Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №243/6190/20 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №243/6190/20

Провадження №1-кп/243/228/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

за участю прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10

представника потерпілого ОСОБА_11

захисника ОСОБА_12 ОСОБА_13

захисника ОСОБА_14 ОСОБА_15

обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 62020050000000116 від 21.01.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борова Борівського району Харківської області, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тетянівка Слов`янського району Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Наказом начальника ГУНП в Донецькій області № 556 о/с від 27.11.2017 ОСОБА_12 призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області. Наказом Національної поліції України № 676 від 31.08.2017 присвоєно спеціальне звання «старший лейтенант поліції».

Крім того, наказом начальника Маріупольського міжрайонного відділу управління поліції охорони в Донецькій області №14 о/с від 27.02.2017 ОСОБА_14 призначено поліцейським-водієм взводу реагування Слов`янського міжрайонного відділення Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області. Наказом управління поліції охорони в Донецькій області № 1 о/с від 07.11.2015 присвоєно спеціальне звання «старший сержант поліції».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та працівників правоохоронних органів» від 23.12.1993 (з подальшими змінами та доповненнями), до правоохоронних органів відносяться, зокрема, і органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» № 580- VIII від 02.07.2015, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції, згідно до ч. 2 ст.7 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу як фізичний вплив (силу) та застосування спеціальних засобів.

Частиною 2 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; під час затримання особи; під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до ст. ст. 3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України №475/97- ВР від 17.07.1997, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Таким чином, ОСОБА_12 обіймаючи посаду дільничного офіцера поліції превенції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, здійснює функції представника влади, є працівником правоохоронного органу та зобов`язаний діяти у суворій відповідності до норм Конституції України та чинних законів України.

Проте, ОСОБА_12 , будучи працівником правоохоронного органу, нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також діючи в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції та гарантують конституційні права та свободи громадян, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Таким чином, ОСОБА_14 обіймаючи посаду поліцейського-водія взводу реагування Слов`янського міжрайонного відділення Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, здійснює функції представника влади, є працівником правоохоронного органу та зобов`язаний діяти у суворій відповідності до норм Конституції України та чинних законів України.

Проте, ОСОБА_14 , будучи працівником правоохоронного органу, нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також діючи в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції та гарантують конституційні права та свободи громадян, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісним і таким, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Так, 02.01.2020 року, дільничний офіцер поліції сектору превенції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області ОСОБА_12 , разом із особою, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, та поліцейським-водієм ВР Слов`янського MB Маріупольського МВ УПО в Донецькій області ОСОБА_14 , заступили на денну зміну по забезпеченню публічної безпеки і порядку в місті Святогірську Донецької області та виконували службові обов`язки у відповідності до наданих державою повноважень.

О 17 годині 50 хвилин, 02.01.2020, на планшетний комп`ютер, на який встановлено програмне забезпечення інформаційного порталу Національної поліції «Цунамі-монітор Lis-М», яким користувався ОСОБА_14 , надійшло повідомлення з лінії «102» про бійку на автостанції у м. Святогірську, після чого екіпірувавшись вогнепальною зброєю індивідуального використання (пістолетами «Макаров»), спеціальними засобами (речовиною сльозогінної та дратівливої дії «Терен 4 м») та засобами обмеження рухомості («кайданки»), ОСОБА_12 та особа, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, вирушили до автостанції у м. Святогірську пішки. ОСОБА_14 вирушив до автостанції на службовому автомобілі BA3-21043, реєстраційний номер 1979.

По прибуттю на територію автостанції, яка розташована за адресою: вул. Курортна 19, м. Святогірськ, Донецька обл., ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особа, матеріали відносно якої ухвалою суду від 13.11.2024 року виділено у окреме провадження, помітили на одній із лавочок на платформі автостанції ОСОБА_10 та ОСОБА_16 ..

Цього ж дня, тобто 02.01.2020, приблизно о 17 годині 55 хвилин, не розібравшись у ситуації, яка склалася, не встановивши причетність ОСОБА_10 та ОСОБА_16 до бійки, яка стала підставою виклику поліції, у ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особи, матеріали відносно якої ухвалою суду від 13.11.2024 року виділено у окреме провадження, виник злочинний умисел на перевищення службових повноважень, а саме незаконне застосування фізичного насильства та спеціальних засобів. Так, ОСОБА_12 , на фоні раптово виниклих неприязних стосунків, розуміючи протиправний характер своїх дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, діючи умисно, грубо порушуючи вимоги ст. ст. 7, 18, 29, 30, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», не оголосивши будь-яких вимог ОСОБА_10 , попередження про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що останній жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, схопивши ОСОБА_10 за одяг, поклав його обличчям до лавочки, хаотично почав наносити удари руками, яких наніс не менше трьох ударів по спині та ниркам.

В свою чергу, особа, матеріали відносно якої ухвалою суду від 13.11.2024 року виділено у окреме провадження, та ОСОБА_14 , спостерігали за незаконними діями ОСОБА_12 та будучи працівниками правоохоронного органу, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер дій останнього, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, не припинили незаконні дії ОСОБА_12 та тим самим надали свою мовчазну згоду на незаконне застосування ОСОБА_12 фізичного насильства до ОСОБА_10 .

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України, КУпАП, а також іншими законами України.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до покладених на неї завдань поліція «доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення», тобто здійснює примусове доставлення до службового приміщення територіального підрозділу поліції або в інше службове приміщення.

Відповідно ч. 1 ст. 259 КУпАП «Доставлення порушника» з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Водночас, мета адміністративного затримання визначена в ст. 260 КУпАП: у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного й правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Після застосування фізичної сили до ОСОБА_10 ОСОБА_12 та особа, матеріали відносно якої ухвалою суду від 13.11.2024 року виділено у окреме провадження, не попереджаючи ОСОБА_10 про причини фактичного затримання, що полягало в обмеженні свободи пересування, не маючи правових підстав, застосувавши фізичну силу до останнього відвели його до службового автомобілю BA3-21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та посадили на заднє сидіння вказаного транспортного засобу, не закриваючи при цьому двері автомобіля, тим самим вчинили фактично незаконне затримання.

ОСОБА_10 , не володіючи інформацією про причини фактичного затримання та застосування до нього фізичної сили, не будучи попередженим з якою метою його саджають у невідомий йому автомобіль, не перебуваючи в кайданках, без агресії, не завдаючи нікому шкоди, побачивши відкриті двері автомобіля, встав із заднього сидіння службового автомобіля та опинився на вулиці.

Помітивши вказані дії ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, грубо порушуючи вимоги ст. ст. 7, 18, 29, 30, 43, 44, 45 3акону України «Про Національну поліцію», не оголосивши попередження ОСОБА_10 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що останній жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, продовжуючи реалізовувати злочинний намір, схопив ОСОБА_10 лівою рукою за горло та почав його душити та лише коли останній почав хрипіти від нестачі повітря, ОСОБА_12 припинив вказані дії.

При цьому, особа, матеріали відносно якої ухвалою суду від 13.11.2024 року виділено у окреме провадження, та ОСОБА_14 , спостерігаючи за незаконними діями ОСОБА_12 та будучи працівниками правоохоронного органу, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер дій останнього, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, не припинили незаконні дії ОСОБА_12 та тим самим надали свою мовчазну згоду на незаконне застосування ОСОБА_12 фізичного насильства до ОСОБА_10 .

У подальшому, 02.01.2020, приблизно о 18.05 год., дільничний офіцер поліції сектору превенції Слов`янського ВП ГУНП в Донецької області ОСОБА_12 продовжуючи реалізовувати прямий умисел, направлений на перевищення влади, із застосуванням насильства та вчинення болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого, дій, в порушення вимог статей 7, 18, 29, 30, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», діючи умисно та явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень поліцейського, за відсутності підстав для застосування фізичної сили, спеціальних прийомів боротьби та спеціальних засобів, з метою подавлення волі ОСОБА_10 , надав незаконний наказ особі, матеріали відносно якої ухвалою суду від 13.11.2024 року виділено у окреме провадження, та ОСОБА_14 надягнути кайданки на ОСОБА_10 .

В свою чергу, особа, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, разом з поліцейським-водієм ВР Слов`янського MB Маріупольського MB УПО в Донецькій області ОСОБА_14 , без попередньої змови групою осіб, на виконання явного незаконного наказу ОСОБА_12 , перебуваючи на службі в Національній поліції України на посаді, в порушення вимог статей 7, 18, 29, 30, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», діючи умисно та явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, за відсутності підстав для застосування фізичної сили, спеціальних прийомів боротьби та спеціальних засобів, з метою подавлення волі ОСОБА_10 , без попередження ОСОБА_10 про застосування до нього фізичної сили та спеціальних засобів (кайданки), застосували до останнього фізичну силу, а саме прийоми рукопашного бою, удари ногами по ногам ОСОБА_10 , внаслідок чого ОСОБА_10 опинився на асфальті обличчям донизу.

Надалі, ОСОБА_12 разом із особою, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, та ОСОБА_14 продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, без попередньої змови групою осіб, в порушення вимог статей 7, 18, 23, 29, 30, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», присіли на ОСОБА_10 та надавили колінами на спину між лопатками та на ноги, тим самим знерухомивши останнього та завдавши йому гострого фізичного болю і страждань, після чого, не оголосивши попередження ОСОБА_10 про застосування щодо нього спеціальних засобів, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, останньому завели руки за спину, та надягнули спеціальний засіб обмеження рухомості (кайданки) на зап`ястя рук.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, після застосування до ОСОБА_10 спеціального засобу обмеження рухомості, особа, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, та ОСОБА_14 підняли ОСОБА_10 з землі, відвели його до службового автомобіля BA3-21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , посадили на заднє пасажирське сидіння, чим завдали ОСОБА_10 моральні страждання та принизили особисту гідність і честь останнього, оскільки вказані дії вчинялись в громадському місці, у присутності свідків та мали зухвалий характер.

Після цього на службовому автомобілі BA3-21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_14 та особа, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, продовжуючи перевищення своїх службових повноважень, незаконно утримуючи ОСОБА_10 , доставили останнього до поліцейської станції Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області за адресою: вул. Курортна, 17, м. Святогірськ, Донецька область. В цей час ОСОБА_12 прибув до поліцейської станції пішки.

Прибувши до вказаної поліцейської станції, особа, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, та ОСОБА_14 завели ОСОБА_10 на перший поверх будівлі поліцейської станції у фойє. В цей час з приміщення чергової частини, яке розташоване на першому поверсі, в боксерських рукавичках вийшов ОСОБА_12 та діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, грубо порушуючи вимоги статей 7, 18, 29, 30, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», не маючи правових підстав для застосування сили до ОСОБА_10 , не оголосивши попередження про її застосування, усвідомлюючи, що останній перебуває в засобах обмеження рухомості — кайданках, розуміючи, що його можливість рухатися обмежена, що останній жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на завдання фізичного болю та страждань ОСОБА_10 , зухвало наніс не менше двох ударів кулаком правої руки, одягнутої у боксерську рукавичку зверху вниз у передню верхню частину голови ОСОБА_10 , внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді надломленого переднього правого верхнього зуба та садна м`яких тканин обличчя та чола.

При цьому, особа, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, та ОСОБА_14 , спостерігаючи за незаконними діями ОСОБА_12 та будучи працівниками правоохоронного органу, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер дій останнього, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, не припинили незаконні дії ОСОБА_12 та тим самим, без попередньої змови групою осіб, надали свою мовчазну згоду на незаконне застосування ОСОБА_12 фізичного насильства до ОСОБА_10 , яке спричинило йому гострий фізичний біль, а також образило особисту гідність останнього.

Внаслідок дій ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особи, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, потерпілому ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна м`яких тканин обличчя та чола, області обох лопаток, садно поперекової ділянки зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та пошкодження коронки правого верхнього переднього зубу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що 02.01.2020 року він у складі чергової групи виїхав за викликом на автостанцію м. Святогірська. Підставою виїзду було повідомлення про пошкодження автомобіля. Прибувши на місце, він побачив ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , які билися між собою, сиділи один на одному та завдавали тілесних ушкоджень. Останні перебували в стані сильного алкогольного сп`яніння і поводилися агресивно. Також, на автостанції перебувала заявниця, автомобіль якої, за повідомленням, був пошкоджений. Він почав відтягувати ОСОБА_16 , а ОСОБА_17 — ОСОБА_10 у різні сторони, але останні, як тільки починали заспокоюватися, знову розпочинали бійку. Щоб їх вгамувати, ОСОБА_17 застосував до потерпілого кайданки та сльозогінний газ. Також вказав, що ОСОБА_10 доставили до приміщення відділення поліції для врегулювання його конфлікту зі ОСОБА_16 . До автомобіля ОСОБА_10 садив ОСОБА_17 . Заявниця відмовилася їхати разом з ними, оскільки її автомобіль пошкоджений не був. Прибувши до відділення поліції, вони склали рапорти та протокол про адміністративне правопорушення, після чого відпустили потерпілого. ОСОБА_18 також їздив з ними до відділення. Після цього ОСОБА_12 змінив показання, припустив факт застосування до потерпілого фізичної сили зі свого боку під час подій на автостанції, але наполягав, що це відбулося автоматично. Під час подій на автостанції ОСОБА_14 стояв біля жінки та писав рапорт. Про відсутність претензій з боку заявниці до ОСОБА_10 їм вже було відомо, коли вони тільки підходили до потерпілого та ОСОБА_16 , але він ( ОСОБА_12 ) вирішив втрутитися, оскільки останні порушували громадський порядок. У приміщення відділення ОСОБА_14 не заходив. Вказані події відбувалися в період часу з 17:00 до 19:00.

Після цього, у судових дебатах ОСОБА_12 змінив свою позицію та вказав, що вину у інкримінованому правопорушенні визнає в повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав у повному обсязі та пояснив, що ввечері 02.01.2020 року надійшло повідомлення про бійку на автовокзалі м. Святогірська. ОСОБА_12 та ОСОБА_17 пішли на виклик пішки, а він поїхав на автомобілі. Прибувши на місце події, він допитав заявницю, яка пояснила, що невідомі хлопці впали на її автомобіль, але вона претензій не має, оскільки транспортний засіб не пошкоджений. ОСОБА_12 та ОСОБА_17 розмовляли з хлопцями, але він був на значній відстані та не чув змісту розмови та не бачив, хто саме одягав кайданки на потерпілого; чи чинив ОСОБА_10 опір; чи застосовували до останнього фізичну силу або сльозогінний газ. Потерпілого посадили до автомобіля, останній перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Приїхавши до відділення, до приміщення пішли ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , потерпілий та ще один хлопець. Він ( ОСОБА_14 ) залишився біля автомобіля та зайшов до приміщення лише тоді, коли там залишилися ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . Також вказав, що коли потерпілого саджали до автомобіля, у останнього тілесних ушкоджень він не бачив, а допомагав лише тим, що відкрив двері автомобіля.

Не зважаючи на позицію обвинувачених, вина останніх у повній мірі підтверджена наступними докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Так, потерпілий ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що 02.01.2020 року, близько 17:40–18:00 год він разом зі ОСОБА_16 сиділи на лавці, що розташована на автовокзалі м. Святогірська, жартували, голосно сміялися та обіймалися. Визнав, що вони перебували в стані алкогольного сп`яніння, але поводили себе адекватно, оточуючі зауважень їм не робили. У цей час на автовокзал приїхав червоний автомобіль, з якого вийшли два поліцейських ( ОСОБА_12 та ОСОБА_17 ), які не представилися та висловили їм претензію: «Чому сидите та шумите?». Після чого поліцейські почали в грубій формі вимагати, щоб вони піднялися з лавки. На зауваження про те, що треба представитися, поліцейський відреагували хамством, на що він( потерпілий) відповів аналогічно. Після цього ОСОБА_12 напав на нього, притиснув до лавки та почав бити руками. Потім ОСОБА_12 та ОСОБА_17 почали стягувати його з лавки та тягнути до автомобіля. Будь-яких попереджень чи вимог поліцейські йому не висловлювали, попри те, що жодних активних дій він не вчиняв. Біля автомобіля був ще один поліцейський, і вони втрьох почали заламувати йому (потерпілому) руки; один із поліцейських (хто саме, він не бачив) бив по ногах. ОСОБА_12 почав його душити, а ОСОБА_14 та ОСОБА_17 тримали за руки. Після цього його підняли та посадили до салону автомобіля. ОСОБА_16 у цей час перебував біля лавки та плакав, оскільки на нього потрапив сльозогінний газ. В цей час він (потерпілий) виліз із автомобіля, оскільки йому не було відомо, з яких підстав та куди його намагаються відвезти, але ОСОБА_12 знову збив його з ніг та почав душити, доки він не став хрипіти. Все це бачили жінки -кассир та продавець. Після цього його знову посадили до автомобіля, куди також сів ОСОБА_19 . На автомобілі їх завезли на подвір`я відділу поліції м. Святогірська, де вже був ОСОБА_12 , який прийшов туди пішки. Потерпілого залишили в коридорі в кайданках. Туди прийшов ОСОБА_12 , на якому були боксерські рукавички, і який ними завдав потерпілому два удари правою рукою в голову (у лоб зверху). ОСОБА_18 став між ним та ОСОБА_12 і намагався заспокоїти останнього, але той не зупинився та завдав ще 4 удари, пошкодивши зуб та обличчя потерпілому. ОСОБА_14 та ОСОБА_17 бачили дії ОСОБА_12 , оскільки приміщення невелике, а стіна скляна. Після цього ОСОБА_12 пішов. Хтось із поліцейських зняв із потерпілого кайданки, і їх з ОСОБА_18 відпустили. Наголосив, що жодних претензій до обвинувачених не має.

Представник потерпілого ОСОБА_11 підтримав позицію потерпілого.

В подальшому потерпілий та його представник у судові засідання не з`являлися, подали клопотання до суду про розгляд справи за їх відсутності.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показала, що 02.01.2020 року вона перебувала на робочому місці на автостанції м. Святогірська. Було все тихо, нічого не привертало її уваги. Близько 18:00 вона почула крики та побачила, як на лавці ОСОБА_12 завдавав ударів ОСОБА_10 . Коли вона вийшла до місця події, побачила, як троє поліцейських тягнули ОСОБА_10 до автомобіля. ОСОБА_10 не бажав сідати до автомобіля, махав руками, а тому, хтось із поліцейських почав бити його по ногах. ОСОБА_12 почав душити потерпілого. Через деякий час ОСОБА_12 відійшов; на ОСОБА_10 одягли кайданки та посадили до автомобіля, куди також сів ОСОБА_21 , і вони поїхали. ОСОБА_16 перебував під впливом сльозогінного газу. Через 15–20 хвилин ОСОБА_22 та ОСОБА_10 повернулися. У останнього була розбита губа та лоб, ушкоджена рука. ОСОБА_21 сказав, що ОСОБА_23 бив ОСОБА_12 у боксерських рукавичках доки хтось не сказав «досить» і їх відпустили.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що погано пам`ятає події, але може пояснити, що взимку 2020 року у вечірній час доби він та ОСОБА_10 перебували на автостанції м. Святогірська, сиділи на лавці та нічого протизаконного не робили. Будь-яких зауважень від оточуючих вони не отримували, причин викликати поліцію не було. У цей час приїхав червоний автомобіль, з якого вийшли три поліцейських, одного з яких він знав — це був ОСОБА_12 . Поліцейські безпідставно затримали ОСОБА_10 , одягли на нього кайданки, посадили в автомобіль та поїхали.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показав, що працює контролером на автостанції м. Святогірська. З потерпілим підтримує дружні стосунки. З обвинуваченими був знайомий до вказаних подій. 02.01.2020 року близько 18:00 він перебував на автостанції м. Святогірська, коли почув крик. Коли прийшов на платформу, побачив, що хтось із обвинувачених тиснув коліном на ОСОБА_10 та одягав кайданки. ОСОБА_24 ( ОСОБА_17 ) йому пояснив, що потерпілий та ОСОБА_25 ( ОСОБА_16 ) зачепили автомобіль, внаслідок чого відбувся виклик поліції. Будь-яких претензій чи вимог від поліцейських свідок не чув. ОСОБА_12 лише кричав: «Одягаємо кайданки та веземо у відділення». ОСОБА_10 кричав: «Що сталося?». ОСОБА_26 ( ОСОБА_14 ) просто стояв. ОСОБА_16 в очі потрапив сльозогінний газ. Після цього він (свідок) звернувся до власників автомобіля, який начебто зачепили, і вони встановили, що ніяких пошкоджень автомобіль не має. Попри це, працівники поліції збивали ОСОБА_10 з ніг, тиснули коліном, а потім силоміць садили до автомобіля, під час чого ОСОБА_26 ( ОСОБА_14 ) тримав потерпілого за руку. Він( свідок) також сів в автомобіль. До приміщення відділу поліції зайшли він, потерпілий, ОСОБА_14 та ОСОБА_17 . З-за скляної стіни вийшов ОСОБА_12 у боксерських рукавичках та почав кричати, що його якийсь «сопляк» ( ОСОБА_10 ) образив, і завдав удару останньому рукою по голові. Свідок у цей час стояв між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 і намагався заспокоїти останнього, але той спробував ще 2–3 рази вдарити потерпілого. ОСОБА_10 кричав, що йому боляче, просив зупинити побиття, у нього на губі була кров. Після цього ОСОБА_12 вивели до коридору, а ОСОБА_17 відкрив двері та випустив свідка з потерпілим із приміщення. ОСОБА_17 та ОСОБА_14 увесь час перебували в приміщенні, все бачили, але не перешкоджали діям ОСОБА_12 . Потерпілий був в адекватному стані, мав запах алкоголю, але пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння від поліцейських не надходила.

Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні показала, що 02.01.2020 року вона перебувала о 18:00 на автовокзалі м. Святогірська. Її знайомі ОСОБА_23 ( ОСОБА_10 ) та ОСОБА_25 ( ОСОБА_16 ) сиділи на лавці, «дуркували», боролися по-доброму, жодних протиправних дій не вчиняли, ознак алкогольного сп`яніння не мали. У цей момент до них підійшли троє працівників поліції, ніяких вимог не висловили, почали заламувати руки ОСОБА_23 ( ОСОБА_10 ) та тягнути його до автомобіля, де одягли на нього кайданки. На її зауваження, що хлопці нічого не зробили, поліцейські не реагували. До салону автомобіля ОСОБА_10 садили троє поліцейських. Після цього вона відійшла до приміщення автовокзалу, а коли повернулася, нікого вже не було, окрім ОСОБА_16 , якому в очі бризнули сльозогінним газом. Через деякий час ОСОБА_10 та ОСОБА_21 повернулися. У ОСОБА_23 було розбите обличчя та рука в крові. ОСОБА_21 сказав, що у відділенні поліції потерпілого бив ОСОБА_12 у боксерських рукавичках, але інший поліцейський сказав «досить» і їх відпустили. Також вказала, що під час вказаних подій до неї підійшла жінка та повідомила, що ОСОБА_10 та ОСОБА_16 пошкодили її автомобіль.

Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні показала, що вона є дружиною потерпілого. У січні 2020 року, приблизно о 20:00, її чоловік прийшов додому з тілесними ушкодженнями: вибитий зуб, гематоми в ділянці нирок та серця, забиття обличчя, сліди від кайданків. Верхній одяг був у слідах від взуття. ОСОБА_10 пояснив, що його безпідставно побили працівники поліції на автостанції м. Святогірська. Вона викликала швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні показав, що працює фельдшером швидкої допомоги. 02.01.2020 року, ввечері, він брав участь у виїзді на адресу в м. Лиман. У потерпілого ( ОСОБА_10 ) було розбите обличчя, були наявні свіжі гематоми на тілі. Від останнього пахло алкоголем, але він перебував у адекватному стані та пояснив, що його побили.

Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні показав, що 02.01.2020 року він працював у м. Святогірську з ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . На той момент ОСОБА_12 був його підлеглим, якого він може охарактеризувати позитивно. 03.01.2020 року ОСОБА_12 та ОСОБА_14 змінилися з чергування, склали рапорти щодо застосування спеціальних засобів та розповіли, що ввечері 02.01.2020 року виїжджали на виклик щодо хуліганських дій осіб напідпитку. На місці події вони побачили двох хлопців у стані алкогольного сп`яніння, на яких вказала дівчина як на хуліганів. Оскільки потерпілий ( ОСОБА_10 ) перебував у неадекватному стані та чинив опір, до нього були застосовані кайданки та сльозогінний газ. ОСОБА_12 повідомив, що діяв у межах закону; потерпілого затримали через опір працівникам поліції та доставили до райвідділу, але протокол затримання не складали. Разом з тим, під час службового розслідування ОСОБА_21 повідомляв його (свідка), що потерпілого били ногами.

Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні показав, що працює водієм автобуса. 02.01.2020 року з 17:00 він перебував на автовокзалі м. Святогірська. Близько 17:45–17:50 побачив, що на пероні на лавці сидять його знайомі, які були напідпитку, жартували, боролися по-доброму. Будь-яких конфліктів за вказаний час не було. Після цього приїхали працівники поліції, а також підійшов ОСОБА_21 , і він (свідок) поїхав.

Прокурор у судовому засіданні відмовився від допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_32 ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , через неможливість забезпечення їх явки та встановлення теперішнього місця перебування, а також через те, що вказані свідки не були безпосередніми очевидцями події, а тому, на думку обвинувачення, відсутня необхідність у їх допиті.

Судом прийнято відмову сторони обвинувачення від допиту вказаних свідків, проти якої сторона захисту не заперечувала. При цьому, судом неодноразово вживалися передбачені КПК України заходи для забезпечення явки вказаних свідків у судове засідання.

Також, судом прийнято відмову сторони захисту від допиту свідка ОСОБА_35 . При цьому, передбачені КПК України заходи для забезпечення явки вказаного свідка у судове засідання, судом також вживалися у повному обсязі.

Окрім показань потерпілого та свідків, вина обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 підтверджується письмовими доказами, дослідженими безпосередньо судом, а саме:

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 21.01.2021 року внесено відомості за № 62020050000000116 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 2 ст. 365 КК України; (т. 1 а.с.134)

Супровідним листом Донецького Управління ДВБ НП України вих. № Г-5о/п/42-04/01-2020 на адресу Директора ТУ ДБР у м. Краматорську ОСОБА_36 , згідно з яким на підставі ст.ст. 214, 216 КПК України для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України направлено матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_10 щодо можливих протиправних дій працівників Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, що мали місце 02.01.2020. (т. 1, а.с. 140)

Заявою ОСОБА_10 на ім`я начальника Управління ДВБ НП України 16.01.2020, у якій заявник просить притягнути до кримінальної відповідальності працівника поліції ОСОБА_12 , зазначаючи, що 02.01.2020 останній, перебуваючи на території автовокзалу м. Святогірська, наніс йому тілесні ушкодження. Надалі, у приміщенні відділення поліції м. Святогірська, ОСОБА_12 продовжив наносити потерпілому удари в область голови, використовуючи при цьому боксерські рукавиці. (т. 1, а.с. 141)

Рапортом оперуповноваженого Донецького управління ДВБ НП України ОСОБА_37 від 17.01.2020 року, у якому зафіксовано результати перевірки звернення ОСОБА_10 щодо неправомірних дій працівників поліції Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області на автовокзалі м. Святогірська 02.01.2020.

Медичною довідкою № 21 на ім`я ОСОБА_10 згідно з якою останній звернувся до травмпункту 02.01.2020 о 21 год. 00 хв. У довідці зафіксовано дату та обставини травмування — 02.01.2020, «побили». Встановлено діагноз: забій м`яких тканин обличчя, пошкодження шкіри області, обох лопаток, поперекової ділянки зліва, гостра алкогольна інтоксикація(т. 1, а.с. 143)

Протоколом огляду диска від 27.01.2020, яким зафіксовано зміст аудіофайлу розмови від 03.01.2020, що міститься на оптичному диску, який був добровільно наданий потерпілим ОСОБА_10 під час його допиту. Згідно зі змістом розмови, Особа запрошує ОСОБА_10 на «зустріч» для «вирішення питання» без офіційного оформлення. У ході розмови Особа підтверджує факт подій 02.01.2020, згадує про наявність заяв від свідків та пошкодження службового авто (вирвані фіксатори дверей), одночасно запевняючи потерпілого, що вони «нікуди не повідомляли» керівництво про інцидент, та пропонує «дійти до спільного знаменника» під час неформальної зустрічі (т. 1, а.с. 148-151).

Судом безпосередньо досліджено та відтворено запис протоколу огляду (т.1 а.с. 152)

Аналізуючи вказний протокол з додатком, суд зважає на те, що у протоколі співрозмовник ОСОБА_10 зазначений як «Особа», сукупність фактичних даних у розмові прямо вказує на те, що цією особою є працівник поліції. На це вказує володіння інформацією про реєстрацію подій (ЄО), знання про пошкодження службового автомобіля, а також посилання на розмови з керівництвом у м. Слов`янськ та можливість офіційного «оформлення» або «неоформлення» матеріалів. Таким чином, документ доводить спробу правоохоронців врегулювати конфлікт позапроцесуальним шляхом.

Роздруківками з ІТС «102» (картки подій № 48359701 та № 48360280) зафіксовано обставини та хронологію викликів поліції 02.01.2020 на автовокзал м. Святогірська, а також факт залучення до відпрацювання викликів наряду поліції, у складі якого зафіксовано прізвище ОСОБА_38 , час прибуття наряду на місце події та результат розгляду повідомлень (т. 1 а.с. 153-156)

Графіком виходу на службу працівників, яким підтверджується перебування обвинуваченого ОСОБА_14 на службі у січні 2020 року, де під порядковим номером 3 для останнього на 02 січня 2020 року визначено робочу зміну тривалістю 16 годин. (т. 1, а.с. 152).

Матеріалами перевірки за ЄО № 223 (02.01.2020 — 08.01.2020) підтверджується факт та обставини затримання ОСОБА_10 .. Згідно з карткою АРМ «102» № НОМЕР_2 , виклик прийняв та опрацював обвинувачений ОСОБА_14 , а о 20:21 зафіксовано доповідь наряду про застосування до ОСОБА_10 фізичної сили та кайданок. Вказане узгоджується з рапортами ОСОБА_14 , ОСОБА_12 у яких обвинувачені підтвердили, що о 18:30 затримали ОСОБА_10 , застосували до нього спецзасоби та склали постанову за ч. 1 ст. 178 КУпАП(т. 1, а.с. 158-162).

Судом також досліджено матеріали перевірки за ЄО № 215 від 02.01.2020 (розпочато 02.01.2020, закінчено 10.01.2020), розпочатої за зверненням працівника поліції ОСОБА_17 .. Вказані матеріали містять наступні документи:

Форма виводу АРМ «102» № 48360280 згідно з якою, о 18:42:56 диспетчером ОСОБА_39 було передано повідомлення про опір працівникам поліції та розхитування службового автомобіля за адресою: м. Святогірськ, вул. Курортна, 19. Вказаний виклик о 18:43:16 особисто прийняв обвинувачений ОСОБА_14 , зафіксувавши час прибуття наряду на місце події о 18:44:00.

Довідка від 10.01.2020, згідно з якою зафіксовано, що 02.01.2020 до Слов`янського ВП ГУНП звернувся працівник поліції ОСОБА_17 та повідомив, що за адресою м. Святогірськ, вул. Курортна, 19, працівниками поліції було виявлено громадянина ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та розпивав пиво «Оболонь світле». За вказаним фактом відносно ОСОБА_10 було винесено постанову ГАА № 783540 за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Перевірку завершено у зв`язку з відсутністю підстав для відкриття кримінального провадження.

Постанова про адміністративне правопорушення серії ГАА № 783540, згідно з якою накладено на ОСОБА_10 стягнення за розпивання алкогольних напоїв у заборонених законом місцях.

Рапорт ДОП СП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_40 , згідно з яким зазначено, 02.01.2020 до Слов`янського ВП ГУНП звернувся працівник поліції ОСОБА_17 та повідомив, що за адресою м. Святогірськ, вул. Курортна, 19, працівниками поліції було виявлено громадянина ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та розпивав пиво «Оболонь світле». За вказаним фактом відносно ОСОБА_10 було винесено постанову ГАА № 783540 за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Перевірку завершено у зв`язку з відсутністю підстав для відкриття кримінального провадження.

Рапорт майора поліції ОСОБА_37 від 05.02.2020, складеного за результатами виконання доручення слідчого у кримінальному провадженні № 62020050000000116. Рапортом встановлено, що відеокамери на автостанції м. Святогірська та прилеглій території, які могли б зафіксувати події 02.01.2020, відсутні.

Акт № 4 про передачу-приймання спеціальних засобів від 02.07.2019 згідно з яким зазначено наявність у працівників поліції засобів активної оборони, зокрема кайданок «БРМ-92» (номери ХВ 0876, ХВ 0766), гумових кийків «ПРС-92» та препаратів сльозоточивої дії «Терен-4М».

Графік чергування слідчо-оперативних груп, згідно з яким, на період з 31.12.2019 по 06.01.2020 зафіксовано склад груп, де на четвер 02.01.2020 визначено відповідних працівників для забезпечення охорони правопорядку, а саме Токар та Колесник. (т.1 а.с. 163- 171)

Протоколом слідчого експерименту від 12.02.2020 з додатком до нього флеш-картою, проведеного у присутності понятих за участю свідка ОСОБА_16 , згідно з яким свідок ОСОБА_16 розповів, що 02.01.2020 близько 18:00 троє працівників поліції без пояснення причин почали наносити ОСОБА_10 удари руками та ліктями в область тулуба. Свідок продемонстрував механізм завдання тілесних ушкоджень потерпілому, а саме, як потерпілого на лавочці поклали обличчям донизу, завели руки за спину і наносили тілесні ушкодження кулаками, показав, як наносили удари ліктем. У зауваженнях до протоколу ОСОБА_16 уточнив, що знає працівників поліції, оскільки працює поруч із ними, та прямо вказав, що тілесні ушкодження ОСОБА_23 наносив ОСОБА_41 .(т. 1 а.с. 171-175)

Судом безпосередньо досліджено та відтворено відеозапис слідчого експерименту на флеш-картці. Зміст відеофайлів засвідчує повну відповідність зафіксованих подій слідчого експеримкнту від 12.02.2020 (а.с. 176)

Протоколом слідчого експерименту від 12.02.2020 з додатком до нього флеш-картою, проведеного у присутності понятих за участю свідка ОСОБА_27 , згідно з яким свідок розповіла, що 02.01.2020 ввечері вона разом із ОСОБА_23 та ОСОБА_25 перебувала на платформі автовокзалу, де до них під`їхав червоний автомобіль ВАЗ 2104 з трьома працівниками поліції. Свідок повідомила, що працівники поліції почали заламувати ОСОБА_23 руки та повели його до машини, а коли вона намагалася втрутитися, співробітник міцної статури на ім`я ОСОБА_41 схопив її за руку, сильно придавив та у грубій формі наказав не втручатися. Крім того, ОСОБА_27 зазначила, що пізніше бачила потерпілого ОСОБА_23 , обличчя якого було в крові, а також підтвердила факт застосування газу до ОСОБА_25 , у якого після цього текли сльози. У ході експерименту свідок вказала на місце події та місце розташування автомобіля поліції, однак зауважила, що безпосередньо механізму нанесення тілесних ушкоджень біля машини вона не бачила. Також вона не бачила, щоб ОСОБА_10 чи ОСОБА_16 чіплялися до будь-якого автомобіля. (т. 1 а. с. 177-181)

Судом безпосередньо досліджено та відтворено відеозапис слідчого експерименту на флеш-картці. Зміст відеофайлів засвідчує повну відповідність зафіксованих подій слідчого експеримкнту від 12.02.2020 (а.с. 182)

Протоколом слідчого експерименту від 12.02.2020 з додатком до нього флеш-картою, проведеного у присутності понятих за участю свідка ОСОБА_20 , згідно з яким свідок на місці події продемонструвала обставини, за яких 02.01.2020 близько 17:50, перебуваючи в приміщенні кас, вона помітила працівника поліції, який наносив удари потерпілому. Свідок показала, як троє працівників поліції силою стягували з лавочки ОСОБА_10 , продемонструвала механізм нанесення ударів по тулубу та голові потерпілого, які наносили всі троє поліцейських, намагаючись посадити його в автомобіль. Також ОСОБА_20 продемонструвала агресивні дії співробітника на ім`я ОСОБА_41 , який хапав потерпілого за горло, та показала, як поліцейські били ОСОБА_23 по ногах, щоб він упав, після чого наділи на нього кайданки, коли той вже лежав обличчям до землі. Під час експерименту свідок підтвердила, що просила поліцейських заспокоїтися, та вказала, що пізніше бачила у затриманого кров на обличчі. (т. 1 а. с. 183-187)

Судом безпосередньо досліджено та відтворено відеозапис слідчого експерименту на флеш-картці. Зміст відеофайлів засвідчує повну відповідність зафіксованих подій слідчого експеримкнту від 12.02.2020 (а.с. 188)

Протоколом слідчого експерименту від 12.02.2020, проведеного у присутності понятих за участю потерпілого ОСОБА_10 , згідно з яким останній на місці події розповів та продемонстрував обставини, за яких 02.01.2020 близько 17:50 до нього під`їхав службовий автомобіль ВАЗ-2104. Потерпілий показав, як троє працівників поліції, не представившись, одразу застосували до нього фізичне насильство, поклавши його обличчям донизу на лавочку та наносячи удари по тулубу, голові й ногам кулаками та ліктями, одночасно заламуючи руки. ОСОБА_10 продемонстрував механізм його силового переміщення до автомобіля, під час якого побиття продовжувалося. Потерпілий показав, що коли його намагалися посадити в автомобіль, він виліз з нього, після чого один із працівників поліції почав його душити двома руками, від чого він втрачав свідомість. Також ОСОБА_10 продемонстрував обставини, за яких його примусово повезли до відділку поліції, де побиття продовжилося, та показав механізм нанесення ударів працівниками поліції, внаслідок яких йому було зламано зуб. (т. 1 а. с. 189-193, Т. 4 а.с. 29)

Протоколом слідчого експерименту від 12.02.2020 з додатком до нього флеш-картою, проведеного у присутності понятих за участю свідка ОСОБА_21 , згідно з яким свідок повідомив, що 02.01.2020 близько 18:00 на платформі автовокзалу він побачив трьох співробітників поліції, які завалили на землю ОСОБА_10 обличчям донизу. Свідок показав, як один із поліцейських притиснув коліном шию потерпілого, а інші тиснули колінами на різні частини тіла, намагаючись надягнути кайданки, при цьому ОСОБА_42 наносив лежачому ОСОБА_23 удари рукою по тулубу і голові. Також працівники поліції наносили удари кулаками та ногами по тулубу, ногам та голові потерпілого. ОСОБА_21 вказав, що підходив до людей у джипі «Hyundai», які викликали поліцію, проте після огляду їхнього авто пошкоджень не виявив. Свідок продемонстрував, як ОСОБА_10 посадили в автомобіль, після чого він поїхав разом із ними до відділення поліції, де побиття ОСОБА_23 продовжилося. У ході експерименту ОСОБА_21 підтвердив, що пізніше бачив потерпілого з обличчям у крові та знав про застосування газу до ОСОБА_16 , у якого сильно текли сльози. (т. 1 а. с. 194-198)

Судом безпосередньо досліджено та відтворено відеозапис слідчого експерименту на флеш-картці. Зміст відеофайлів засвідчує повну відповідність зафіксованих подій слідчого експеримкнту від 12.02.2020 (а.с. 199)

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.02.2020, проведеним на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.01.2020, зафіксовано отримання доступу до медичної документації, що перебувала у володінні КНП «ОЦЕ МД та МК». Вилучено оригінал карти виїзду швидкої медичної допомоги № 275 від 02.01.2020, виданої на ім`я ОСОБА_10 .. У вказаному медичному документі зафіксовано факт виклику бригади швидкої допомоги за адресою: м. Слов`янськ, вул. Ганевича, 1/5, та відображено встановлений потерпілому попередній діагноз за наслідками отриманих тілесних ушкоджень. (т. 1 а. с. 217-219)

Листом НДІ травматології та ортопедії від 26.02.2020 № 15 підтверджено звернення ОСОБА_10 за медичною допомогою 02.01.2020 о 21 год. 20 хв. До листа додано завірені копії «Спеціального журналу обліку осіб, які звернулися із тілесними ушкодженнями кримінального характеру», де за № 58 зафіксовано, що у ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження. Згідно з копією «Журналу реєстрації амбулаторних хворих» за № 21/10, також підтверджено діагноз «побили» та вказано характер травм. (т. 2 а. с. 11-17)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2020 року, згідно з яким свідок ОСОБА_21 серед представлених осіб під № 3 впізнав чоловіка на ім`я ОСОБА_26 за зовнішніми ознаками (рисами обличчя, розрізом очей, зачіскою). Свідок зазначив, що вказаний чоловік є водієм службового автомобіля та працівником поліції, який застосовував фізичну силу до ОСОБА_10 під час надівання кайданків на території автовокзалу. Відповідно до довідки до протоколу, на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_14 (т. 2 а. с. 78-81)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2020 року, згідно з яким свідок ОСОБА_21 серед представлених осіб під № 2 впізнав чоловіка на ім`я ОСОБА_41 за зовнішніми ознаками (рисами обличчя, розрізом очей, формою носа, губ, кольором волосся, зачіскою). Свідок зазначив, що вказаний чоловік є працівником поліції, який застосовував фізичну силу до ОСОБА_10 , коли останньому намагалися надягнути кайданки, наносив йому удари та давав вказівки іншим працівникам поліції застосовувати насильство. Також свідок вказав, що у приміщенні поліцейської станції саме цей чоловік наносив ОСОБА_10 удари по голові в боксерських рукавичках, внаслідок одного з яких у потерпілого зламався зуб. Відповідно до довідки до протоколу, на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 82-85)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2020 року, згідно з яким свідок ОСОБА_20 серед представлених осіб під № 4 впізнала чоловіка на ім`я ОСОБА_41 за зовнішніми ознаками (рисами обличчя, розрізом очей, формою носа, губ, кольором волосся, зачіскою). Свідок зазначила, що цей чоловік є працівником поліції, який застосовував фізичне насильство до ОСОБА_10 на території автовокзалу, а саме: наносив йому удари, давав вказівки іншим поліцейським застосовувати силу, а також особисто душив потерпілого. Відповідно до довідки до протоколу, на фотознімку № 4 зображений ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 90-93)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2020 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_10 серед представлених осіб під № 3 впізнав ОСОБА_43 за зовнішніми ознаками (рисами обличчя, розрізом очей, формою носа, губ, кольором волосся, зачіскою). Потерпілий зазначив, що вказаний чоловік є працівником поліції, який застосовував до нього фізичне насильство на лавочці на автовокзалі, душив його, а також у приміщенні поліцейської станції наносив удари по голові в боксерських рукавичках, внаслідок одного з яких у нього зламався зуб. ОСОБА_10 вказав, що саме ОСОБА_41 давав вказівки іншим працівникам поліції застосовувати до нього фізичну силу. Відповідно до довідки до протоколу, на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 97-100)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2020 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_10 серед представлених осіб під № 1 впізнав чоловіка за зовнішніми ознаками (загальними рисами обличчя, розрізом очей, формою носа, губ, кольором волосся, зачіскою). Потерпілий зазначив, що вказана особа є його знайомим, проте він не пам`ятає, чи перебувала вона на місці події 02.01.2020. Відповідно до довідки до протоколу, на фотознімку № 1 зображений ОСОБА_14 (т. 2 а. с. 105-108)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2020 року, згідно з яким свідок ОСОБА_16 серед представлених осіб під № 3 впізнав ОСОБА_43 за зовнішніми ознаками (загальними рисами обличчя, розрізом очей, формою носа, губ, кольором волосся, зачіскою). Свідок зазначив, що вказана особа є працівником поліції, який 02.01.2020 на території автовокзалу застосовував фізичне насильство до ОСОБА_10 , а саме: наносив йому удари, душив потерпілого, а також давав вказівки іншим працівникам поліції застосовувати силу. Також свідок вказав, що впізнаний ним ОСОБА_41 наносив ОСОБА_10 тілесні ушкодження, коли останній перебував на лавочці на автовокзалі. Відповідно до довідки до протоколу, на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 109-112)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2020 року, згідно з яким свідок ОСОБА_16 серед представлених осіб під № 2 впізнав чоловіка на ім`я ОСОБА_26 за зовнішніми ознаками (загальними рисами обличчя, розрізом очей, формою носа, губ, кольором волосся, зачіскою). Свідок зазначив, що вказана особа є працівником поліції та водієм службового автомобіля, який був одним із поліцейських, що застосовували фізичне насильство до ОСОБА_10 .. Відповідно до довідки до протоколу, на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_44 (т. 2 а. с. 113-116)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2020 року, згідно з яким свідок ОСОБА_27 серед представлених осіб під № 3 впізнала ОСОБА_43 за зовнішніми ознаками (загальними рисами обличчя, розрізом очей, формою носа, губ, кольором волосся, зачіскою). Свідок зазначила, що вказана особа є працівником поліції, який застосовував фізичне насильство до ОСОБА_10 , наносив йому удари та давав вказівки іншим поліцейським застосовувати силу. Також ОСОБА_27 вказала, що впізнана особа боляче схопила її за руку та відвела в сторону під час інциденту. Відповідно до довідки до протоколу, на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 125-128)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2020 року згідно з яким, свідок ОСОБА_20 на запитання слідчого щодо впізнання когось із осіб, зображених на фотознімках, заявила, що не впізнає на наданих знімках жодну із зображених на них осіб. Відповідно до довідки, на фотознімку під №4 зображений ОСОБА_14 , який свідком впізнаний не був. (т. 2 а. с. 129-132)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.03.2020 року з додатком до нього флеш-картою, проведеного за участю свідка ОСОБА_21 , згідно з яким останній у присутності понятих розповів та продемонстрував обставини нанесення потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень працівником поліції ОСОБА_12 у приміщенні поліцейської станції. Свідок на місці події показав, що ОСОБА_12 наносив ОСОБА_10 удари правою рукою зверху вниз по голові, внаслідок чого у потерпілого була звезена шкіра на обличчі та було чутно характерний звук удару, як клацання щелепи. Також ОСОБА_21 зазначив, що намагався заспокоїти ОСОБА_12 , однак він на його прохання не реагував, присутні працівники поліції ОСОБА_17 та ОСОБА_14 перебували біля ОСОБА_10 , позаду свідка. (т. 2 а. с. 135-139)

Судом безпосередньо досліджено та відтворено відеозапис слідчого експерименту на флеш-картці. Зміст відеофайлів засвідчує повну відповідність зафіксованих подій слідчого експерименту від 10.03.2020 (т. 2 а.с. 140)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.03.2020 року з додатком до нього флеш-картою, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_10 , згідно з яким останній у присутності понятих розповів та продемонстрував обставини нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_12 у приміщенні поліцейської станції. Потерпілий на місці події показав, що ОСОБА_12 наносив йому удари правою рукою замахом зверху вниз по голові, внаслідок чого у нього була звезена шкіра на обличчі та стався злам переднього правого верхнього зуба, що супроводжувалося характерним звуком, клацанням щелепи. ОСОБА_10 зазначив, що під час побиття ОСОБА_21 намагався його захистити, закриваючи собою, та просив ОСОБА_12 припинити ці дії, однак останній на це не реагував. При цьому працівники поліції ОСОБА_17 та ОСОБА_14 перебували поруч із потерпілим. (т. 2 а. с. 141-145)

Судом безпосередньо досліджено та відтворено відеозапис слідчого експерименту на флеш-картці. Зміст відеофайлів засвідчує повну відповідність зафіксованих подій слідчого експеримкнту від 10.03.2020 (т. 2 а.с. 146)

Висновком судово-медичної експертизи № 176 від 17.03.2020, згідно з яким, у ОСОБА_10 було знайдено: садна м`яких тканин обличчя та чола, області обох лопаток, садно поперекової ділянки зліва (при цьому кількість, розміри та точна локалізація в медичних документах відсутні), які утворилися від дії тупих предметів та відносяться до легких тілесних ушкоджень. При відсутності морфологічних характеристик ушкоджень встановити давність їх утворення на підставі медичних документів неможливо.

При зверненні до стоматолога у ОСОБА_10 виявлено перелом коронки 1-го зубу на верхній щелепі справа (при цьому вказаний зуб раніше реставрувався). Судово-медична експертиза не виключає можливості утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 при обставинах, які зазначили як сам потерпілий, так і свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 під час їхніх допитів та проведення слідчих експериментів за їх участю. (т. 2 а. с. 152-155)

Постановою від 31.03.2020, якою визнано речовими доказами медичні документи (т. 2 а. с. 156-157)

Протоколом огляду документів від 31.03.2020 року, відповідно до якого, під час слідчої дії було здійснено ксерокопіювання оглянутих медичних документів, а саме карти виїзду швидкої допомоги та медичної карти стоматологічного хворого на ім`я ОСОБА_10 .. Вказані копії на 6 аркушах додані до протоколу, а оригінали документів упаковані в конверт білого кольору, скріплений печаткою та підписом слідчого. (т. 2 а. с. 158-159)

Судом також оглянуто та досліджено: медичну карту стоматологічного хворого «EndoHealth» від 03.01.2020 року про травматичне руйнування 1/2 частини зуба внаслідок удару (т. 2 а.с. 160-163); та карту виїзду швидкої медичної допомоги № 275 від 02.01.2020 року, якою о 20:53 зафіксовано у ОСОБА_10 попередній діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, садна обличчя, чола та попереку (т. 2 а.с. 164-166).

Судом досліджені та враховані відомості щодо особи потерпілого ОСОБА_10 , а саме: Згідно з довідками від 17.03.2020 року, виданими КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ», ОСОБА_10 за психіатричною допомогою не звертався, а згідно з довідкою КНП «Обласний наркологічний диспансер м. Краматорськ» (у м. Слов`янську) — на диспансерному обліку та під профілактичним наглядом у лікаря-нарколога не перебуває (т. 2 а. с. 170).

Оглянуто та досліджено документи, що підтверджують службовий статус та повноваження обвинувачених, а саме: Наказ ГУНП в Донецькій області № 556 о/с від 21.11.2017, згідно з яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Слов`янського відділу поліції з 15 листопада 2017 року; Функціональні обов`язки дільничного офіцера поліції, затверджені начальником Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, з якими ОСОБА_12 був ознайомлений під підпис; службові характеристики відносно ОСОБА_12 , Послужні списки та службові картки на ім`я ОСОБА_12 , в якій зафіксовано дати прийняття присяги працівника поліції, присвоєння спеціальних звань, проходження служби на різних посадах у системі МВС та НПУ, а також відомості про заохочення та відсутність не знятих дисциплінарних стягнень на момент вчинення інкримінованого діяння; Копії службового посвідчення ДОП № 007089 на ім`я ОСОБА_12 , Наказ ГУНП в Донецькій області № 13 о/с від 17.01.2020 року, згідно з яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 23 січня 2020 року; Фотокартки обвинувачених у форменому одязі, що містяться в матеріалах особових справ та підтверджують їхній зовнішній вигляд як представників влади (т.2 а.с. 45-76)

Судом також були детально досліджені документи щодо організації та обліку службової діяльності обвинувачених, а саме: Акт № 2 про передачу-приймання спеціальних засобів від 03.01.2020 року, що підтверджує наявність у наряду засобів активної оборони (кайданок, гумових кийків «ПРС-92», балончиків «Терен-4М»); Журнал № 179 (Книга нарядів) та Стройова записка від 02.01.2020 року, які фіксують розстановку особового складу та залучення обвинувачених до охорони правопорядку; Журнал № 183д (Книга видачі та приймання озброєння), що засвідчує отримання ОСОБА_12 табельної вогнепальної зброї та боєприпасів; Журнал № 204 (Журнал реєстрації інструктажів) та Журнал № 179, які підтверджують проходження відповідної підготовки перед виїздом у м. Святогірськ; План проведення інструктажу нарядів поліції від 02.01.2020 року, згідно з якими обвинувачені пройшли інструктаж щодо правил застосування фізичної сили та спецзасобів перед заступанням на службу; Журнал № 132 (Журнал обліку доставлених та відвідувачів) Святогірської станції поліції, де відображено рух осіб у приміщенні станції в інкримінований період часу; Табель обліку робочого часу працівників Слов`янського ВП за січень 2020 року, який підтверджує вихід ОСОБА_12 на зміну 02.01.2020 року; Матеріали службового розслідування, розпочатого на підставі наказу № 2431, включаючи Висновок від 27.04.2020 року, яким встановлено обставини виїзду 02.01.2020 року наряду у складі поліцейського-водія ОСОБА_14 та працівників Слов`янського ВП ОСОБА_12 і ОСОБА_17 на виклик, затримання ОСОБА_10 та доставку останнього до поліцейської станції. Ознак порушень чинного законодавства у діях поліцейського-водія ОСОБА_14 не встановлено (т.2 а.с. 205- 222)

Судом також були досліджені документи щодо службового статусу та особи поліцейського-водія ОСОБА_14 , а саме: Наказ № 14 о/с від 27.02.2019 року та послужний список № 0021023, згідно з якими старшого сержанта поліції ОСОБА_14 було призначено на посаду поліцейського-водія взводу реагування Слов`янського міськрайонного відділу УПО в Донецькій області з 01.03.2019 року; Копії службового посвідчення (ДОП № 003919), посвідчення водія та паспортні дані, що підтверджують особу та право на керування службовим автотранспортом; Довідка про реєстрацію місця проживання та службова характеристика відносно ОСОБА_14 ; Журнал реєстрації інструктажів № 108, Книга нарядів № 118 та Журнал обліку видачі спецзасобів, які підтверджують проходження ним інструктажів з техніки безпеки та залучення до чергування у складі наряду реагування в інкримінований період; Витяг з табеля обліку робочого часу та графіка несення служби за січень 2020 року, які підтверджують перебування ОСОБА_14 на зміні 02.01.2020 року тривалістю 16 годин (з 08:00 до 00:00); Функціональні обов`язки поліцейського-водія, з якими він ознайомлений під підпис, що визначають порядок прийому транспортного засобу та ведення шляхової документації; (т. 3 а.с. 15-45)

Листом начальника Маріупольського МВ УПО в Донецькій області № 209 від 24.04.2020 року на адресу ТУ ДБР у м. Краматорську, повідомлено, що 02.01.2020 року наряд «Бізон-16» у м. Святогірськ ніс службу на службовому автомобілі ВАЗ-21043 червоного кольору (державний номер 051979), який перебуває на балансі Управління поліції охорони. Цим же документом підтверджено, що відеореєстратор у вказаному автомобілі 02.01.2020 року був відсутній у зв`язку з його ремонтом, а нагрудна бодікамера старшому сержанту поліції ОСОБА_14 не видавалася. Також встановлено, що повідомлення про подію надійшло до наряду на службовий планшетний комп`ютер через програмне забезпечення «Цунамі-монітор Lis-M». (т.3 а.с.67).

Наказом № 32 о/с від 27.04.2020 року, старшого сержанта поліції ОСОБА_14 було звільнено з лав Національної поліції за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»), на підставі особистого рапорту від 13.04.2020 року (т. 3 а.с. 155-156)

Листом начальника Маріупольського МВ УПО в Донецькій області № 224 від 06.05.2020 року на адресу ТУ ДБР у м. Краматорську, повідомлено, що з 08:00 години 02.01.2020 року до 08:00 години 03.01.2020 року у складі наряду «Бізон-16» у м. Святогірськ на службовому автомобілі ВАЗ-21043 (номерний знак НОМЕР_3 ) ніс службу поліцейський-водій ОСОБА_14 .. Зазначено, що під час несення служби, а також після її закінчення, повідомлень про будь-які пошкодження зазначеного службового автомобіля від ОСОБА_14 до керівництва підрозділу не надходило(т. 3 а.с. 158)

Листом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації № 13-01-02/13-07-33/12995 від 12.05.2020 року на адресу ТУ ДБР у м. Краматорську, повідомлено, що за результатами аналізу бази даних встановлено, що громадянка ОСОБА_45 , зареєстрована за адресою у м. Донецьку, з 13.02.2017 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у м. Лиман Донецької області, термін дії її довідки ВПО є безстроковим. (т. 3 а.с. 167)

Висновком судово-медичної експертизи №351 від 25.06.2020 року, згідно із яким, зазначено, що на підставі вивчення описової частини "Висновку експерта" № 176 від 17.03.2020 року судово-медичної експертизи ОСОБА_10 , та з урахуванням даних матеріалів кримінальної справи, свідчень, які викладені в протоколах допитів як самого потерпілого, так і громадян ОСОБА_28 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , судово-медична експертиза не виключає можливість утворення виявлених у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень у вказаний час та при вказаних обставинах. Пошкодження коронки верхнього переднього зубу у ОСОБА_10 могло утворитися при вказаних обставинах, тобто нанесення удару кулаком у боксерській рукавичці при вказаних обставинах (т. 3 а.с. 178-179)

Суд приймає до уваги вищевказані докази , у тому числі протоколи слідчих дій, висновки експертиз та ін., вважає їх допустимими доказами, оскільки вони вчинені у відповідності до норм чинного КПК України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку.

Жоден із доказів не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих, неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпції факту.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_14 про те, що він не винен, оскільки не вчиняв фізичних дій по відношенню до потерпілого та взагалі був відсутній у приміщенні відділення поліції, у повній мірі спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_27 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , а також змістом протоколів слідчих дій з вказаними особами, якими підтверджується активна участь ОСОБА_14 під час одягання на потерпілого наручників та примушення останнього сісти до салону автомобіля. При цьому, як вбачається з показань самого ОСОБА_14 , на той момент останній вже був обізнаний про відсутність претензій з боку заявниці до ОСОБА_10 , тобто відсутність підстав для затримання, але не припинив своїх дій та не припинив незаконні дії ОСОБА_12 .

Окрім того, потерпілий ОСОБА_10 , свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні прямо вказали, що в момент нанесення ударів ОСОБА_12 боксерськими рукавичками, ОСОБА_14 був присутній в приміщені відділення поліції та все бачив, але не зупинив останнього та тим самим надав свою мовчазну згоду на незаконне застосування фізичного насильства до ОСОБА_10 .

Слід наголосити, що в судовому засіданні встановлено відсутність претензій до обвинувачених з боку потерпілого, що виключає можливість обумовлення обвинувачених з боку ОСОБА_10 та вказує на достовірність його показань.

Так саме, суд не вважає слушними доводи захисника ОСОБА_15 щодо можливості утворення у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень внаслідок бійки з ОСОБА_16 .

Набуваючи вказаного висновку суд приймає до уваги, що з показань самого потерпілого, а також свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_46 , ОСОБА_27 та ОСОБА_20 , а також зміст протоколів слідчих дій, проведених з вказаними особами, вбачається, що жодної бійки між ОСОБА_10 та ОСОБА_16 не було, останні сиділи на лавочці та жартували, боролися по доброму. Разом з тим, свідки прямо вказували на обвинувачених, як на суб`єктів застосовування до потерпілого фізичного насильства.

Аналізуючи поведінку ОСОБА_10 , про яку вказують свідки, суд набуває висновку про безпідставність твердження адвоката про можливість утворення у потерпілого тілесних ушкоджень внаслідок падіння через перебування в стані сильного алкогольного сп`яніння. Всі свідки однозначно вказують, що ОСОБА_10 перебував в адекватному стані, ознак сильного алкогольного сп`яніння або хибкості ходи не виявляв, слідів забруднення одягу від падіння не мав.

При цьому, потерпілий та свідки в судовому засіданні не вказували, що ОСОБА_10 падав через перебування в стані алкогольного сп`яніння. Питання з цього приводу зі сторони захисту під час судового засідання не надходило, як і клопотань про повторний допит потерпілого та свідків з цього приводу.

Вказані обґрунтування, з урахуванням інших доказів по справі, на думку суду, цілком виключають можливість існування підстав виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого шляхом, на який вказує адвокат у своєму клопотання про призначення повторної експертизи.

Суд звертає увагу, що самі обвинувачені не заперечують факту застосування до ОСОБА_10 наручників, а до ОСОБА_16 сльозогінного газу, про що також свідчать показання свідків, та письмові докази по справі (рапорти, протоколи слідчих експериментів, результати службової перевірки)

У зв`язку із зазначеним, суд вважає позицію захисту в частині необхідності призначення по справі потворної експертизи або допиту експерта, у тому числі й з питання наявності у потерпілого слідів від кайданків або від впливу сльозогінного газу, нелогічною та такою, що направлена на створення по справі штучної тяганини.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості в якості доказів протоколів слідчих експериментів за участю потерпілого та свідків, оскільки ці слідчі дії фактично були повторними допитами, не приймаються судом до уваги, оскільки в повній мірі спростовуються дослідженими в судовому засіданні відео файлами, зі змісту яких вбачається, що потерпілий та свідки на місці не тільки детально розповіли, але й показали про обставини, послідовність та механізм подій, очевидцями яких вони були.

Інші доводи сторони захисту щодо звернення потерпілого з відповідною заявою лише через 2 тижні, або щодо порушення порядку проведення впізнання особи, або відсутністю в протоколі обшуку боксерських рукавичок, або факту притягнення потерпілого до відповідальності за ст. 185 КУпАП, не приймаються судом до уваги, оскільки з урахуванням сукупності інших доказів по справі, ні яким чином не впливають на допустимість доказів по справі та доведеність вини обвинувачених.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що вина обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у вчиненні перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинений групою осіб без попередньої змови між собою, доведена у судовому засіданні повністю та суд вважає правильною кваліфікацію їх дій за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України.

При визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинувачених, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , судом не встановлені.

Злочин, вчинений обвинуваченими, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений законодавцем до категорії тяжких злочинів;

Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_12 свідчать про те, що він раніше не судимий, за місцем проживання та місцем служби характеризується позитивно; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; має постійне місце проживання, усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому розкаявся.

Відповідно до відповіді Слов`янського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області від 04.08.2020 року, ОСОБА_12 має середній рівень ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, виправлення ОСОБА_12 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства.

Зважаючи на викладені судом обставини та особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_12 є можливим без його ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за його поведінкою постійного та обов`язкового контролю.

Обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , судом не встановлені.

Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_14 свідчать про те, що він раніше не судимий, за місцем проживання та по місту служби характеризується позитивно; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; має постійне місце проживання; обвинувачений не усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому не розкаявся.

Зважаючи на викладені судом обставини, враховуючи особу обвинуваченого та обсяги його реальних дій під час вчинення правопорушення, суд приходить до переконання про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_14 є можливим без його ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за його поведінкою постійного та обов`язкового контролю.

Крім того, суд враховує думку потерпілого ОСОБА_10 , який претензій до обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 не має, наполягав на м`якому покаранні.

Приймається до уваги тривалість часу, що минув з моменту вчинення правопорушення а також посткримінальна поведінка обвинувачених, які з моменту вчинення кримінального правопорушення і до цього часу не вчиняли нового кримінального правопорушення, що беззаперечно свідчить про усвідомлення ними вчиненого та виправлення власної поведінки.

Вказане покарання обвинуваченим по своєму виду та розміру буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 54 КК України особа, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Інкримінований злочин ОСОБА_12 вчинив, обіймаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, та маючи спеціальне звання «старший лейтенант поліції», а ОСОБА_14 , - обіймаючи посаду поліцейського-водія взводу реагування Слов`янського міжрайонного відділення Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області та маючи спеціальне звання «старший сержант поліції»

Отже, спираючись на положення ст. 54 КК України, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченими як представниками влади при виконанні службових обов`язків, суд вважає про неможливість збереження за ОСОБА_12 спеціального звання «старший лейтенант поліції», так і про неможливість збереження за ОСОБА_14 спеціального звання «старший сержант поліції»

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_14 звільнені з органів поліції, однак даних про те, що вони при цьому позбавлені спеціального звання, матеріали кримінального провадження не містять.

Наразі ОСОБА_12 є старший лейтенант поліції, а ОСОБА_47 є старшим сержантом поліції, тому, з огляду на положення ст. 54 КК України, підлягають позбавлення такого спеціального звання.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області, стосовно ОСОБА_12 ухвалою від 04.05.2020 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 04.07.2020.

Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів - відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час проведення досудового розслідування, зокрема у вигляді арешту майна застосовано не було.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування призначеного основного покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробувальним терміном на 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ст. 54 КК України, ОСОБА_12 позбавити спеціального звання - старший лейтенант поліції.

Запобіжний захід ОСОБА_12 не обирати.

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_14 від відбування призначеного основного покарання у вигляді 3 (три) роки позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 ( один) рік, поклавши на нього обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ст. 54 КК України, ОСОБА_14 позбавити спеціального звання - старший сержант поліції.

Запобіжний захід ОСОБА_14 не обирати.

Речові докази у справі:

карту виїзду швидкої медичної допомоги № 275 від 02.01.2020, медичну карту стоматологічного хворого ОСОБА_10 , анкету про здоров`я пацієнта та клінічний опис лікування зубів - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1