Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №546/1197/25 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1197/25

номер провадження 2/546/151/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Лободи Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2025 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачем та ТОВ «ЛІНЕУРА УРКАЇНА» 24 вересня 2023 року було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4005932 (далі - Договір). Договір підписано електронним підписом позичальника. Договором були передбачені наступні умови кредитування: сума кредиту - 8000,00 грн, процентна ставка - 2,00% від суми кредиту за кожен день користування, строк кредитування - 360 днів. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Договору. Однак ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови Договору, у зв`язку з чим у відповідачки виникла заборгованість в сумі 39172,30 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 5989,97 грн та процентами - 33182,33 грн.

26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу, згідно з яким до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4005932.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконала. Також представник позивача просив у порядку, передбаченому положеннями ч. 10 та 11 ст. 265 ЦПК України, нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

Ухвалою судді від 09 грудня 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначене судове засідання на 26 грудня 2025 року, постановлено здійснювати виклик відповідачки шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» подати до суду докази.

У зв`язку з неявкою відповідачки судове засідання неодноразово було відкладене, останнього разу на 17 лютого 2026 року.

У судове засідання 17 лютого 2026 року представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 2-15).

Відповідачка у судове засідання 17 лютого 2026 року не з`явилася, виклик ОСОБА_1 здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 142).

Згідно з положеннями частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Тому з огляду на положенням частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідачка про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином. Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань до суд не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 24 вересня 2023 року о 16 год. 18 хв. відповідачка ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Х558 підписала договір № 4005932 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 22-31, 32, 33, 34, 35, 36).

Також, 24 вересня 2023 року ОСОБА_1 підписала за допомогою одноразового ідентифікатора Х558 Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 19-21).

Відповідно до пункту 1.1. Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток "Credit7". Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (пункт 1.2. Договору).

Сума кредиту - 8000,00 грн (пункт 1.2. Договору). Строк кредитування - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору(пункт 1.3. Договору).

Згідно з пунктом 1.4. Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов. Стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 24 вересня 2023 року або 25 вересня 2023 року (пункт 2.2. Договору).

Пунктом 9.7. Договору визначено порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін.

Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами), в Особистий кабінет для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом Одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

На підписаний Сторонами Договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

У розділі 10 Договору «Реквізити та підписи сторін» зазначені реквізити ОСОБА_1 : РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт - НОМЕР_3 , номери мобільних телефонів: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , та номер платіжного засобу - НОМЕР_6 .

На виконання ухвали суду 26 грудня 2025 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь, у якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано банківську картку № НОМЕР_7 . Також у листі зазначено, що 24 вересня 2023 року на картку були зараховані кошти в сумі 8000,00 грн (а.с. 135). Також на підтвердження зарахування вказаних коштів позивачем було додано до позовної заяви лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26 липня 2024 року (а.с. 43).

У інформаційному повідомленні відповідачка надала згоду товариству на передачу особам, зазначеним в цьому інформаційному повідомленні, інформації про укладення нею договору про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність та розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, процентів за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються в разі невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит або відповідно до законодавства України (а.с. 18).

Також до позову було додано Правила надання коштів у позику, в тому числі та на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 58-68). Вказані Правила не містять підпису відповідачки.

До позову було додано розрахунок заборгованості за Договором, складений первінси кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». З даного розрахунку установлено, що заборгованість відповідачки складається із заборгованості за тілом кредиту - 5989,97 грн та процентами - 26832,96 грн (а.с. 36-41).

Зокрема до позову був доданий розрахунок заборгованості, складений позивачем ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», згідно з яким позивач нарахував за Договором проценти в сумі в сумі 6349,40 грн (а.с. 71)

26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 26/07/2024 (а.с. 72-76).

Згідно з договором факторингу право вимоги - права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів.

Пунктом 1.1. договору факторингу передбачено, що за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі відповідно до п. 3.3 цього договору на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 26/07/2024 від 26 липня 2024 року ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право вимоги за кредитним договором № 4005932, де боржником є ОСОБА_1 (а.с. 69-70).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 24 вересня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит відповідно до чинного законодавства.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки, номер паспорта, РНОКПП, номери телефонів та адресу місця проживання.

Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою.

Крім того, стороною позивача належними доказами підтвердження факт перерахування коштів в сумі 8000,00 грн ОСОБА_1 первісним позивачем.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір було укладено 24 вересня 2023 року, тобто до набрання чинності цим Законом, однак нарахування процентів здійснювалося після 24 грудня 2023 року, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд зазначає, що за період з 24 вересня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно правомірно були нараховані проценти за ставками 0,01% та 2,00% в сумі 15333,12 грн. За вказаний період відповідачка внесла 6252,89 грн на погашення заборгованості за нарахованими процентами. Отже, позивач правомірно просить стягнути з ОСОБА_1 9080,23 грн (15333,12 грн - 6252,89 грн).

Однак з огляду на вищезазначені положення суд доходить висновку про часткову обґрунтованість вимоги позивача та стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитом з розрахунку диференційованого розміру денної процентної ставки:

5989,97 грн х 1,50% х 120 днів (за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) = 14376,00 грн;

5989,97 грн х 1,00% х 29 днів (за період з 20 серпня 2024 року по 17 вересня 2024 року) = 3474,20 грн.

Отже вимога позовної заяви у частині стягнення процентів підлягає частковому задоволенню на суму 26930,43 грн.

Таким чином судом встановлено, що у відповідачки утворилась заборгованість за Договором в сумі 32920,40 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5989,97 грн та заборгованість за процентами - 26930,43 грн.

Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволенню.

Щодо нараховування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями частина десятою та одинадцятою статті 265 ЦПК України, до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні частини десятої статті 265 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому частиною десятою статті 265 ЦПК України є правом суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

Крім того у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, у суду відсутні підстави для застосування положень частини десятої статті 265 ЦПК України.

Щодо судових витрат

З платіжної інструкції № 12478 від 26 листопада 2025 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 119).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 32920,40 грн, тобто 82,90 % від ціни позову, то з відповідачки відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2008,17 грн.

Щодо судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем було подано копії: акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 44); детального опису (наданих послуг) № 4005932 (а.с. 45); заявки № 4005932 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 46-47); рахунку на оплату № 4005932 від 10 листопада 2025 року (а.с. 51); договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг (а.с. 107-108).

Відповідно до пункту 1.1. договору № 01/08/2024-А в рамках цього договору виконавець зобов`язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності).

Згідно з пунктом 3.1. договору № 01/08/2024-А вартість послуг виконавця визначається у актах наданих послуг по домовленості. Вартість послуг виконавця, що були надані замовнику та не вказані у п. 3.1. договору визначаються сторонами у актах наданих послуг та рахунках на оплату (п. 3.2. договору № 01/08/2024-А).

Замовник вважається таким, що отримав послуги, а виконавець таким, що надав послуги після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Акт складається виконавцем у двох екземплярах та надається на підписання замовнику не пізніше 5 робочих днів, після завершення надання послуг (пункт 4.1. договору № 01/08/2024-А).

Згідно з рахунком на оплату № 4005932 від 10 листопада 2025 року адвокату Дідуху Є.О. були перераховані кошти в сумі 10000,00 грн.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Положеннями частин першої та другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 82,90 % від ціни позову, то з відповідачки відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 8290,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором № 4005932 від 24 вересня 2023 року в сумі 32920 (тридцять дві тисячі дев`ятсот двадцять) гривень 40 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5989 гривень 97 копійок та заборгованість за процентами - 26930 гривень 43 копійки.

У іншій частині щодо стягнення нарахованих процентів відмовити.

Відмовити у стягненні трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому частиною десятою статті 265 ЦПК України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2008 (дві тисячі вісім) гривень 17 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8290 (вісім тисяч двісті дев`яносто) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», юридична адреса: вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код юридичної особи - 40966896.

Представник позивача - Дідух Євген Олександрович, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 .

Відповідачка - ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя Ю.В. Зіненко