Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №352/65/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/65/26

Провадження № 1-кп/352/149/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12026096250000002 від 01 січня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Рябушки, Лебединського району Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, розлученого, на його утриманні одна неповнолітня дитина, без встановленого місця реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

-16 листопада 2021 року Тисменицьким районним судом за ст. 126-1 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., який 06 серпня 2024 року сплачено;

-17 червня 2025 року Тисменицьким районним судом за ст. 126-1 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17.06.2025 вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_5 засуджено за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки із покладенням на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

не виїжджати за межі України, без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

22 вересня 2025 року засудженому ОСОБА_5 працівниками Івано-Франківського районного сектору № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області роз`яснено умови відбування покарання у виді пробаційного нагляду, винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, призначено днем явки другий вівторок кожного місяця та попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, про що засуджений ОСОБА_5 власноручно підписався.

Таким чином, ОСОБА_5 зобов`язався відбути 2 роки пробаційного нагляду у повному обсязі із виконанням покладених на нього обов`язків згідно вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2025 року.

Однак, незважаючи на попередження про недопущення порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду та зобов`язання відбувати вказане покарання, в порушення вимог ч. 4 ст. 49-1 КВК України ОСОБА_5 , не маючи наміру виконувати покладені на нього обов`язки, усвідомлюючи протиправний характер своєї умисної бездіяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, без поважних на те причин ухилявся від відбування покарання та не виконував покладені на нього обов`язки.

Зокрема, ОСОБА_5 , не бажаючи відбувати пробаційний нагляд, не з`явився до Івано-Франківського районного сектору № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області на реєстрацію у визначені дати 14.10.2025, 11.11.2025 та 09.12.2025, а також за викликами на 24.10.2025, 05.11.2025 та 21.11.2025, без поважних причин, про що 07.11.2025, 26.11.2025 та 11.12.2025 його попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду.

При цьому, засуджений ОСОБА_5 до Івано-Франківського районного сектору № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про причини невідбуття пробаційного нагляду не повідомляв.

Внаслідок цього, своїми умисними діями, які виразились у неявці на реєстрацію до органу пробації без поважних причин, засуджений ОСОБА_5 систематично не виконував обов`язки передбачені пробаційною програмою, чим умисно ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок, передбачений за ч.3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженим від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст.389 КК України визнав у повному обсязі, по суті обвинувачення пояснив, що дійсно ухилявся від відбування пробаційного нагляду, через своє халатне відношення. Щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що має намір відбути призначене покарання у виді пробаційного нагляду.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого і дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком; наявність пом`якшуючих та обтяжуючої обставини; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, не працює, пенсіонер, розлучений, на його утриманні одна неповнолітня дитина, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо; знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «ПНЦ ІФ ОР» з 05.04.2025 по 07.04.2025 р. з діагнозом: Розлади психіки та поведінки, внаслідок вживання алкоголю, гостра інтоксикація.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При вирішенні питання про можливість призначення покарання, суд враховує таке:

ОСОБА_5 , 1956 року народження, досяг пенсійного віку.

Санкцією ч. 3 ст.389 КК України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до трьох років. Тобто вказаною статтею визначено безальтернативний вид покарання - обмеження волі.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абзаці 7 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності підстав, відповідно до ст. 7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Положення ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначають вік пенсіонера, відповідно до яких особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Обвинувачений ОСОБА_5 є особою, яка досягла пенсійного віку, що підтверджується копією паспорта громадянина України (виданого 25 липня 2001 року Київським РВ УМВС України в Одеській області) та копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , а тому з урахуванням ч. 3 ст.61КК України йому не може бути призначено покарання, визначене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, при тому, що санкція статті не містить альтернативних видів покарання.

Оскільки судом не встановлено підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.389 КК України, а передбачений санкцією цієї статті вид покарання не може бути до нього застосований як до особи, що досягла пенсійного віку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 підлягає звільненню від покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення покарання.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України,

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_5 , від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення йому покарання, передбаченого санкцією цієї статті.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_6