Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №462/9745/24 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9745/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 лютого 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Шкарупської – Баранової Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрак Євген Миколайович) про визнання незаконними дій державного реєстратора, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому (з урахуванням змін та доповнень /Т-1 а.с.151-155) просить визнати незаконними дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Є.М. щодо державної реєстрації на нерухоме майно, а саме: лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 328806146101) за ОСОБА_6 ; визнати незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора Мудрака Є.М. про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень № 60229125 від 08 вересня 2021 року на вказане нерухоме майно за ОСОБА_6 ; відновити державну реєстрації права власності на лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 328806146101) за ОСОБА_2 .

Свої вимоги, мотивує тим, що 08 вересня 2021 року на підставі заяви відповідача ОСОБА_3 Державний реєстратор Мудрак Є.М. виніс рішення № 6022915 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 2432081346101, а саме: лазню-пральню загальною площею 543,7 кв.м., котельню загальною площею 134,3 кв.м., що розташовано у АДРЕСА_1 , за покійним його двоюрідним братом ОСОБА_6 . Під час перереєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна із ОСОБА_2 на її покійного чоловіка ОСОБА_6 об`єкт нерухомого майна перебував під чисельними судовими арештами. Зокрема, оспорюючи дії та рішення державного реєстратора № 60229125 від 08 вересня 2021 року про реєстрацію права власності на предмет об`єкт нерухомого майна, він зазначає про наявність на момент здійснення державної реєстрації заборони будь-яким способом, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта, встановленої на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року у справі № 462/5290/20, провадження № 1-кс/462/1766/20. Також, зазначає, що вказані дії порушують його права та третіх осіб, оскільки рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року у справі № 462/2589/14-ц із ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_5 5948789 гривень 47 коп. боргу; на користь ОСОБА_4 2398400 гривень 83 коп. боргу; на користь ОСОБА_1 3729796 гривень 58 коп. боргу. Проте, вказане майно є єдиним, яким ОСОБА_2 може погасити борг у результаті реалізації вказаного майна. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Позивач та його представник - адвокат Шкарупська – Баранова Н.Б. у судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, просять позов задовольнити.

Відповідачі, будучи неодноразово належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, відзиву не подали.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, оскільки позивачі не заперечували проти заочного розгляду справи. При цьому, суд зазначає, що з метою захисту прав відповідачів на доступ до правосуддя, процесуальні документи подані їх представником не слід вважати відзивом на позов.

Також, суд ухвалив розглядати справу без участі третіх осіб, які у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Рух справи, клопотання сторін, процесуальні рішення суду.

30 грудня 2024 року ухвалою суду позов залишений без руху /Т-1 а.с.119/.

10 січня 2025 року до суду поступила заява представника позивача – адвоката Шкарупської – Баранової Н.Б. про усунення недоліків позовної заяви /Т-1 а.с.122,123/.

15 січня 2025 року ухвалою суду відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче, запропоновано відповідачам подати відзив на позов /Т-1 а.с.148/.

31 січня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про зміну предмету позову /Т-1 а.с.151-155/.

20 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Писаренко К.Ю. подав заяву про закриття провадження у справі /Т-1 а.с.177,178/.

20 лютого 2025 року ухвалами суду, які занесені до протоколу судового засідання, прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову та відмовлено у задоволені заяви представника відповідача про закриття провадження у справі /Т-1 а.с.181/.

31 березня 2025 року представник позивача подала до суду два клопотання про витребування доказів, а саме: у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Черник Н.С. належним чином завірену копію спадкової справи №22/2021, заведеної після смерті ОСОБА_3 та у державного реєстратора Мудрака Є.М. належним чином завірені копії документів щодо реєстрації нерухомого майна /Т-1 а.с.198-203/.

31 березня 2025 року ухвалою суду вказані клопотання представника позивача задоволені /Т-1 а.с.206/.

22 травня 2025 року до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи №22/2021 /Т-2 а.с.1/.

28 травня 2025 року до суду надійшов лист Пустомитівської міської ради щодо неможливості надати завірені копії документів щодо реєстрації нерухомого майна /Т-2 а.с.85/.

03 вересня 2025 року представник позивача подала до суду два клопотання про витребування доказів, а саме: в Управлінні державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради належним чином завірені копії документів щодо реєстрації нерухомого майна /Т-2 а.с.115-118/.

03 вересня 2025 року ухвалою суду вказане клопотання представника позивача задоволено /Т-2 а.с.123/.

22 вересня 2025 року до суду надійшли належним чином завірені копії документів щодо реєстрації нерухомого майна / Т-2 а.с.135/

14 жовтня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду /Т-2 а.с.157/.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 /Т-2 а.с.7,8/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 двоюрідний брат померлого – відповідач ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. зі заявою про прийняття спадщини за законом на все майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_6 /Т-2 а.с.3/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 дружина померлого – відповідач ОСОБА_2 та його син ОСОБА_7 подали до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. заяви про відмову від прийняття спадщини за законом, якими відмовилися від належних їм часток спадкового майна в користь ОСОБА_6 /Т-2 а.с.9-14/.

Інші спадкоємці зі заявою про прийняття спадщини за законом не зверталися, що підтверджується довідкою від 27 вересня 2021 року № 421/02-14, виданою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. /Т-2 а.с.15/.

З листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. від 27 вересня 2021 року № 524/02-14 убачається, що ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та рекомендовано звернутися до суду для зняття арештів та визнання за ним права власності в порядку спадкування на спадкове майно /Т-2 а.с.35/.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 мав намір отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, а саме: лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 .

02 квітня 2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 5197118, яким зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна № 328806146101, а саме: лазню-пральню літ. А-1 та А'-І загальною площею 543,7 кв.м., котельню літ. Б-1 загальною площею 134,3 кв.м. за ОСОБА_2 . Правовою підставою виникнення права власності зазначено ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 27.08.2010 року у справі 2-2720; акт приймання передачі нерухомого майна, виданого 28 серпня 2010 року, видавник ОСОБА_2 та КППО «Дельфін-2»; витяг про державну реєстрацію прав № 27515315, виданий 04 жовтня 2010 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» /Т-1 а.с.54/.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року у справі № 462/2589/14-ц за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: ОСОБА_7 ) про визнання права власності та стягнення заборгованості ухвалено: позов задовольнити; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 5948789 гривень 47 коп. боргу та 1218 гривень 00 коп. судового збору. Всього стягнути 5950007 гривень 47 коп.; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2398400 гривень 83 коп. боргу та 1218 гривень 00 коп. судового збору. Всього стягнути 2399618 гривень 83 коп.; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3729796 гривень 58 коп. боргу та 1218 гривень 00 коп. судового збору. Всього стягнути 3731014 гривень 58 коп.; в решті вимог позову відмовити /Т-1 а.с.26-29/.

З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що судом були встановлені обставини, які свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 позичала у ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 гроші на викуп майна КППО «Дельфін-1», що стверджуються матеріалами справи № 2-2720/10 за позовом ОСОБА_2 до КППО «Дельфін-1» про стягнення коштів, в яких містяться прибуткові касові ордери зазначеного підприємства від 27 грудня 2007 року, 28 грудня 2007 року, 13 лютого 2008 року, з яких вбачається, що саме з дня підписання відповідачем розписки від 27 грудня 2007 року, вона почала вносити значні кошті в статутний фонд підприємства, загальна сума внесених нею коштів становила 1233020,00 грн., що у подальшому призвело до того, що відповідач ОСОБА_2 набула право власності на нерухоме майно КППО «Дельфін-1» на підставі мирової угоди від 29 липня 2010 року, укладеною між нею та підприємством, і затвердженою ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 серпня 2010 року

На підставі трьох виконавчих листів за № 462/2589/14-ц з примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року приватний виконавець Маковецький З.В. двома постановами від 09 липня 2018 року та постановою від 02 березня 2020 року відкрив виконавчі провадження № 56738578, 56737606 та 61431414, які його постановами від 09 липня 2018 року та 02 березня 2020 року були об`єднані у зведене виконавче провадження № 56738578 /Т-1 а.с.44-46/.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року у справі № 462/2990/14-ц за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_5 та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_6 ) про визнання договору фіктивним ухвалено: позов – задовольнити; визнати недійсним договір дарування нерухомого майна та земельної ділянки, укладений 02 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстрований в реєстрі за № 1031 /Т-1 а.с. 50-53/.

Вказаним рішенням суду було встановлено, що 02 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_7 був укладений договір дарування майна та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстровано в реєстрі за № 1031. Відповідно до умов договору дарування дарувальник ОСОБА_2 подарувала, а обдарований ОСОБА_3 прийняв в дар нерухоме майно, а саме: лазню-пральню літ. А-1 та А'-І, площею 543,7 кв.м., котельню літ. Б-1, площею 134,3 кв.м., та земельну ділянку для обслуговування лазні, площею 0,3494 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . 02 квітня 2014 року право власності на вказані об`єкти було зареєстровано за ОСОБА_7 . Також, судом було встановлено, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_7 були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Після набрання законної сили рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року у справі № 462/2990/14-ц ОСОБА_2 знову стала власником лазні-пральні, котельні та земельної ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1 , проте це її право вчасно не було зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджало виконанню судового рішення від 31 травня 2017 року у справі № 462/2589/14-ц.

Виконання судового рішення - сфера регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України», в якому ЄСПЛ зазначав, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1). Тобто, невиконання судового рішення впродовж тривалого часу є порушенням права на справедливий судовий розгляд.

З огляду на вказане, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/1399/20 від 30 травня 2020 року було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку; звернуто стягнення на нерухоме майно: лазню-пральню літ. А-1 та А'-І загальною площею 543,7 кв.м., котельню літ. Б-1 загальною площею 134,3 кв.м. (реєстраційний номер майна 328806146101) та земельну ділянку загальною площею 0,3494 га, кадастровий номер № 4610136300:06:018:012 (реєстраційний номер 32887646101), що розташовані на АДРЕСА_1 , яке не зареєстровано у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_2 та згідно з Державним реєстром прав на нерухоме майно значиться зареєстрованим за ОСОБА_7 , для виконання ОСОБА_2 зобов`язань за виконавчими листами у справі № 462/2589/14-ц, виданих 25 червня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова /Т-1 а.с.47-49/.

25 березня 2020 року державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняв рішення Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко М.О. прийняв рішення № 51776431 про скасування запису про право власності за ОСОБА_7 на об`єкт нерухомого майна № 328806146101, після чого сформував витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності, згідно з яким власником вказаного об`єкту знову зазначено ОСОБА_2 .

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року у справі № 462/5290/20, провадження № 1-ксм/462/1766/20 задоволено клопотання старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області Виздрик Богдани Григорівни про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020140060001583 від 28 серпня 2020 року; накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку площею 0,3494 га, кадастровий номер 4610136300:06:018:0128, що розташована по АДРЕСА_1 ; будівлі лазні-пральні, площею 543,7 кв.м, що позначена на плані літерами А-1 та А’-1 та котельні, площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , заборонивши ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам розпоряджатись та відчужувати вказане майно, зокрема, заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям та приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, продажу та реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів, продажу з аукціонів, відкритих торгів, тощо) /Т-1 а.с.58-63/.

02 листопада 2020 року вказана ухвала слідчого судді про арешт майна? якою також заборонялося вчиняти реєстраційні дії, була зареєстрована в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 38969139) /Т-2 а.с.28/.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2022 року у справі № 462/6664/21 за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Євгена Миколайовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) про визнання незаконними та недійсними дій державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно ухвалено:

позов ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Євгена Миколайовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) про визнання незаконними та недійсними дій державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно – задовольнити частково;

у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Євгена Миколайовича про визнання незаконними та недійсними дій державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно – відмовити;

позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) про визнання незаконними та недійсними дій державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно – задовольнити;

визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію, проведену 09 серпня 2021 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудраком Євгеном Миколайовичем за № 2432081346101 на нерухоме майно, а саме: лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 /Т-1 а.с.65-70/.

Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року вказане рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2022 року у справі № 462/6664/21 залишено в силі /Т-1 а.с.71-81/.

Вказаним рішенням були встановлені наступні факти.

Так, 09 серпня 2021 року ОСОБА_3 подав до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Є.М. заяву № 47227006 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просив зареєструвати за його померлим двоюрідним братом ОСОБА_6 право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: лазню-пральню літ. А-1 та А'-І котельню літ. Б-1, що розташовані на АДРЕСА_1 .

До вказаної заяви відповідачем ОСОБА_3 були долучені квитанція про сплату адміністративного збору в розмірі 230 грн.; довідка від 11 серпня 2021 року № 319/02-14, видана приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С., в якій зазначалося, що відповідач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 ; рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2013 року у справі № 462/5935/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Вказаним судовим рішенням було визнано за ОСОБА_6 право власності на лазню-пральню А-1, А*-1 загальною площею 543,7 кв.м. та котельню Б-1 загальною площею 134,3 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 .

09 серпня 2021 року Державним реєстратором Мудраком Є.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 43460292, яким здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 2432081346101, а саме: лазню-пральню загальною площею 543,7 кв.м., котельню загальною площею 134,3 кв.м., що розташовано у АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 . Правовою підставою виникнення права власності зазначено рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2013 року у справі № 462/5935/13-ц; довідка від 11 серпня 2021 року № 319/02-14, видана приватним нотаріусом Черник Н.С.

Таким чином, державний реєстратор прав Мудрак Є.М. змінив індивідуальний реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, який йому був присвоєний при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, з реєстраційного номера 328806146101 на номер 2432081346101.

Також, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2022 року у справі № 462/6664/21 встановлено: «Оспорюючи дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет об`єкт нерухомого майна, позивач ОСОБА_4 обґрунтовує неправомірність дій державного реєстратора, посилаючись на наявність на момент здійснення державної реєстрації щодо об`єкту нерухомого майна заборони будь-яким способом, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта, встановленої на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року у справі № 462/5290/20, провадження № 1-ксм/462/1766/20.

Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 про арешт майна, та серед іншого, накладено арешт на будівлі лазні-пральні під літерою А-1 та А’-1, площею 543,7 кв.м. та котельні під літерою Б-1, площею 134,3 кв.м по АДРЕСА_1 та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), здійснювати будь-які дії щодо відчуження, продажу та реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів, продажу з аукціонів, відкритих торгів, тощо).

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку..

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно зі статтею 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Накладення арешту слідчим суддею обґрунтоване, зокрема, тим, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження призведе до нівелювання принципу доступу до правосуддя та права потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на справедливий суд.

На час вчинення державним реєстратором оскаржуваних реєстраційних дій (09 серпня 2021 року) зазначена ухвала слідчого судді відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» була зареєстрована в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, (реєстрація здійснена 02 листопада 2020 року, реєстраційний номер 38969139).

У разі наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного нерухомого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника нерухомого майна (абзац 1 пункту 17 Порядку).

Ураховуючи наявність прямої заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна, державний реєстратор не мав правових підстав для проведення державної реєстрації та вчинення оспорюваного запису, що є підставою для визнання державної реєстрації незаконної та її скасування.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/3503/19, від 07 жовтня 2021 року у справі № 753/4093/20.

Крім цього, суд зазначає, що на незаконність дій державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації права власності на лазню-пральню та котельню по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 також вказує той факт, що державний реєстратор змінив індивідуальний реєстраційний номер вказаного об`єкта нерухомого майна, який йому був присвоєний при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше (02 квітня 2014 року), з реєстраційного номера 328806146101 на номер 2432081346101, що є грубим та свідомим порушенням вимог статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Представник державного реєстратора у суду не змогла пояснити мотиви, якими керувався державний реєстратор при здійсненні вищевказаних дій.

З огляду на наведене, вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації на об`єкт нерухомого майна є підставною, а позивач обрав належний та ефективний спосіб захист, оскільки лише вказаний спосіб зможе забезпечити для позивача можливість домогтися виконання судового рішення, яким на його користь стягнутий борг за договором позики грошей, які він позичив власнику об`єкту нерухомого майна ОСОБА_2 на придбання вказаного майна.

При цьому, суд вважає, що у даній конкретній справі, з урахуванням правовідносин, які виникли між сторонами, не існує будь-якого іншого ефективного способу захисту порушеного права позивача, яке обумовлено тривалим невиконанням рішення суду відповідачем ОСОБА_2 та її не бажанням виконувати зобов`язання за договором позики».

25 липня 2024 року адвокат Шкарупська-Баранова Н.Б. звернулася від імені ОСОБА_4 зі заявою про державну реєстрацію до державного реєстратора Управління адміністрування послуг департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якій просила винести рішення про припинення права власності на приміщення по АДРЕСА_1 зареєстровані за номером 2432081346101 за ОСОБА_3 /Т-1 а.с.110/.

31 липня 2024 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Твердохвал Н.Ю. № 74367567 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за вищевказаною заявою ОСОБА_4 від 25 липня 2024 року, з мотивів того, що згідно з інформації з Державного реєстру прав відомості щодо реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 2432081346101, що значиться у рішенні суду відсутні. Також, запис про право власності номер 43836968, який вказано у поданій заяві належить об`єкту нерухомого майна з іншим реєстраційним номером відмінним від номера вказаного у поданому рішенні суду /Т-1 а.с.11/.

Суд зазначає, що з наданих Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради копій документів щодо реєстрації нерухомого майна убачається, що 07 вересня 2021 року ОСОБА_3 вдруге подав до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Є.М. заяву № 47725160 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просив зареєструвати за його померлим двоюрідним братом ОСОБА_6 право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: лазню-пральню літ. А-1 та А'-І котельню літ. Б-1, що розташовані на АДРЕСА_1 /Т-2 а.с.138/. Тобто, ОСОБА_3 менше ніж через місяць після свого першого звернення (09 серпня 2021) вдруге звернувся з аналогічною заявою до Державного реєстратора Мудрака Є.М., в якій знову просив зареєструвати за померлим ОСОБА_6 право власності на той же самий об`єкт нерухомого майна.

До вищевказаної заяви 07 вересня 2021 року відповідачем ОСОБА_3 були долучені знову ж довідка від 11 серпня 2021 року № 319/02-14, видана приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С., в якій зазначалося, що відповідач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 ; рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2013 року у справі № 462/5935/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя /Т-2 а.с.139-141/.

З аналізу відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав слідує, що 07 вересня 2021 року, о 20:20:35, державним реєстратором Мудраком Є.М. за результатами пошуку інформації (ідентифікатор пошуку 273720880) щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації обтяження інших реєстраційних дій, які стосуються об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 було сформовано відомості, з яких убачалося, що в базі даних наявні чотири записи стосовно вказаного майна, а саме:

1) реєстраційний номер заяви: 47725160, дата та час реєстрації: 07.09.2021 19:28:17, тип заяви: заява про державну реєстрацію права власності, стан: зареєстровано, орган державної реєстрації прав/нотаріус: Пустомитівська міська рада Львівського району Львівської області (тобто, це відомості щодо заяви відповідача ОСОБА_3 , в якій він вдруге просив зареєструвати за померлим ОСОБА_6 право власності на об`єкт нерухомості);

2) реєстраційний номер заяви: 47227006, дата та час реєстрації: 09.08.2021 19:18:18, тип заяви: заява про державну реєстрацію права власності, стан: прийнято рішення про державну реєстрацію, орган державної реєстрації прав/нотаріус: Пустомитівська міська рада Львівського району Львівської області (тобто, це відомості щодо першої заяви відповідача ОСОБА_3 від 09 серпня 2021 року № 47227006, на підставі якої державний реєстратор прав Мудрак Є.М. змінив індивідуальний реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, який йому був присвоєний при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, з реєстраційного номера 328806146101 на номер 2432081346101);

3) реєстраційний номер заяви: 39100300, дата та час реєстрації: 25.03.2020 12:33:02, тип заяви: заява про державну реєстрацію обтяження, стан: прийнято рішення про державну реєстрацію, орган державної реєстрації прав/нотаріус: Бородянський відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

4) реєстраційний номер заяви: 39100151, дата та час реєстрації: 25.03.2020 12:27:52, тип заяви: заява про державну реєстрацію обтяження, стан: прийнято рішення про державну реєстрацію, орган державної реєстрації прав/нотаріус: Бородянський відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції /Т-2 а.с.145/.

У подальшому на наступний день, 08 вересня 2021 року, о 08:37:05, державним реєстратором Мудраком Є.М. за результатами пошуку інформації (ідентифікатор пошуку 273720880) щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації обтяження інших реєстраційних дій, які стосуються об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 було вдруге сформовано відомості, з яких убачається, що в базі даних вже наявні лише три записи стосовно вказаного майна, а саме:

1) реєстраційний номер заяви: 47725160, дата та час реєстрації: 07.09.2021 19:28:17, тип заяви: заява про державну реєстрацію права власності, стан: зареєстровано, орган державної реєстрації прав/нотаріус: Пустомитівська міська рада Львівського району Львівської області (тобто, це відомості щодо заяви відповідача ОСОБА_3 , в якій він вдруге просив зареєструвати за померлим ОСОБА_6 право власності на об`єкт нерухомості);

2) реєстраційний номер заяви: 39100300, дата та час реєстрації: 25.03.2020 12:33:02, тип заяви: заява про державну реєстрацію обтяження, стан: прийнято рішення про державну реєстрацію, орган державної реєстрації прав/нотаріус: Бородянський відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

3) реєстраційний номер заяви: 39100151, дата та час реєстрації: 25.03.2020 12:27:52, тип заяви: заява про державну реєстрацію обтяження, стан: прийнято рішення про державну реєстрацію, орган державної реєстрації прав/нотаріус: Бородянський відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції /Т-2 а.с.146/.

Таким чином, державний реєстратор Мудрак Є.М. 08 вересня 2021 року здійснив дію, яка полягала у вилучені із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав відомостей, які стосувалися першої заяви відповідача ОСОБА_3 від 09 серпня 2021 року № 47227006, в якій останній просив зареєструвати за його померлим двоюрідним братом ОСОБА_6 право власності на об`єкт нерухомого майна: лазню-пральню літ. А-1 та А'-І котельню літ. Б-1, що розташовані на АДРЕСА_1 , та на підставі якої державним реєстратором Мудраком Є.М. було здійснено державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за зміненим № 2432081346101.

Суд зазначає, що на особливу увагу заслуговує той факт, що Державний реєстратор Мудрак Є.М. не виявив бажання пояснити суду мотиви, якими він керувався при здійсненні вищевказаної дії щодо вилучення із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав відомостей, які стосувалися першої заяви відповідача ОСОБА_3 від 09 серпня 2021 року № 47227006, а також, не пояснив, якими нормами чинного законодавства він керувався при вчиненні вказаної дії.

08 вересня 2021 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрак Є.М. виніс рішення № 6022915 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /Т-2 а.с.151/. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що Державний реєстратор Мудрак Є.М., розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 07 вересня 2021 року 19:28:17 за реєстраційним номером 47725160, яку подав ОСОБА_3 , вирішив провести державну реєстрацію права приватної власності на будівлю, що розташована у АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 .

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 273730186) убачається, що 08 вересня 2021 року о 08:42:42 Державним реєстратором Мудраком Є.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності, яким здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 328806146101, а саме: лазню-пральню загальною площею 543,7 кв.м., котельню загальною площею 134,3 кв.м., що розташовано у АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 . Правовою підставою виникнення права власності зазначено рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2013 року у справі № 462/5935/13-ц; довідка від 11 серпня 2021 року № 319/02-14, видана приватним нотаріусом Черник Н.С.

Таким чином, 08 вересня 2021 року Державний реєстратор прав Мудрак Є.М. вдруге змінив індивідуальний реєстраційний номер вказаного об`єкта нерухомого майна, відновивши первинний реєстраційний номер 328806146101, тобто, той номер, який був присвоєний об`єкту при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше 02 квітня 2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І.

При цьому, всі відомості, які стосувалися реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, яка була проведена 09 серпня 2021 року ОСОБА_9 за реєстраційним номером 2432081346101, були вилучені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження № 12021141390000186 від 25.09.2021 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 362, частиною 3 статті 365-2 КК України. З обвинувального акту убачається, що ОСОБА_9 інкримінується, зокрема, вчинення ним, як державним реєстратором зловживання своїми повноваженнями під час здійснення незаконних реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у АДРЕСА_1 , з метою одержання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересів громадян /Т-1 а.с.85-109/. Розгляд вказаного кримінального провадження на час ухвалення судового рішення у даній справі не завершено.

Позиція суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухвалені рішення.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майн

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» передбачено, що формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв. При прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

У базі даних заяв також реєструються рішення судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

Перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (пункт 4 частини 1 статті 18 вказаного Закону).

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини 3 статті 10 того ж Закону).

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Є.М. № 60229125 від 08 вересня 2021 про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень на нерухоме майно та наслідки існування заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо лазні-пральні та котельні під час вчинення реєстраційних дій та ефективний спосіб захисту.

Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (дивись пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Положення наведених норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

ЄСПЛ у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі»).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Разом з тим, у пунктах 153 та 153 постанови Великої Палати Верхового суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначено: «що з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців 2 та 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності».

Оспорюючи рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет об`єкт нерухомого майна № 60229125 від 08 вересня 2021 року, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує незаконність рішення державного реєстратора, посилаючись на наявність на момент здійснення державної реєстрації щодо об`єкту нерухомого майна заборони будь-яким способом, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта, встановленої на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року у справі № 462/5290/20, провадження № 1-ксм/462/1766/20.

Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області Виздрик Б.Г. про арешт майна, та серед іншого, накладено арешт на будівлі лазні-пральні під літерою А-1 та А’-1, площею 543,7 кв.м. та котельні під літерою Б-1, площею 134,3 кв.м по АДРЕСА_1 та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), здійснювати будь-які дії щодо відчуження, продажу та реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів, продажу з аукціонів, відкритих торгів, тощо).

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно зі статтею 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Накладення арешту слідчим суддею обґрунтоване, зокрема, тим, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження призведе до нівелювання принципу доступу до правосуддя та права потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на справедливий суд.

На час вчинення державним реєстратором оскаржуваних реєстраційних дій (08 вересня 2021 року) зазначена ухвала слідчого судді відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» була зареєстрована в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, (реєстрація здійснена 02 листопада 2020 року, реєстраційний номер 38969139).

У разі наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного нерухомого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника нерухомого майна (абзац 1 пункту 17 Порядку).

Ураховуючи наявність прямої заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна, державний реєстратор не мав правових підстав для проведення державної реєстрації та вчинення оспорюваного запису, що є підставою для визнання державної реєстрації незаконної та її скасування.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/3503/19, від 07 жовтня 2021 року у справі № 753/4093/20.

Крім цього, суд зазначає, що на незаконність, як дій державного реєстратора при здійснені державної реєстрації об`єкта, так і рішення № 60229125 від 08 вересня 2021 року про державну реєстрацію права власності на лазню-пральню та котельню по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 також вказує той факт, що державний реєстратор спочатку на підставі заяви відповідача ОСОБА_3 від 09 серпня 2021 року вчинив дії щодо змінення первинного індивідуального реєстраційного номеру НОМЕР_1 вказаного об`єкта нерухомого майна (09 серпня 2021 року), який йому був присвоєний при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше (02 квітня 2014 року), змінивши реєстраційний номер 328806146101 на номер 2432081346101, що є грубим та свідомим порушенням вимог статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а 07 вересня 2021 року (менше ніж через місяць після отримання заяви відповідача від 09 серпня 2021 року) вдруге прийняв без будь-яких законних на це підстав заяву від ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав, яка повністю була аналогічна першій його заяві від 09 серпня 2021 року, після чого прийняв оспорюване рішення № 6022915, яким фактично повторно здійснив державну реєстрацію прав на той самий об`єкт нерухомого майна за тим самим суб`єктом, відновивши первинний реєстраційний номер 2432081346101, з одночасним вилученням всіх відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, які стосувалися реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, яка була проведена 09 серпня 2021 року за реєстраційним номером 2432081346101.

Суд зазначає, що на особливу увагу заслуговує той факт, що третя особа державний реєстратор Мудрак Є.М. та інші учасники судової справи нічого не змогли пояснити мотивів, якими керувався державний реєстратор при здійсненні всіх вищевказаних дій та прийняті оспорюваного рішення № 60229125 від 08 вересня 2021 року.

З огляду на наведене, вимога про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Мудрака Є.М. № 60229125 від 08 вересня 2021 року про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер) 24320813461) за померлим ОСОБА_6 є підставною, а позивач обрав належний та ефективний спосіб захист, оскільки лише вказаний спосіб зможе забезпечити для позивача можливість домогтися виконання судового рішення, яким на його користь стягнутий борг за договором позики грошей, які він позичив власнику об`єкту нерухомого майна ОСОБА_2 на придбання вказаного майна.

Щодо позовної вимоги про відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за відповідачкою ОСОБА_2 .

Чинне нині положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містять пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами 2 і 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Зважаючи на обставини цієї справи, суд вважає, що вимога про відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за відповідачкою ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки для захисту порушених майнових прав та інтересів позивача ОСОБА_1 необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України, в якому закріплений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Беручи до уваги, що порушення майнових прав та інтересів позивача відбулось у результаті того, що відповідачка ОСОБА_2 неодноразово у незаконний спосіб перереєстровувала об`єкт нерухомості та вживала дії, які перешкоджали відновленню державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за нею, заявлена позовна вимога про відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за відповідачкою опосередковує відновлення становища, яке існувало до порушення прав та інтересів позивача ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у даній конкретній справі, з урахуванням правовідносин, які виникли між сторонами, вимога про відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_2 є ефективним способом захисту порушеного права позивача, яке обумовлено тривалим невиконанням рішення суду відповідачкою та її не бажанням виконувати зобов`язання за договором позики.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій Державного реєстратора Мудрака Є.М. щодо державної реєстрації об`єкта нерухомого майна за померлим ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд вважає, що позовна вимога про визнання незаконними дій державного реєстратора не відповідає ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги не є підставою для відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за відповідачкою ОСОБА_2 , до чого прагне позивач.

Крім цього, суд, урахувавши конкретні обставини справи, проаналізувавши всі вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, приходить до висновку, що вимога про визнання незаконними дій державного реєстратора Мудрака Є.М. повністю охоплюється вимогою про скасування його рішення № 60229125 від 08 вересня 2021 року, яка була судом задоволена, і тому, відсутня необхідність визнавати окремо дії державного реєстратора незаконними.

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, тобто, слід задовольнити дві вимоги, а саме: про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а у задоволені вимоги про визнання незаконними дій державного реєстратора слід відмовити.

Суд при ухвалені рішення у даній справі керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Щодо розподілу судового збору.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 вказаної статті).

Беручи до уваги, що позов складається з трьох позовних вимог немайнового характеру, за кожну з яких позивач сплатив по 1211,20 грн при подачі позову/Т-1 а.с.24,24зворот,156/, з яких задоволені були лише дві вимоги, суд вважає, що з відповідачів слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн. в рівних частках, тобто по 1211,20 грн. з кожного.

Керуючись статтям 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державний реєстратор прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрак Євген Миколайович) про визнання незаконними дій державного реєстратора, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Євгена Миколайовича № 60229125 від 08 вересня 2021 про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме: лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 328806146101) за ОСОБА_6 .

Відновити державну реєстрації права власності на лазню-пральню площею 543,7 кв.м., котельню площею 134,3 кв.м., розташовані на за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 328806146101) за ОСОБА_2 .

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2422 гривень 40 коп. судового збору в рівних частках, тобто, по 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).

Відповідачі: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКП: НОМЕР_3 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ; РНОКП: НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складаний 17 лютого 2026 року.

Суддя:

Оригінал рішення.