Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №754/2522/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 754/2522/25

Провадження № 2/645/4187/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання – Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

17.02.2025 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Базилевський С. Б., звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 2220,00 грн, моральної шкоди в розмірі 42000,00 грн; судові витрати просять покласти на відповідача.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14.10.2025 вказана цивільна справа передана Немишлянському районному суду міста Харкова для розгляду за підсудністю.

До Немишлянського районному суду міста Харкова вказана справа надійшла 09.12.2025 року.

Провадження у справі відкрите ухвалою суду Немишлянського районному суду міста Харкова від 11.12.2025 року, справу постановлено розглянути в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.10.2023 року на сайті https://kabanchik.ua/ позивач знайшов майстра по ремонту холодильників, від якого отримав детальну консультацію з цього питання. Таким чином, 03.10.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений усний договір підряду на виконання ремонтних робіт холодильника. Після консультації ОСОБА_2 попросив сплатити 2220,00 грн для купівлі термостату, що підтверджується скріншотами переписки у Вайбері. 03.10.2023 року ОСОБА_1 сплатив частину попередньої оплати за договором в розмірі 2220,00 грн. Після чого ОСОБА_2 перестав виходити на зв`язок. У зв`язку із цим ОСОБА_1 була подана скарга на сайті https://kabanchik.ua/, за результатом чого заблоковано профіль ОСОБА_2 . У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань, ОСОБА_1 , як замовник робіт, відмовився від договору підряду та вважає, що у ОСОБА_2 виник обов`язок по поверненню сплачених коштів попередньої оплати. Окрім того, позивач вважає, що ставши жертвою шахрайських дій ОСОБА_2 він зазначив душевних страждань, ним був втрачений безцінний час на пошук персональних даних відповідача тощо, що завдано йому моральної шкоди на суму 42 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

Представник позивача – адвокат Базилевський С.Б. у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлено.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлено.

Стороною відповідача в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами справи , що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За результатом розгляду справи суд доходить таких висновків.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Ураховуючи зміст статті 640 ЦК України та залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, на який спрямована узгоджена воля сторін.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення.

За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт та є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, яка направила оферту, акцепту.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц.

Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що між ним та ОСОБА_2 03.10.2023 року був укладений договір підряду, предметом якого було виконання відповідачем робіт з ремонту холодильника позивача.

При цьому, позивач зазначив, що відомості про відповідача, як майстра з ремонту холодильників, він отримав на сайті https://kabanchik.ua/, а факт укладення договору підтверджується відповідним листуванням сторін у месенджері «Viber» та платіжним дорученням від 03.10.2023 року про перерахування позивачем коштів.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За положеннями ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований на сайті https://kabanchik.ua/, як особа, що надає послуги з ремонту холодильників. А також жодного доказу про звернення позивача до цього сайту зі скаргою на дії відповідача.

Окрім того, позивач стверджує, що факт укладення усного договору підряду між сторонами даної справи підтверджується скрін-шотами листування сторін у месенджері «Viber».

Проте, вивченням долучених до справи скрінів з перепискою двох осіб у месенджері, назву якого з цих документів ідентифікувати не можливо, вбачається, що 03.10.2023 року у абонента « ОСОБА_3 …» мала місце переписка щодо купівлі термостату. З ким саме ця особа вела переписку з даних скрінів також встановити не можливо.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 зауважила, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, ВП ВС зазначила, що Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) у розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Але якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що надана позивачем суду роздруківка листування у месенджері, який позивач назвав, як «Viber» (а.с. 10-11), не є допустимим доказом у справі на підтвердження викладених позивачем обставин, оскільки з цієї роздруківки неможливо встановити дійсних учасників листування.

У платіжній інструкції № Р24А1772544780D3680 від 03.10.2023 року у призначенні платежу вказано «переказ власних коштів». Відомості про те, що переказ коштів в сумі 2220,00 здійснено позивачем на рахунок відповідача на виконання умов договору підряду, в цьому платіжному документі відсутні.

Сам по собі факт перерахування 03.10.2023 року ОСОБА_1 2220,00 грн на рахунок ОСОБА_2 , на думку суду не є доказом існування договору підряду, за відсутності достатніх та належних доказів досягнення сторонами договору згоди з усіх його умов.

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладення між сторонами справи договору підряду на ремонт холодильника, в зв`язку з чим неможливо встановити дійсні правовідносини між сторонами та наявність або відсутність між ними домовленості щодо істотних умов договору підряду (обсягу робіт, строків їх виконання, порушення відповідачами взятих на себе зобов`язань).

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статі 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частина друга стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 24 січня 2024 року у справі № 755/3443/21 (провадження № 61-11295св23) зазначено, що: "зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом -моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи".

Відповідно до постанови ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення основного боргу, відсутні підстави для висновку про те, що позивачу спричинено маральну шкоду.

Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи рішення суду про відмову в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 265-268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 16.02.2026 року.

Суддя О.Ю.Алтухова