Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №632/84/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/84/26

провадження №3/632/61/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Босняк М.М., за участю секретаря судового засідання Науменко М.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника – адвоката Вовнянка С.І., розглянувши справу, яка надійшла з ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянки України, який є військовослужбовцем, раніше до адмінвідповідальності не притягувався,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення від 19.01.2026 серії ЕПР 1 № 569665 вбачається, що вночі о 0045 годині 19.01.2026 ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем AUDI A6, н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Незалежності у м.Златопіль Лозівського району Харківської області, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Не погодився з результатом огляду з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, проведеним поліцейським за допомогою технічного засобу драгер (результат 0,85 %о), та відмовився від проходження медогляду в медичному центрі, чим порушив п. 2.5. ПДР України.

Вказані дії кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 було роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення від 19.01.2026, останній не визнав. Суду пояснив, що є військовослужбовцем, командиром взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_2 , яка базується у м.Златопль Лозівського району. В його обов`язки входить відправляти, координувати рух певних транспортних засобів. Вказані дії відбуваються в темну пору доби, за для мінімізації розповсюдження інформації про кількість, напрямок та інше. В його особистому користуванні з кінця 2024 року знаходиться цивільний автомобіль AUDI A6, н.з. НОМЕР_1 , який був переданий волонтерами благодійного фонду особисто йому для використання виключно у військових цілях. Тієї ночі він на вказаному автомобілі виконував бойове завдання, координував рух автотранспорту. На вулиці тієї ночі було десь -150С, а то і більше, тому він періодично вмикав запалення, щоб увімкнувся обігрів. Автомобіль тієї ночі стояв у певному визначеному місці, коли до нього під`їхав поліцейський патруль. Поліцейські вийшли та підійшли до нього, навіть не представилися, як того вимагає Закон. Попросили документи на автомобіль. Він вийшов та надав, тоді йому зазначили, що він перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння, тому йому необхідно пройти огляд на місці з використанням спеціальних технічних засобів або прослідувати до медичного закладу. Він пояснив, що він військовослужбовець, знаходиться при виконанні бойового завдання, а тому не може покинути а ні автомобіль, а ні місце свого перебування. Проте, поліцейські не звернули на це уваги, не викликали а ні представника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а ні командира (начальником) військової частини та продовжували наполягати на проходженні огляду. Він, щоб не провокувати, погодився продути алкотестер. Коли принесли алкотстер, то той не бажав вмикатися. На нього дули, гріли в руках та в автомобілі. В результаті драгер показав 0,85%о, з чим він, звісно, не погодився, т.я. не вживав алкоголь, а виконував бойове завдання, про що вкотре зазначив поліцейським. Проте, не міг покинути пост щоб проїхати до лікарні, а тому зазначив про відмову. Не погодився і з зазначеною температурою у корінці тесту яка вказана як +7оС, вважає, такі дані були внесені працівником поліції навмисно, тому, що Алкотест Драгер 6820 не може бути застосований за межами робочого температурного режиму. Поліцейськими було складено протокол, який дали йому на підпис, а потім останні, а ні не відсторонюючи його від керування, та не виписуючи направлення до медичного закладу, уїхали, а він продовжив виконувати своє завдання. Окрім цього зазначив, що оглядаючи автомобіль, останні бачили його бойовий автомат, проте навіть це їх не наштовхнуло перевірити надану ним інформацію. Просив справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, т.я. поліцейськими суттєво порушена процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Адвокат Вовнянко С.І. підтримав позицію свого підзахисного та додав, що поліцейськими суттєво порушена процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка повинна була проводитися за правилами ст. 2661 КУпАП посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, т.я. ОСОБА_1 при спілкуванні прямо зазначав про свою причетність до військової служби та знаходження на час розмови на бойовому завданні, незважаючи на цивільний одяг та автомобіль, а останніми цей факт був грубо проігнорований і проведено огляд на стан сп`яніння за правилами ст. 266 КУпАП поліцейськими.

Окрім цього зазначив, що його підзахисний хоч і перебував в автомобілі з увімкнутим мотором, проте не рухався вулицями міста та не керував транспортним засобом, а лише грівся, з огляду на температуру на вулиці більше – 15оС, і це відповідає та узгоджується з поясненнями як самого ОСОБА_1 , так і підтверджується дослідженим відео з біді камери поліцейського. В розумінні положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність особи наступає, як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (п. 2.9. «а» ПДР України) так і за відмову особою яка керувала транспортним засобом (водієм) від проходження огляду на стан сп`яніння (п. 2.5 ІІДР України).

Щодо недовіри до результату продуття алкотестеру, то зазначив, що за технічними характеристиками Drager Alcotest 6820, і ця інформація є у вільному доступі у мережі інтернет, - це професійний електрохімічний алкотестер, що забезпечує швидке та точне вимірювання вмісту алкоголю в крові (0.00–5.00 ‰). Прилад вирізняється швидкою підготовкою, пам`яттю на 500–2000 тестів, міцним корпусом (IP54) та можливістю підключення до принтера. Час аналізу складає від 2 секунд при 0‰ і до 30 секунд, робоча температура від -5 до +50°C, захистом IP54. Наголосив, що температура тієї ночі сягала більше -15°C, і ця інформація також є у вільному доступі мережі інтернет. З відео вбачається, що спочатку прилад не запускався взагалі, потім його гріли руками, потім в автомобілі, доки ним стало можливим хоч якось користуватися, а тому температура +7°C, як зазначено на корінці тесту, не викликає довіри, як і ставиться під сумнів стороною захисту і сам результат тесту.

Відповідно до загальних приписів КУпАП адміністративна відповідальність для осіб настає при наявності в їх діях вини, яка є доведеною в законний спосіб, чого не було зроблено у даному випадку.

Просив справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події адміністративного правопорушення, т.я. складаючи протокол про адміністративне правопорушення працівник поліції вніс до нього дані, які не відповідають дійсності, зокрема, про наявність у особи ознак алкогольного сп`яніння та вчинення дій, направлених на встановлення таких ознак за допомогою газоаналізатора, а також про відмову від проходження медичного огляду в медичному центрі, яка фактично була спровокована небажанням перевірити причетність особи до військової служби та виконання ним в той час бойового завдання, і неможливістю покинути бойовий пост, що не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що він є командиром автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 . Рота тимчасово розташовувалася на території м.Златопіль. ОСОБА_1 є командиром взводу військової частини та координує роботу свого підрозділу. В його обов`язки входить контролювати особовий склад, техніку та зброю. Пересувається на переданому благодійним фондом військовій частині цивільному автомобілі. Свою роботу ОСОБА_1 виконує більшістю в темну пору доби, координуючи напрямок руху автомобілів зі зброєю та перебуваючи у цивільному, щоб не привертати непотрібної уваги. На це є відповідне предписання. З вечора 18.01.2026 по ранок 19.01.2026 ОСОБА_1 перебував на бойовому завданні, територіально знаходився у м. Златопіль. Після виконання завдання доповів про складання на нього протоколу працівниками поліції за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

На запитання суду повідомив, що з поліцією міста не контактують. У кожного своє керівництво. Йому тієї ночі не телефонували та не з`ясовували інформації щодо підлеглого ОСОБА_1 , як то повинно бути.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника, врахувавши пояснення свідка, оглянуши в судовому засіданні диск з відеозаписами події, та надані письмові докази, дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення від 19.01.2026, який не є самостійним доказом у справі, а лише фактом фіксації правопорушення, суду надано:

- Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено про запах алкоголю з порожнини рота з корінцем тесту – результат 0,85%о;

- довідку поліцейського щодо наявності посвідчення водія;

- диск з відеозаписом події.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Пунктами 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння… проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння… поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння… здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом ст. 266 КУпАП, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок), зазначеної Інструкції - вимога з боку працівника поліції пройти огляд, зокрема, на стан алкогольного сп`яніння, може мати місце лише у випадку, коли є підстави вважити, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ознаки якого перелічені у п. 3 Інструкції.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Окрім цього, у постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) Верховний Суд прийшов висновку, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння чи в неї маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він саме у такому стані керував транспортним засобом, тобто перебував у статусі водія.

Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:

- керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці;

- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння;

- наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, для адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейський має зафіксувати на службову відео камеру безпосередньо рух транспортного засобу, зупинення безпосередньо самим поліцейським транспортного засобу під час руху, і виключно за таких обставин вважається, що особа керує транспортним засобом у стані чи з ознаками алкогольного сп`яніння.

Пункт 1.3. розділу 1 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пункт 1.9. розділу 1 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п. 2.5. розділу 2 ПДР зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, із досліджених у ході судового розгляду відеозаписів, зроблених за допомогою нагрудної камери поліцейського, вбачається, що відеозапис події розпочато з моменту діставання чемоданчику з алкотестером з поліцейського автомобіля. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом на відеозаписах відсутній, а також вбачається, що транспортний засіб з місця не рушав, а лише стояв із ввімкненим двигуном що не узгоджується з викладеним в протоколі про адміністративне правопорушення про рух транспортного засобу по проспекту міста, проте узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 про обігрів салону.

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу і на те, що відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції № 1376 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП.

Разом з тим, що на долучених до матеріалів справи відеозаписах не зафіксовано момент зупинки транспортного засобу, також не зафіксовано представлення посадових осіб, роз`яснення процесуальних прав та обов`язків, не зазначено, які саме ознаки сп`яніння було виявлено у водія, а отже не дотримано при складанні протоколу про адміністративне правопорушення гарантій права особи на справедливий суд (розгляд справи).

Таким чином, посилання захисника щодо відсутності зафіксованих фактів дотримання поліцейськими процедури притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами.

Окрім цього, відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

За визначеннями п. 3 розділу І Інструкції, відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; п.1 розділу III вказує, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Відповідно до п. 4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.

Згідно п. 3 розділу 2 Інструкції Портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку), який зберігається в органі, підрозділі поліції.

Таким чином, як убачається із вище наведених положень чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, під час здійснення своїх повноважень поліцейськими повинен використовуватися портативний відеореєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменому одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису, здійсненого на відеореєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій.

У пункті 5 розділу ІІ вказаної Інструкції зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Однак, працівниками поліції відеозапис під час зупинки автомобіля та проведення огляду ОСОБА_1 не вівся з дотриманням зазначених вимог закону.

Тобто, відеофіксація здійснена епізодично, містить лише фіксацію процесу проходження огляду та притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

За вказаних обставин, ще раз підтверджено, що матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, факту відмови проходити огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Таким чином, має місце недотримання поліцейським Інструкції №1026 щодо порядку роботи та застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також, суд звертає увагу, що з досліджених у ході судового розгляду відеозаписів, зроблених за допомогою нагрудної камери поліцейського, вбачається, що ОСОБА_1 зазначив працівникам поліції про те, що він є військовослужбовцем та виконує бойове задання, окрім цього, при візуальному огляді автомобіля було зазначено про зброю, яка лежала в автомобілі.

Матеріали справи містять дані, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджено копією військового квитка.

Також матеріали справи містять Акт прийому – передачі транспортного засобу AUDI A6, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 благодійним фондом для використання виключно для військових потреб.

Свідком ОСОБА_2 , безпосереднім командиром ОСОБА_1 , підтверджено, що останній в ніч на 19.01.2026 виконував бойове завдання у м.Златопіль, а отже перебував на військовій службі.

Щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 2661 КУпАП.

Військовослужбовець ОСОБА_1 , згідно протоколу, перебував за кермом із ознаками алкогольного сп`яніння і тому за приписами ч. 3 ст. 2661 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 2661 КУпАП.

Суд констатує, що цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий. Тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 2661 КУпАП, є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем.

При цьому, суд виходить із того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження значення не має, оскільки норма ст. 2661 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (за кермом, зокрема) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За вказаних обставин, матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, факту відмови проходити огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, т.я. застосована процедура була проведена, окрім того що з порушенням, так ще й неналежними особами.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення складено працівником поліції з порушенням норм чинного законодавства, оскільки працівниками поліції не дотримано процедуру у встановленому законом порядку з використанням портативних відео реєстраторів, а приєднаний до матеріалів справи відеозапис не містить фіксації події, яка б підтверджувала весь хід притягнення особи до адміністративної відповідальності, з моменту зупинки до моменту відсторонення водія від керування транспортним засобом. Таким чином, версія сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського та не відсторонявся від керування, нічим не спростована, а тому вважається релевантною, як і те, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що є військовослужбовцем на бойовому завданні, що не було взято до уваги, через що порушена процедура проведення огляду.

Щодо застосування газоаналізатора Drager Alcotest 6820 за вказаних температурних показників на вулиці при – 15ОС, то версія сторони захисту щодо похибки в отриманих результатах, з урахуванням заводських характеристик роботи прилада при -5 - +50ОС також викликає сумнів у суду, з урахуванням того, що на відео, наданому суду, прилад взагалі не вмикався, доки його не було відігріто, а температура на вулиці уж ні як не могла сягати +7 ОС.

Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

За таких обставин, враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі недоведеності події та складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту є слушними та підлягають задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відносно ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 283, 284, 287 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

Суддя: М. М. Босняк