Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №707/3870/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/308/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/3870/25 Категорія: на ухвалу Булгакова Г.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадженняв м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Павленко Мар`яни Василівни на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс», Товариство) звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано для розгляду за територіальною підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

18 листопада 2025 року відповідач подав зустрічну позовну заяву до ТОВ «Діджи Фінанс» про визнання недійсними окремих положень договору, та просив визнати пункт 1.6. Договору про споживчий кредит № 102593972 від 21 липня 2021 року недійсним та похідні зобов`язання за пунктом 2.3.1.2. договору – нікчемними.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Діджи Фінанс» визнання недійсними окремих положень договору повернуто ОСОБА_1 .

Ухвала суду мотивовано тим, що зустрічну позовну заяву подано з пропуском строку її подання, що є порушення вимог статті 193 ЦПК України, та підставою для про повернення зустрічної позовної заяви, відповідно до ст. 194 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Павленко М.В.подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2025 року скасувати та прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Діджи Фінанс» про визнання недійсними окремих положень договору.

В обгрунтування скарги вказано, що сама ухвала суду мотивована, зокрема, тим що, останнім днем строку на подачу відзиву та зустрічного позову для відповідача було 12 листопада 2025 року. Натомість, зустрічний позов відповідач подав 18 листопада 2025 року, тобто з пропуском процесуального строку.

Звертає увагу на те, що скаржник повідомив суд про своє місцезнаходження шляхом надання до суду довідки, що ОСОБА_1 проходить службу з 08 березня 2022 року та вказав адресу військової частини де проходить службу, при цьому, самостійно також зареєструвався в електронному кабінеті 25 жовтня 2025 року, однак суд на адресу, яка йому стала відома не направив ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року, як і не направив її на адресу скаржника, який зареєстрований в електронному кабінеті.

Вважає, що, під час інформування відповідача про дату та час розгляду справи, порушено принцип обізнаності особи про дату та час розгляду справи, а повернення кореспонденції з позначкою «адресат відсутній» за умови, що справа слухається у воєнний час та всі чоловіки проходять службу і відповідач надав таке підтвердження, є порушенням особи на доступ до правосуддя.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Право відповідача на пред`явлення зустрічного позову є одним із проявів принципу диспозитивності, який полягає у тому, що особи, які беруть участь у справі, вільно розпоряджаються своїми процесуальними правами. Це включає право ініціювати судовий процес, визначати предмет і підстави позову, змінювати, доповнювати, відмовлятися від позовних вимог, укладати мирову угоду, оскаржувати судові рішення тощо.

Отже, відповідач самостійно вирішує, чи скористатися цим правом для захисту своїх інтересів у вже існуючому процесі, пред`явивши власні вимоги до позивача.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що принцип диспозитивності не є абсолютним і може бути обмежений законом.

Частина 1 статті 193 ЦПК України чітко визначає строк, протягом якого відповідач має право пред`явити зустрічний позов: «Відповідач має право пред`явити зустрічний позов протягом строку для подання відзиву».

Учасники цивільного процесу зобов`язані дотримуватися встановлених законом процесуальних строків (п.6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Недотримання цих строків тягне за собою передбачені законом наслідки.

Встановлення чіткого строку для подання зустрічного позову є законним обмеженням принципу диспозитивності, спрямованим на забезпечення процесуальної рівності сторін, належної організації судового процесу та своєчасного розгляду справи. Недотримання цього строку тягне за собою передбачений законом наслідок згідно з ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

22 жовтня 2025 року копія ухвали разом із судовою повісткою була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем реєстрації відповідача, проте 28 жовтня 2025 року поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, копія ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року вважається врученою відповідачу 28 жовтня 2025 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.71).

28 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Верестов Р.М. ознайомився з матеріалами справи.

Тобто з 28 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Верестов Р.М. був обізнані про ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій також роз`яснено про право відповідача подати до суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, одночасно надіславши копію відзиву з доданими до нього документами позивачу, надавши суду докази такого надіслання.

03 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом нарахованих поза межами строку кредитування.

Відповідно до ч.1 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Однак із зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Діджи Фінанс» про визнання недійсними окремих положень договору звернувся 18 листопада 2025 року.

Тобто зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , подана з порушенням вимог частин першої статті 193 цього Кодексу - з пропуском строку на її подання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_1 не пред`явив зустрічний позов у строк для подання відзиву, не довів, що він пропустив цей строк з поважних причин, тому суд обґрунтовано повернув зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків ухвали суду першої інстанції.

Повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації права звернутись до суду із зазначеними вимогами у самостійному провадженні.

Встановивши, що зустрічна позовна заява подана із пропуском встановлено строку, зважаючи на відсутність поважних причин для його поновлення, адже доказів на підтвердження відповідних обставин відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення зустрічної позовної заяви з підстав визначених ч. 1 ст. 193 та ч. 3 ст. 194 ЦПК України

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище наведене, ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 35, 374, 375, 367, 368, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Павленко Мар`яни Василівни – залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді