Рішення від 29 грудня 2025 р. у справі №132/646/25 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/646/25

Провадження № 2/132/488/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" грудня 2025 р. місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: прокурора ХАРАНОВСЬКОЇ І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, цивільну справу № 132/646/25 за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Іванівської сільської ради Вінницької області, до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Янівське» про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Іванівської сільської ради Вінницької області, із вказаним позовом, в якому просить витребувати у ОСОБА_1 , ФГ «Янівське» на користь Іванівської сільської ОТГ Хмільницького району Вінницької області в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,00га., яка розташована на території Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, кадастровий номер 0522487000:02:000:0524. В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що рішенням Іванівської сільської ради 22 сесії 8 скликання від 22.11.2021 року № 363/3 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі земельної ділянки у власність», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано із земель комунальної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,00га. з кадастровим номером 0522487000:02:000:0524, що розташована на території села Уладівка Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. На підставі цього рішення 28.09.2023 року державним реєстратором Іванівської сільської ради Вінницької області зареєстроване право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522487000:02:000:0524, за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 51976124, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2806968005224). Однак, вказане рішення Іванівської сільської ради Вінницької області від 22.11.2021 року № 363/3, є незаконним, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.07.2017 року № 2-9266/15-17-СГ, безоплатно вже було надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00га. з кадастровим номером 0522282000:03:000:1244, яка розташована на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області. На підставі наказу Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області від 27.07.2017 року № 2-9266/15-17-СГ, державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області 25.08.2017 року зареєстроване право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522282000:03:000:1244, за ОСОБА_1 (номер запису про речове право 22062560, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1337233205222). Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки на підставі рішення Іванівської сільської ради вінницької області від 22.11.2021 року № 363/3, вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.07.2017 року № 2-9266/15-17-СГ). Таким чином, всупереч вимогам ст.ст.116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_1 при відповідному зверненні до Іванівської сільської ради Вінницької області, із клопотанням про затвердження проекту землеустрою, надав недостовірну інформацію про те, що раніше не скористався правом безоплатної приватизації земельної ділянки. Спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цієї земельної ділянки – держави в особі Іванівської сільської ради Вінницької області. Обставини даної справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника – Українського народу, тоді як видача Іванівською сільською радою Вінницької області рішення від 22.11.2021 року № 363/3, не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з комунальної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність. Вподальшому, ОСОБА_1 після отримання у власність спірної земельної ділянки, надав її в оренду ФГ «Янівське» згідно Договору оренди земельної ділянки від 16.10.2022 року № 185 (право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.11.2023 року, номер запису про інше речове право 52818788). На даний час спірна земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні ФГ «Янівське». Враховуючи те, що рішення Іванівської сільської ради вінницької області 22 сесії 8 скликання від 22.11.2021 року № 363/3 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі земельної ділянки у власність», яким надано із земель комунальної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,00га. з кадастровим номером 0522487000:02:000:0524, що розташована на території Іванівської сільської ради Вінницької області, суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави, а тому є незаконним, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 та ФГ «Янівське» у комунальну власність.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 року, визначено склад суду з розгляду цивільного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 10.03.2025 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 27.08.2025 року, закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Прокурор Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ХАРАНОВСЬКА І.І. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити з підстав, які зазначені у позові.

Відповідачі ОСОБА_2 , ФГ «ЯНІВСЬКЕ» в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили, заперечень з приводу поданого позову не надали.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідну практику Європейського суду з прав людини, як джерело право.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).

У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та учасники справи не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

За вищевказаних обставин, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідачів, що не може розцінюватись, як порушення їх прав, передбачених ст.ст.43, 49 ЦПК України.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наявності існуючих умов, передбачених в частині першій статті 280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачів.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням 22 позачергової сесії 8 скликання Іванівської сільської ради Вінницької області від 22 листопада 2021 року № 363/3 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі земельної ділянки у власність», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,00га., яка розташована на території Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, кадастровий номер 0522487000:02:000:0524.

На підставі цього рішення, 28 вересня 2023 року державним реєстратором Іванівської сільської ради Вінницької області Глушко А.Л., за ОСОБА_1 зареєстроване право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522487000:02:000:0524, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 415215938 від 26 лютого 2025 року.

При зверненні до Іванівської сільської ради Вінницької області, ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію, а саме скрив факт, що йому на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27 липня 2017 року № 2-9266/15-17-СГ, безоплатно вже було надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00га., з кадастровим номером 0522282000:03:000:1244, яка розташована на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, право власності на яку, 25 серпня 2017 року державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О.Р., було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 415216383 від 26 лютого 2025 року.

Вподальшому, ОСОБА_1 передав земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,00га., яка розташована на території Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, кадастровий номер 0522487000:02:000:0524, в тимчасове користування Фермерському господарству «Янівське» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 16 жовтня 2022 року № 185, копія якого наявна в матеріалах цивільної справи.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої владив частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтею 118 ЗК України, частиною шостою якої, зокрема встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У відповідності до пункту «в» частини третьої, частини четвертої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.

Встановлено, що спірна земельна ділянка належала до земель комунальної власності суб`єктом права власності на яку була Іванівська сільська рада Вінницької області.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Установивши, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,00га., яка розташована на території Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, кадастровий номер 0522487000:02:000:0524, на підставі рішення 22 позачергової сесії 8 скликання Іванівської сільської ради Вінницької області від 22 листопада 2021 року № 363/3 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі земельної ділянки у власність», яке прийнято із порушенням вимог статей 116, 118, 121 ЗК України, використавши при цьому вже своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (земельна ділянка 0522282000:03:000:1244), а тому суд вважає, що спірна земельна ділянка вибула з володіння сільської ради поза її волею.

Витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.05.2025 року у справі № 185/9961/21, якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Отже, ефективним способом захисту прав позивача у цій справі є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння (постанова Верховного Суду від 22.05.2025 у справі № 227/2346/23).

З урахуванням вищевикладеного, у ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Янівське» необхідно витребувати на користь Іванівської сільської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,00га., яка розташована на території Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, кадастровий номер 0522487000:02:000:0524.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, при зверненні до суду орган прокуратури сплатив судовий збір у розмірі 6056грн.00коп., що підтверджується документально.

Згідно частин першої, шостої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Янівське» необхідно стягнути на користь Вінницької обласної прокуратури документально підтверджені витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду із вказаним позовом у розмірі 6056грн.00коп., у рівних частках, а саме по 3028грн.00коп. з кожного.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Іванівської сільської ради Вінницької області, до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Янівське» про витребування земельної ділянки – задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Янівське» на користь Іванівської сільської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,00га., яка розташована на території Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, кадастровий номер 0522487000:02:000:0524.

Стягнути з ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Янівське» на користь Вінницької обласної прокуратури документально підтверджені витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду із вказаним позовом у розмірі 6056грн.00коп., у рівних частках, а саме по 3028грн.00коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя