Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №216/9051/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/9051/25

провадження 3/216/197/26

ПОСТАНОВА

іменем України

13 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Стартанович Д.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Криворізьке РУП відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

02 листопада 2025 приблизно о 19 годині 30 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 , не виконала вимоги термінового заборонного припису, яким йому заборонено у будь-який спосіб контактувати з потерпілою ОСОБА_2 , в тому числі залишити місце проживання потерпілої, який був винесений стосовно нього 28.10.2025 строком на 10 діб, тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, була обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не подавала письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з`явилась, її поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.

Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22 травня 2024 року. Вказаним законом доповнено Кодекс новою статтею 173-8 "Невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце тимчасового перебування у разі винесення такого припису".

Так, диспозиція ч.2 статті 173-8 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Вина ОСОБА_1 у скоєні вказаного адміністративного правопорушення підтверджена дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №872901 від 02.11.2025 яким встановлено обставини не виконання ОСОБА_1 вимог термінового заборонного припису;

- рапортом інспектора;

- заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;

- терміновим заборонним приписом від 28.10.2025 року серії АА №581260, яким ОСОБА_1 заборонено у будь-який спосіб контактувати з потерпілою ОСОБА_2 строком на 10 діб.

Дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-8 КУпАП, тобто невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, а саме: не виконала заборону у будь-який спосіб контактувати з потерпілою ОСОБА_2 ..

На підставі вище викладеного, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП), необхідним та достатнім для її виправлення буде застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП, в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У відповідності з цією статтею, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнувши його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) на користь держави.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги. У разі подачі апеляційної скарги в електронній формі, апеляційна скарга подається у той самий строк безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Д.В. Стартанович