Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №215/9251/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/9251/25

3/215/92/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Науменко Я.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Полку ПП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адмінітсративне правопорушення серії ВАВ №000122 від 18.11.2025, 18.11.2025 о 17:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинила відносно свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме: умисні дії фізичного характеру, які полягали у розприскуванні невідомої речовини з балончика в обличчя, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правовопрушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

10.12.2025 справу було відкладено на 14.01.2026 у зв`язку з клопотанням ОСОБА_1 ..

14.01.2026 ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, розгляд справи було відкладено на 28.01.2026.

У судовому засіданні 28.01.2026 було оголошено перерву до 13.02.2026 у зв`язку з задоволенням клопотання представника потерпілого про надання доказів, а саме відеозапису з бодікамер патрульних.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнала і пояснила, що 18.11.2025 вона прийшла провідати матір, яка проживає разом із її братом ОСОБА_2 . Останній сам вчинив сварку з приводу того, що вона начебто зламала пральну машинку і почав вимагати повернути ключі від квартири та неодноразово погрожував позбавити двох життів. Це вона сприйняла як своє життя і життя своєї матері. На її відмову повернути ключі ОСОБА_2 став її штовхати, хапати за шию та тягти до вхідних дверей. Вона, захищаючись, на відстані витягнутої руки два рази розпилила на ОСОБА_2 газ із балончика. Після чого останній повалив її на підлогу, балончик і телефон при цьому випали у неї з рук, а він взявши цей газовий балончик розпилив його залишки їй у вічі ще й ображаючи нецензурною лайкою. Під час цих подій їх мати була на балконі. Коли вона підвелася, то вийшла до матері на балкон і викликала поліцію. Зазначила, що її брат залежний від спиртного і двічі у 2019 та у 2024 роках притягався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство вчиненого стосовно їх матері та неї. Наступного дня після цієї події вона звернулась до сімейного лікаря з приводу болю у грудній клітині та пройшла судово-медичне обстеження.

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 18.11.2025 до квартири, де він проживає разом із їх матір`ю, прийшла його рідна сестра ОСОБА_1 .. Він її повідомив, що зламалась пральна машинка, яку він відремонтував та витратив на це свої кошти. Вважаючи, що сестра винна в поломці пралки став вимагати від неї повернути ключі від квартири. Остання погодилась, але коли він підійшов до неї, то вона наказала йому відійти на пару метрів і застосувала в його сторону газовий балончик. Одночасно він намагався відібрати у неї ключі та балончик в результаті чого вона впала. Заначив, що ні разу її не вдарив. Вказав, що їх мати під час зазначених подій сиділа у кухні за столом. Згадав, що у 2024 році притягався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, оскільки виражався нецензурною лайкою до своєї сестри ОСОБА_1 . До всього ж додав, що із сестрою у них виникають сварки з приводу квартири, у якій він проживає разом із їх матір`ю.

Представник потерпілого адвокат Булгакова Д.А. у судовому засіданні звернула увагу на те, що саме ОСОБА_1 вчинила сварку зі своїм братом ОСОБА_2 , на що останній попросив її віддати ключі від квартири. ОСОБА_1 , роблячи вигляд, що дістає ключі, насправді ж витягла газовий балончик в розприскала його в обличчя ОСОБА_2 . Наголосила, що остання це зробила це умисно, свідомо, знаючи, що її брат як колишній шахтар страждає на захворювання дихальних шляхів, тому просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, відповідно до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Нормами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки – можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Разом із цим, вказані дії повинні бути умисними тобто особа, яка його вчинила, має усвідомлювати протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачати її шкідливі наслідки та бажати їх або свідомо допускати настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм законодавства, домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь фізичного чи психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має наступні прояви: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, внаслідок чого завдається шкода фізичному здоров`ю потерпілого та такі, що викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Для того, щоб відрізнити домашнє насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство – це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.

Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обовязковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

У судовому засіданні досліджені наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №000122від 18.11.2025 (а.с.3); копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.4-5); копію термінового заборонного припису стосовно кривдника (а.с.6); протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію (а.с.7); письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с.8); рапорт (а.с.9) та відеозаписи з бодікамер патрульних поліцейських (а.с. 32) і докази надані ОСОБА_1 , зокрема виписку з огляду сімейного лікаря від 19.11.2025 та висновок спеціаліста судово-медичного експерта №3457 від 20.11.2025 з фототаблицею до нього із наявними тілесними ушкодженнями (а.с.24, 25-26).

Суд звертає увагу, що вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у ст.ст.269, 272 КУпАП, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Разом з цим, до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів, відеозаписів, показів свідків того, що ОСОБА_1 дійсно вчиняла будь-які умисні дії фізичного характеру, пов`язані з домашнім насильством відносно свого рідного брата ОСОБА_2 ..

За таких обставин, доходжу висновку, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази, які доводять факт завдання фізичної шкоди потерпілому ОСОБА_2 ..

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним та достатнім доказом для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, так як викладені у ньому обставини повинні бути перевірені іншими доказами.

Так, на переглянутому в судовому засіданні запису з бодікамер патрульних поліцейських зафіксовано факт спілкування останніх із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де вони одночасно повідомляють про факт застосування газового балончика один проти іншого. На відео ці двоє виглядають спокійно. Проте ОСОБА_1 заявляє, що в неї подряпане обличчя. ОСОБА_2 про свій фізичний стан нічого не сказав. Крім того, з їх слів патрульним поліцейським стало відомо про перебування вдома їх матері, але вони від неї пояснень не відібрали, обмежившись складанням протоколу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і винесенням термінового заборонного припису щодо ОСОБА_1 ..

З наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що між ними протягом тривалого часу існують напружені та конфліктні стосунки. Конфлікт, який виник 18 листопада 2025 року, є продовженням зазначених тривалих неприязних відносин та має взаємний характер щодо права власності на квартиру та питань по догляду за їх старенькою матір`ю, що виключає наявність у діях ОСОБА_1 ознак умисного вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Так, викладена в протоколі суть правопорушення не містить даних про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на заподіяння шкоди фізичному здоров`ю ОСОБА_2 .. Ознаки свідомого спрямування ОСОБА_1 своєї сили на молодшого за віком та фізично сильнішого за неї ОСОБА_2 , її чи її фізичної переваги над рідним братом у протоколі відсутні. При цьому матеріали справи не містять встановлення всіх фактичних обставин події та причинно наслідкового зв`язку між діями кожного із учасників. Водночас суд проводить розгляд справи в межах фактичних обставин правопорушення, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та не може вийти за його межі.

Також свідки у протоколі не вказані.

Зазначені у протоколі відомості не відповідають вимогам як ст.256 та і ч.1 ст.173-2 КУпАП, які передбачають наведення у ньому усіх відомостей, які необхідні для розгляду справи судом, при цьому обов`язок з`ясування фактів не може перекладатися на суд, адже протокол має бути належним чином оформленим, а обставини, викладені у ньому, повинні бути підтверджені належними доказами, достатніми для вирішення питання по суті, що узгоджується із практикою ЄСПЛ, яка звертає увагу на роль національних судів щодо організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»). ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» вказує на те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, під час провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неухильно застосовується принцип – той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження. Тобто, вказуючи у протоколі про певного роду факти, поліцейський має довести, що вони дійсно мали місце.

Також за змістом ст.ст.251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Додані до протоколу докази є суперечливими і такими, що поза розумним сумнівом не підтверджують наявність достатніх підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Зазначені докази унеможливлюють прийняттю однозначного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства через спровокований ОСОБА_2 конфлікт, тобто поза розумним сумнівом не вказують на вчинення дій, які кваліфіковані патрульним поліцейським за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

З огляду на наведене, відсутні обставини, які б вказували на наявність свідомих, умисних дій ОСОБА_1 , вчинених нею щодо її рідного брата, які б свідчили про намір заподіяти насильство щодо нього, обмежити чи порушити його особисті права та свободи.

Одночасно не спростовуються пояснення ОСОБА_1 про використання газового балончика у бік ОСОБА_2 з метою самозахисту під час гострого конфлікту (суперечки), який був ініційований потерпілим та під час якого сам же потерпілий застосував фізичне насильство щодо ОСОБА_1 , наслідком чого стали тілесні ушкодження, що підтверджується висновком спеціаліста судово-медичного експерта №3457 від 20.11.2025 з фототаблицею до нього.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, доходжу висновку про закриття провадження по справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.251, 280, 283-285, 287, 289, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України закрити, у зв`язку із відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя