Вирок від 16 лютого 2026 р. у справі №486/2491/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/2491/25

Провадження № 1-кп/467/75/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ( у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка кримінальне провадження № 12025152120000358, внесене до ЄРДР 27 жовтня 2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Руденківка Новосанжарського району Полтавської області, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:

- 18 березня 2010 року вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення полі з іспитовим строком на 1 рік;

- 31 серпня 2011 року вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України з застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до 14 років позбавлення волі, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року звільнено умовно-достроково на 4 роки 06 місяців 16 днів;

- 05 вересня 2024 року вироком Київського районного суду м. Полтави за ч. 2 ст. 186 КК України з застосуванням ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі 7 місяців позбавлення волі, звільнений 06 грудня 2024 року на підставі ухвали Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 листопада 2024 року умовно-достроково на 4 роки 2 місяці 18 днів;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України

В С Т А Н О В И В :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за контрактом та проходячи військову службу на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у війському званні «солдат», 27 жовтня 2025 року близько 18 години, перебуваючи поруч з територією дачної ділянки АДРЕСА_3 , реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у користувача всупереч його волі, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, не маючи при цьому дозволу власника або інших законних підстав, діючи умисно та повторно, шляхом вільного доступу через незачинені водійські двері проник до автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , де сів за кермо на водійське сидіння та, привівши в дію двигун вказаного автомобіля, почав рух на ньому в напрямку м. Південноукраїнськ Миколаївської області, таким чином незаконно заволодівши транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ», моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належним ОСОБА_6 , вартістю 24360 грн., покинувши місце вчинення злочину.

Викладене обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом.

Допитаний у суді обвинувачений повністю визнав провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, показав, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив військову частину та, перебуваючи у с.Бузьке Вознесенського району Миколаївської області, побачив автомобіль марки «ВАЗ», у якому він відчинив дверці водія за допомогою викрутки та ключів від іншого автомобіля. Сівши до автомобіля, він вирішив на ньому поїхати в сторону залізнодорожнього вокзалу, однак, побачивши блок-пост, залишив автомобіль. У подальшому був затриманий працівниками поліції у м.Кременчуг.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася.

Провина обвинуваченого також підтверджується письмовими доказами.

З протоколу огляду місця події від 27 жовтня 2025 року вбачається, що на території дачної ділянки АДРЕСА_3 відсутній автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку експерта від 31 жовтня 2025 року № СЕ-19/115-25/18031-АВ середня ринкова вартість автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1983 року випуску станом на 27 жовтня 2025 року складає 24360 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає доведеною провину обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.

Відповідно до положення ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Отже, згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує те, що останній вчинив тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий, є військовослужбовцем, одружений, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, та вважає достатнім і доцільним для виправлення та перевиховання призначити йому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна з застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки злочин ним вчинено у період невідбутої частини покарання після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого як такі, що документально підтверджені.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року, підлягає скасуванню.

Обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді утримання під вартою до вступу вироку в законну силу підлягає залишенню попереднім.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання, призначене вироком Київського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2024 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

До вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування ОСОБА_4 покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з дня його затримання, тобто з 30 жовтня 2025 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув`язнення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертиз по справі у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20 к.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року на наступне майно: транспортний засіб марки «ВАЗ», моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , червоного кольору, двигун № НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , 1983 року випуску, а також на мобільний телефон марки «Redmi», моделі «M2101K6G», 128 GB, ІМЕІ: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 з сім-карткою оператора «Водафон» з номером НОМЕР_7 , який поміщено до експертного пакету №WAR1121767 та вилучено до ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.

Речові докази по справі:

транспортний засіб марки «ВАЗ», моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , червоного кольору, двигун № НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , 1983 року випуску, який знаходяться на зберіганні на території майданчика відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області – повернути потерпілій ОСОБА_6 як законному власнику;

мобільний телефон марки «Redmi», моделі «M2101K6G», 128 GB, ІМЕІ: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 з сім-карткою оператора «Водафон» з номером НОМЕР_7 , який поміщено до експертного пакету №WAR1121767,який знаходяться на зберіганні у катері речових доказів відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області – повернути обвинуваченому ОСОБА_4 після його звільнення з місць позбавлення волі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя ОСОБА_1