Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №383/1073/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2026 року м. Кропивницький

справа № 383/1073/25

провадження № 22-ц/4809/389/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2025 року у складі головуючого судді Бондаренка В.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №400732069 від 03 жовтня 2022 року у розмірі 35 663, 76 грн, стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування зазначено, що 03 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №400732069 на суму 7 600 грн у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8T9R3.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, шляхом ініціювання через банк провайдер грошових коштів у розмірі 7 600 грн 03 жовтня 2022 року на банківську картку № НОМЕР_1 відповідача, зазначену ним у заявці при укладенні кредитного договору.

У подальшому, право вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») на підставі укладеного 28 листопада 2018 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу №28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього).

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Позивач вказує, що умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавались, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалось погашення кредитної заборгованості.

Враховуючи зазначене, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем становить 35 663, 76 грн, з яких: 7 600 грн – заборгованість за тілом кредиту; 28 063, 76 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №400732069 від 03 жовтня 2022 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд керувався тим, що позивач не надав доказів переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №400732069, оскільки кредитний договір був укладений 03 жовтня 2022 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитним договором, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору. Суд дійшов до висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування заочного рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2025 року та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Позивач зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року– якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.

Вказав, що згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

При цьому, позивачем зазначено, що вищевказаний договір факторингу № 28/1118-01 від 28 грудня 2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним. Таким чином, підписання реєстру є актом виконання сторонами своїх зобов`язань за договором факторингу.

Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував усі докази, наявні у матеріалах справи, помилково виснував, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Встановлені судом першої інстанції не оспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

03 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №400732069 (далі кредитний договір), за умовами п.2.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7600 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначеному у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.13 зворот – а.с.21).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 кредитного договору сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 7 600 грн 00 коп одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 27 жовтня 2022 року.

У п.п. 8.1-8.4 кредитного договору передбачено, зокрема, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються у наступному порядку:

-за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5 договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним;

-зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Відповідно до п.14.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця - www.moneyveo.ua.

Відповідно до п.14.2 кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно п.14.12 кредитного договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор MNV8Т9R3 відправлено позичальнику 03 жовтня 2022 року о 18:01:43, на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 03 жовтня 2022 року – 0667914820. Одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 03 жовтня 2022 року о 18:02:42, після чого відповідач натиснув кнопку «відправити/підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, одразу після вчинених дій, 03 жовтня 2022 року о 18:02:44 товариством перераховано грошові кошти в сумі 7 600 грн 00 коп на номер банківської картки НОМЕР_2 позичальника, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів в кредит.

Вказане підтверджено довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.34), заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 03 жовтня року (а.с.27), платіжним дорученням від 03 жовтня 2022 року (а.с.37) та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23 травня 2025 року №400732069/23052025/Э (а.с.38).

Зазначене вище також підтверджується випискою по картці № НОМЕР_3 за період з 03 жовтня 2022 року по 08 жовтня 2022 року та інформацією від 10 вересня 2025 року №20.1.0.0.0/7-250904/54873-БТ, наданими АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду, з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 03 жовтня 2022 року зараховано переказ на суму 7 600 грн 00 коп. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 НОМЕР_4 (а.с.120-121).

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано до суду: паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» (а.с.12-13); Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.22-26); порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «Moneyveo» (а.с.27 зворот – а.с.33).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав доказів переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №400732069, оскільки кредитний договір був укладений 03 жовтня 2022 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитним договором, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору. Суд дійшов до висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст.1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2 ст. 1078 ЦК України).

Верховним Судом у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 зроблено наступні висновки.

Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

- наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

- майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

- у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

- майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п.1.3 договору право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно п.8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с.45-50).

28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в іншій редакції, а саме, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с.50 зворот).

31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції (а.с.51-55).

Згідно п.2.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року), під правом вимоги розуміються права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимог.

Відповідно до п.8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с.56).

31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно (а.с.56 зворот).

31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони зокрема дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с.57).

Відповідно до реєстру прав вимоги №205 від 29 листопада 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року клієнт відступає фактору право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №400732069 від 03 жовтня 2022 року на суму 16186 грн 48 коп, яка складається з наступного: 7 00 грн 00 коп – заборгованість за тілом кредиту, 8 586 грн 48 коп – заборгованість по відсоткам (а.с.57 зворот – а.с.58).

23 лютого 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №23/0224-01, за умовами п.2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.3 договору під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 8.2 договору строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с.60-64).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року клієнт відступає фактору право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №400732069 від 03 жовтня 2022 року на суму 35 663 грн 76 коп, яка складається з наступного: 7 600 грн 00 коп – заборгованість за тілом кредиту, 28 063 грн 76 коп – заборгованість по відсоткам (а.с.64 зворот – а.с.65).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Таліон Плюс» позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно з яким заборгованість станом на 23 жовтня 2024 року становить 35663 грн 76 коп, яка складається з наступного: 7600 грн 00 коп – заборгованість за тілом кредиту, 28063 грн 76 коп – заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.79-80).

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами п.1.1 якого передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.67-71).

Відповідно до реєстру боржників від 04 червня 2025 року до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, клієнт відступає фактору право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №400732069 від 03 жовтня 2022 року на суму 35663 грн 76 коп, яка складається з наступного: 7600 грн 00 коп – заборгованість за тілом кредиту, 28063 грн 76 коп – заборгованість по відсоткам (а.с.72-73).

За змістом виписки з особового рахунку за кредитним договором ТОВ «Юніт Капітал» за період з 04 червня 2025 року – 25 червня 2025 року, сума заборгованості становить 35 663 грн 76 коп, яка складається з наступного: 7 600 грн 00 коп – заборгованість за тілом кредиту, 28063 грн 76 коп – заборгованість по відсоткам (а.с.80 зворот).

Враховуючи зазначене, скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор – TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги, а саме: з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку; право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує; підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.

Таким чином, перехід права вимоги за договором факторингу №28/1118-01 був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо правомірності відступлення права вимоги.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21).

Беручи до уваги викладене вище та враховуючи, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором відповідача перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал», колегія суддів вважає, що позивачем належним чином доведено факт виникнення у нього права вимоги за кредитним договором відповідача на загальну суму 35 663, 76 грн.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що 03 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №400732069 (далі кредитний договір), за умовами п.2.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7600 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначеному у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.13 зворот – а.с.21).

Вказаний договір укладений в електронній формі у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем доведено належними доказами, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 7 600 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03 жовтня 2022 року (а.с.37) та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.38 зворот).

Також, згідно виписки по картці № НОМЕР_3 за період з 03 жовтня 2022 року по 08 жовтня 2022 року та інформацією від 10 вересня 2025 року №20.1.0.0.0/7-250904/54873-БТ, наданими АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду, установлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 03 жовтня 2022 року зараховано переказ на суму 7 600 грн 00 коп. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 НОМЕР_4 (а.с.120-121).

Отже, вище встановленими обставинами підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитного договору в електронній формі.

Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору №400732069 укладеного 03 жовтня 2022 року між ним та первісним кредитором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

На підставі п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, ст.612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором ТОВ «Юніт Капітал», за період з 04 червня 2025 року – 25 червня 2025 року, сума заборгованості відповідача становить 35 663 грн 76 коп, яка складається з наступного: 7 600 грн 00 коп – заборгованість за тілом кредиту, 28063 грн 76 коп – заборгованість по відсоткам (а.с.80 зворот).

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором є помилковим, оскільки ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку, відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №400732069 від 03 жовтня 2022 року в розмірі 35 663, 76 грн.

Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн.

Відповідно до ч.1. п.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; Додаткову Угоду №25770712972 до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; Акт прийому – передачі наданих послуг на 7 000 грн, з яких: за складання позовної заяви - 5 000 грн, вивчення матеріалів справи - 1 000 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором – 500 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором – 500 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 10 жовтня 2023 року у справі № 316/1456/20, від 01 листопада 2023 року у справі № 205/7293/19, від 20 грудня 2023 року у справі № 753/2677/21, від 24 квітня 2024 року у справі № 756/11019/22).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Відповідач із клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу не звертались.

Урахувавши докази на підтвердження надання правничої допомоги, складність справи та об`єм виконаних адвокатом робіт, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, прийнявши до уваги те, що відповідач своїх заперечень не надав, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2025 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №400732069 від 03 жовтня 2022 року у розмірі 35 663, 76 грн, та стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову ТОВ «Юніт Капітал» сплачено 2422,40 грн (а.с.1) та за подання апеляційної скарги 3633,60 грн (а.с.186).

Оскільки позов і апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» задоволено повністю, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в судах першої і апеляційної інстанції у сумі 6 056 грн (2422,40+3633,60).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.

Заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №400732069 від 03 жовтня 2022 року в розмірі 35 663, 76 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (ЄДРПОУ 43541163) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422, 40 грн та витрати на правничу допомогу, понесену позивачем в суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (ЄДРПОУ 43541163) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633, 60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повна постанова складена 16.02.2026.

Судді С. М. Єгорова

С. І. Мурашко

О. І. Чельник