Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №546/305/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/305/25 Номер провадження 22-ц/814/416/26Головуючий у 1-й інстанції Лівер І. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Дряниці Ю.В., Карпушина Г.Л.,

розглянула в судовому засіданні у м. Полтаві, в письмовому провадженні, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» (надалі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути заборгованість за договором №113068314 від 23.01.2022 в сумі 9907,99 грн., що складається з заборгованості по кредиту – 8692,76 грн. та заборгованості по відсоткам – 1215,23 грн., судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 23.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №113068314, згідно умов якого позичальник отримав 10000 грн., строком на 84 дні, орієнтована загальна вартість кредиту становить 16388,76 грн.

Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка, становить 9907,99 грн. та складається з заборгованості по кредиту – 8692,76 грн. та заборгованості по відсоткам – 1215,23 грн.

22.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/118-01, згідно якого останнє набуло право грошової вимоги по кредитним договорам, в тому числі і до відповідач. В подальшому строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався укладеними між сторонами додатковими угодами.

23.02.224 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0324-01, згідно якого товариство набуло прав вимоги, в тому числі і по кредитному договору укладеному з ОСОБА_1

06.03.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №060325-У, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, включно і з кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 .

В зв`язку з відсутністю сплати заборгованості по кредитному договору новий кредитор звернувся до суду.

Заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, укладання договорів факторингу, між тим, зважаючи на відсутність доказів оплати згідно договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, відмовив позивачу як новому кредитору в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зазначає, що товариство, будучи останнім новим кредитором, надало докази оплати за останнім договором факторингу, де воно набуло статусу нового кредитора. Не будучи стороною попередніх договорів факторингу, не мало доступу до відповідних первинних документів

Вказує, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимоги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №113068314, згідно умов якого позичальник отримав 10000 грн., строком на 84 дні, орієнтована загальна вартість кредиту становить 16388,76 грн. Вказаний договір підписано в електронному вигляді ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV3S6R4.

В заявці на отримання грошових коштів позичальником було вказано номер карти НОМЕР_1 , на яку в подальшому були перераховані кошти, що доводиться довідкою ПАТ «КБ «Приватбанк».

Неналежне виконання позичальником умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка складає 9907,99 грн. та до якої включено заборгованість по кредиту – 8692,76 грн. та заборгованість по відсоткам – 1215,23 грн.

22.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/118-01, згідно якого останнє набуло право грошової вимоги по кредитним договорам, в тому числі і до відповідача. В подальшому строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався укладеними між сторонами додатковими угодами. В реєстрі прав вимоги ОСОБА_1 значиться під номером 17968 з сумою боргу 9907,99 грн.

23.02.224 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0324-01, згідно якого товариство набуло прав вимоги, в тому числі і по кредитному договору укладеному з ОСОБА_1 . У реєстрі парв вимоги до вказаного договору факторингу позичальник значиться під номером 1443.

06.03.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №060325-У, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, включно і з кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 , де в реєстрі прав вимоги боржник йде під номером 292, з сумою боргу 9907,99 грн.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність належними доказами набуття позивачем прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором зважаючи на відсутність належних доказів оплати згідно договорів факторингу, що виключає підстави для стягнення існуючої кредитної заборгованості на користь товариства, яке не довело свого права нового кредитора.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.

Матеріалами справи доводиться факт укладання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №113068314 та графіку платежів в електронному вигляді, які було підписано шляхом електронного підпису позичальником.

Також сторони узгодили, що строк кредитування становитиме 84 дні, а орієнтовна загальна вартість кредиту становитиме 16388,76 грн.

В зв`язку з частковим погашенням кредиту 06.02.2022 в сумі 2273,24 грн., вказані кошти були розподілені первісним кредитором на погашення тіла кредиту - 1307,24 грн. і відсотків – 966 грн. та враховані при обчисленні загальної заборгованості, яка була нарахована в межах строку дії кредитного договору.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Обґрунтовуючи право вимоги до ОСОБА_1 як новим кредитором, ТОВ «Юніт Капітал» надало копії договорів факторингу №28/118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», №23/0324-01 від 23.02.224 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», №060325-У від 06.03.2025 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал», платіжної інструкції №315 від 10.03.2025 на суму 237368,20 грн., як оплата за право грошової вимоги згідно договору факторингу №060325-У від 06.03.2025, витягів з реєстрів прав вимоги де боржник ОСОБА_1 зазначений під номерами 292, 1443, 17968.

Колегія суддів, надаючи оцінку наданим позивачем як новим кредитором, доказам приходить до висновку, що останні в повній мірі доводять факт набуття права вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про обґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи доведений по справі факт невиконання боржником умов договору, часткову сплату ним 2273,24 грн., які були розподілені на погашення тіла кредиту та відсотків, нарахування заборгованості первісним кредитором в межах строку дії договору, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з боржника на користь нового кредитора заборгованості в розмірі 9907,99 грн.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на задоволення позову в повному обсязі, з ОСОБА_1 на корить товариства підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір як при подачі позовної заяви в сумі 2422,40 грн., так і при подачі апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн., що загалом становить 6056 грн.

Що стосується стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів приходить до наступного.

Так, інтереси ТОВ «Юніт Капітал» як в місцевому, так і апеляційному суді представляв адвокат Тараненко А.І.

При подачі позову було заявлено, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 6000 грн. та складаються з вивчення матеріалів справи 2 год. - 1000 грн. та складання позовної заяви 2 год. - 5000 грн.

В апеляційній скарзі заявлено, що витрати понесені на адвоката в апеляційному суду становлять 6000 грн.

При визначенні суми витрат на правову допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема такі як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тобто, в кожній конкретній справі при визначенні розміру відшкодування суд має виходити як з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), так і критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при встановленні розміру відшкодування витрат за надання правничої допомоги, крім іншого, мають бути враховані такі критерії як розумність розміру таких витрат, їх справедливість та пропорційність.

Матеріалами справи доводиться складання адвокатом позовної заяви, апеляційної скарги та направлення їх до судів через підсистему «Електронний суд» разом з додатками, сам розгляд справи відбувався без участі сторін.

Враховуючи категорію розглянутої судом першої інстанції справи, яка є досить поширеною та урегульованою усталеною судовою практикою, за своїм правовим змістом відноситься до справ невеликої складності, сам розмір ціни позову складає лише 99078,99 грн., а також беручи до уваги реальний обсяг наданої адвокатом правової допомоги у вигляді складання позовної заяви та апеляційної скарги та відповідно направлення їх до суду, виходячи з засад розумності та співмірності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення визначеного позивачем розміру витрат за надану правничу допомогу в місцевому та апеляційному судах з 6000 грн. до 3000 грн. за кожну з стадій розгляду справи, що в цілому буде складати 6000 грн.

Враховуючи встановлені апеляційним судом порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №113068314 від 23.01.2022 в сумі 9907,99 грн., яка складається з заборгованості по кредиту – 8692,76 грн. та заборгованості по відсоткам – 1215,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 6056 грн. та 6000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна Ю.В. Дряниця Г.Л. Карпушин