Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №344/20094/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20094/25

Провадження № 2/344/1779/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретаря Чабанюк Ю.Б.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (донька позивачки) перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 . Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .

Позивачка зазначає, що онук проживає разом з нею, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. ОСОБА_7 навчається на інклюзивній формі навчання та є учнем 2-А класу ліцею № 12 імені Івана Франка Івано-Франківської міської ради. Згідно відповіді ліцею № 12 батько ОСОБА_7 жодного раю не цікавився успіхами сина, не був присутній на батьківських зборах, не приводив та не забирав його з навчального закладу. ОСОБА_7 є дитиною з інвалідністю, діагноз дитячий аутизм (F84.0), потребує постійної реабілітації.

Батько дитини знаходиться за кордоном з 2019 року. З розмови з батьком дитини стало зрозуміло, що він не збирається опікуватися сином. У зв`язку з цим позивачка звернулася до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з проханням позбавити відповідача батьківських прав, на що їй було рекомендовано звернутися до суду.

Зважаючи на вищезазначене, позивачка просить: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувати з ОСОБА_3 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердому грошовому розмірі - 39 536,51 грн, не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, , до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір відповідатиме, на думку позивачки, належному забезпеченню дитини у підлітковому віці.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився. На електронну адресу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області відповідач направив заяву, у якій вказав, що дізнався у телефонному режимі від позивачки ОСОБА_1 про подання нею позову до Івано-Франківського міського суду про позбавлення його батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. Погоджується з позбавленням його, зважаючи на те, що у ситуації, яка склалася, позбавлення його батьківських прав є на думку відповідача єдиним можливим рішенням, яке дозволить його неповнолітньому синові залишитися у сімейному оточенні. Позивачка є бабусею його сина з боку матері, проживає разом з ним у місті Івано-Франківську та має намір оформити опіку над дитиною. У шлюбі з ОСОБА_8 (дочка позивачки) він перебував з 2005 року. Вони проживали в м. Костянтинівка Донецької області в квартирі, яку придбала його мати. У них народилися діти: донька (2005 р.н.) та син (2016 р.н., дитина з аутизмом). Задовго до війни він виїхав на роботу за кордон, де працює різноробочим. Робота у нього не постійна. Витрати на проживання значні. З 2023 року м. Констянтинівка Донецької області одержала статус території бойових дій. Будинок, у якому находилася квартира, де він проживав із сім`єю, знищений. В Україні у нього відсутнє постійне місце проживання та робота. Дружина з дітьми та її батьками переїхали у місто Івано-Франківськ та отримали статус внутрішньо переміщених осіб. У 2025 році дружина померла, неповнолітній мій син залишився з батьками дружини, які в Івано-Франківську проживають разом, мають статус внутрішньо переміщених осіб. Враховуючи його тривалу відсутність у житті дитини та особливості здоров`я сина, не бачиться з ним, не спілкується по телефону, оскільки дитина не розмовляє. Відповідач вважає за доцільне погодитися на позбавлення його батьківських прав. Погоджується, щоб його син і надалі проживав із бабусею, з якою має усталені сімейні стосунки. Не заперечую проти призначення бабусі опікуном дитини. Від сплати аліментів не відмовляється. Розмір аліментів має визначатися виключно відповідно до норм чинного законодавства України та з урахуванням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Дитина також отримує або буде отримувати соціальні виплати, передбачені законодавством України, що також слід враховувати при визначенні розміру аліментів. Просить розгляд справи проводити без його участі.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у судовому засіданні пояснила, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.01.2026 року № 83, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покликається на доводи, викладені у висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Зважаючи на те, що відповідач визнав позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити за результатами підготовчого провадження.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 6).

Відповідно до довідки від 31.10.2023 № 2615-7001917167, позивачку взято на облік як внутрішньо переміщену особу та вказано місце проживання за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.04.2016 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . У графі "Батьки" зазначено: батько - ОСОБА_3 , громадянин України, мати - ОСОБА_6 , громадянка України (а.с. 7).

ОСОБА_4 є дочкою позивачки, що підтверджує копія Свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 18.04.1986 року (а.с. 10).

ОСОБА_9 та ОСОБА_4 з 04.06.2005 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 24).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с. 8).

Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки від 28.08.2023 № 2615-7001871872, перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та проживає за адресою місця проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 23).

З інформації Ліцею № 12 імені Івана Франка Івано-Франківської міської ради вбачається, що ОСОБА_5 навчається у ліцеї № 12 імені Івана Франка Івано-Франківської міської ради з першого класу на інклюзивній формі навчання. Зі слів класного керівника ОСОБА_10 , навчанням хлопця за цей період цікавилась тільки мати ОСОБА_6 та бабуся ОСОБА_1 . Мати, бабуся постійно відвідували батьківські збори, цікавилися успіхами ОСОБА_7 у класного керівника, забирали та приводили хлопця до ліцею, допомагали йому в адаптації до нових умов, постійно підтримували, оскільки ОСОБА_7 є дитиною з особливими освітніми потребами. Батько ОСОБА_3 жодного разу не був присутній на батьківських зборах, до класного керівника за інформацією про адаптацію та успіхи сина у ліцеї не звертався, не приводив та не забирав його з навчального закладу (а.с. 18).

Висновком виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (додаток 1 до рішення виконавчого комітету міської ради від 23.01.2026 № 83) зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначається у висновку:

батьки малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_5 матір дитини ОСОБА_6 померла.

Батько дитини ОСОБА_3 перебуває за кордоном з 2019 року. Вихованням та розвитком дитини не займається.

Хлопчик проживає разом з бабусею ОСОБА_1 та дідусем з боку матері і повнолітньою сестрою ОСОБА_11 . Сім`я є з числа внутрішньо переміщених (м. Констянтинівка Донецької області). Перемістились до м. Івано-Франківська у жовтні 2023 року. На території Івано-Франківської громади сім`я орендує помешкання за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами відвідування сім`ї встановлено, що у помешканні створено належні житлово-побутові умови для проживання та розвитку дитини. Дідусь з бабусею пенсіонери, проте дідусь додатково працює, так як родина потребує матеріального ресурсу. Хлопчик навчається на інклюзивній формі навчання у 2 класі ліцею № 12 Івано-Франківської міської ради. ОСОБА_7 є дитиною з інвалідністю - діагноз дитячий аутизм (F84.0) і потребує постійної реабілітації.

Згідно оцінки потреб сім`ї, підготовленої КЗ «Міський центр соціальних служб Івано-Франківської міської ради», наявні складні життєві обставини, дитина фактично залишилась без законного представника, випадок класифіковано як середньої складності. За результатами оцінки потреб, дитину взято на облік Служби у справах дітей як таку, яка опинилась у складних життєвих обставинах.

Відповідно інформації ліцею № 12 Івано-Франківської міської ради від 15.12.2025 року, малолітній ОСОБА_7 навчається з першого класу на інклюзивній формі навчання. Зі слів класного керівника ОСОБА_10 , за період навчання у першому класі навчанням хлопчика цікавилась лише покійна матір та бабуся ОСОБА_1 . Дитина відвідує навчальний заклад регулярно, не пропускає занять без поважні причин, проте потребує створення спеціальних умов для навчання, виховання та постійного психолого-педагогічного супроводу. Учень не сприймає інструкції вчителя, потребує багаторазового повторення та постійної допомоги з боку педагога, звернене мовлення розуміє обмежено, не повторює звуки. Всі його відповіді невербальні. Учень у спілкуванні проявляє вибірковість, надає перевагу тим, кого знає, не завжди йде на контакт з однокласниками. Бабуся постійно відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами ОСОБА_7 у класного керівника, приводить та забирає хлопця, допомагає йому з навчанням, постійно підтримує, оскільки ОСОБА_7 є дитиною з особливими освітніми потребами.

Відповідно до відповіді Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 10.10.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

Службою у справах дітей було направлено листа за місцем реєстрації відповідача у справі, однак беручи до уваги те, що дана територія є непідконтрольна Україні, інформування шляхом надсилання кореспонденції є неможливим. Проте, на адресу суду та Служби у справах дітей від ОСОБА_3 надійшла заява від 09.12.2025 року, у якій він повідомляє наступне. Йому відомо, що позивачкою вчинено щодо нього відповідний позов, він погоджується з позбавленням його батьківських прав.

Бабуся систематично надсилає інформацію, фото та відео про дитину його батькові, за допомогою мобільних додатків, однак позитивної відповіді, реакції чи зацікавленості в успіхах сина, не надходить. Хлопчик с гіперактивним та потребує постійного перебування поруч із собою дорослих. Всю відповідальність, забезпечення, турботу про дитину взяли на себе дідусь з бабусею.

Питання про надання висновку у справі розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 15.01.2025 року у присутності позивачки у справі. Оскільки відповідач перебуває за кордоном, на його електронну адресу було направлено листа із з`ясуванням його думки, зокрема щодо участі в засіданні комісії. У повідомленні від 14.01.2025 року, яке надійшло на електронну адресу Служби у стравах дітей ОСОБА_12 повідомив, що підтримує свою позицію стосовно позбавлення його батьківських прав відповідно до поданої раніше заяви, та про те, що не буде присутнім на засіданні комісії з питань захисту прав дитини.

З огляду на вищевстановлені обставини, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена у статті 164 Сімейного кодексу України є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з нормами статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як зазначено пунктами 15 та 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої, малолітньої дитини.

Суд зазначає, що відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавленні батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, залишивши її без батьківської уваги та турботи. Поведінка відповідача відносно його сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Щодо вимог позивача про стягнення аліментів суд прийшов до наступного висновку.

Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Частиною 3 статті 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Суд зважає, що розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Зважаючи на досліджені обставини, враховуючи інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача аліментів в користь позивачки, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердому грошовому розмірі - 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки у судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49,76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердому грошовому розмірі - 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 10 листопада 2025 року, до досягнення дитиною повноліття.

В решті вимог позову - відмовити.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини, у межах сплати платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2026 року.

Суддя Антоняк Т.М.