Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №185/892/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/892/26

Провадження № 3/185/775/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року м.Павлоград

Дніпропетровської області

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Щербина О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Павлоградського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЄПР № 565946, складеного 13.01.2026 року слідує, що 13.01.2026 року, о 19.30 год. по вул.Корольова,10 в м.Павлограді водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту,почервоніння очей, порушення координації рухів нестійка хода), на вимогу працівника поліції відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі під безперервну фіксацію, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Під час розгляду справи судом ОСОБА_1 не визнав свою провину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, та пояснив, що у вказаний в протоколі час він за кермом вказаного автомобіля не перебував, та не керував ним у стані алкогольного сп`яніння, оскільки спав на пасажирському сидінні власного авто після вживання ним алкогольних напоїв під час зустрічі зі своїм другом ОСОБА_2 , слідування до магазину, сварки, тощо.

У вказаному автомобілі того дня він перебував лише у якості пасажира, оскільки вживав алкоголь. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_3 , який залишив його в автомобілі після сварки, де він заснув.

Додав, що коли він прокинувся, то біля його автомобіля вже перебували працівники поліції, на вулиці була темрява, автомобіль перебував на узбіччі.

Зауважив, що під час фіксації події працівники поліції безпідставно закидали йому керування вказаним автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, перебування за кермом, тощо, в зв`язку з чим він відмовився пройти огляд на стан сп`яніння, не вважаючи себе суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вислухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності свідка подій від 13.01.2026 року, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі й наданий суду відео-доказ, проаналізувавши та зіставивши їх між собою та у своїй сукупності, приходжу до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП за таких підстав.

Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В контексті вимог, зазначених у ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити усі відомості з детальним викладенням обставин, що стосуються правопорушення, з метою повного відображення фактів учиненого порушення.

Проте, під час складання протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення правоохоронним органом не дотримано зазначених положень закону.

Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містить посилання на те, що останній 13.01.2026 року, о 19.30 год. по вул.Корольова,10 в м.Павлограді керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту,почервоніння очей, порушення координації рухів нестійка хода), на вимогу працівника поліції відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі під безперервну фіксацію, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Натомість, під час розгляду справи судом ОСОБА_1 категорично заперечував факт вчинення ним зазначеного адміністративного правопорушення та стверджував, що у вказаний в протоколі час та день він за кермом вказаного автомобіля не перебував, та не керував ним у стані алкогольного сп`яніння, з огляду на що, не вважаючи себе суб`єктом даного адмінправопорушення, він відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції, які прибули на місце перебування його автомобіля.

Зазначена позиція особи, що притягається до адміністративної відповідальності, щодо своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, порушення його процесуальних прав та певних, визначених Законом процедур заслуговує на увагу, з огляду на таке.

Зокрема, перегляд наданого суду відео-доказу у справі засвідчує, що фіксація обставин події за участю ОСОБА_1 від 13.01.2026 року відбувається на узбіччі проїжджої частини, де у не працюючому стані, без заведеного двигуна та інших об`єктивних ознак керування автомобілем, знаходиться автомобіль ВАЗ 2108. У салоні вказаного авто, як це зафіксовано наданим суду відео-доказом, на передньому пасажирському сидінні перебуває ОСОБА_1 , який намагається вийти з автомобіля, та під час спілкування з працівниками поліції неодноразово та наполегливо заперечує своє перебування в автомобілі в якості водія, керування даним автомобілем у стані сп`яніння, й т.і.

Крім того, свідок ОСОБА_4 під час розгляду справи пояснив суду, що в день, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, він зустрічався зі своїм другом ОСОБА_1 . Близько 16-17 години, після роботи, в гаражі останнього, Комендант вживав алкогольні напої. На прохання Коменданта, близько 17-18 години того ж дня, вони поїхали до магазину, аби придбати алкоголь. За кермом автомобіля ВАЗ 2108 перебував саме він, а ОСОБА_1 перебував в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні. Комендант наполягав на продовженні зустрічі, вживанні алкоголю, просив його зайняти йому кошти на придбання горілки, й т.і., а він заперечував на це, через що вони по дорозі посварилися. Останній став висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, в зв`язку з чим він з їхав на узбіччя, вийшов з автомобіля та пішов додому. Комендант залишався на пасажирському сидінні в стоячому автомобілі, де його згодом і виявили працівники поліції, авто було залишено ним з вимкнутим двигуном.

Поруч із зазначеним суд зауважує, що пунктом 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 передбачено, що включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища ( відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі, тощо)

Вимога, щодо необхідності проведення відео-фіксації подібних правопорушень, у разі відсутності на місці двох свідків, закріплена й КУпАП, а підстави зупинки транспортного засобу працівниками поліції визначені положеннями ст.35 Закону України « Про Національну поліцію»

Однак, як констатував суд вище, фіксація адміністративного правопорушення від 13.01.2026 року у справі ОСОБА_1 , як це випливає з дослідженого судом відео-доказу, не відбувалася у визначений законом порядок, який би давав підстави зробити висновок про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, саме він допустив порушення Правил дорожнього руху, був зупинений під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і такі ознаки були виявлені у нього на місці зупинки у передбачений відповідною Інструкцією спосіб.

Відтак, дії посадової особи правоохоронного органу, що склала протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідали вимогам зазначених вище Інструкції, Закону України та положень КУпАП, оскільки фіксування вказаного факту відбувалося із встановленими вище порушеннями.

При цьому, суд не бере до уваги через їх суперечливість письмові пояснення свідка ОСОБА_5 , який не з явився на виклик до суду, але під час складання протоколу про адміністративне правопорушення надавав взаємовиключні пояснення, про те, що автомобіль Коменданта, який знаходився на узбіччі, та був ним виявлений, начебто, газував та намагався виїхати на проїжджу частину дороги, але, одночасно й про те, що ОСОБА_6 , в той же самий час спав за кермом того ж автомобіля…

У практиці Європейського суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, яке має ознаки злочину», залежно від ступеню ії суспільної небезпеки ( Рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччин», « Девеєр проти Бельгії»).

Отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Обов язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположеннях свобод, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані та надані суду докази, в їх сукупності, беручи до уваги фактичну відсутність у даній справі доказів на підтвердження вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння , суд приходить висновку, що винність водія ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП під час розгляду справи судом не знайшла свого підтвердження.

На підставі викладеного, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути провадженням закрита, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись п.1 ст.247 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 провадженням закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк 10 днів.

СУДДЯ: ЩЕРБИНА О.О.