Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №345/12/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/12/26

Провадження № 2-а/345/15/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого - судді Гапоненка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Баран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат – Нечаєва Наталія Михайлівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суддя

в с т а н о в и в:

позивач звернувася до суду з позовом згідно якого просить скасувати постанову № 16887 від 26.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі. Позов мотивує тим, що 26.12.2025 щодо нього складено постанову про адміністративне правопорушення оскільки він порушив зобов`язання, передбачене ЗУ № 4235-ІХ п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" і абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Під час оформлення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та після цього повісток щодо виклику на проходження ВЛК він не отримував. Окрім цього він є особою з інвалідністю 3-ї групи, що підтверджується його пенсійним посвідченням. Дані про інвалідність відображає також його електронний військово-обліковий документ. Однак з 23.08.2025 року у РЕЗЕРВ+ відображається інформація про його розшук поліцією за зверненням ТЦК та СП, а електронний військово-обліковий документ містить помітку про порушення правил військового обліку. 19 грудня 2025 року він самостійно прибув до ТЦК та СП з письмово заявою закрити справу про адміністративне правопорушення та здійснити виключення з Реєстру неправомірно включеного запису про порушення правил військового обліку та розшуку, враховуючи ту обставину, що повісток він не отримував, має інвалідність 3-ї групи та впродовж останніх двох років постійно лікується, що підтверджується численними медичними виписками. Проте зазначену ним інформацію не внесено у протокол, вину він не визнав внаслідок чого відмовився підписувати протокол. Зважаючи на вищенаведене просить позовні вимоги задоволити. Стягнути в його користь судові витрати у справі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом повідомленням (викликом) сторін.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався.

У судове засідання позивач не з`явився, однак його представник – адвокат Нечаєва Н.М. подала суду заяву, в якій просила справу розглядати у їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Частина 6 ст.162 КАС України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Тому суд вирішує справу у відсутності сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.12.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення винесено постанову, згідно якої установлено, що під час опрацювання, матеріалів справи про адміністративне правопорушення. шляхом перевірки даних через реєстр АГТІС «Оберіг», протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , 1975р.н., будучи військовозобов`язаним під час дії в Україні особливого періоду, порушив зобов`язання, передбачене ЗУ № 4235-ІХ п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" і абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнав, в заяві за вх.№18535, яку він додав до протоколу, пояснив, що останні 2 роки лікувався, а тому не міг пройти медичний огляд. За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

19.12.2026 ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву в якій просить не притягувати його до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що протягом останніх двох років він проходить лікування.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 11.11.2025 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, загальне захворювання. Термін дії 31.10.2026.

Згідно копії витягу з Резерв+, який сформовано 30.10.2025, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку уІНФОРМАЦІЯ_3 . Дата проходження ВЛК 07.05.1996, непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Інвалідність 3 групи. У вказаному витягу наявні відомості щодо обліку ОСОБА_1 як порушника військового обліку з 23.08.2025 перебуває у розшуку, причина: не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК.

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 28.06.2024 ОСОБА_1 , військове звання солдат, склад рядовий. Взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 07.05.1996. Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 проходив лікування в КНП КМЦ ПМСД КМР з 08.01.2025 по 21.01.2025 з діагнозом:післятравматичний деформуючий артроз І ст., хронічний синовії правого колінного суглобу із стійким болевим синдромом на грунті застарілого пошкодження латерального меніска, хондромаляції наколінника та блоку стегнової кістки І-ІІ ст., ганглієвої кисти капсули суглобу. Лівобіч ний гонартроз II ст. з болевим синдромом. Помірне порушення функції колінної суглобів, опори та ходи. Повторно проходив лікування з 13.03.2025 по 28.03.2025 та з 07.04.2025 по 21.04.2025, що підтверджується виписками із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з медичної карти стаціонарного хворого №1569 від 21.02.2025 ОСОБА_1 був госпіталізований до КНП «ЦРЛ КМР Івано-Франківської області» в період з 11.02.2025 по 21.02.2025 з діагнозом ускладнений остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта в ст. загострення, постійно рицидивуючий перебіг. Протрузія міжхребцевого диску на рівні С7-Th1; випинання на протязі СЗ-С7. Артроз лівого унковертебрального суглоба на рівні С5-С6. Субстеноз міжхребцевих отворів на протязі С5- С7. Протрузії міжхребцевих дисків на рівні Th1-Th2, Th3-Th4, Th4-Th5, Th8-Th9 ma Th9- Th10; випинання на рівні Th2-Th3 та Th6-Th7. Субстеноз міжхребцевих отворів на рівні Th8-Th9 зліва та Th9-Th10 справа. Вузли Шморля в тілах хребців на протязі Th5-1412. Гемангіома в тілі хребця Th9 Протрузія міжхребцевого диску на рівні L4-L5; випинання на рівні L3-L4 та 15-51. Субстеноз правого міжхребцевого отвора на рівні L5-S1. Вузли Шморля в тілах хребців на протязі 11-14. Стійкий болевий, мязево-тонічний с-м та L5-S1 радикулопатієя білатерально.

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 проходив лікування в КНП КМЦ ПМСД КМР з 02.05.2025 по 12.05.2025 з діагнозом хронічний двобічний гіперпластично-ексудативний риносинусит в/щ, рецидивуючий перебіг. Етмоїдит. Викривлення носової перетинки вправо з поршенням носового дихання. Повторно проходив лікування з 16.05.2025 по 27.05.2025 та з 05.06.2025 по 16.06.2025, та з 21.0.2025 по 07.08.2025 що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 та витягом з медичної карти стаціонарного хворого №5906, та випискою із медичної картки амбулаторного хворого №106 відповідно.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Відповідно до ст. 280 КУпАП (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог 283 КУпАП, яка регламентує зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки військовозобов`язаного. Тому в постанові про адміністративне правопорушення є необхідним посилання на порушення військовозобов`язаним вимог конкретної норми закону чи підзаконного акта.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 ст. 22 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560.

Порядком №560 врегульовано, серед іншого, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За правилами пункту 20 Порядку №560 з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Згідно пунктів 27, 28 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються, зокрема, з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 68 Порядку №560 у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження.

Згідно пункту 69 Порядку №560 резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

У пункті 74 Порядку №560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Таким чином, процедурі проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби передує виклик військовозобов`язаного до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, а саме надсилання чи вручення повістки із зазначенням, у тому числі, мети виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів, місця, дня і часу явки за викликом.

Згідно з п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 № 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що позивач порушив зобов`язання, передбачене ЗУ № 4235-ІХ п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" і абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема підтвердження направлення повістки ОСОБА_1 , на медичний огляд ВЛК, відповідач суду не надав, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростував.

Таким чином, відповідачем не дотримано встановленого порядку направлення позивача на медичний огляд, оскільки, в силу вимог абзацу 3 пункту 69 Порядку №560, його виклик на відповідний огляд мав бути здійснений повісткою із зазначенням часу та дати проходження ВЛК, чого відповідачем зроблено не було.

Водночас суд бере до уваги долучені до матеріалів справи позивачем виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 та витяги з медичної карти стаціонарного хворого, якими в свою чергу підтверджено фактично безперервне перебування ОСОБА_1 на стаціонарному/амбулаторному лікуванні впродовж 2025 року. Окрім цього витягом з Резерв+ та військовим квитком серії НОМЕР_2 від 28.06.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б обґрунтовували вину позивача в матеріалах справи відсутні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, з огляду на те, що докази на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, відповідачем не подано, в матеріалах справи вони відсутні, враховуючи, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 мають можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що вказує про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення № 16887 від 26.12.2025 через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно вимог ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суду недоведена, у зв`язку із чим, постанову № 16887 від 26.12.2025 щодо позивача про накладення адміністративного стягнення необхідно скасувати, а провадження по справі закрити, що буде належним захистом порушеного права позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції №1.473942923.1, а тому, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір в розмірі 533,00 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

В інших судових рішеннях Верховний Суд також формував правову позицію щодо самостійного зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року по справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 8000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, а тому керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, з відповідача слід стягнути 4 000 грн. цих витрат.

Таким чином на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 72, 77, 78, 132, 134, 139, 143, 162, 229, 243, 286 КАС України, ст.ст. 7, 210-1, 235, 245, 251, 252, 280, 283, 287 КУпАП, суд

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат – Нечаєва Наталія Михайлівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 16887 від 26.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 533,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2026.

Суддя: