 23.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.

14.10.2025 року до матеріалів справи від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, у відзиві зазначено, що позовна заява подана до суду на підставі відсутності з її боку сплати за користування кредитними коштами за договором споживчого кредиту № 2941649 від 15.02.2022 р. в сумі 3 200,00 грн. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності (стаття 261 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно вищевказаного, початком терміну застосування позовної давності є наступне: Договір кредиту укладено 15.02.2022 року. Також, з наданих до суду документів, а саме Розрахунку заборгованості, встановлено, що останній платіж Позичальником було сплачено 19.08.2022 р. в сумі 610,00 грн. Тобто, цю дату також можна вважати початком відліку терміну позовної давності. Якщо початок строку відліку позовної давності вважати 15.02.2022 р., то термін позовної давності спливає через три роки, тобто 14.02.2025 р. Якщо початок строку відліку позовної давності вважати 19.08.2022 р., то термін позовної давності спливає через три роки, тобто 18.08.2025 р. Згідно наданої позовної заяви, вона була подана до суду 12.09.2025 р., тобто за сплину терміну позовної давності, що є підставою для суду у відмові позивачу у його позовних вимогах в повному обсязі. Також, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Термін подання позову стосовно неустойки закінчився 19.08.2023 року, тобто позивач пропустив термін подання позову щодо стягнення неустойки, що також є підставою для відмови позивачу у стягненні з відповідача штрафних санкцій. Відповідачка, також зазначила, що будь яких підстав або доказів, а також заяв для поновлення терміну позовної давності позивач до суду не надав під час подання позовної заяви. Також, звернула увагу суду що договір кредиту та термін його дії та виконання було укладено ще до проголошення в Україні військового стану. Тому жодних підстав для поновлення терміну подання позовної заяви у позивача немає. Також, відповідачка заперечувала проти нарахованої правничої допомоги, вважала її завищеною та не підтвердженою фактичною сплатою, а також просила відмовити в стягненні з неї судового збору, через відсутність досудового врегулювання спору.

21.10.2025 року до матеріалів справи від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача не погодилась з доводами відповідачки, викладеними у відзиві щодо застосування строків позовної давності, та вважала їх безпідставними, оскільки відповідачка неправильно обчислила перебіг строку давності та не врахувала об`єктивні обставини, які продовжували та зупиняли його. Щодо об`єктивних обставин, які зупиняли перебіг строку позовної давності позивач зазначив, що 02.04.2020 р. набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS -CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року. Крім того, відповідно до п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, в редакції, яка діяла з 17.03.2022 по 29.01.2024, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Відповідно до п.19?«Прикінцевих та перехідних положень»?ЦК України, в редакції, яка діяла з 30.01.2024 р. по 03.09.2025 р., у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦКУ, зупиняється на строк дії такого стану. Лише 04.09.2025 року Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцевих та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» було відновлено перебіг строків. З урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Стосовно нарахованих відсотків, представником позивача зазначено, що згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3 200,00 гривень. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (строк кредитування).Відповідно до п. 3.1. Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”. А також згідно з п. 4.1. Сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів. Таким чином, сума заборгованості відповідачки за процентами складає 11931,58 грн. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Кредитодавець не приховував від Відповідача інформацію про розмір процентної ставки. Всі істотні умови договору, включаючи розмір відсотків, були прозоро зазначені. Укладаючи кредитний договір, відповідачка була повністю ознайомлена з розміром процентної ставки та погодилася на такі умови. Враховуючи, що відповідачка, підписавши договір про споживчий кредит, погодилася з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування не були їй відомі. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору. Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам Договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок. Отже, ОСОБА_1 уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором № 2941649 від 15.02.2022 року. Відповідно до п. 9.9 підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч.1,2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування. Із зазначеними умовами відповідач була ознайомлена при укладенні кредитного договору про що свідчить електронний підпис, накладений ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора. ОСОБА_1 свідомо звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними та прийняла на себе зобов`язання сплачувати платежі за кредитом. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав позивачці грошові кошти на споживчі потреби. Відповідачка, у свою чергу, порушила умови договору, відповідно до яких зобов`язувалася погашати кредит, проценти та комісію за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором. Отже, підписуючи даний Договір відповідачка погодилася, що вона до його підписання ознайомилася з усіма умовами, на яких Банк здійснює кредитування, а також свідомо обрала умови кредитування, викладенні у кредитному Договорі. За таких обставин «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» як позивач має право вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі щодо відсотків. Також, позивач заперечує проти твердження відповідачки про необґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, оскільки така сума є обґрунтованою, відповідає середнім ринковим розцінкам на аналогічні послуги в Україні та узгоджується з положеннями чинного законодавства і судової практики, та вважає її співмірною зі складністю справи про стягнення кредитної заборгованості, яка потребує не лише знання банківського законодавства, а й аналізу значного обсягу документації. Дана сума відповідає середнім ринковим розцінкам на подібні юридичні послуги в Україні. Позивачем вказано, що згідно чинного законодавства відсутність документів, які безпосередньо підтверджують оплату, не може стати підставою для відмови у стягненні судових витрат, якщо сторона, що вимагає їх стягнення, подала інші докази, що свідчать про надання правової допомоги та обґрунтовують понесені витрати. Щодо досудового врегулювання спору, вказано, що відповідно до ст. 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову. Хоча певні закони України регулюють деякі аспекти досудового врегулювання, вони не встановлюють обов`язкового досудового порядку вирішення спорів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами. Метою досудової вимоги є надання боржнику можливості добровільно виконати свої зобов`язання, проте її недотримання або ігнорування боржником не позбавляє кредитора права на судовий захист. Досудова вимога мала на меті інформування, а не створення перешкод для судового захисту. Надсилання досудової вимоги від 12.09.2025 р. було виключно додатковою спробою Позивача спонукати Відповідача до добровільного виконання прострочених зобов`язань, а не встановленням обов`язкових дій для досудового врегулювання. Ця вимога слугувала цілям інформування Відповідача про наявну заборгованість та намір Позивача звернутися до суду у разі її непогашення. Факт подачі позову ніяким чином не порушує права відповідачки, оскільки вона була обізнана про свою заборгованість значно раніше, ніж була надіслана ця досудова вимога, адже вона не здійснювала регулярні платежі за графіком. Звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором є прямим наслідком порушення відповідачкою своїх договірних зобов`язань, а саме - несплати (або неналежної сплати) щомісячних платежів згідно з графіком. Право кредитора на судовий захист виникає з моменту першого прострочення. Зазначимо, що до позовної заяви було долучено копію досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості, якою ОСОБА_1 було повідомлено про факт відступлення права вимоги. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надала відповідні реквізити компанії.

07.11.2025 року до матеріалів справи надійшли заперечення на відзив, аналогічні за змістом відзиву, в яких відповідачка просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 04.12.2025 року витребувано докази необхідні для розгляду справи.

18.12.2025 року до матеріалів справи надійшли витребувані судом документи.

Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суд встановив, що 15.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2941649 /а.с. 11-19/.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно з пунктом 1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 3200,00 гривень.

Відповідно до пункту 1.3. договору кредит надається строком на 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є додатком № 1 до договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно до пункту 1.4. тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в пункті 1.3. договору. 1.4.3. протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для клієнта у випадку та на умовах визначених в пункті 1.4.2. договору, зокрема у випадку отримання Клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. 1.5.орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредиту 11670,46% річних. 1.5.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 11670,46 % річних. 1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 1.6.1. за стандартною ставкою 26124,80 гривень; 1.6.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 24978,56 гривень. Відповідно до пункту 1.8. мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до пункту 2.1. товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . 2.2. Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору.

Порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів, економічна сутність та база розрахунку процентів передбачені розділом 3 договору.

Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту.

Отже, між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі та підписаний електронним підписом відповідача. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у ТОВ «Лінеура Україна» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Факт отримання ОСОБА_1 споживчого кредиту у сумі 3200,00 гривень підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" ТОВ "УПР" вих. № 5481-0403 від 04.03.2024 року, про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 15.02.2022 року о 10:46:09 на суму 3200,00 грн., маска картки НОМЕР_1 /а.с. 22/.

Також, на виконання ухвали суду про витребування доказів, до матеріалів справи надійшла інформація з АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 , а також зазначено, про зарахування 15.02.2022 року на вказану картку 3200,00 грн.

10.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) /а.с. 28 зворот -32/.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.08.2023 року до договору факторингу №ККЛУ-10082023 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», за № 5890 значиться « ОСОБА_1 », кредитний договір №2941649 /а.с. 32, зворот/.

За договором факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 року слідує, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2941649 від 15.02.2022 року у розмірі 15131,58 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом 3200,00 гривень, заборгованість за відсотками 11931,58 гривень.

12.09.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, якою повідомило боржника про укладення між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал», Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 та про обов`язок боржника сплатити заборгованість в сумі 15131,58 гривень на рахунок ТОВ "Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» /а.с. 34/.

Відповідачка свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, отже порушила умови договору, тому має заборгованість за Кредитним договором №2941649 від 15.02.2022 року в розмірі 15131,58 грн., які позивач просить суд стягнути на свою користь.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля).

Факт отримання коштів від ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 3200,00 гривень ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ "Ініверсальні платіжні рішення" ТОВ "УПР" вих. № 5481-0403 від 04.03.2024 року, про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 15.02.2022 року о 10:46:09 на суму 3200,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , а також інформацією отриманої в АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 , а також зазначено, про зарахування 15.02.2022 року на вказану картку 3200,00 грн.

Крім того, відповідачка жодним чином не спростувала факт укладення кредитного договору № 2941649 від 15.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 та надходження коштів на банківський кредитний рахунок № НОМЕР_1 .

Отже, ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за електронним кредитним договором від 15.02.2022 року та надало відповідачці грошові кошти в сумі 3200,00 гривень, однак відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до зазначених положень закону сторони договору факторингу можуть самостійно визначити спосіб та порядок передання права вимоги до третьої особи (боржника) і момент набуття фактором такої вимоги визначається умовами договору факторингу.

Суд вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідачки за Договором №2941649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.02.2022 року.

Враховуючи обставини справи в сукупності і взаємозв`язку із нормами права, якими вони врегульовані, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 3200,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами за договором надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2941649 від 15.02.2022 року за період з 15.02.2022 року по 10.02.2023 року в розмірі 11931,58 грн /а.с. 22-28/

Твердження відповідачки стосовно спливу строку позовної давності станом на день подання позивачем позовної заяви до суду, у зв`язку з чим вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог, суд вважає безпідставними, виходячи з такого.

Договір між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" і ОСОБА_1 було укладено 15.02.2022, зі строком дії 360 днів, тобто до 15.02.2023 року. До суду із позовом ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" звернулося 22.09.2025 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт Прикінцевих та перехідних положень ЦК України діяв до 04.09.2025 та був виключений на підставі ЗУ № 4434-IX від 14.05.2025.

З урахуванням вищезазначеного позивач звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності, підстав для її застосування суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 11931,58 грн.

Стосовно доводів відповідачки щодо неповідомлення її про зміну кредитора суд зазначає таке.

Пунктом 5.1.3 Договору передбачено, що ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

Хоча умовами Договору і передбачено обов`язкове повідомлення клієнта про відступлення прав вимоги протягом 10 робочих днів, проте без окремої згоди клієнта на таке відступлення.

12.09.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, якою повідомило боржника про укладення між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал», Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 та про обов`язок боржника сплатити заборгованість в сумі 15131,58 гривень на рахунок ТОВ "Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Отже доводи, наведені відповідачкою в цій частині суд вважає безпідставними та такими, що не звільняють відповідачку від виконання зобов`язання за Договором та впливають на висновки суду під час ухвалення рішення.

В ході судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які відповідачка посилалася в обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги суд зазначає таке.

Так, у позовній заяві ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» надані суду (в копіях): договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений з АО "Апологет", акт №543 наданих послуг від 05.09.2025 року, відповідно до якого викладено перелік послуг правничої допомоги у рамках даної справи, вартість яких склала 8000,00 грн., детальний опис наданих послуг до Акту №543 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копія ордеру на ім`я адвоката Усенка М.І. від 02.07.2025 року.

Матеріали справи свідчать про те, інтереси ТОВ «ФК «Кредит капітал» представляв адвокат Усенко М.І., який діяв на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 01.07.2025 року та ордеру від 02.07.2025 року.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд приймає до уваги складність та категорію справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсяг доказів, позицію представника позивача, а також, те, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, що передбачено додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.

Враховуючи викладене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом в розмірі 4000,00 грн.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Згідно з платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) № 24241 від 08.09.2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, витрати позивача з оплати судового збору підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок відповідачки у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2941649 від 15.02.2022 року у розмірі 15131,58 грн., з яких:15131,58 грн., у тому числі 3200,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 11931,58 грн. заборгованості за процентами

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний 16.02.2026 року.

Суддя О.В. Федорова