Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №932/10506/23 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа №932/10506/23

Провадження №2/932/2971/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 099 520 65 95

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Ярощук О.В.

за участі секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д., Фещенко К.О.

представника позивача Негробова О.В.

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Кропова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_2

до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди–

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі Позивач) звернувся до суду із позовною заявою до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (далі Відповідач -1) та до ОСОБА_1 (далі Відповідач -2) про відшкодування шкоди заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 09.06.2023 у м. Дніпро, по вул. В`ячеслава Липинського сталася дорожньо-транспортна пригода з участю транспортного засобу марки «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», згідно поліса ОСЦПВВНТЗ №209466004, який діяв на дату ДТП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2023 року, справа №932/5818/23.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди Позивачу була заподіяна шкода.

31 серпня 2023 року «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» нарахувало та сплатило позивачу страхове відшкодування у сумі 58 795,33 грн, попередньо не узгодивши з ним такий розмір.

Згідно з висновком експерта, складеним на замовлення позивача, розмір заподіяної йому шкоди становить 108 325,15 грн. із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Відповідач у добровільному порядку ухилився від відшкодування заподіяної шкоди, що стало причиною звернення позивача до суду із позовом про стягнення із Відповідача -1 недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 49 960,96 грн, яка складається із: 46 929,82 грн недоплаченої суми страхового відшкодування, пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2 576,64 грн, інфляційний витрат у розмірі 234, 65 грн, 3% річних у порядку ст. 625 ЦК України за прострочення у розмірі 219,86 грн.

Із Відповідача -2 4 800 грн. – витрати на оплату експерта.

Із відповідачів стягнуто судовий збір у розмірі 1073,60 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, що є попереднім розрахунком, пропорційно задоволеним вимогам.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.11.2023 справу передано у провадження судді Овчинникової О.С. Ухвалою судді 24.11.2023 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного із викликом осіб (а.с.107-109).

Відповідачем -1 23 січня 2024 року подано до суду відзив на позов, у якому останній заперечував проти позову, зазначивши, що сплатило позивачеві страхове відшкодування у межах, визначених звітом про оцінку транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 у розмірі 58 795,33 грн. Зменшити суму судових витрат до 2500 грн. Також у відзиві представник відповідача-1 клопотав проводити розгляд справи за відсутності представника товариства, у разі його неявки до суду (а.с.115-123).

Представник відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. У відзиві на позовну заяву представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зазначив, що просить розглянути справу без його участі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13.01.2025 справу передано у провадження судді Ярощук О.В. (а.с.157).

13 червня 2025 року представником позивача – адвокатом Негробовим О.В. подано відповідь на відзив, у якому прохав позовні вимоги задовольнити, зазначив, що позивач формуючи позовні вимоги, керувався змістом висновку експерта 1508/23 від 08 серпня 2023 року, складеного судовим експертом автотоварознавцем Дроздовим Юрієм Володимировичем. Цей висновок було складено за результатами проведення товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу.

За змістом пункту 2.1 розділу IV «Товарознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, до числа основних завдань автотоварознавчої та транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів, їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього. Зазначив, що законом, а саме пунктом 34.4 статті 34 передбачене право потерпілої особи залучати експерта для визначення розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження у ДТП транспортного засобу. Це право не залежить від того, з`явився у визначений строк до місцезнаходження пошкодженого майна представник страховика чи ні.

Визначення розміру збитку на підставі звіту про оцінку (в цьому випадку на підставі Звіту № 3038) є способом, який не передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Як вбачається зі Звіту № 3038, замовником оцінки є Відповідач ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно договору від 10.08.2020 р. (стор. 3 Звіту № 3038). Але цей договір Відповідачем ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надано не було, при тому, що він є невід`ємною складовою Звіту № 3038, оскільки це його правова підстава.

Позивач не укладав жодного договору на проведення оцінки з суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 та не уповноважував на це будь яку іншу особу, в т.ч. і Відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Акти огляду транспортного засобу, надані Відповідачем 1, датовані 14.06.2023 р. та 12.07.2023 р., не містять підписів Позивача або його представника, що унеможливлює підтвердження факту ознайомлення Позивача з їх змістом. Також, характер оформлення вказаних актів у друкованому вигляді свідчить про їх складання не у день безпосереднього огляду транспортного засобу (174-183).

У судовому засіданні 05.02.2026 представник позивача адвокат Негробов О.В. прохав позовні вимоги задовольнити, обґрунтував свої вимоги, які відповідають змісту позовної заяви та відповіді на відзив. Адвокатом зроблено до закінчення дебатів заяву про подання доказів витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Представник відповідача-2 – адвокат Кропов А.В. прохав відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд 05.02.2026 перейшов до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату 10.02.2026, водночас через відключення світла у приміщенні суду та подальшу зайнятість у кримінальній справі дату проголошення рішення було призначено на 13.02.2026 на 13 год 00 хв.

Судом встановлено, що 09.06.2023 у м. Дніпро, по вул. В`ячеслава Липинського сталася дорожньо-транспортна пригода з участю транспортного засобу марки «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

10 липня 2023 року постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Відповідача -2 за вказаним вище фактом було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа №932/5818/23) (а.с.16).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Позивач є власником транспортного засобу марки «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.14).

Відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №209466004, страхувальником транспортного засобу «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_2 є Відповідач -1 /а.с.15/.

07 липня 2023 року Позивач повідомив Відповідача-1 про настання страхового випадку, звернувшись із заявою про виплату страхового відшкодування та запрошенням на незалежну судову експертизу (а.с.18, 19, 20,21).

Згідно із висновком експерта від 08.08.2023 №1508/23, складеним судовим експертом Дроздовим Ю.В. на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача склала 108 325,15 грн. За проведення дослідження позивачем було сплачено 4800 грн (а.с.23-37).

31 серпня 2023 року Відповідач-1 сплатив позивачу страхове відшкодування за вирахуванням суми франшизи у сумі 58805,48 грн. Підставою для нарахування та виплати страхового відшкодування став звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 25.08.2023, складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 38,48-59,60).

Начальником центру врегулювання Дніпро ОД Гончаровим В.П. проведено 14.06.2023 та 12.07.2023 огляди транспортного засобу, за наслідками яких складені акти (а.с.46,47).

Відповідно до частин 1,3 статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами, встановленими частиною 2 статті 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За приписами частини 6 статті 82 ЦПК вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до абзацу першого пункту 22.1 статті 22 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 12.1 статті 12, статтею 29 Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За правилами, встановленими статтею 979 ЦК, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону №1961-IV визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

За приписами абзацу першого пункту36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Окрім цього, Відповідач -1 ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на спростування доказів наданих позивачем та на підтвердження своїх заперечень не заявляло клопотань про призначення додаткової судової експертизи.

Ураховуючи зміст приведених вище норм, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу решту страхового відшкодування.

Зокрема, згідно із висновком експерта №1508/23 товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, складеного 08.08.2023 та виконаного судовим експертом Дроздовим Ю.В., вартість матеріального збитку із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 108 325,15 грн (а.с.27 звр стр), із якого Відповідач-1 сплатив 58 795,33 грн (а.с 38), отже сума недоплаченого страхового відшкодування складає 46 929,82 грн (із урахуванням -2600 грн франшизи).

З наведених обставин суд приходить до висновку про доведеність суми матеріальних збитків у розмірі 46 929,82 грн, завданих автомобілю позивача внаслідок ДТП.

Щодо штрафних санкцій та пені

Відповідно до наведених вище положень п. 22.1 ст. 22 Закону України №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 року №6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18), вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у п. 36.5 ст. 36 Закону України №1961-IV визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За вказаних обставин, позовні вимоги позивача про стягнення зі страхової компанії інфляційних витрат на трьох відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також пені на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України №1961-IV є законними та обґрунтованими.

Позивач прохав стягнути інфляційні витрати, три відсотки річних та пеню за період із 31.08.2023 по 26.10.2023 включно, виходячи із розміру недоплаченого страхового відшкодування в сумі 17 183,78 грн.

Таким чином, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що наявні підстави для стягнення із Відповідача-1 на користь Позивача пені та коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 15.09.2021 по 16.02.2023, а саме: три відсотки річних у сумі 219,86 грн, інфляційні витрати у сумі 234,65 грн; пеня у сумі 2576,64 грн, які розраховані Позивачем та Відповідачем-1 не спростовані.

За встановлених обставин дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача до Відповідача -1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Із урахуванням наведеного, із Відповідача-1 на користь Позивача слід стягнути кошти у сумі 49 960,97 грн, з яких: недоплачене страхове відшкодування в сумі 46 929,82 грн, три відсотки річних у сумі 219,86 грн, інфляційні витрати у сумі 234,65 грн; пеня у сумі 2576,64 грн.

Щодо позовних вимог до Відповідача-2 щодо стягнення витрат на судову експертизу у розмірі 4800 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Як встановлено судом, Позивач за проведення експертизи сплатив 4800 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3189106822813254 (а.с.37).

При ухвалені рішення судом враховано висновок судового експерта Дроздова Ю.В. №1508/23 від 08.08.2023 як доказ під час розгляду справи, а отже витрати за проведення експертизи, є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню.

Водночас, у судовому засіданні 05.02.2026 представник Відповідача-2 ОСОБА_1 – адвокат Кропов А.В. заперечував щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення судових витрат у т.ч. у розмірі 4800 грн, однак жодним чином не обґрунтував свою правову позицію.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення судових витрат із Відповідача-2 ОСОБА_1 , та вважає усі судові витрати Позивача пропорційно стягнути із Відповідачів, оскільки позовні вимоги Позивача задоволені у повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із Відповідачів на користь Позивача підлягає сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн та понесені витрати із проведення у справі експертного дослідження у розмірі 4800,00 грн.

У частині відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу, Позивачем у силу приписів ч. 1 ст. 134 ЦПК України, визначено попередній (орієнтовний) розрахунок у розмірі 15 000 грн.

Суд, керуючись статтями 76, 81, 89, 106, 133, 141, 223, 229, 259, 265 ЦПК України –

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути із ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_2 компенсацію заподіяної шкоди у сумі 49 960 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 97 коп, із яких: недоплачене страхове відшкодування у сумі 46 929,82 грн, три відсотки річних у сумі 219,86 грн, інфляційні витрати у сумі 234,65 грн; пеня у сумі 2576,64 грн.

Стягнути із ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 536,80 грн сплаченого судового збору та 2400 грн понесених витрат на судову експертизу, що разом становить 2936,80 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 536,80 грн сплаченого судового збору та 2400 грн понесених витрат на судову експертизу, що разом становить 2936,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення ухвалено 13 лютого 2026 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач -1: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 24175269, 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44.

Відповідач-2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Оксана ЯРОЩУК