Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №185/1049/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1049/26

Провадження № 3/185/829/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Щербина О.О., розглянувши під час запровадженого воєнного стану в Україні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Павлоградського районного відділу поліції Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

На думку органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 953619 від 08 січня 2026 року відносно гр-на ОСОБА_1 , останній 16 січня 2026 року о 11.38 год. по вул. Західнодонбаській, 18 в м. Павлограді Дніпропетровської області, відмовився надати документи та намагався покинути місце події, під час перевірки документів.

Гр. ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 03 лютого 2026 року не з`явився, був повідомлений належним чином. Судова повістка та SMS-повідомлення були направленні на адресу та номер телефону правопорушника, які зазначені в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши та зіставивши їх між собою, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Так, зі змісту ст. 185 КУпАП слідує, що відповідальність осіб настає у разі злісної непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Однак, вимоги уповноважених осіб мають бути законними, та відповідати Закону України «Про Національну поліцію», а також іншим нормативно-правовим актам, що регулюють діяльність представників правоохоронних органів.

Тобто, протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред`являються у процесі виконання ним службових обов`язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку.

Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає, що доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Разом з тим, з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення не зрозуміло, як саме ОСОБА_1 ухилявся від вимоги поліцейського.

У якості доказів до протоколу долучено рапорт який жодним чином не підтверджує факт злісного ухилення від законної вимоги працівників поліції при виконанні ними службових обов`язків.

Тобто, зміст протоколу про адміністративне правопорушення не в повній мірі розкриває суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки у протоколі не вказано в чому полягає протиправна поведінка ОСОБА_1 , тобто чим було обумовлено і в чому полягало законне розпорядження чи вимога працівників поліції.

Наведені вище обставини свідчать про те, що надані суду докази зазначених висновків є сумнівними, не узгодженими між собою, а також є не належними та не допустимими.

За таких об`єктивних даних, приймати рішення про навмисний та одночасно протиправний характер дій ОСОБА_1 та скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП немає достатніх підстав.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположеннях свобод, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані та надані суду докази, в їх сукупності, суд приходить висновку, що винність ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.185 КУпАП під час розгляду справи судом не знайшла свого підтвердження.

Зазначений висновок суду не суперечить та, навпаки, узгоджується з Конституційними положеннями, щодо трактування усіх сумнівів у справі на користь особи, що притягається до відповідальності.

На підставі викладеного, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути провадженням закрита, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.185 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 256, ст. 278 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в Дніпровський апеляційний суд через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ О.О. ЩЕРБИНА