Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №484/2648/25 — Миколаївський апеляційний суд

09.02.26

22-ц/812/139/26

Провадження № 22-ц/812/139/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2026 року м. Миколаїв

справа № 484/2648/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 09 жовтня 2025 року під головуванням судді Максютенко О.А., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.

Позивач зазначала, що вона є донькою відповідача, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Болеславчицькою сільською радою Первомайського району Миколаївської області, серії НОМЕР_1 від 03.03.2007 року, актовий запис №03. Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого Южноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 30.08.2023 року, вона змінила прізвище та по батькові з ОСОБА_3 на – ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу між батьками 17 березня 2010 року вона проживала разом зі своєю матір`ю – ОСОБА_4 . На даний час вона є повнолітньою та з 01 вересня 2024 року навчається в Одеському національному медичному університеті на денній формі навчання (бюджетна основа) спеціальність «Медицина». У зв`язку з навчанням вона проживає у орендованій квартирі, тому їй необхідні кошти для оплати за проживання. Крім того, кошти потрібні на оплату проїзду до місця навчання, купівлю одягу, харчування, підручників тощо, а тому вона потребує матеріальної допомоги від батьків на період навчання. Зазначає, що наразі її утримує лише її мати – ОСОБА_4 , батько матеріальної допомоги не надає.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь у зв`язку з продовженням навчання в розмірі 10 000 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання, щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, на період навчання, до досягнення нею 23 років, починаючи з 14 травня 2025 року допустивши негайне виконання рішення в розмірі суми платежу за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 363 грн 36 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано принцип рівності прав та обов`язків батьків у матеріальних витратах на дитину. Так, вона весь час проживала зі своєю мамою ОСОБА_4 та всі витрати лягали на неї, а батько крім сплати аліментів до досягнення нею повноліття іншої допомоги не надавав. Наразі мама витрачає кошти на її харчування, одяг, проживання, проїзд, лікування та інші потреби, набагато більше ніж 3000 грн в місяць. Крім того, судом було взято до уваги лише матеріальне становище відповідача, що він сплачує аліменти ще на одну дитину та на його утриманні перебуває його мати ОСОБА_5 . Однак, відповідач не надав доказів, що ОСОБА_5 є його матір`ю та відомостей про її матеріальний стан, з яких би суд міг зробити висновок про необхідність надання відповідачем вказаної допомоги. Зауважує, що її мати ОСОБА_4 також має на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою похилого віку. Як вказувала апелянт, оскільки в закладі, де вона навчається, відсутній гуртожиток, то її мамою 14 вересня 2024 року був укладений договір оренди квартири у м. Одесі. Орендна плата складала 4000 грн. на місяць та близько 2000-3000 грн. витрачалось на комунальні послуги. Крім того, 13 вересня 2025 року був укладений новий договір оренди квартири, орендна плата складає 9000 грн в місяць. Також вказує, що відповідач з 2023 року перебуває за кордоном, де отримує доходи, а тому цілком можливо, що у нього відсутні доходи на території України. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 10000 грн. щомісячно. Також судом не враховано, що інша дитина відповідача отримує 4000 грн щомісяця, а на її користь судом стягнуто 3000 грн., надавши перевагу інтересам іншої дитини.

07 лютого 2026 року представником відповідача – адвокатом Єрмоленко О.В. - був поданий відзив на апеляцій ну скаргу, в якій також заявлено клопотання про поновлення строку на його подання. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження адвокат обґрунтовує тим, що з 24.11.2025 року по 03.12.2025 року вона перебувала на лікарняному, після чого проходила додаткові обстеження, згодом перебувала на стаціонарному лікуванні, а в подальшому у зв`язку з воєнним станом та триваючим відключенням світла вона не мала можливості вчасно підготувати та надати суду відзив.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів дійшла наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та роз`яснено учасникам справи право на подання відзиву на апеляційну скаргу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Представник відповідача – адвокат Єрмоленко О.В. – отримала копію вищевказаної ухвали 21 листопада 2025 року, що підтверджується Реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасниками справи (а.с. 152 зв.).

Отже останнім днем для подання відзиву на апеляційну скаргу було 26 листопада 2025 року.

З наданих представником відповідача копій медичних документів слідує, що з 24 листопада 2025 року по 03 грудня 2025 року вона перебувала на лікарняному у зв`язку із проходженням амбулаторного лікування, а з 29 грудня 2025 року по 06 січня 2026 року – перебувала на стаціонарному лікуванні. Разом із тим доказів на підтвердження поважності причин неподання відзиву на апеляційну скаргу у період з 04 грудня 2025 року по 28 грудня 2025 року та з 07 січня 2026 року по 06 лютого 20216 року адвокатом Єрмоленко О.В. не надано, а саме по собі посилання на воєнний стан та триваючі відключення світла не може свідчити про поважність причин пропуску цього процесуального строку.

Відповідно до приписів статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За такого колегія суддів залишає вказаний відзив на апеляційну скаргу без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Згідно ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , де він записаний батьком (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого Южноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.08.2023 року позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінила прізвище та по батькові на – ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно довідки № 24.00449 від 14.04.2025 року позивачка ОСОБА_1 є студенткою 1 курсу 2 семестру денної форми навчання (бюджетна основа) спеціальність «Медицина» Медичний Одеського національного медичного університету ІV рівня акредитації. Початок навчання 01 вересня 2024 року (наказ про зарахування № 371-о від 10.08.2024 р). Передбачуваний термін закінчення ОНМедУ 30 червня 2020 року (а.с. 11).

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив, що навчання ОСОБА_1 на денній формі позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати власні доходи. У зв`язку з навчанням вона проживає у орендованій квартирі, тому їй необхідні кошти для оплати за проживання. Отже, оскільки повнолітня ОСОБА_1 продовжує навчання, у зв`язку з цим вона потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження

За правилами частини першої статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 11.07.2025 року вбачається, що в період січень 2023 - березень 2025 відсутня інформація про доходи ОСОБА_2 .

Відомості про доходи матері позивачки у матеріалах справи відсутні.

Доказів того, що майновий стан відповідача або стан його здоров`я свідчить про неможливість надання ним матеріальної допомоги позивачці, суду не було надано.

Виходячи з положень ст. 199 СК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, а тому існують підстави для стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки у зв`язку з продовженням навчання.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції правильно виходив з принципу рівності прав та обов`язків батьків у тому, щоб брати участь у матеріальних витратах на дитину. Також судом першої інстанції вірно враховано, що ОСОБА_2 має також неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання якої рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 15.09.2016 року у справі №691/890/16-ц з відповідача стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку(доходу), щомісячно, починаючи з 10.08.2016 року і до повноліття доньки.

Разом із тим, визначаючи розмір аліментів на користь позивачки у розмірі 3000 грн. щомісячно, та встановивши, що відповідач згідно наданих ним квитанцій з АТ «Ощадбанк» сплачує на аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 4000 грн. щомісячно, суд першої інстанції не врахував, що діти позивача мають рівні права на забезпечення їх утримання за рахунок батька.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що відповідачем до суду першої інстанції не надано належних та достатніх доказів перебування на утриманні у позивача його матері.

Щодо посилань апеляційної скарги на розмір витрат, пов`язаних з орендою квартири для проживання ОСОБА_1 у м. Одеса, то колегія суддів звертає увагу, що позивачкою не доведено відсутність гуртожитку при Одеському національному медичному університеті та наявність між її батьками узгодження питання стосовно оренди вказаної квартири.

Таким чином, з огляду на передбачені п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 182 СК України обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивачки необхідно встановити в розмірі 4 000 грн. щомісячно до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів підлягає зміні.

Отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, враховуючи результати апеляційного перегляду та те, що позивачка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору при подачі позову, то рішення суду в частині розміру стягнутого з ОСОБА_2 судового збору в дохід держави також підлягає зміні, шляхом збільшення його розміру з 363 грн 36 коп. до 484 грн 48 коп.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2025 року в частині визначеного судом щомісячного розміру аліментів – змінити, збільшивши їх розмір з 3 000 грн. до 4 000 (чотири тисячі) грн.

Рішення суду в частині розміру стягнутого з ОСОБА_2 судового збору в дохід держави – змінити, збільшивши його розмір з 363 грн 36 коп. до 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 726 (сімсот двадцять шість) грн 72 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.В Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року