Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №295/8864/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/8864/25 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/8864/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Чішман Л.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023 в розмірі 65 357,52 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 21.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №950768358 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, обрала для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти в сумі 14 200 грн., пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та уклала кредитний договір без зовнішнього примусу. Звертає увагу на те, що кредитний договір №950768358 від 21.04.2023 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV5G9G5. Вказує, що первісним кредитором були виконанні зобов`язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит у сумі 14 200 грн., проте, відповідач порушила умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 65 357,52 грн., з яких: 13 028,32 грн - заборгованість по кредиту та 52 329,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

Зазначає, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023. Вказує, що 10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №10/1024-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023. Зазначає, що 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, у загальному розмірі 65 357,52 грн., з яких: 13 028,32 грн - заборгованість по кредиту та 52 329,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. Вказує, що станом на день звернення до суду з позовом сума заборгованості за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023 не погашена, а тому враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023, за період з 21.04.2023 по 05.06.2025, що становить в розмірі 65 357,52 грн., з яких 13 028,32 грн - тіло кредиту та 52 329,20 грн - відсотки за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судовий збір в сумі 2422,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

24 жовтня 2025 року представником ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідач не звертався до районного суду із позовною заявою, відтак на відповідача не можуть розповсюджуватись права та обов`язки позивача. Зазначає, що неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував аналогію закону та врахував правову позицію Верховного Суду, згідно з якою повторна неявка ініціатора процесу (заявника) без заяви про розгляд справи за його відсутності є підставою для залишення заяви без розгляду. Відповідач не зазначає жодних причин та не надає жодних доказів до заяви про перегляд заочного рішення суду, а отже й докази які б вплинули на заочне рішення. Заявник не надав доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, відповідно до ст. 288 ЦПК України. Таким чином, відповідач не надав жодного нового істотного доказу в заперечення вимог позивача для перегляду заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2025 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 30 червня 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023 в розмірі 65 357,52 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023, за період з 21.04.2023 по 05.06.2025, що становить 65 357,52 грн., з яких 13 028,32 грн - тіло кредиту та 52 329,20 грн - відсотки за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судовий збір в сумі 2422,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

24 жовтня 2025 року представником ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2025 року прийнято заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення. Призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 10:30 год 10 листопада 2025 року.

Зазначена вище ухвала доставлена до електронної скриньки представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – 31 жовтня 2025 року о 11:25:24.

Відповідно до протоколу судового засідання від 10.11.2025 розгляд заяви про перегляд заочного рішення відкладено на 03 грудня 2025 року о 10:15 год.

Судові повістки адресовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Залишаючи заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що відповідач подавши заяву про перегляд заочного рішення є ініціатором судового розгляду та інтерес в належному розгляді його заяви має стимулювати його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. З огляду на повторну неявку заявника та її представника в судове засідання, недоведеність поважності причин неявки в судові засідання, відсутність заяв про проведення розгляду справи за їх відсутності або обґрунтованої заяви про відкладення судового засідання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, у відповідності до положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.

Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених ч. 1 ст. 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (статті 284-288 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст. 284 ЦПК України).

Форму заяви про перегляд заочного рішення, вимоги до її змісту, підписання, додатків, кількості копій визначають ч. ч. 1-7 ст. 285 ЦПК України. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення ст. 185 цього кодексу (ч. 8 ст. 285 ЦПК України), яка регламентує порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Цей припис треба розуміти як такий, який стосується невиконання саме тих вимог, що передбачені у ч. ч. 1-7 ст. 285 ЦПК України. Якщо учасник справи оформив заяву про перегляд заочного рішення без дотримання вказаних вимог, тобто неналежно, до цієї заяви застосовуються положення ст. 185 ЦПК України. В інших випадках її положення до заяви про перегляд заочного рішення незастосовні. Ухвалу про повернення такої заяви можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від заочного рішення (п. 22 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження (ст. 286 ЦПК України). Тобто, суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає вимогам ч. ч. 1-7 ст. 285 ЦПК України.

Згідно ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Головуючий відкриває судове засідання і з`ясовує, хто з учасників справи з`явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з`ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У справі, що переглядається встановлено, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2025 року прийнято заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення до розгляду.

Розгляд заяви про перегляд заочного рішення був призначений на 10.11.2025 о 10:30 год.

Відповідно до протоколу судового засідання від 10.11.2025 розгляд заяви про перегляд заочного рішення відкладено на 03 грудня 2025 року о 10:15 год.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки в судові засідання, що були призначені на 10.11.2025 та 03.12.2025, заявник та її представник не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи без їх участі не подали, як і не заявляли клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

Відтак, встановивши, що ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися у судове засідання суд першої інстанції повинен був розглянути заяву про перегляд заочного рішення по суті у відповідності до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, а не залишати заяву без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Таким чином, судом першої інстанції порушено та не правильно застосовано норми процесуального права, що регулюють процедуру розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст. 6 Конвенції.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі №367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі №761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі №826/6479/18.

У рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У рішеннях ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ від 15 листопада 2007 року у справі «Хамідов проти росії»).

Виконуючи вимоги суду, заявник вправі очікувати належне тлумачення судом норм процесуального права, що очевидно надає підстави сподіватись на прийняття рішення у відповідності до норм процесуального права.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановлення ухвали про залишення заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не узгоджується з нормами процесуального права, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 29 вересня 2025 року Богунським районним судом м. Житомира ухвалено рішення в порядку спрощеного позовного провадження, без постановлення ухвали про заочний розгляд справи та без зазначення у рішенні, що воно є заочним в розумінні статей 280 – 289 ЦПК України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

Оскільки під час вирішення питання про перегляд заочного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17 лютого 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Борисюк Р. М.

Шевчук А. М.