Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №403/592/25 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/592/25 провадження № 2/403/143/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту рішення - ТОВ «Діджи Фінанс») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 45136 грн. 53 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 13691 грн. 00 коп, .за відсотками - 29945 грн. 53 коп. та за комісійними винагородами - 1500,00 грн..

Позов обгрунтовується тим, що 28 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту рішення - ТОВ «Мілоан»), як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, у порядку ст.ст.11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір про споживчий кредит №3784983, за яким відповідачу на підставі платіжного документа на картковий рахунок були перераховані кредитні кошти в сумі 15000,00 грн.. Вказаний кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний ним при укладенні договору, після ідентифікації особи відповідача в інформаційній системі кредитодавця та заповнення ним заявки на отримання кредиту №3784983. Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну у порядку укладення договору відступлення права вимоги №06Т від 10 серпня 2021 року сторони кредитора у договорі №13784983 від 28 березня 2021 року з ТОВ «Мілоан» на ТОВ «Діджи Фінанс», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості.

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» згідно письмового клопотання, викладеного в прохальній частині позовної заяви та заяві від 16 січня 2026 року прохав розгляд цивільної справи провести без його участі та не заперечував проти проведення заочного розгляду справи (а.с.7, 81).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.69-70).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 11 лютого 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

28 березня 2021 року відповідач ОСОБА_1 підписав заяву-анкету на кредит №102893900, якою надав ТОВ «Мілоан» свої персональні дані (інформацію), для розгляду питання щодо надання йому кредиту (а.с.14).

В подальшому 28 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір про споживчий кредит №3784983 (далі - Договір, кредитний договір, договір №3784983), який згідно з положеннями ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом підписання відповідачем розміщеного в його особистому кабінеті, створеному на сайті кредитодавця, проекту кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора V50533, надісланого йому Товариством електронним повідомленням (SMS) на зазначений позичальником номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с.8-11, 63 зворот).

Згідно з умовами укладеного Договору: 1) сума кредиту - 15000,00 грн. (пункт 1.2); 2) строк кредитування: 30 днів з датою повернення кредиту та сплати процентів - 27 квітня.2021 року (пункт 1.3, 1.4); 3) тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.7); 4) проценти за користування кредитом - 5625,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, та стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункти 1.5.2, 1.5.3); 5) кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1); 6) комісія за надання кредиту - 1500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00% від суми кредиту одноразово; 7) позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування (на пільгових умовах) шляхом сплати комісії за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту, зокрема: мінімальний розмір комісії, % від поточного залишку кредиту та строк продовження: 3.00% - 3 дні, 5.00% - 7 днів, 10.00% - 15 днів; у разі пролонгації на пільгових умовах проценти протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною в п.1.5.2 Договору(пункт 2.3.1.1); 8) позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій), але не більше 60 днів; у разі пролонгації на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 Договору (пункт 2.3.1.2).

При цьому пунктом 4.2 Договору, що міститься у розділі «Відповідальність сторін», передбачено право кредитодавця у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору нараховувати, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що цей Договір складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору.

28 березня 2021 року ТОВ «Мілоан» на виконання умов Договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 15000 грн. 00 коп. на картковий рахунок отримувача ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 , що відповідає сумі кредиту та способу надання кредиту згідно з п.п.1.2, 2.1 Договору та підтверджується платіжним дорученням №42555357 від 28 березня 2021 року про переказ коштів згідно договору №3784983 (а.с.18).

Враховуючи дату підписання відповідачем Договору в електронній формі та дату перерахування грошових коштів на його картковий рахунок, укладений сторонами кредитний договір набув чинності 28 березня 2021 року.

10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Діджи Фінанс» (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги №06Т, за яким кредитор передав (відступив) новому кредитору за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей (пункти 1.1 та 6.2.3) (а.с.28-32).

Як вбачається із витягу з Реєстру боржників до договору №06Т від 10 серпня 2021 року та Акту приймання-передачі вказаного реєстру боржників від 29 липня 2021 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3784983 від 28 березня 2021 року на загальну суму заборгованості 45136,53 грн. (а.с.26, 37).

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3784983 за період з 28 березня 2021 року по 05 липня 2021 року загальна сума заборгованості відповідача складає 45136,53 грн., з яких борг по тілу кредиту - 13691,00 грн., по відсотках - 299945,53 грн. та по комісії - 1500,00 грн. (а.с.16-17).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 28 березня 2021 року договору про надання споживчого кредиту та отримання за ним кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом повністю або в сумі, не відображеній в розрахунку заборгованості відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір про споживчий кредит №3784983 від 28 березня 2021 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора V50533, надісланого ТОВ «Мілоан» на номер мобільного телефону відповідача: НОМЕР_1 у вигляді смс-повідомлення, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Діджи Фінанс» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів ; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, включення позивачем до суми заборгованості за кредитом заборгованості по комісії за надання кредиту - 1500 грн. 00 коп. (пункт 1.5.1 Договору), нарахування якої кредитодавцем відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що згідно умов укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №3784983 від 28 березня 2021 року, останній отримав від ТОВ «Мілоан» в якості кредиту грошові кошти в сумі 15000 грн. 00 коп., однак своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повернення кредиту, сплати щомісячних процентів за користування ним не виконував в повному обсязі, внаслідок чого станом на 05 липня 2021 року в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 45136 грн. 53 коп., з яких: 13691 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 29945грн. 53 коп. - заборгованість за процентами та 1500,00 грн. - заборгованість за комісією. Сума сплачених відповідачем грошових коштів на погашення заборгованості за тілом кредиту становить 1309 грн. 00 коп., на погашення процентів - 3412,00 грн..

Наведений позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі і щодо нарахування щоденних процентів згідно з умовами Договору, а саме:

1) по 187,50 грн. в день (1.25% від 15000,00 грн.) протягом первісного строку кредитування з 28 березня по 27 квітня 2021 року включно, що становить в загальній сумі 5625,00 грн. (150,00 грн. х 30 днів) та відповідає пункту 1.5.2 Договору;

2) з урахуванням сплати відповідачем 27 квітня 2021 року комісії за пролонгацію строку кредитування на три дні та сплати тіла кредиту в сумі 450,00 грн. - по 181,88 грн. в день (1.25% від 14550,00 грн.), що становить в загальній сумі 545,64 грн. та відповідає пункту 2.3.1.1 Договору;

3) по 727,50 грн. в день (5.00% від 14550,00 грн.) за період з 01 травня по 05 травня 2021 року, що становить 3637,50 грн. та відповідає пункту 2.3.1.2 Договору;

4) з урахуванням сплати відповідачем 05 травня 2021 року комісії за пролонгацію строку кредитування на три дні та сплати тіла кредиту в сумі 436,00 грн. - по 176,43 грн. в день (1.25% від 14114,00 грн.), що становить в загальній сумі 529,29 грн. та відповідає пункту 2.3.1.1 Договору;

5) по 705,70 грн. в день (5.00% від 14114,00 грн.) за період з 09 травня по 17 травня 2021 року, що становить в загальній сумі 6351,30 грн. та відповідає пункту 2.3.1.2 Договору;

6) з урахуванням сплати відповідачем 17 травня 2021 року комісії за пролонгацію строку кредитування на три дні та сплати тіла кредиту в сумі 423,00 грн. - по 171,14 грн. в день (1.25% від 13691,00 грн.), що становить в загальній сумі 513,42 грн. та відповідає пункту 2.3.1.1 Договору;

7) по 684,55 грн. в день (5.00% від 13691,00 грн.) за період з 21 травня по 07 червня 2021 року, що становить в загальній сумі 12321,90 грн. та відповідає пункту 2.3.1.2 Договору;

8) за період з 08 червня по 05 липня 2021 року по 136,91 грн. в день (1.00% від 13691,00 грн.), що становить в загальному розмірі 3833,48 грн.;

9) сума заборгованості за процентами 26506,63 грн. (29945,53 грн. (сума нарахованих процентів) - 3412,00 грн. (сплачені позивачем проценти);

10) сума заборгованості за тілом кредиту 13691,00 грн. (15000,00 грн. - 1309,00 грн. (сплачені відповідачем кошти)).

При цьому суд, виходячи з положень ч.2ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору про споживчий кредит №3784983 від 28 березня 2021 року, укладеного ним з первісним кредитором ТОВ «Мілоан», а також договору відступлення прав вимоги №06Т від 10 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги заборгованості за договором №3784983 від 28 березня 2021 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Судом враховується, що у даній справі відповідач здійснював часткове виконання умов договору шляхом внесення грошових сум на погашення кредитної заборгованості (зокрема, 05.05.2021 - 436,00 грн. на погашення тіла кредиту та 1059,00 грн. - на погашення процентів; 17.05.2021 - 423,00 грн. на погашення тіла кредиту та 1641,00 грн. - на погашення процентів); дії фінансових установ щодо виконання договору відповідачем не оскаржені, власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості та її розміру.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит №3784983 від 28 березня 2021 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом), право грошової вимоги за яким у встановленому законом порядку було набуте позивачем на підставі договору відступлення прав вимоги №06Т від 10 серпня 2021 року, та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 45136 грн. 53 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. з урахуванням пониження ставки судового збору на коефіцієнт 0,8.

З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Діджи Фінанс» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «Діджи Фінанс» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомоги в розмірі 5000,00 грн..

На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс», як клієнтом, та адвокатом Міньковською А.В., яким визначено, що загальна вартість послуг (яка може бути змінена в залежності від умов/складності), складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження) згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.7 даного договору (зокрема, ознайомлення з матеріалами справи, формування правового аналізу - 3000 грн. (1 том) та позовна заява - 3500-7000 грн.), а також гонорар, який визначений у п.4.9 даного договору у розмірі 5000,00 грн. (а.с.42-44); 2) додаткової угоди №3784983 від 29 липня 2025 року до договору про надання правової допомоги, згідно якої розділ «2. Предмет договору» доповнено новим пунктом такого змісту: «2.1. Адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 » (а.с.45); 3) детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А. на підставі договору про надання правової допомоги №42649746 від 05 травня 2025 року та додаткової угоди до нього, а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (1 год.) загальною вартістю 1000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 год.) загальною вартістю 3000,00 грн., виходячи із вартості 1 год. - 1500,00 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 год.) вартістю 500,00 грн., виходячи із вартості 1 год. - 1000,00 грн.; подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням - (0,5 год.) вартістю 500,00 грн., виходячи із вартості 1 год. 1000,00 грн. (а.с.46); 4) акту про підтвердження факту надання правничої (правої) допомоги адвокатом (виконаних робіт, наданих послуг) від 29 липня 2025 року на суму 5000,00 грн. (а.с.47); 5) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В.(а.с.48).

В судове засідання представник позивача не з`явився. Згідно викладеного в прохальній частині позовної заяви клопотання прохав провести судовий розгляд справи без його участі (а.с.7).

На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача ОСОБА_1 щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача зазначеного у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 24-26), від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обгрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (див. постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №94/2355/21).

З наданого представником позивача детального опису робіт (наданих послуг) та акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 29 липня 2025 року вбачається вартість наданих адвокатом Міньковською А.В. послуг: 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) підготовки позовної заяви і клопотання про витребування доказів в сумі 1000,00 грн. за 1 годину часу; 2) складання позовної заяви, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в сумі 3000,00 грн. за 2 години часу; 3) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) в сумі 500,00 грн. за 0,5 години часу та подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням - 500,00 грн. за 0,5 години часу.

Разом з тим, спір по справі не є складним; позовна заява містить посилання на норми чинного законодавства та усталену практику суду касаційної інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, що, як наслідок, не потребувало від адвоката Міньковської А.В. проведення їх порівняльного аналізу та витрачання у зв'язку з цим значного часу для визначення способу захисту права ТОВ «Діджи Фінанс», як позивача, та обгрунтування правових підстав позову, а тому суд приходить до висновку про достатність витрачання адвокатом 1 години часу для здійснення правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових консультацій позивачу, вартість якої відповідно складатиме 1000,00 грн., та 2 годин для складання позовної заяви, вартість яких відповідно складатиме 3000,00 грн..

З урахуванням подання позовної заяви разом з додатками до суду через підсистему «Електронний суд», а не засобами поштового зв`язку, також надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками поштовим відправленням не адвокатом Міньковською А.В., а директором ТОВ «Діджи Фінанс» Романенком М.Е., що безпосередньо вбачається з доданої до позовної заяви копії опису вкладень до цінного листа (а.с.49), суд приходить до висновку про недоведеність позивачем надання зазначеної вище послуги адвокатом Міньковською А.В. в порядку надання правничої (правової) допомоги, а тому виключає із загального розміру витрат на правову допомогу визначені адвокатом Міньковською А.В. витрати на подання нею позовної заяви та її копії з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням в сумі 500,00 грн..

Отже, обсяг як юридичної, так і технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви та формування додатків до неї) адвоката Міньковської А.В. не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у загальній сумі 5000,00 грн. є завищеною, належним чином не обгрунтованою; послуга з формування додатків до позовної заяви повністю охоплюється, виходячи з приписів п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, змістом роботи, пов'язаної зі складанням позовної заяви, а тому її вартість (500,00 грн.) підлягає виключенню із загальної вартості наданих адвокатом послуг, внаслідок чого суд приходить до висновку про часткове задоволення визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., що на думку суду в повній мірі відповідатиме принципам співмірності та розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи та реальності наданих адвокатських послуг.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №3784983 від 28 березня 2021 року в загальній сумі 45136 грн. 53 коп. (сорок п'ять тисяч сто тридцять шість гривень п'ятдесят три копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. 00 коп. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.№8, м.Київ, поштовий індекс 04112, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42649746, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО 334851 (для сплати заборгованості за договором та судових витрат).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , зазначений в позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16 лютого 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова