Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №160/31639/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 15 лютого 2026 р.

Справа: №160/31639/25

Суддя: Ільков Василь Васильович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Справа № 160/31639/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний Суд надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , у яких позивач просить суд:

стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) 32 301,34 грн. в якості відшкодування шкоди заподіяної державі не належним виконанням обов`язків військової служби.

Ухвалою суду від 10.11.2025 року позовну заяву було залишено без руху.

Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст.262 КАС України.

Також ухвалою суду від 18.11.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

докази сплати спірної заборгованості;

усі наявні докази щодо суті спору.

Станом на 16.01.2026 року відповідачем до суду відзив не надано. Витребувані докази не надані.

Ухвалою суду від 16.01.2026 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 , належним чином засвідчені докази по справі, зокрема:

відомості/інформацію/документи про видане позивачеві спірне речове майно під особистий підпис позивача, зокрема: панама літня польова – 1 шт., шапка зимова – 1 шт., костюм літній польовий – 1 к-т, костюм утеплений (фліска) -1 шт., куртка вітровологозахисна зимова -1 шт., штани вітровологозахисні – 1 шт., рукавички зимові – 1 шт., шарф-труба літній – 1 шт., шарф-труба зимовий – 1 шт., білизна для холодної погоди – 2 к-т., шкарпетки зимові трекінгові – 3 пар., черевики з високим берцями зимові - 1 пара, черевики з високим берцями літні - 1 пара, ремінь брючний – 1 шт., рукавички тактичні – 1 пар, костюм вітровологозахисний демісезонний - 1 к-т., сумка транспортна індивідуальна – 1 шт., окуляри-маска захисні балістичні 1 шт., наколітники тактичні бойові – 1 пар., наколінники тактичні бойові 1 пар., бахіли утеплені – 1 пара., чоботи гумові – 1 пара., мішок спальний - 1 шт., килим спальний польовий ізоляційний – 1 шт., рюкзак бойовий індивідуальний – 1 шт., чохол до шолому ММ14 – 1 шт., казанок польовий індивідуальний – 1 шт., фляга польова індивідуальна – 1 шт., чохол до фляги польової індивідуальної – 1 шт., сидіння польове ізоляційне – 1 шт., рушник бавовняний (вафельний) – 2 шт., шолом – 1 шт., тактичний жилет + 2 шт. кулезахисні бронепластини IV рівня – 1 к-т.

речовий атестат №78 від 04.01.2025 солдата ОСОБА_3 ;

акт приймання-передачі речового майна підписані обома сторонами у т.ч. позивачем;

акти відсутності спірного речового майна (інформацію чи складались останні);

усі наявні докази щодо суті спору.

Продовжено строк розгляду адміністративної справи до 16.02.2026р., включно.

21.01.2026 року позивачем до суду подано заявау на виконання ухвали суду.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 16.02.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що як визначено ст. 6 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі військового та іншого майна.

У зв`язку з встановленням нестачі військового майна, що утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем службових обов`язків, відповідача, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1921 від 21.08.2025, притягнуто до повної матеріальної відповідальності в сумі 32 301,34 гривень.

З огляду на викладене, вважають, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32 301,34 грн. в якості відшкодування шкоди завданої неналежним виконанням обов`язків військової служби.

Військовою частиною НОМЕР_1 , на адресу відповідача, був направлений лист з пропозицією добровільно відшкодувати завдану шкоду, проте відповідач добровільно її не відшкодував.

Також вказують про те, що речове майно, зазначене в речовому атестаті відповідача, видавалося останньому у військовій частині НОМЕР_3 у військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи про отримання ним спірного речового майна у вказаній військовій частині з його підписом.

У зв`язку із притягненням відповідача до матеріальної відповідальності за втрату спірного речового майна, зазначене речове майно не списувалося.

Враховуючи наведене, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Ухвалою суду від 18.11.2025 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ухвалою суду від 18.11.2025 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі.

Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №367 від 26.12.2024 солдата ОСОБА_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №372 від 31.12.2024 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду кулеметника третього стрілецького відділення першого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти третього стрілецького батальйону.

Відповідно до рапорту начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 (вх. №1157 від 11 березня 2025 року) під час зарахування на речове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 було виявлено невідповідність речового майна, зазначеного у його речовому атестаті із фактичною наявністю.

З акту приймання-передачі речового майна №10 від 01.01.2025 року та речового атестату №78 від 04.01.2025 солдата ОСОБА_3 встановлено відсутність у вказаного військовослужбовця наступного речового майна: панама літня польова – 1 шт., шапка зимова – 1 шт., костюм літній польовий – 1 к-т, костюм утеплений (фліска) -1 шт., куртка вітровологозахисна зимова -1 шт., штани вітровологозахисні – 1 шт., рукавички зимові – 1 шт., шарф-труба літній – 1 шт., шарф-труба зимовий – 1 шт., білизна для холодної погоди – 2 к-т., шкарпетки зимові трекінгові – 3 пар., черевики з високим берцями зимові - 1 пара, черевики з високим берцями літні - 1 пара, ремінь брючний – 1 шт., рукавички тактичні – 1 пар, костюм вітровологозахисний демісезонний - 1 к-т., сумка транспортна індивідуальна – 1 шт., окуляри-маска захисні балістичні 1 шт., наколітники тактичні бойові – 1 пар., наколінники тактичні бойові 1 пар., бахіли утеплені – 1 пара., чоботи гумові – 1 пара., мішок спальний - 1 шт., килим спальний польовий ізоляційний – 1 шт., рюкзак бойовий індивідуальний – 1 шт., чохол до шолому ММ14 – 1 шт., казанок польовий індивідуальний – 1 шт., фляга польова індивідуальна – 1 шт., чохол до фляги польової індивідуальної – 1 шт., сидіння польове ізоляційне – 1 шт., рушник бавовняний (вафельний) – 2 шт., шолом – 1 шт., тактичний жилет + 2 шт. кулезахисні бронепластини IV рівня – 1 к-т.

Опитати солдата ОСОБА_3 в ході проведення службового розслідування, призначеного за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №2618 від 07.08.2025 не вдалося, оскільки військовослужбовець самовільно залишив військову частину, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1104 від 19.04.2025 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності ОСОБА_2 ».

Відповідно до довідки-розрахунку №182 вартість шкоди завданої державі внаслідок нестачі (псування, втрати) майна речової служби, яке рахується за солдатом ОСОБА_5 , складає 32 301,34 гривень.

Посилаючись на те, що закріплене за солдатом ОСОБА_5 речове майно втрачене внаслідок неналежного виконання ним обов`язків військової служби, що визначені ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XІV (далі - Статут).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Згідно з статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України статтею 11 зобов`язує кожного військовослужбовця знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Згідно з статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.

Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, яка визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ "Порядок речового забезпечення Збройних Сил у мирний час та особливий період" Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29 квітня 2016 року №232 підставою для зарахування на речове забезпечення підрозділів, окремих команд та окремих військовослужбовців є атестат на речове майно і наказ командира військової частини.

Згідно розділу III пункту 4 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 вартість виданого речового майна, строки носіння якого не закінчилися, утримуються з урахуванням зносу.

Крім того, пунктом 29 розділу V "Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період" Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29 квітня 2016 року №232 визначено, що під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши докази по справі, слід вказати про те, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №367 від 26.12.2024 солдата ОСОБА_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно довідки-розрахунку №182 вартість шкоди завданої державі внаслідок нестачі (псування, втрати) майна речової служби, яке рахується за солдатом ОСОБА_5 , складає 32 301,34 гривень.

речовий атестат №78 від 04.01.2025 солдата ОСОБА_3 ;

акт приймання-передачі речового майна підписані обома сторонами у т.ч. позивачем;

акти відсутності спірного речового майна (інформацію чи складались останні);

усі наявні докази щодо суті спору.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 про витребування доказів у справі №160/31639/25 надано у адресу суду: речовий атестат відповідача №78/360 виданий військовою частиною НОМЕР_3 ; довідку військової частини НОМЕР_4 щодо речового забезпечення відповідача; акт приймання-передачі речового майна військовослужбовців, в тому числі і відповідача, від 01.10.2024 року.

Інших доказів не надано.

При цьому слід вказати про те, що згідно долучених до справи доказів позивачем так і не було надано доказів про те, що видане ВЧ відповідачеві спірне речове майно було видано під особистий підпис.

В долучених до справи доказів особистий підпис відповідача- відсутній.

При цьому, позивач також повідомив суду про те, що відповідач прибув у військову частину НОМЕР_1 з резервного батальйону, - військової частини НОМЕР_4 після самовільного залишення військової частини НОМЕР_3 без речового атестату та будь-якого речового майна, відтак, був зарахований до військової частини НОМЕР_1 на речове забезпечення за фактичною наявністю, а з огляду на те, що речове майно, зазначене в речовому атестаті відповідача, видавалося останньому у військовій частині НОМЕР_3 у військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи про отримання ним спірного речового майна у вказаній військовій частині з його підписом.

Інших доказів після витребування повторно суду надано не було.

Також, суду не було надано доказів, про те, що відповідач ознайомлений з вимогою відшкодувати вартість спірного речового майна.

Накази та вимога, з підписом про ознайомлення відповідача, про відшкодування вартості спірного речового майна відповідачу під особистий підпис не доведено.

Інших доказів матеріали справи не містять.

Отже, вирішуючи цей спір суд враховує, що відповідач належно не був ознайомлений з видачею йому спірного речового майна під особистий підпис позивача, не був ознайомлений з розрахунком на утримання вартості речового майна, в долучених до справи доказів особистий підпис відповідача- відсутній - про таке ознайомлення, а отже враховуючи неналежне дотримання процедури, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, без задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків – залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 16.02.2026 року.

Суддя В.В. Ільков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua