Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №760/18601/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/18601/25

Провадження №2/760/4287/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Шенькарук П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Топій М.Ю. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в сумі 450 000 грн та судові витрати у розмірі 4500 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 10 квітня 2022 року ОСОБА_2 було складено боргову розписку, за якою відповідач отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 450000 грн, та зобов`язався повернути борг в повному обсязі у строк до 10 квітня 2024 року. Розписку відповідач написав власноруч. Не зважаючи на досягнуту домовленість по сьогоднішній день взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2025 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач не з`явився, однак від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій він вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити, а також додав оригінал боргової розписки.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067030313060, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 10 квітня 2022 року ОСОБА_2 складено розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 взяв у борг кошти в сумі 450000 грн в ОСОБА_1 та зобов`язався їх повернути до 10 квітня 2024 року.

Проте, у встановлений договором строк, а саме до 10 квітня 2024 року, відповідач ОСОБА_2 грошові кошти не повернув.

Представник позивача, звернувшись до суду з указаним позовом, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 450000 грн.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, між сторонами в належній формі укладено договори позики, відповідно до умов яких відповідач ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 450000 грн строком до 10 квітня 2024 року.

Вчинена сторонами письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Своїм підписом відповідач засвідчив, що його волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає його внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. Уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Однак, у строк, встановлений договором, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики не виконав.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 450000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4500 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.10, 12, 89, 141, 142, 198, 200, 263-265, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 450000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , приватний будинок, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Солом`янського районного

суду міста Києва Н.М. Аксьонова