Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №185/12154/25 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12154/25

Провадження № 3/0186/23/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

в справі про адміністративне правопорушення

16 лютого 2026 року м. Шахтарське.

Суддя Шахтарському міського суду Дніпропетровської області Демиденко С.М.,

за участю:

прокурора – Мільченко Є.О.,

розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , присяжної Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 будучи присяжною Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, являючись при цьому відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 зазначеного Закону, несвоєчасно, а саме:

- 17.05.2025 року о 15 годині 01 хвилин, без поважних на те причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік;

- 17.05.2025 року о 15 годині 06 хвилин, без поважних на те причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік;

- 17.05.2025 року о 15 годині 10 хвилин, без поважних на те причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік;

Зокрема, з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вбачається, що ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за 2021, 2022, 2023 роки лише 17.05.2025 року, коли такі відповідно до вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» необхідно було подати в строк до 00:00 год. 31.01.2024р. – за 2021 і 2022 роки та до 00:00 год. 01.04.2024 роки – за 2023 рік.

Дані дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковані за ч.1 ст.172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі та визнання вини у вчиненні правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні прохав визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та призначити стягнення у вигляді штрафу.

Вислухавши думку прокурора, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні в ній докази, приходжу такого висновку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідност.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу положень підпункту «ґ» пункту 1 ч. 1ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій).

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», Особи, зазначені у пункті 1, підпункту «ґ» ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з ч.1 ст.172-6 КУпАП за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, настає відповідальність у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з цього, відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Таким чином, ОСОБА_1 щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 і 2022 роки зобов`язана була подати до 31.01.2024 року, а за 2023 рік - до 01.04.2024 року.

Оглядом публічної сторінки Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування встановлено, що ОСОБА_1 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022, 2023 роки подала лише 17.05.2025, чим допустила порушення встановленого строку подання щорічної декларації, що підтверджується витягами.

З копії повідомлень Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про необхідність подання декларації від 31.02.2022 року №02-26/8/2022, 25.01.2023 року №02-26/18/3023, 16.02.2024 року №02-25/51/2024, 25.10.2023 року 02-26/33/2023 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлялась особисто про необхідність подачі декларацій за 2021 – 2023 роки.

Враховуючи вказане можна зробити висновок, що ОСОБА_1 була обізнана про необхідність подання щорічної електронної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 - 2023 роки, але не вжила достатніх заходів щодо своєчасного подання декларацій за 2021 - 2023 роки.

При цьому відповідно постанови великої палати Верховного суду від 24/01/2021 року у справі № 800/30/17(990/1/1328/18) суд встановив, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строків.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Компанія декларування за 2021 і 2022 роки тривала у період з 12.10.2023 до 31.01.2024 р., за 2023 рік – до 01.04.2024р., та протягом цього часу суб`єкт декларування повинна була подати щорічні декларації за 2021-2023 роки.

В ході збору доказів поважних причин для несвоєчасного подання ОСОБА_1 , щорічної декларації не встановлено.

На підставі викладеної Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 року за № 223-943/0/4-17 позиції слід зазначити, що невжиття заходів суб`єктом декларування щодо своєчасності отримання електронного ключа, відомостей про склад сім`ї, їх доходи та інших необхідних даних для заповнення декларації, не може визнаватися реабілітуючою обставиною та поважною причиною для несвоєчасного подання декларації, так як законодавцем надано трьохмісячний термін для збору даних та подання декларації, тобто починаючи з 01.01 по 01.04 кожного року.

Тобто ОСОБА_1 мала достатньо часу для отримання всієї необхідної інформації для заповнення та подачі декларації.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 не мала поважних причин подати електронну декларацію з порушенням визначених законодавством строків.

Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 1 Закону спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, НАБУ та Національне агентство з питань запобігання корупції.

Згідно з пунктом 3 частини 1статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

В свою чергу частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на виконання складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 255 КУпАП визначено, що працівники Національної поліції уповноважені на складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за статтями 172-4 - 172-9 КУпАП.

Таким чином, Закон України «Про запобігання корупції» не передбачає затвердження Національним агентством обґрунтованого висновку або повідомлення із встановленим фактом порушення вимог фінансового контролю у разі виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за частинами першою, другою статті 172-6 КУпАП, уповноваженими особами Національної поліції України.

Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.

Для розкриття об`єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст.172-6 КУпАП, містить вказівку на суб`єкт цього правопорушення, відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.

Так, для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.

Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сукупність досліджених доказів дає підстави зробити висновок, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності знала про свій обов`язок подати декларацію до 31 січня 2024 року та 01.04.2024р., проте легковажно віднеслася до такого.

Досліджені докази суддя вважає належними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини, надано не було.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення суддя враховує: особу правопорушника, який притягається до адміністративної відповідальності вперше, характер вчиненого правопорушення; ступінь вини у вчиненому, яка доведена повністю, а тому ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч.1ст.172-6 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з правопорушника на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.40-1, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП і накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 ( шістсот п`ять гривень) 60 коп.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду, сума штрафу становитиме 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП.

Суддя: С.М. Демиденко